Request a thesis Найдьонов В.Г. Вплив агротехнічних прийомів на урожайність зерна і насіння нових гібридів кукурудзи в умовах зрошення південного Степу України

Наведено аналіз експериментальних досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених щодо розробки агротехнічних та генетичних заходів підвищення врожайності зерна кукурудзи. Показано, що визначення оптимального поєднання генотипових особливостей гібриду та його адаптивних здатностей, режиму зрошення, дози добрива та густоти стояння рослин на товарних і насінницьких посівах потребує проведення спеціальних дослідів у визначеній грунтово-кліматичній зоні. Зроблено висновок, що розробка елементів сортової агротехніки нових гібридів зернового використання, науково обґрунтованої технології вирощування гібридного насіння в умовах південної зони Степу України дозволить отримувати максимальний врожай зерна та гібридного насіння при мінімальних витратах мінеральних добрив, насіння, енергетичних та трудових ресурсів.

Умови і матеріал досліджень

Польові досліди проводилися на полях Державного підприємства дослідного господарства Української академії аграрних наук „Асканійське” Каховського району Херсонської області, яке за існуючим агрокліматичним районуванням відноситься до південного Степу України.

Дослід № 1. Визначення адаптивної здатності різних генотипів кукурудзи в умовах південного Степу (2004-2006 рр.). Двофакторний дослід. Вивчалось вісім гібридів кукурудзи при трьох варіантах вологозабезпечення: без зрошення; помірний полив – 70% НВ; оптимальний полив – 80% НВ.

Дослід 2. Визначення впливу густоти стояння рослин та доз мінеральних добрив на продуктивність гібриду Сиваш (2004-2006 рр.). Двофакторний дослід. Вивчалось чотири густоти стояння рослин (40, 60, 80 та 100 тис. рослин на 1 га) на трьох варіантах удобрення (без внесення добрив, N₆₀P₆₀ та N₁₂₀P₁₂₀).

Дослід 3. Визначення впливу густоти стояння рослин та доз мінеральних добрив на продуктивність насіння гібриду Сиваш на ділянках гібридизації (2004-2006 рр.). Трифакторний дослід. Вивчали дві батьківські форми (материнська Крос 221М, батьківська Х 466МВ) на трьох варіантах удобрення (без внесення добрив, N₆₀P₆₀ та N₁₂₀P₁₂₀) та при густоті стояння рослин 40, 60, 80, 100 тис. рослин на 1 га.

Результати обліку врожаю піддавали дисперсійному аналізу та статистичній обробці за допомогою комп’ютерної техніки. Дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методичних рекомендацій (Б.А.Доспехов, 1985; В.О.Ушкаренко, В.Л.Нікішенко, С.П.Голобородько, 2007; Інститут кукурудзи, 1980). Облікова площа ділянки становила 50 м², в чотирьох повтореннях.

Для визначення економічної ефективності вирощування насіння гібридів використовували "Методику определения экономической эффективности использования в сельском хозяйстве результатов научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ, новой техники, изобретений и рационализаторских предложений,"1986.

Біоенергетичну оцінку досліджуваних агрозаходів проводили використовуючи “Методические рекомендации по биоэнергетической оценке технологий возделывания кукурузы” (В.Ф.Кивер, С.С.Бакай, В.С.Рыбка и др., 1988).

Ділянки по сортовипробуванню гібридів та ділянки гібридизації кукурудзи розміщувалися у зрошуваній сівозміні після озимої пшениці.

Технологія вирощування кукурудзи була загальноприйнята, крім агроприйомів, що були предметом вивчення.

Вплив рівня вологозабезпеченості на урожайність та показники адаптивності гібридів кукурудзи різних груп стиглості

В умовах південного регіону України головним фактором ліміту врожайності є волога. Проте, використання оптимальних режимів зрошення, у зв’язку з високими енергетичними витратами, стало економічно недосяжним для багатьох господарств. Саме тому, розробка водозберіаючих технологій вирощування кукурудзи стала прерогативою досліджень наукових установ південного регіону.

Вивчення реакції окремих генотипів кукурудзи на водозабезпеченість показало, що спостерігається сильна генотип-середовищна реакція, яка може істотно змінювати ранжирування гібридів за рівнем врожайності (табл.1). Так, найбільш високим потенціалом врожайності за оптимального режиму зрошення характеризувались гібриди з ФАО понад 400 (12,07-13,33 т/га). Проте, вже при водозберігаючому режимі зрошення спостерігалось різке зменшення врожайності гібридів з ФАО понад 500, а перші місця за врожайністю посідають середньоранні та середньостиглі гібриди.

Найбільш значна зміна рангів відбувається при технологіях вирощування без зрошення. Слід відмітити, що 2004 рік був за погодними умовами виключно сприятливим і це дещо покращило показники середньопізніх та пізніх гібридів. Взагалі ж, без поливу у підзоні південного Степу доцільно вирощувати гібриди, що не перевищують ФАО 300. Найбільш універсальними є середньоранні гібриди, які досить ефективно використовують осіннє-зимові запаси вологи, прискорено дозрівають наприкінці серпня і мають низьку збиральну вологість зерна. До таких гібридів належать Борисфен 250 МВ та Сиваш. Гібриди більш скоростиглі слід використовувати тільки при водозберігаючих технологіях та без зрошення. Гібриди з ФАО понад 350 необхідно використовувати при оптимальному режимі зрошення та мінерального живлення, оскільки врожайність їх не має істотних переваг над більш ранніми генотипами, а вологість зерна має гірші показники.

Гібриди з ФАО понад 500 мають досить високий потенціал врожайності, проте, сильна негативна реакція цих генотипів на флуктуації середовища призводить до падіння врожайності нижче рівня більш ранніх гібридів і ставить їх поза межі групи гібридів, придатних для ефективного використання в умовах зрошення південного Степу на даному етапі розвитку сільського господарства.