VACANCIES AND COOPERATION

На підставі аналізу літературних джерел вітчизняних та зарубіжних дослідників з питань сортового добору, мінімалізації передпосівного обробітку ґрунту, системи удобрення, оптимальних параметрів площі живлення, строків сівби та глибини загортання насіння, ефективності десикації та їх впливу на продуктивність посівів і якість насіння соняшнику обґрунтовано необхідність проведення досліджень за темою дисертаційної роботи.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Усі подані в дисертації матеріали були одержані в Сумському інституті агропромислового виробництва протягом 1996-2001 років.

Земельний масив інституту, де розміщували досліди, знаходиться в північно-східній Лісостеповій зоні України. Ґрунтовий покрив даної зони представлений у переважній більшості чорноземом типовим малогумусним слабовилугуваним крупнопилуватим середньосуглинковим на лесі, орний шар якого характеризується такими агрохімічними та агрофізичними показниками: вміст гумусу за Тюріним – 4,0-4,2%, рН сольової витяжки – 6,6-6,9, сума увібраних основ та гідролітична кислотність за Каппеном та Каппеном-Гільковіцем – відповідно 1,1-2,0 та 31-36 мг/екв. на 100 г ґрунту, вміст рухомих форм фосфору і калію за Чириковим – відповідно 9,5 і 7,6 мг на 100 г ґрунту, об`ємна маса – 1,10-1,20 г/см³, коефіцієнт в`янення – 9-12%, шпаруватість – 50-52%.

Метеорологічні умови вегетаційних періодів у роки проведення досліджень різнились між собою і значною мірою впливали на формування врожаю та якість насіння соняшнику.

Методи дослідження – польові та лабораторні на основі методик, розроблених провідними науковими установами.

Облік, вимірювання, супутні спостереження проводили у відповідності до методики польових дослідів (Доспєхов Б.А., 1985) та методичних вказівок Інституту зернового господарства УААН (1995).

Агрохімічні властивості ґрунту визначали за загальноприйнятими методиками:

- нітратний азот за Грандваль-Ляжем;

- аміачний азот – колориметрично з реактивом Несслера;

- рухомий фосфор і калій – за Чириковим.

Засміченість посіву визначали перед збиранням врожаю.

Фенологічні спостереження, вивчення особливостей росту і розвитку рослин соняшнику проводили згідно з “Наставлениями гидрометеорологическим станциям и постам – 1973”.

Облік урожайності проводили суцільним збиранням соняшнику з усієї облікової площі ділянок з поправкою на вологість і 100% чистоту насіння. Облік ураженості рослин хворобами проводили за методикою Інституту захисту рослин УААН (1986) та ГОСТом 12044-81. Визначення вологості насіння проводили відповідно до ГОСТу 10856-64, лушпинності – ГОСТу 10855-64. Вміст олії в насінні визначався за ГОСТом 10857-64.

Площа ділянок по всіх дослідах – 25-30 м², повторність – три-чотириразова, розміщення – рендомізоване.

Статистичні опрацювання результатів дослідів проводили дисперсійним методом, методами кореляції та регресії. При цьому використовувались пакети прикладних програм Statgraphics, Microsoft Excel.

ВПЛИВ АГРОТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ

І ЯКІСТЬ УРОЖАЮ СОНЯШНИКУ В УМОВАХ

ПІВНІЧНО-СХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Характеристика сортів і гібридів соняшнику та їх урожайність у ґрунтово-кліматичних умовах регіону. Результати вивчення урожайності та олійності насіння соняшнику свідчать про те, що в останні роки значно зросла кількість гібридів, які в умовах північно-східного Лісостепу мають високі адаптивні властивості до коливань гідротермічних факторів середовища, тому забезпечують рівень врожайності 25-30 ц/га при вмісті олії 43-47% (рис. 1.). Більшість із них можуть стати основною ланкою ефективної регіональної технології вирощування соняшнику.

Із групи ультраранніх на рівні урожайності 30 ц/га і вище в середньому за роки досліджень формували урожай гібрид Кий і сорт Прометей. Як свідчать результати досліджень по роках, у даній групі стиглості найбільший рівень урожайності отримано в 1999 році. Найвищою залежністю від метеорологічних умов року відзначалися гібриди Одеський (67х42)х7В і Одеський 149. По решті гібридів із групи ультраранніх урожайність коливалась в межах 26,2-27,2 ц/га при середньому рівні урожайності по групі 26,3 ц/га. В групі ранньостиглих кількість гібридів із наведеним вище рівнем урожайності була більшою: Сівер, Одеський 249, Одеський 122, Світоч та Ковчег. Проте, серед сортів і гібридів, які вивчали, не лише високу врожайність (в середньому 35,1 ц/га), а й достатню стабільність забезпечив гібрид Сівер при передзбиральній вологості зерна 10,5%. Вологість насіння в середньому по групах стиглості знаходилась в межах 11,3-12,5%, що відповідає агротехнічним вимогам, і є оптимальною при збиранні соняшнику.