Саплєва Л.О. Порівняльна оцінка продуктивності амаранту і розробка елементів технології його вирощування при зрошенні в Криму

summary

Стан вивченості питання й основні напрямки досліджень. З пізніх нових ярих кормових культур, на думку П.Ф.Медведєва (1970), П.П.Вавілова і А.О.Кондратьєва (1975), К.А.Варламової (1989), Ю.Г.Тітарева і І.С.Сахарчука (1989), А.Г.Яртієва і І.М.Магомедова (1990), П.Л.Сарнацького та ін. (1991), І.А.Чернова і Б.Я.Земляного (1991), найбільш перспективними є амаранти, мальви, нікандра, що формують у різних регіонах колишнього СРСР від 700 до 1400 ц/га зеленої маси, на 1 к. од. якої припадає від 130 до 200 г перетравного протеїну. Однак у Криму ці культури не вивчалися. В другій половині 80-х років нами вперше проводилися лише попередні дослідження, результати яких були позитивні.

Виявленню найбільш врожайної, що формує високобілкову зелену масу, економічно доцільної нової кормової рослини присвячена наша робота. Для культури, що проявила себе краще інших, оптимізувались основні елементи технології вирощування.

Розділ 1 Програма, умови проведення, агротехніка й методика
 досліджень

Дослідження проводили по наступній програмі:

1.1.       Порівняльне вивчення продуктивності, якості зеленої маси й ефективності вирощування традиційних і нових для Криму кормових культур.

1.2.       Оптимізація найважливіших елементів технології вирощування амаранту волотистого при зрошенні в Криму: строків і способів сівби, норм висіву і глибини загортання насіння, доз добрив, строків і висоти скошування.

1.3.       Вплив способів сівби на врожайність, якість зеленої маси й ефективність вирощування амаранту волотистого в суміші з кукурудзою, суданською травою, сорго-суданковим гібридом (ССГ) і гібридами сорго цукрового.

Характеристика умов проведення дослідів, агротехніка і методика досліджень. Польові досліди проводили в 1987…1997 роки на зрошуваній ділянці дослідного поля Кримського ДАУ. Попередник - післяжнивний посів вівса з горохом на зелений корм. Агротехніка в дослідах загальноприйнята для культур у зоні вирощування або передбачена програмою досліджень. Грунт ділянки - південний міцелярно-карбонатний чорнозем. Вміст гумусу у шарі 0…30 см коливається від 2,7 до 2,9%, гидролізованого азоту - біля 11 мг, рухомого фосфору - 1,15, калію - 42 мг/100 г. Водомісткість грунту гарна, вологість в'янення для метрового шару - 15,2%. У середньому кількість опадів і температура повітря в роки досліджень були близькі до середньобагаторічних. Окремі роки були посушливими (1994 і 1995) або зволоженими (1996 і 1997), тепліші (1989, 1991, 1993) або близькі до средньобагаторічного рівня (1987 і 1994). Така розмаїтість погоди дозволила вивчити амарант у типових для Криму умовах.

Досліди закладали в чотириразовій повторності методом рендомізованих повторень із площею облікових ділянок 50…52 м². Визначення врожайності проводили на кожній ділянці шляхом зважування зібраної з облікової площі зеленої маси, показники якості корму- за загальноприйнятими методиками.Фази розвитку, забур'яненість посівів амаранту, густоту стояння рослин, отавність, структуру врожаю визначали за методиками Всесоюзного НДІ кормів, площу листової поверхні - методом висічок. При закладанні польових дослідів із добривами користувалися методиками, розробленими НДІ добрив і агрогрунтознавства ім. Д.М.Прянішнікова. Для розрахунку економічної ефективності використовували спеціальні методики (Г.М. Лоза, 1980; М.І. Толкач, 1987, В.М. Губенко, 1991;). Статистичне опрацювання результатів досліджень проводили методом дисперсійного і регресійного аналізів (Б.О.Доспєхов,1985) із використанням електронно-обчислювальної техніки.