| summary: |
Регіональні угоди як інструмент зовнішньоекономічної лібералізації принципово відрізняються від багатосторонніх угод про відкриття національних ринків – лібералізація ринку проводиться не щодо окремих галузей, а щодо окремих країн і регіонів. Таким чином, регіоналізм передбачає територіально-просторовий характер лібералізації, тоді як глобалізм – галузевий. Завдяки цьому регіоналізм може бути значно гнучкішим інструментом, з меншими лагами в ухваленні ключових політичних рішень, оскільки на це потрібна згода обмеженої кількості країн–членів регіонального угруповання. Що стосується внутрішньої опозиції регіоналізму, то вона може бути як меншою, так і вищою, ніж у разі багатосторонньої лібералізації, – багато залежить від того, наскільки конкурентоспроможною є дана країна щодо решти членів регіонального угруповання. Нарешті, інтеграція в рамках регіонального угруповання дає змогу інтенсифікувати використання інших інструментів зовнішньоекономічної лібералізації; водночас регіоналізм нерідко обмежує можливості окремих країн угруповання щодо проведення двосторонньої лібералізації торгівлі з третіми країнами.
Станом на кінець 2007 р. у світі було укладено близько 300 угод (як двосторонніх, так і регіональних) з лібералізації торгівлі, при цьому приблизно половина з них – після 1995 р [337]. На сьогоднішній день динамічний розвиток регіоналізму є однією з найважливіших тенденцій у світовій економіці.
У рамках РТУ та СОТ склалися два основні підходи до лібералізації торгівлі та інвестицій у сфері послуг, що втілилися в Переліку конкретних зобов'язань з лібералізації торговельного режиму (positive list approach) – національних списках, у яких країни фіксують сектори, підсектори та/або способи постачання послуг, що підлягають лібералізації, а також у Переліку винятків зі сфер лібералізації (negative list approach).
Згідно з Переліком конкретних зобов'язань з лібералізації торговельного режиму країни погоджуються гарантувати національний режим та вільний доступ на ринок, уточнивши (через винятки з переліку зобов'язань) сферу застосування національного режиму та доступу на ринок для іноземних послуг або іноземних постачальників послуг. За такого підходу країни зберігають повне право не брати на себе зобов'язання, вони не зобов'язані інформувати своїх торговельних партнерів про дискримінаційні або обмежувальні заходи на внутрішньому ринку. Особливість підходу ГАТС до лібералізації торгівлі послугами, яка має тенденцію повторюватись у деяких РТУ, полягає в наданні країнам можливостей брати зобов'язання, які не відображають наявний або встановлений статус-кво (тобто тривалу практику тарифних переговорів у рамках ГАТС).
Альтернативний підхід до лібералізації торгівлі та інвестицій у сфері послуг, так званий Перелік винятків зі сфер лібералізації, базується на концепції негативного списку, за якого мають бути лібералізовані всі сектори та заходи, якщо тільки інше прозоро не зазначається у переліках застережень, що подаються у додатках до угоди. Сектори та заходи, що містяться у переліках застережень, зазвичай пізніше лібералізуються шляхом консультацій або в процесі подальших переговорів, як це передбачено ГАТС. Варто зазначити, що незважаючи на сильну опозицію цьому підходові, яка заявила про себе вже під час першого його обговорення на Уругвайському раунді переговорів, даний підхід до лібералізації у сфері торгівлі послугами останнім часом все частіше використовується під час підписання регіональних торговельних угод щодо торгівлі послугами. Канада, Мексика та США застосували зазначений підхід вперше під час створення інтеграційного об'єднання НАФТА в 1994 р. З часу створення НАФТА Мексика відігравала значну роль у поширенні цього підходу до лібералізації, а також інших подібних правил та вимог (наприклад, права не створювати комерційну присутність) у галузі торгівлі послугами в інших регіональних торговельних угодах, які ця країна підписала з державами Південної та Центральної Америки.
Відмітні риси підходу до лібералізації, який базується на Переліку винятків зі сфери лібералізації, такі:
· по-перше, такий підхід зберігає та підтверджує попередню згоду країн взяти на себе повний набір загальних зобов'язань. На даний час такий порядок регламентується лише угодою ГАТС у її положеннях щодо режиму найбільшого сприяння (ст. ІІ) та транспарентності (ст. ІІІ). При цьому всі інші зобов'язання застосовуються частково до секторів та способів надання на умовах, визнаних країнами в національних переліках зобов'язань.
· друга і, мабуть, найбільш практична характерна риса Переліку винятків зі сфер лібералізації полягає в його здатності забезпечувати стабільність торговельних режимів, запобігти прийняттю нових нормативних актів, що обмежують торгівлю (положення "stand still"), тобто Перелік створює міцну основу для лібералізації торгівлі шляхом закріплення статус-кво в законодавчому чи інструктивному порядку. Таким чином, даний підхід заповнює прогалини ГАТС і перешкоджає виникненню серйозних суперечностей між практичною реалізацією лібералізації та зв'язаними зобов'язаними, що закріплені в законодавчих чи регуляторних положеннях.
· третьою відмітною рисою, яка розширює дієвість Переліку винятків зі сфер лібералізації, є вищий рівень прозорості торговельних режимів, який досягається завдяки йому. У Переліках застережень потенційні інвестори отримують повну інформацію про всі можливі обмеження на іноземних ринках торговельних партнерів, що міститься в одному документі. Така ситуація вигідна і країнам, що приймають, оскільки полегшує ранжування торговельних бар'єрів для подальшого розгляду під час майбутніх переговорів. У свою чергу, прозорий торговельний режим є більш придатним для ефективної лібералізації, наприклад, шляхом заохочення держав-членів до скорочення чи поступового припинення застосування заборонених заходів, котрі можуть бути подібними в різних країнах (як-от кількісні обмеження на частку іноземних власників у капіталі авіакомпаній). Створення негативного переліку зобов'язань також сприяє плідному діалогу в межах внутрішньої політики між договірними сторонами та владними органами, таким чином стимулюючи країни здійснити всеосяжний перегляд заходів, що обмежують торгівлю та інвестиції, запозичити найкращий міжнародний досвід для своїх внутрішніх режимів регулювання, а також переосмислити цілі національної політики та засоби їх досягнення.
Прогресивний характер лібералізації багатьох регіональних торговельних угод, у яких використано Перелік винятків зі сфери лібералізації, засвідчує так званий храповий механізм (ratchet mechanism). Згідно з ним будь-які самостійні заходи лібералізації, вжиті членом регіональної торговельної угоди між періодичними раундами переговорів, автоматично мають фіксуватися в переліку національних зобов'язань. Таке положення зазвичай має на меті не дати країнам відмовитися від попередніх зобов'язань, посилаючись на самостійне запровадження змін у внутрішній торговельній політиці. Воно також може сприяти введенню системи заохочень у переговорах для країн, що проводять лібералізацію з власної ініціативи. Це питання нині розглядається в межах ГАТС. Як уже зазначалося, положення такого типу справлятиме позитивний вплив на інвестиційний клімат країн, що приймають, оскільки гарантуватиме іноземним постачальникам послуг те, що країни-реципієнти не змінять ліберальний курс національної політики на протилежний [201, с. 21].
У процесі лібералізації торгівлі послугами на основі Переліку винятків зі сфер лібералізації були виявлені два недоліки цього підходу. По-перше, такий підхід може бути обтяжливим у плані адміністративного забезпечення, особливо для країн, що розвиваються. Однак ці труднощі можна подолати, якщо дозволити поступове прийняття країнами-членами зобов'язань, які не регулюються торговельною угодою. Вартість конвергенції національного законодавства також треба брати до уваги. По-друге, застосування Переліку винятків зі сфер лібералізації може привести в майбутньому до відмови урядів від застосування дискримінаційних заходів або таких, що обмежують доступ на ринки, включаючи навіть ті галузі, які на момент укладення угод не були створені або не підпадали під дію такої угоди. Аби спростувати подібні побоювання, було запропоновано заохотити членів інтеграційних угруповань до застосування специфічних зобов'язань за прикладом ГАТС (таких заходів уже вжито в Андській групі та передбачається вжити у МЕРКОСУР).
Аналіз проблем лібералізації регулювання торгівлі послугами в рамках регіональних торговельних угруповань дав змогу дійти таких висновків:
· РТУ мають низку спільних особливостей з ГАТС щодо шляхів прогресивної лібералізації ринку послуг. Проте в деяких питаннях ГАТС випереджає відповідні регіональні угоди, наприклад у питанні застосування недискримінаційних кількісних обмежень національного регулювання.
· Зі створенням НАФТА в 1994 р. дедалі більше регіональних угод не тільки намагалися охопити транскордонну торгівлю послугами (спосіб 1 та 2), а й вводили всебічні набори правил регулювання інвестицій (захист інвестицій, лібералізація інвестицій у виробництві товарів та послуг) та тимчасового руху робочої сили у сфері послуг.
· На відміну від ГАТС РТУ запроваджують такий інвестиційний режим, за якого умова місцевої присутності провайдера послуг не є обов'язковою, що сприяє успішному розвитку електронної торгівлі в рамках інтеграційних угруповань.
· За небагатьма винятками (переважно галузевого характеру) РТУ дотримується ліберального "правила походження", тобто поширення преференційного режиму на всіх постачальників послуг, що здійснюють основний вид діяльності у країні–члені угруповання). На практиці ухвалення даного правила означає, що торгівля послугами способом комерційної присутності через вкладання не є преференцією щодо іноземного інвестора з третіх країн.
· РТУ у сфері послуг використовують два підходи до лібералізації торгівлі послугами та руху інвестицій. Деякі РТУ використовують уже перевірений підхід ГАТС – Перелік конкретних зобов'язань з лібералізації торговельного режиму, який базується на національному переліку правил входження на ринок та підтримки національного режиму у відносинах з торговельними партнерами, тоді як в інших перевага віддається Перелікові винятків зі сфер лібералізації. Обидва підходи теоретично можуть генерувати еквівалентний виграш від лібералізації, на практиці ж другий підхід демонструє більшу ефективність. У цілому моделі лібералізації, визначені в РТУ, відрізняються залежно від способів реформування торговельної політики та галузевого масштабу, що є актуальним для країн з перехідною економікою.
· Цілий ряд країн–членів регіональних торговельних угод у сфері послуг, а саме ті, що віддають перевагу другій моделі лібералізації, продемонстрували готовність поступово розширити регіональні преференції на основі принципу найбільшого сприяння, який є характерним для ГАТС. Реалізація цієї позиції може призвести до проблем з отриманням преференцій у галузі послуг (що є економічно небажаним щодо інвестицій), а багатостороння лібералізація надає більшого доступу до ефективніших постачальників послуг, особливо у сфері інфраструктурних послуг, що матиме вагомий вплив на економічну систему загалом.
· Зазвичай РТУ розглядаються як спосіб розширення можливостей та інтенсифікації співпраці в галузі регулювання торгівлі послугами, особливо стосовно таких питань, як стандартизація видів послуг, а також визнання ліцензій і професійних та освітніх кваліфікацій. Незважаючи на значну схожість підходів до регулювання транскордонної торгівлі між географічно близькими країнами, прогрес у сфері конвергенції національного регулювання є.
· За деякими винятками РТУ зробили незначний крок уперед у вирішенні деяких "незавершених" питань, що стоять на порядку денному ГАТС. Це передусім стосується питань субсидій та надзвичайних захисних заходів щодо послуг, і саме ці проблеми актуальні для держав як на регіональному рівні, так і на багатосторонньому. Більшого прогресу все ж таки було досягнуто на регіональному рівні – у відкритті ринку державних закупівель послуг, проте цей прогрес більшою мірою стосується державних закупівель, а не послуг.
· За винятком наземних транспортних послуг, де визначальним чинником є фізична відстань, РТУ не продемонстрували певних успіхів у відкритті цього ринку послуг. У таких ключових елементах інфраструктури, як базові телекомунікації та фінансові послуги, ГАТС досягла більшого рівня лібералізації, ніж регіональні торговельні угоди у сфері послуг. Останній факт свідчить про те, що в деяких секторах багатосторонні угоди можуть допомогти подолати опір лібералізації торгівлі послугами з боку регіональних угод.
Члени МЕРКОСУР віддали перевагу національним умовам входження на ринок зі змінами стосовно лібералізації торгівлі послугами. Згідно з Протоколом щодо торгівлі послугами, прийнятим членами МЕРКОСУР у Монтевідео (столиця Уругваю), результатом щорічних раундів переговорів, що мають на меті планування кількості зобов'язань у всіх галузях (без винятків), повинно стати усунення всіх видів перепон на шляху торгівлі послугами між країнами-членами протягом десяти років після введення в дію Протоколу.
У НАФТА, наприклад, національним урядам було надано додатково два роки для гармонізації своїх заходів у сфері регулювання послуг та інвестицій на основі принципів НАФТА.
|
