Нормативно-правове забезпечення розвитку підприємництва Статья

Світова практика засвідчує провідну роль держави у формуванні законодавчої і нормативної бази підприємницьких структур, виходячи з таких основних передумов: пріоритетності розвитку малого і середнього бізнесу, його важливого значення для економіки регіонів; обмеженості кадрового, фінансового та технологічного потенціалу такого бізнесу задля участі в розробці і реалізації державних регіональних програм; необхідності гарантування стабільного правового поля реалізації програм, передусім для потенційних інвесторів та суб’єктів бізнесу.

Про актуальність питань розвитку і підтримки підприємництва у Тернопільській області говорить хоча б той факт, що регіон має найнижчий показник кількості малих підприємств на 10 тис. населення області – 32. Водночас середній показник по Україні становить 53 одиниці, а у Києві він складає майже 120 од. [146].

Ретроспектива становлення системи регулювання регіонального розвитку в Україні охоплює, як зазначають у працях О. Братута та інші науковці, три основні етапи [18, с. 8–9]. Перший етап – еволюційний (квазіреформаторський) – тривав за різними оцінками з 1991 до 1996–1997 рр. У цей період відбувалося пристосування радянської моделі до нових економічних умов, але здебільшого незмінними залишались її основні інститути.

На зміну першому етапу прийшов другий – підготовчий етап, який тривав до 2001 року. В цей час було розпочато роботу щодо заміни окремих базових інститутів попередньої моделі. А на третьому етапі, що триває до сьогодні, відбуваються трансформаційні процеси. Хоча у багатьох наукових джерелах мова йде про стратегічний системний підхід, який наразі застосовується в регулюванні територіального розвитку. На нашу думку, ця робота потребує значного вдосконалення та поглиблення. Так, перш ніж декларувати впровадження сучасної „європейської” моделі, необхідно ретельно вивчити особливості розвитку того чи іншого регіону, його потенційні ресурсні та соціально-економічні можливості. Таким чином, емпірична база регіональної економіки потребує значного розширення.

Основними законодавчими актами сьогодні визначені суб’єкти регулювання економічного розвитку регіонів – Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів України, регіональні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Крім того, активізуються можливості територіальних громад у вирішенні окремих питань економічного життя.

Конституційна реформа та останні зміни у правовому полі України свідчать про підвищення ролі місцевих органів влади та більш чітке розмежування цілей і завдань територіального розвитку між органами влади різного рівня. Разом з тим, важливою проблемою, що стоїть на шляху до ефективної системи регіонального економічного розвитку, і зокрема, поліпшення підприємницького клімату, є неузгодженість функцій та повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями. У Законі України „Про місцеві державні адміністрації” закладено суперечливе поєднання зазначених структур. Такі правові неузгодженості, на наш погляд, створюють підґрунтя для зниження ефективності регіонального економічного розвитку.