РОЗВИТОК ВІЗУАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНОГО ТРЕНІНГУ : РАЗВИТИЕ ВИЗУАЛЬНОЙ КРЕАТИВНОСТИ ПОДРОСТКОВ СРЕДСТВАМИ КОМПЬЮТЕРНОГО ТРЕНИНГА

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; висвітлено наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну значущість; наведено дані апробації результатів дослідження; публікації за темою дослідження та структуру роботи.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади вивчення розвитку візуальної креативності в підлітковому віці» - проаналізовано теоретичні та експериментальні дослідження щодо вивчення проблеми креативності, її структуру, види та механізми; уточнено поняття «візуальна креативність», визначено її структуру та особливості розвитку в підлітковому віці; розглянуто ефективність комп’ютерних технологій в розвитку креативності.

Аналіз літератури виявив, що поняття креативності має неоднозначне визначення і розглядається з позицій наступних підходів: психодинамічного (З. Фрейд, А. Адлер), прагматичного (Е. де Боно, В. Гордон), психометричного (Дж. Гілфорд, П. Торренс), особистісного (Т. Амабайл, Ф. Баррон), інтегративного (Т. Любарт, Р. Стернберг), нейролінгвістичного програмування (Р. Ділтс), стратегіально-діяльнісного (В. О. Моляко), континуально-ієрархічного (Р. В. Белоусова, О. П. Саннікова), стратегіально-семантичного (С. М. Симоненко), синтетично-процесуального (Д. Б. Богоявленська), структурно-інтегрованого (М. О. Холодна) підходів. Креативність розглядається як властивість мислення та як особистісна характеристика. Так, креативність пов’язана з особливостями мислення і розглядається як здатність до генерування нових оригінальних ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, стереотипних. Процес креативності науковцями розглядається через визначення основних актів (П. К. Енгельмайер), періодів (А. Пуанкаре, Д. Пойя), фаз (Я. О. Пономарьов), етапів (Д. Маккінон, Р. С. Менсфілд), циклів (В. О. Моляко).

Серед значної кількості видів креативності виділяють три основні: особистісну, соціальну та інтелектуальну. До останньої відноситься візуальна креативність, яка є специфічною властивістю візуального мислення та емпіричною характеристикою візуально-мисленнєвого образу.

Дослідженням візуального мислення займались такі науковці, як Р. Арнхейм, Дж. Гібсон, Л. Б. Ітельсон, Б. І. Беcпалов, В. М. Гордон, В. П. Зінченко, В. М. Муніпов, С. М. Симоненко. Вивчення візуальної креативності здійснювалось в рамках стратегіально-семантичного підходу до дослідження візуального мислення (С. М. Симоненко). З позицій цього підходу візуальне мислення розглядається як найбільш високий рівень розвитку наочних форм мисленнєвої діяльності; як її продуктивний самостійний вид, що має складну інтегральну структуру та відображає зв’язки й відношення об’єктивної реальності за допомогою різних форм візуального кодування на метавербальному рівні. Продуктом візуального мислення є образ-концепт, емпіричними характеристиками якого є: наочність, активність, цілісність, концептуальність, предметність, амодальність, креативність, абстрактність, узагальненість. Функціями візуального мислення є пізнавальна, прогностична, регулююча, комунікативна та креативна. Остання є однією з основних та реалізується в створенні моделей, образів-концептів, візуальних знаків, символів.

Візуальна креативність є процесуальною характеристикою візуально-мисленнєвої діяльності, яка пов’язана з креативною функцією візуального мислення і спрямована на створення нових наочних образів, символів, моделей за допомогою операцій візуалізації на основі вербальних та візуальних стимулів.

Структура візуальної креативності включає такі компоненти, як: продуктивність висунення візуальних гіпотез, візуальна оригінальність та стратегіально-семантична гнучкість. Продуктивність висунення візуальних гіпотез є кількісною характеристикою візуальної креативності, відображає здатність до продукування значної кількості візуальних ідей. Візуальна оригінальність  - здатність вирішувати дивергентні завдання, рішення яких буде відрізнятися від загальноприйнятих, визначає ступінь несхожості, нестандартності, несподіваності пропонованого рішення серед інших стандартних рішень. Стратегіально-семантична гнучкість – здатність використовувати візуально-мисленнєві стратегії при рішенні дивергентних задач та здатність надавати нове змістове навантаження створеному наочному образу-концепту, визначається кількістю задіяних візуальних категорій та візуально-мисленнєвих стратегій.

Показано, що в науці виділяють два сензитивні періоди розвитку креативності: дошкільний та підлітковий вік. В роботах С. М. Симоненко доведено, що в підлітковому віці виникають передумови розвитку візуальної креативності, що обумовлюють сензитивність цього віку для розвитку візуального мислення. Так, протягом підліткового віку відбувається розвиток вербально-логічного мислення та його перехід на рівень абстрактно-логічного, що є підґрунтям для розвитку візуального мислення, збагачення візуальних компонентів мисленнєвої діяльності, гіпотетичності мислення, прагнення звільнитися від догм і стереотипів.

Особливостями сьогодення є впровадження інноваційних технологій в навчальний процес. У психологічній науці існує шерег праць, в яких вивчається вплив комп’ютерних технологій на інтелектуальний розвиток особистості (В. М. Бондаровська, О. Є. Войскунський, М. К. Кременчуцька, Ю. Б. Максименко, Ю. І. Машбиць, Н. І. Пов’якель, Є. С. Полат, О. К. Тихоміров, К. М. Шоломий та інші). У вітчизняній науці існують розробки розвивальних програм, що ґрунтуються на використанні сучасних інформаційних технологій, які залучають дітей до творчої діяльності і спрямовані на формування властивостей творчого мислення.

Обґрунтовано, що використання комп’ютерних технологій, а саме використання графіки, моделювання, конструювання, анімації, мультимедія може сприяти розвитку візуального мислення, зокрема, візуальної креативності.

У другому розділі – «Емпіричне дослідження розвитку візуальної креативності в підлітковому віці» - описано процедуру емпіричного дослідження, висвітлено етапи дослідження, обґрунтовано вибірку та методи дослідження, представлено емпіричні дані щодо розвитку візуальної креативності в підлітковому віці, досліджено особливості взаємозв’язку візуальної креативності з іншими процесуальними компонентами      візуального мислення, а також особливості розвитку та взаємозв’язку візуальної та вербальної креативності.

Емпіричне дослідження проводилось в три етапи. На першому етапі було визначено вибірку дослідження, до якої увійшли 200 підлітків віком 11-14 років. В кожну вікову групу входила однакова кількість досліджуваних (50 осіб); проведено пілотажне дослідження з метою визначення репрезентативності базових методик, створено комплекс психодіагностичних методик, релевантних меті дослідження. На другому етапі  було проведено діагностику особливостей розвитку структурних компонентів візуальної креативності протягом підліткового віку; зроблено кількісний та якісний аналіз результатів дослідження. На третьому етапі було розроблено та апробовано комп’ютерний тренінг з розвитку візуальної креативності з підлітками експериментальної групи.