ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО СЛОВЕСНОЇ ТВОРЧОСТІ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ РАЗВИТИЯ СПОСОБНОСТЕЙ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ К СЛОВЕСНОМУ ТВОРЧЕСТВУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, сформульовано припущення, висвітлено наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

Перший розділ - “Проблема розвитку літературних здібностей дітей як предмет наукового аналізу” присвячується огляду й аналізу психолого-педагогічної літератури з вивчення літературних здібностей дітей, теоретико-методологічному обґрунтуванню проблеми дослідження.

Аналіз теоретичних і експериментальних досліджень показує, що проблема розвитку творчих здібностей людини займає важливе місце в психологічній науці. Значний внесок у розробку загальної теорії здібностей внесли Б. Г. Ананьєв, В. М. Дружинін, О. Г. Ковальов, В. А. Крутецький, Н. С. Лейтес, О. М. Матюшкін В. О. Моляко, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Теплов, В. Д. Шадриков та ін., якими було встановлено, що здібності існують і розвиваються тільки в діяльності, і тільки на підставі її вивчення можуть бути виявлені. В даний час психологічні дослідження, спрямовані на вивчення здібностей дітей, здійснюються у різних, конкретних видах творчої діяльності (музичній, образотворчій, літературній тощо).

Літературна творчість у розвинутій формі полягає у створенні автором складних творів (романів, оповідань тощо), що передбачає накопичення вражень у ході пізнання дійсності та творчу переробку їх у словесній формі, і притаманна передусім дорослим. Що стосується літературної творчості дітей, то більш доцільно вживати поняття “словесна творчість”, яка передбачає процес знаходження слів, словосполучень, що точно відображають образ, а також створення нових слів, віршів, власних розповідей, казок. У даному дослідженні словесна творчість розглядається як початковий ступінь розвитку літературної.

Дослідження літературних здібностей проводилися за трьома основними напрямками: аналіз літературно-творчої діяльності видатних письменників (В. К. Боярчук, Б. О. Гріфцов, Є. С. Громов, О. Г. Ковальов, І. В. Страхов); вивчення індивідуальних психічних особливостей, що виявляються в літературній діяльності школярів, які досягають в ній різних успіхів (Є. О. Корсунський, М. А Мудрак, Н. О. Черникова, В. П. Ягункова); визначення єдиної основи художніх творчих здібностей (Г. Н. Кудіна, О. О. Мелік-Пашаєв, З. М. Новлянська). Внаслідок проведеної роботи встановлена варіативність структури літературних здібностей, можливість успішної творчості при різних сполученнях її компонентів та компенсації відсутніх якостей за рахунок високого рівня розвитку інших властивостей. При цьому психологами визначались в якості компонентів структури літературних здібностей наступні: вразливість, уява, здатність адекватно передавати словами думки, почуття, образи. А деякі дослідники (Є. О. Корсунський, В. П. Ягункова) зазначають важливу роль у ній пам'яті як образної, так і словесно-логічної, образного мислення.

У дослідженнях, присвячених вивченню особливостей літературної творчості на різних вікових етапах, була зроблена спроба дати відповідь на питання про сензитивний для цих здібностей вік. Так, у працях С. К. Олексієвої, Н. П. Орланової, М. М. Рибакової, О. С. Ушакової, Н. О. Черникової, Е. А. Шибицької розкриті особливості творчої діяльності дошкільників, серед яких можна виділити: наслідування фольклорній казці та відсутність попереднього задуму, що призводить до недоліків композиції. У дослідженнях Н. Б. Берхіна, Є. О. Корсунського, З. М. Новлянської, Н. О. Черникової, В. П. Ягункової та інших виявлені особливості літературно-творчої діяльності дітей шкільного віку. В молодшому шкільному віці, за їх думкою, спостерігається безпосередність виконання творчих завдань, відсутність попереднього обмірковування та нездатність до створення образу. Для підліткового віку характерним є, з одного боку, наслідуваність, невизначеність задуму, створення образів від конкретного до загального, відсутність переробки творів, а, з іншого, збагачення внутрішнього світу та життєвого досвіду, високий рівень розвитку мови, диференціація інтересів і підвищена емоційність, тому він вважається сензитивним для розвитку літературних здібностей. В юнацькому віці розвиток цих здібностей виявляється у появі в учнів здатності до створення образу і літературного стилю.

У тісному зв'язку з вивченням вікових особливостей прояву здібностей до словесної творчості вченими розглядалося питання про їхнє цілеспрямоване формування у дітей. Аналіз теоретичних і практичних досліджень дозволяє виділити ряд умов, що сприяють розвитку літературно-творчих здібностей: включення школярів у літературно-творчий колектив (С. П. Кудрявцева, Ю. Д. Львова); збагачення життєвого досвіду (М. О. Рибникова, В. О. Сухомлинський); доступність тем шкільних творів, тобто їхня зрозумілість для дітей (П. П. Блонський, Л. С. Виготський, Л. М. Толстой); читання (Є. О. Корсунський); ведення рукописних журналів (В. О. Сухомлинський); особистість керівника (Є. О. Корсунський, Ю. Д. Львова) та інші. Зазначені вище автори розглядають в основному педагогічні умови, що забезпечують організацію процесу творчості, проте психологічні умови не одержали належного вивчення.

Відомо, що словесна творчість як вид конкретної діяльності залежить певною мірою від рівня загального розумового розвитку і від рівня розвитку деяких пізнавальних процесів. Спираючись на погляди психологів А. В. Брушлинського, О. Г. Ковальова, Є. О. Корсунського, Б. М. Теплова, Н. А. Черникової, В. П. Ягункової та аналізуючи дослідження А. С. Денисюк, Л. І. Волошенко, М. М. Рибакової, Т. Б. Хомуленко, ми дійшли до висновку, що словесна творчість особливо залежить від рівня розвитку таких пізнавальних процесів, як творча уява, яка є необхідним компонентом будь-якої творчої діяльності, образне мислення, яке сприяє створенню образа і сюжетоскладанню та логічна пам'ять, що при створенні учнями оригінальних текстів виконує функцію організації їхньої текстової діяльності.

Таким чином, аналіз теоретичних і експериментальних досліджень з розвитку літературно-творчих здібностей учнів дозволяє стверджувати, що здійснювалися різні підходи до вивчення компонентів літературно-творчих здібностей учнів, але усі вони досліджувалися відокремлено, роль кожного з них у розвитку здібностей остаточно не виявлена. Також існують значні відмінності в прояві здібностей до словесної творчості на різних етапах онтогенезу, але немає єдиної відповіді психологів на питання про найбільш сприятливий вік для їхнього формування.

У другому розділі - “Дослідження рівнів сформованості літературних здібностей та їхніх основних структурних компонентів у молодших школярів” обґрунтовано методики чотирьох серій констатуючого експерименту, проведеного в чотирьох класах початкової школи, та здійснено аналіз результатів.

Метою першої серії було вивчення у дітей наявного рівня здібностей до словесної творчості. Відповідно до мети їм було запропоновано два завдання: перше - самостійно скласти казку, друге – створити казку за опорними словами.

При виборі критеріїв, які дозволили б виявити успішність виконання дітьми творчого завдання, нами були вивчені підходи до аналізу усних висловлювань (Т. О. Ладиженська), письмового мовлення (В. Я. Ляудіс, І. П. Нєгуре, М. О. Рибникова, І. М. Соловйов), учнівських творів (М. М. Кітаєв), казок (В. Я. Пропп, О. Г. Солодухова). При обґрунтуванні критеріїв ми спиралися на положення про те, що діяльність зі створення оригінальних текстів складається з двох дій: дії породження змісту та дії його вираження, тому нас цікавили ті показники, що вказували б і на рівень оригінальності змісту тексту і на рівень його художньої оформленості.

В результаті для аналізу творчих робіт нами були розроблені наступні критерії: наявність задуму й успішність його реалізації – основна думка тексту; ступінь самостійності сюжету – система подій, що розкривають задум; композиційні особливості ‑ цілісність і завершеність твору, узгодженість частин; особливості мови ‑ використання засобів виразності і відповідність жанру; обсяг твору ‑ кількість змістовних одиниць; зв'язність тексту ‑ відношення числа адекватно виражених зв’язків між реченнями до числа усіх можливих.

У ході вивчення дитячих робіт за допомогою цих критеріїв нами були виділені такі групи текстів:

I група (23% з усіх робіт) – тексти, що відрізнялися самостійністю та оригінальністю задуму і сюжету, тому ми умовно позначили їх як «оригінальна казка». Шляхи породження учнями смислового змісту в цих роботах такі: привнесення фантастичної дії в знайому, звичну для дитини ситуацію; наповнення функцій новим своїм змістом; створення казок повчального характеру, іноді, подібно до байки. Роботи першої групи характеризувалися порушеннями композиції: непропорційність частин твору, його незавершеність. Особливістю дитячих творів даної групи слід зазначити мінімальне використання засобів виразності при середньому обсязі твору.

II група (28% з усіх робіт) ‑ це казки, створені шляхом часткової зміни знайомого сюжету, тому ми умовно позначили їх як «комбінована казка». Шляхи породження смислового змісту в цих текстах були більш різноманітними, але поверховими та неглибокими: уведення нового персонажу або чарівного засобу; зміна причинно-наслідкових зв'язків між подіями; об'єднання сюжетів двох і більше казок; доведення частини знайомої казки до завершення; зміна героя або його характеру; зміна кінцівки казки. Твори характеризувалися більшою, у порівнянні з першою групою, композиційною організованістю, великим обсягом і мовною виразністю.

III група (37% з усіх робіт) ‑ перекази знайомих казок, або фільмів, мультфільмів, із зміною деяких формальних ознак, наприклад, заміна імені головного героя або скорочення обсягу тексту, тому ми умовно позначили цю групу текстів як «переказ». Серед всіх переказів лише у 18% робіт зустрічаються недоліки композиції: серед яких найчастіше спостерігаються нерозмірність частин твору та незавершеність тексту.

IV група (12% з усіх робіт) ‑ твори, що не відповідали запропонованому жанру, тому що не мали жодної ознаки казки, а саме чарівного героя, чарівної дії або чарівного засобу та ін. Найчастіше це була розповідь егоцентричного характеру про будь-яку реалістичну подію, випадок про життя. Також до цієї групи увійшли роботи, у яких діти не змогли створити зв'язний текст, їх казки являють собою набір логічно не пов’язаних між собою речень.

Проведене дослідження дозволило виділити чотири рівні сформованості здібностей молодших школярів до словесної творчості (див. рис. 1.):

‑ високий рівень здібностей до словесної творчості характеризується оригінальністю задуму та вдалим сюжетом казки, а також чіткою її композицією, яка передбачає логічність, послідовність викладу, розмірність частин, завершеність тексту тощо. Для твору характерно використання різноманітних мовних засобів (епітетів, метафор, інверсій, повторів тощо);

‑ для середнього рівня сформованості здібностей до словесної творчості характерним є два варіанти створення тексту: або при створенні оригінального задуму та сюжету спостерігається недостатня їхня оформленість, тобто значні композиційні порушення та невеликий діапазон використаних мовних засобів виразності, або при добре створеному тексті відсутній оригінальний, самостійний зміст, тобто спостерігається відносний баланс творчості і наслідування;

‑ низький рівень здібностей до словесної творчості характеризується наслідуванням як на етапі виникнення задуму та сюжету, так і на етапі його реалізації. У використанні мовних засобів виразності також спостерігається наслідування;

‑ початковий рівень сформованості здібностей до словесної творчості. У творах дітей відсутній задум та сюжет, хоча спостерігаються спроби побудувати текст. Це можуть бути уривки знайомих казок, оповідань, між якими немає логічного зв’язку. Фактично учні на цьому рівні не здатні самостійно створити текст.