ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ-ПРАКТИКІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, сформульовано припущення, висвітлено наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади вивчення проблеми психологічних чинників професійної дезадаптації та шляхів її попередження і подолання” подано результати теоретико-методологічного аналізу проблематики дослідження адаптації/дезадаптації, професійної дезадаптації, професійної адаптації, адаптивності, адаптованості, соціалізації, визначено роль та характер впливу професійної дезадаптації на процес становлення особистості психолога у системі підготовки у вищій школі. Систематизовано, виходячи з цілей дослідження, теоретичні підходи до дослідження дезадаптації, професійної дезадаптації, адаптивності як характерної особливості особистості та адаптованості як стану набуття адаптації в контексті досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених. Здійснивши аналіз наукових першоджерел з обраної проблематики, ми дійшли до висновку, що дослідження професійної дезадаптації носять системний характер і відзначаються поетапністю у констатації її чинників, та, водночас, різноманітністю підходів у дослідженні проблеми професійної дезадаптації. Проте, у контексті теоретичних засад вивчення проблеми, означені дослідження не мають цілісності та завершеності. В першу чергу, це стосується визначення самого змісту поняття “дезадаптація”, характеристики її сутності, ролі, структури, специфіки розвитку, проявів, чинників та механізмів, на які звертають увагу як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники (Ю. О. Александровський, Д. О. Андреєва, С. Д. Артемов, В. Г. Асєєв, Ф. Є. Василюк, Б. Г. Вяткін, О. М. Жмиріков, О. І. Зотова, Т. К. Кончанін, І. К. Кряжова, М. А. Мкртчян, А. А. Налчаджян, М. І. Наєнко, Г. С. Нікіфоров, Б. Д. Паригін, А. О. Реан, Г. Айзенк, Г. Гартманн, Т. Парсонс, Л. Філіпс, З. Фройд та ін.).

Існує тенденція до обґрунтування феномену “дезадаптація” з основних позицій у його визначенні, зокрема, позицій якісного функціонування процесу адаптації та соціалізації; функціонування пристосувальних механізмів особистості; існування та функціонування захисних механізмів особистості; функціонування адаптивних механізмів особистості як реакції на деструктивні проблемні ситуації, що спроектовані довкіллям тощо. Водночас, існує суперечність у констатації феномену “професійна дезадаптація”, що визначається як з позиції загального процесу особистісної дезадаптованості, так і з позиції порушення процесу адаптації внаслідок неефективної взаємодії особистості із соціальним оточенням. В контексті дискусійності щодо чіткості причин дезадаптації, виникає необхідність в уточненні механізмів, що забезпечують розгортання професійної дезадаптації в процесі фахової підготовки у ВНЗ.

Більшість авторів (Ф. Б. Березін, Е. В. Вітенберг, М. А. Дмитрієва, Л. М. Мітіна, Л. Ф. Мирзаянова, А. О. Реан та ін.) розглядають професійну адаптацію в контексті ефективного функціонування особистості та визначають порушення у професійній адаптації з позиції активізації таких механізмів як: порушення динамічної рівноваги в системі “людина – професійне середовище”; порушення в професійній діяльності, які за фізіологічними та психологічними ознаками дезадаптації відповідають ознакам стресу; порушення загального адаптивного процесу особистості тощо. Встановлені причини порушень у набутті адаптивного потенціалу особистості спричиняють розвиток дезадаптивності, зокрема, в контексті професійної діяльності психолога. Існування внутрішніх та зовнішніх чинників, які деструктивно впливають на особистість психолога, зумовлює активізацію психологічних механізмів, які спричиняють появу професійної дезадаптованості.

В даному контексті наукові дослідження з визначення чинників та механізмів попередження і подолання професійної дезадаптації, в умовах навчання у ВНЗ, враховують досягнення особистістю стану адаптованості в процесі її взаємодії з професійним середовищем. Даний стан досягається шляхом цілеспрямованого формування особистості професіонала, розвитку його здібностей до ефективної адаптації на основі врахування специфіки професійної адаптації/дезадаптації у професійній підготовці студентів-психологів (О. Ф. Бондаренко, П. В. Лушин, В. Г. Панок, О. Л. Подоланюк, Н. І. Пов’якель, В. А. Семиченко, Н. В. Чепелєва, Л. І. Уманець, О. О. Холодова, С. В. Яремчук, Т. С. Яценко та ін.). Визначено умови, що забезпечують попередження і подолання професійної дезадаптивності та професійної дезадаптованості студента-психолога: формування спрямованості майбутнього психолога-практика на оволодіння практичними знаннями, уміннями, навичками та психолого-педагогічними знаннями в цілому (П. В. Лушин, В. А. Семиченко,            В. М. Чернобровкін); формування особистісної позиції в процесі оволодіння спеціальністю психолога (О. Л. Подоланюк, І. А. Слободянюк, О. О. Холодова); розвиток самопізнання як механізму професійної освіти майбутніх психологів-практиків у вищій школі (Т. В. Бушуєва, В. О. Михайлова, Н. І. Пов’якель), використання активних методів навчання, тренінгів, прогнозування та розв’язання психологічних ситуацій, застосування інноваційних методик (В. В. Власенко, С. В. Васьківська, П. П. Горностай, Л. В. Долинська, В. І. Карикаш, Н. І. Пов’якель, Н. Ф. Шевченко, Т. С. Яценко та ін.).

Інакше кажучи, попередження та подолання проявів професійної дезадаптації в процесі підготовки у вищій школі можливі за рахунок конструктивного спрямування фахової підготовки на розвиток особистості майбутнього психолога-практика шляхом активізації самоусвідомлення та саморозвитку особистості в контексті майбутньої професійної діяльності. Саме тому найбільш важливою постає проблема не тільки забезпечення майбутнього психолога знаннями щодо чинників професійної дезадаптації, але й їх чітка диференціація відносно спрямування та активізації саморозвитку особистості щодо їх попередження і подолання.

У другому розділі – “Психологічні особливості, прояви і тенденції професійної дезадаптації у студентів-психологів” – обґрунтовано методику та здійснено психологічний аналіз результатів констатувальної частини дослідження. Охарактеризовано психодіагностичний інструментарій, описано якісно-кількісний аналіз отриманих результатів професійної дезадаптивності та професійної дезадаптованості як чинників професійної дезадаптації, визначено їх взаємозв’язок та специфіку, досліджено складові професійної адаптації/дезадаптації. Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі НПУ імені М. П. Драгоманова. Дослідження проводилося впродовж 2002–2006 років. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 300 студентів – майбутніх психологів першого – п’ятого курсів денної форми навчання.

Професійна дезадаптація досліджувалася за допомогою спеціально підібраного комплексу психодіагностичних методик, функціональне призначення яких відповідає висунутому припущенню дослідження. У межах реалізації І блоку діагностичного комплексу досліджувалася структурна організація психологічних властивостей адаптивного потенціалу студентів-психологів, сформованість яких підтверджує висунуте нами припущення щодо існування особистісних та зовнішніх чинників і психологічних механізмів у проекції внутрішніх деструкцій, які спричиняють професійну дезадаптацію.

Встановлено, що зі збільшенням терміну навчання у досліджуваних підвищується рівень особистісної адаптивності (в межах професійної адаптації), оскільки за отриманими показниками методики спостерігається підвищення середніх результатів впродовж усіх років навчання. Водночас, отримані результати значущості розбіжностей за t-критерієм Ст’юдента виділяють значущу розбіжність у рівнях сформованості адаптивності між середніми показниками студентів першого та третього курсів (рівень значущості t-критерію р≤0,05). Отримані експериментальні результати фіксують також незначні розбіжності у середніх показниках між студентами ІІІ і ІV курсів, IV і V курсів, ІІІ і V курсів студентів-психологів, оскільки t- критерій тут виявився незначущим. Тобто змістовне наповнення підготовки студентів виявляє адекватно сформовані навчальні впливи на формування їх особистості.