Психологічні чинники розвитку ціннісних орієнтацій студентської молоді

summary

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, позначено міру його наукового опрацювання, сформульовано мету та основні завдання дисертаційного дослідження, визначено об’єкт та предмет, наведено теоретико-методологічні засади і методи дослідження, показано, в чому полягає наукова новизна та практична значущість одержаних результатів, зазначено дані щодо їх впровадження й апробації та наведена інформація про публікації автора.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку ціннісних орієнтацій" – розроблено загальне теоретичне підґрунтя для досягнення мети дисертаційного дослідження. Йдеться, насамперед, про концептуальний аналіз деяких ключових аспектів: відображається стан дослідження проблеми визначення ціннісних орієнтацій у науковій літературі, з’ясовуються функції і місце ціннісних орієнтацій у структурі особистості, обґрунтовується сутність психічного розвитку як основи розуміння процесу становлення ціннісних орієнтацій особистості, аналізуються основні напрями діагностики ціннісних орієнтацій. В основу цього аналізу покладено розгляд феноменів цінностей і ціннісних орієнтацій в науковій літературі. Теоретичні підходи (Аристотель, Т.Гоббс, І.Кант, Ф.Ніцше, Я.Щепанський, У.Томас і Ф.Знанецький, О.Г.Дробницький, В.П.Тугарінов і В.Момов, В.Краус, Е.Фромм і Г.Блю­м, М.Рокич і В.О.Ядов, В.Франкл і Д.О.Леонтьєв, В.Л.Оссовський, Ю.Козелецький, Б.Ф.Ломов і С.С.Бубнова, Ф.Клакхон, Ф.Стродбек, Н.М.Лебедєва, М.С.Яніцький) дали змогу визначити цінності як духовні загальнолюдські принципи, які є складовою особистості людини, а ціннісні орієнтації як певні переконання особистості щодо їх важливості, правильності, необхідності прагнення до них.  

В ході дослідження функцій і місця ціннісних орієнтацій в структурі особистості сконцентровано увагу на проблемі розкриття психологічної структури особистості. Значення поняття “особистість” для кожного автора залежить від його теоретичної спрямованості й емпіричного інструментарію щодо оцінки і перевірки теорій (А.Ребер). У вітчизняній психології переважає традиційна точка зору про те, що структуру особистості утворює система її психічних якостей, яка поділяється на чотири групи: темперамент, спрямованість, здібності та характер. Місце ціннісним орієнтаціям відводиться в другій групі, серед потреб і мотивів. Значущими є думка В.О.Ядова про те, що спрямованість – своєрідна вісь у системі ціннісних орієнтацій, а також висновок М.С.Яніцького про те, що система ціннісних орієнтацій займає проміжне місце в структурі особистості між її мотиваційно-потребнісною сферою і системою особистісних смислів.

Нам близька позиція гуманістичної психології (К.Роджерс, Г.Оллпорт, А.Маслоу, Е.Фромм, В.Франкл, Д.Леонтьєв, Ф.Василюк та ін.) про те, що особистість можна розуміти як особливий психологічний інструмент, функція якого зводиться до координування та спрямування на розбудову людини, її людяності відносно іншої людини, суспільства і природи. Згідно цього підходу, головною ознакою розвиненої особистості, складовою її ядра, виступають ціннісні орієнтації. Система розвинених ціннісних орієнтацій на ґрунті цінностей утворює вісь свідомості людини, яка визначає рівень сталості та послідовності її дій і вчинків, спрямованості потреб та інтересів. Вони дозволяють відрізнити позитивне від негативного як у її внутрішньому, так і в зовнішньому світі, тобто є основою розв’язання проблеми вибору.