ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ЩОДО КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ Автореферат

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що наша держава перебуває на новому етапі свого розвитку, коли виникла потреба вирішувати важливі завдання стосовно приєднання України до Європейського Співтовариства, світової інформаційної цивілізації та культури, в якому активно розвивається інформаційне суспільство. Широке впровадження комп’ютерних, електронних, інформаційних і комунікаційних технологій сприяло виникненню унікальних можливостей для масового активного та ефективного розвитку знань людини та суспільства.

Розвиток електронно-обчислювальної техніки дозволяє обробляти великі обсяги інформації для прийняття рішень, у тому числі органами державної влади. Наша держава довгий час вважалася однією з провідних держав у сфері комп’ютерного програмування поряд із США, Японією, Німеччиною та Англією. І донині Україна входить у першу двадцятку країн за кількістю розробників комп’ютерних програм. Але серед українських компаній за ознакою обсягів виробництва та розповсюдження програмного забезпечення немає компаній на зразок американської Microsoft.

Без комп’ютерних програм не можна уявити інформаційного суспільства. Так, комп’ютерні інформаційні технології – це не речі, а засоби, що за певних умов через усвідомлення їх як ресурсу прирівнюються до складових національної безпеки, а саме: втрата фахівців, зокрема, у сфері комп’ютерного програмування, у зв’язку із їх виїздом на постійне місце проживання та роботи за межі країни; втрата фінансових ресурсів, пов’язаних із скоєнням різних правопорушень, у тому числі злочинів; економічні втрати, зокрема, пов’язані з „промисловими секретами”.

Зазначену проблему визнано на державному рівні. Так, у Законі України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” йдеться про необхідність підготовки та прийняття Інформаційного кодексу України, куди потрібно, зокрема, включити розділ про правову охорону прав щодо змісту комп’ютерних програм. Проте центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах робочої групи з підготовки зазначеного проекту створено не було, а питанню адміністративно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм у цьому законі приділено недостатньо уваги.

У зв’язку з цим поняття комп’ютерної програми підлягає ретельному та зваженому аналізу в правовому аспекті, результати якого необхідно використати під час формування правових засад у проекті Інформаційного кодексу України.

Необхідно зазначити, що рівень наукових розробок у цій сфері є недостатнім. У межах вітчизняної наукової школи інформаційного права та правової інформатики окремі питання стосовно комп’ютерних програм висвітлено у працях К.І. Бєлякова, В.М. Брижка, В.Д. Гавловського, В.В. Гриценка, М.В. Гуцалюка, В.І. Жукова, Р.А. Калюжного, О.В. Кохановської, І.В. Арістової, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, В.М. Машукова, а також зарубіжних учених А.Б. Гельба, В.О. Копилова, І.Л. Бачило.

Більшість публікацій вітчизняних та зарубіжних учених присвячено лише цивільно-правовому аспекту охорони комп’ютерних програм. В аспекті кримінального-права досліджено обставини злочинів щодо комп’ютерних програм та їх попередження.

Не зменшуючи ролі та значущості робіт вказаних науковців, необхідно визнати, що в Україні до цього часу немає спеціальних монографічних досліджень стосовно визначення організаційних та правових засад правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм, які формуються в інформаційному праві, а тим більше з питань визнання їх ролі у формуванні інформаційного суспільства.

Саме актуальність, науково-теоретична і практична важливість проблеми, її недостатнє вивчення і обґрунтування в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано у контексті наукового супроводження правового забезпечення реалізації основних положень Національної програми інформатизації, затвердженої Законом України „Про Національну програму інформатизації”, та Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки, затверджених Законом України від 9 січня 2007 року № 537-V, як один із напрямів державної політики в інформаційній сфері.

Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України: „Удосконалення органіційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності” (державний реєстраційний номер 0104U006032) та „Організація інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень в плануванні податкових надходжень” (державний реєстраційний номер 0105U003869).