НОРМАТИВНА КОНЦЕПЦІЯ ТЕОРІЇ РЕДАГУВАННЯ

summary

У вступі подано актуальність дослідження, його зв’язок з науковими програмами, планами, темами, описано об’єкт предмет, мету, завдання й методи дослідження. Детально описано положення, що виносяться на захист, а також ступінь їх новизни. Вказано практичне впровадження результатів дослідження, особистий внесок здобувача, апробація результатів дисертації, публікації, структуру роботи.

Розділ перший роботи має назву „Розвиток редагування та комп’ютеризації процесу публікування”.

Найперше в ньому розглядається передісторія комп’ютерного редагування. При цьому виділяються й детально аналізуються такі періоди й етапи:

1. Період становлення редагування як виду практичної діяльності (ІІІ ст. до н. е. — середина ХІХ ст.):

а) етап виникнення редагування (ІІІ ст. до н. е. — початок н. е.);

б) етап стагнації у редагуванні (початок н. е. — середина  XV ст.);

в) етап відродження редагування (кінець ХV ст. — середина ХІХ ст.).

2. Період нагромадження фактів редакційної практики та теорії (друга половина XIX ст. — 30-і роки XX ст.).

3. Період функціонування теорії редагування (30-і роки ХХ ст. — наш час):

а) етап становлення теорії редагування (30-і — 60-і роки XX ст.);

б) етап класичної теорії редагування (60-і — 90-і роки ХХ ст.);

в) етап комп'ютерної теорії редагування (90-і роки ХХ ст. — наш час).

Далі розглядається розвиток комп’ютеризації процесу публікування. В його історії можна виділити п’ять етапів:

— етап виникнення обчислювальної та фотовивідної техніки (початок ХІХ ст. — початок 50-х років ХХ ст.);

— етап великих експериментальних систем готування повідомлень (СГП) (середина 50-х — середина 60-х років);

— етап великих промислових СГП (середина 60-х - початок 80-х років);

— етап настільних промислових немультимедійних СГП (початок 80-х років – середина 90-х років);

— етап настільних промислових мультимедійних СГП (середина 90-х років — наш час).

З кінця 70-х років паралельно з розвитком СГП почали виникати електронні мережі ЗМІ. Можна виділити три етапи розвитку таких мереж:

— етап некомп'ютерних мереж ЗМІ (кінець 70-х — середина 80-х років);

— етап комп'ютерних немультимедійних мереж ЗМІ (початок 80-х — кінець 90-х років);

— етап комп'ютерних мультимедійних мереж ЗМІ (кінець 90-х років — наш час).

У роботі виділено такі види редакційних систем: текстові процесори, системи редагування (СР), довідкові редакційні системи, системи автоматизації видавничої діяльності та автоматизовані системи керування ЗМІ. Подаються приклади таких систем й детально аналізується їх сучасний стан.

На завершення розділу проводиться визначення можливості створення нормативної концепції теорії редагування. У зв’язку з цим подається формулювання гіпотези, яка вимагала свого експериментального підтвердження [якщо у відредагованих текстах виправлень, здійснених на основі контролю за дотриманням норм, більшість, тоді варто створювати нормативну концепцію теорії редагування; якщо ж таких виправлень меншість (більшість становлять творчі виправлення), то створення нормативної концепції теорії редагування недоречне].

При поділі виправлень на нетворчі („нормативні”) й творчі враховувався критерій, встановлений психологами: (а) репродуктивні виправлення, тобто ті, які повторюють уже виконані індивідом раніше; (б) продуктивні, які раніше індивід не виконував, проте інші індивіди виконували; (в) творчі, тобто такі, які раніше жоден індивід не виконував.

За вибірку було взято тексти образних (художніх прозових), образно-поняттєвих (публіцистичних) та поняттєвих (науково-технічних) повідомлень. Основна вимога до вибірок полягала в тому, що їх повинні були редагувати фахівці найвищої кваліфікації, тобто люди зі спеціальною освітою (редактора), або з великим досвідом практичної роботи (не менше 10 років). Кожного виду повідомлень було взято по 10 вибірок, а, отже, всього їх було проаналізовано 30. Кількість редакторів, які опрацьовували проаналізовані повідомлення, дорівнювала 9. У вибраних текстах було виявлено трохи менше 5 тис. виправлень. Проте незначну їх частину було визнано суб'єктивною, а тому подальшому аналізу їх не піддавали. Для опрацювання було залишено 4862 виправлення.