СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ Автореферат

Актуальність теми. Частиною 2 ст. 42 Конституції України зазначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції, всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Деталізація цього конституційного положення здійснюється в поточному законодавстві, насамперед, Законі України «Про захист прав споживачів», який серед іншого визначає форми і способи правового захисту прав споживачів.

Зважаючи на це, та положення ст. 55 Конституції України, за яким права людини і громадянина захищаються судом, права споживачів у випадку їх порушення, можуть бути об’єктом судового захисту. При цьому, слід звернути увагу на те, що законодавство України про захист прав споживачів містить, переважно, норми матеріального права. Процесуальне законодавство, зокрема Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України), встановлюючи лише альтернативну підсудність позовів про захист прав споживачів та звільняючи позивачів-споживачів від сплати судового збору, фактично не враховує специфіку справ цієї категорії, що, безумовно, не створює належного законодавчого підґрунтя для ефективного судового захисту гарантованих чинним законодавством прав споживачів.

Про нагальну потребу підвищення дієвості судового захисту прав споживачів свідчить значна кількість їх порушень з боку продавців, товаровиробників та інших суб’єктів, що реалізують споживачам товари, надають відповідні послуги чи виконують роботи. Як зазначається у «Зеленій книзі про політику адаптації національного законодавства у сфері технічного регулювання та споживчої політики до Європейських вимог» (Зелена книга про політику адаптації національного законодавства у сфері технічного регулювання та споживчої політики до європейських вимог. – Київ, 2006. – 80 с.), в Україні має місце недостатній рівень захисту прав споживачів. Також зазначається, що в 2006 р. майже 90 % із числа перевірених підприємств у сфері торгівлі та послуг допускали порушення прав споживачів, а поширення недобросовісної конкуренції призводить до насичення ринку недоброякісною, контрабандною, фальсифікованою продукцією (до 20 % на ринку); досить високий відсоток (70–75 %) вітчизняної продукції та послуг виробляється та надається із суттєвими невідповідностями і порушеннями прав та інтересів споживачів. Така сама тенденція зберігається й нині.

Безумно, такий стан дотримання прав споживачів не може вважатися нормальним, а відтак, має існувати належний правовий механізм захисту таких прав, у тому числі в судовому порядку. Однак, як свідчить судова практика, процедура розгляду справ про захист прав споживачів не є досконалою, оскільки непоодинокими є випадки скасовування або зміни судами вищестоящих інстанцій рішень місцевих судів по таких справах. Крім того, залишається відкритим питання про забезпечення доступності й оперативності правосуддя в справах цієї категорії. Зазначені практичні проблеми зумовлюють актуальність теми цього дослідження.

Науково-теоретичну базу дослідження проблем судового захисту прав споживачів складають праці вітчизняних і зарубіжних вчених із філософії (В. І. Кириллов, А. О. Старченко, Г. І. Челпанов), теорії права (С. С. Алексєєв, В. М. Горшеньов, О. Ф. Скакун), цивільного права (О. В. Дзера, А. С. Довгерт, О. С. Іоффе та ін.). Крім того, використовувались роботи з цивільного процесу, зокрема, таких авторів, як: М. Г. Авдюков, О. П. Вершинін, М. А. Гурвіч, А. О. Добровольсьий, І. М. Зайцев, Е. М. Мурад`ян, Г. Л. Осокіна, І. А. Приходько, Т. В. Сахнова, В. І. Тертишніков, М. К. Треушніков, С. . Фурса, Ю. С. Червоний, М. С. Шакарян, М. Й. Штефан, Я. Л. Штутін, В. М. Щеглов тощо.

Безпосередньо, проблеми матеріально-правових гарантій захисту прав споживачів розглядались такими вченими, як: Г.А. Осетинська (у монографії «Захист прав споживачів: проблеми розвитку законодавства України» (2002 р.), у дисертації «Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України» (2006 р.)); Л. М. Іваненко (у дисертації «Цивільно-правове забезпечення прав споживачів на належну якість товару» (1998 р.)); О. П. Письменна (у дисертації «Правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)» (2006 р.)); С. А. Косінов (у дисертації «Теоретические проблемы защиты прав потребителей в Украине по договору купли-продажи» (1999 р.)). Загалом, зазначені дослідження присвячені проблемам захисту прав споживачів матеріально-правового характеру і не торкаються проблем та особливостей процедури судового захисту. Процесуальним проблемам захисту прав споживачів присвячена також дисертація О. Ю. Блохіної «Процессуальные особенности рассмотрения судами дел о защите прав потребителей» (1999 р.). Однак, остання робота виконувалась в Російській Федерації, ґрунтуючись на її законодавстві та судовій практиці, а тому, в ній не враховуються особливості вітчизняного законодавства про захист прав споживачів та відповідної судової практики.

Віддаючи належне проведеним раніше дослідженням, які, незважаючи на внесення численних змін і доповнень до законодавства України про захист прав споживачів, значною мірою, зберігають свою актуальність та наукову значущість, слід зазначити, що обрана тема, в цілому, ще не дістала належного наукового осмислення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснено на виконання Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення діяльності в сфері технічного регулювання та споживчої політики» від 13.07.2005 р., Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір: концептуальні засади, стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 рр.», відповідно до Комплексної цільової програми щодо пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004–2009 рр., затвердженої наказом МВС України від 05.07.2004.р. № 755, а також відповідно до Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 05.01.2006 р.