ПРИНЦИП ДОБРОСОВІСНОСТІ В ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ Автореферат

Актуальність теми. Статтею 3 Цивільного кодексу України 2003 року серед загальних засад цивільного законодавства вперше в історії вітчизняного цивільного права були проголошені принципи добросовісності, справедливості та розумності. Більш того, частиною 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сьогодні, за відсутності розвинутої та усталеної практики застосування наведених принципів, деякі фахівці в галузі цивільного права критично ставиться до появи в кодексі „гумових норм”, що може призвести до свавілля з боку суддів при використанні оціночних понять. В той же час, вчені-розробники ЦК України наголошують на важливості для функціонування всієї системи приватного права принципів добросовісності, справедливості та розумності, оскільки саме вони є основною сутністю права та вказують на його природне походження. Законодавець ввів дані категорії в Цивільний кодекс з метою побудувати цивільний оборот на засадах добросовісності його учасників. Як свідчить розвиток сучасного цивільного права, цієї мети прагнуть всі розвинуті держави світу, передусім Західної Європи. Таким чином, наукове дослідження вказаних принципів вбачається важливою задачею науки цивільного права.

Одне з перших дореволюційних досліджень концепції добросовісності було проведено І.Б. Новицьким. В цей період про добросовісність також писали Й.О. Покровський, Л.І. Петражицкий. В радянський період до теми добросовісності звертались В.П. Грибанов, Г.О. Свєрдлик. В небагатьох сучасних наукових статтях, монографіях та дисертаційних роботах розглядалися деякі загальні питання добросовісності як принципу цивільного права або лише окремі проблеми добросовісності в договірних правовідносинах. Це, зокрема, роботи Р.А. Майданика, Н.С. Кузнєцової, Т.В. Боднар, А.В. Смітюха, В.Д. Примака, В.А. Бєлова, В.І. Ємельянова.

Науково-теоретичною базою даної дисертації є наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених-дослідників теорії держави і права, римського, цивільного та міжнародного приватного права дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Теоретичним підґрунтям роботи є праці М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Е. Аннерса, М.І. Брагінського, М. Бартошека, Т.В. Боднар, В. В. Вітрянського, М. Гаррідо, В.П. Грибанова, Р. Давіда, Д. В. Дождєва, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, Р.А. Майданика, Д.І. Мейєра, О.О. Мережка, І.Б. Новицького, Й.О. Покровського, Р. Саммерса, Є.О. Суханова, К. Цвайгерта та X. Кьотца, Р. Ціммерманна, П. Шлехтрайма та ін.

Однак в Україні на сьогодні майже відсутні комплексні монографічні праці із загальнотеоретичних і практичних проблем принципу добросовісності в центральній підгалузі цивільного права - у зобов’язальному праві. Такий стан дослідження проблем добросовісності негативно впливає на розвиток договірних зобов’язань, на формування судової практики з договірних спорів. Наведене вище і обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України (протокол №6 від 29 червня 2005 р.), як складову частину спеціальної науково-дослідної теми відділу проблем приватного права «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав».