НЕОТОМІСТСЬКИЙ НАПРЯМОК У ФРАНЦУЗЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА: КОНЦЕПЦІЯ ЖАКА МАРІТЕНА Автореферат

Актуальність теми дослідження. Історичний курс України на входження в Європейське співтовариство передбачає вирішення складного комплексу фундаментальних політичних, правових, економічних, соціальних і культурних завдань. Важливе місце в цьому комплексі займає вивчення різноманітного філософсько-правового контексту, без урахування якого неможливо скласти адекватне уявлення про глибинні плини, еволюцію та перспективи сучасної правової думки об’єднаної Європи. Природно, що прилучення до цього контексту буде досить довгим і важким процесом, і здійснювати його доводиться по окремих секторах і сегментах. Одним з таких секторів теоретичного дослідження є ознайомлення з філософією права сучасної Франції, і зокрема, з її важливим сегментом - із французькою католицькою філософією права.

Філософія права взагалі нерозривно пов’язана із соціальною філософією (саме так її трактує Міжнародна асоціація філософії права та соціальної філософії). Не є виключенням і її католицька галузь. Всупереч устояному у нас погляду на католицьку філософію права як на ортодоксальне слідування доктрині Томаса Аквінського, постановам Соборів і папським енциклікам, вона перебуває в постійному розвитку в пошуках відповідей на актуальні проблеми людства - взаємодії особистості, суспільства і держави, війни і миру, захисту прав людини, збереження навколишнього середовища і т.ін. Більше того, характерною рисою цієї філософії є та обставина, що в ХХ столітті та у наші дні вона розвивається переважно світськими мислителями, а не духовними особами, які в силу свого положення професорів або дослідників в католицьких університетах і наукових центрах звертаються до філософії права.

При розгляді французької католицької версії філософії права варто враховувати як її вкорінення в національній філософській традиції, що сходить до Абеляра, Альберта Великого, Томаса Аквінського, Бодена, Декарта, Паскаля, Мальбранша, Монтеск’є, Вольтера, Мен де Бірана, де Местра, Кузена, Ренув’є, так і всесвітнє значення теоретичних досягнень її найбільших представників у ХХ столітті – Ж. Марітена, Е. Жільсона, Е. Муньє, Г. Марселя та ін. Однак, до теперішнього часу як ця традиція, так і творчий внесок її сучасних представників у філософсько-правовій літературі пострадянських країн ще не були досліджені. Тим часом, багато філософських положень цих французьких мислителів, особливо Ж. Марітена, стали відправними пунктами для розробки фундаментальних правових документів всесвітнього та загальноєвропейського значення, і опосередкованим чином через ратифіковані міжнародні угоди лягли в основу прийнятих після Другої світової війни та у новітній час конституцій демократичних держав, у тому числі й України.

Тому, на погляд дисертанта, зазначені обставини обумовлюють актуальність теми пропонованої роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконувалося в рамках Державної цільової комплексної програми «Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів у правовій соціальній державі України» (державна реєстрація № 0186.0. 070866) та Державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворчості і правозастосування в умовах формування правової держави» на 2006-2010 роки» (державна реєстрація № 0106U002283), що виконується кафедрою логіки Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.