СЕМАНТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, актуальність проблеми, проаналізовано стан її опрацювання в науковій літературі, указано на зв’язок роботи з науковою проблематикою установи, у якій її виконано, сформульовано мету й завдання роботи, з’ясовано методи дослідження, розкрито новизну, теоретичне і практичне значення дисертації.

Перший розділ “Структурно-семантична характеристика українських науково-технічних термінів”, що складається із двох підрозділів, присвячений теоретичним засадам дослідження: обґрунтовано теоретичну базу роботи, уточнено деякі мовознавчі поняття, виділено науково-технічні терміни серед суміжних з ними номінацій спеціальної лексики, а також описано українську науково-технічну термінологію з погляду структури та семантики. 

Одиниці УНТТ мають загальномовну природу, оскільки вони фонетично, акцентологічно і структурно-граматично оформлені, як і загальновживані слова, реалізують синтагматичні зв’язки у складі словосполучень і речень, цілісно виділяються та вільно відтворюються в мовленні, а також виконують номінативну функцію. Науково-технічний термін – це слово або словосполучення, що називає загальне поняття теорії науково-технічної галузі знання чи діяльності. Як науково-технічні терміни використовуються мовні одиниці, створені спеціально або запозичені для цієї галузі знання (гайкоріз, комутатор, малолітражний, шліхтувати), і загальновживані слова в особливій функції (ковпак, наварювати, надійність). Значення науково-технічного терміна – вербальне висловлювання, яке називає істотні ознаки загального наукового поняття, установлюється внаслідок свідомої домовленості, закріплюється в термінологічних словниках тлумачного типу і, як у загальновживаного слова, складається з ієрархічно організованої сукупності семантичних компонентів (спільних і відмінних сем). Поняття і значення терміна не тотожні, бо значення терміна за обсягом менше від поняття. Постійні зміни у змісті та обсязі понять науково-технічної сфери зумовлюють розвиток значень відповідних термінів. Залежно від сутності зв’язку термінологічних одиниць з поняттями можна говорити про різні вияви семантичних відношень в УНТТ, тому проблема співвідношення значення терміна й поняття відіграє важливу роль для дослідження цих відношень. Значення терміна й лексичне значення слова – це категорії однорідні, але не тотожні, оскільки значення терміна пов’язане не лише з науковим поняттям, але й зі значеннями інших термінів у межах певної термінології, семантично чітко визначене та засвоюється під час професійної діяльності.

Науково-технічну сферу пізнання та діяльності обслуговує спеціальна лексика, до складу якої належать терміни, номенклатурні знаки, професіоналізми, жаргонізми. Номенами в науково-технічній сфері людської діяльності є найменування конкретних предметів. У роботі схарактеризовано номенклатурні одиниці двох типів: 1) назви машин, верстатів, пристроїв, приладів, деталей, знарядь праці та їхніх частин, матеріалів і речовин; 2) назви серій, моделей, типів конструкцій, марок машин, приладів, деталей, видів матеріалів і речовин, назв виробників і науково-дослідних установ тощо. До аналізу семантичних відношень в УНТТ залучено номени першого типу, які фіксуються в термінографії у великій кількості, номени ж другого типу не прийнято подавати у словникових працях, тому їх відмежовано від аналізованих одиниць. Від термінів УНТТ відокремлено також професіоналізми (“домашній аналіз”, “мокре зварювання”, “політ труб”) і жаргони (“у свердловині макарони”, “хлопчик - дівчинка”) через ненормативність уживання, стилістичну маркованість, наявність емоційно-експресивного забарвлення та через відсутність їх у словникарських працях.

Для номінації понять науково-технічної термінології використовуються терміни-слова й терміни-словосполучення, а також терміни зі словесно-символічним планом вираження (β-латунь, δ-деревина). Терміни-слова – це мовні одиниці здебільшого іменникової природи (кристалічність, кріплення, токар-револьверник), хоча вони можуть бути виражені прикметниками (рудоплавильний, шарнірний) та дієсловами, зокрема дієприкметниками (литий, штампувати). У досліджуваній термінології поширені також абревіатури (ОЗП – оперативний запам’ятовувальний пристрій, ТЕЦ – теплоелектроцентраль). Складність понять науково-технічної галузі, потреба точних, умотивованих, однозначних одиниць зумовлюють домінування термінів-словосполучень, що формуються за різними твірними моделями і бувають дво- або багатокомпонентними (дифузійне зварювання, трансформатор тиску; каротажний свердловинний підйомник, пам’ять з прямим доступом, пропускна здатність каналу зв’язку, пульт управління превенторами, час початку тужавіння тампонажного розчину).

Системність УНТТ зумовлена системністю складових підсистем (взаємопов’язаних і взаємозумовлених терміносистем усіх галузей науково-технічної сфери пізнання та діяльності людини), логічними й мовними чинниками, що забезпечують цілісність її організації. До складу української науково-технічної термінології входять загальнонаукові (контроль, структура), загальнотехнічні (апаратура, техогляд), власне технічні терміни (терміни окремих науково-технічних терміносистем: бічне відхилення /аерокосм./, центральний процесор /обчисл. техніка/ тощо) та термінологічні одиниці суміжних наук (терміни математики, фізики, хімії: амплітуда, асиметрія, гідратація, траєкторія).

Українські науково-технічні терміни класифіковано за дванадцятьма семантичними розрядами: назви машин, пристроїв, пристосувань, приладів, деталей, знарядь праці та їхніх частин (гідротурбіна, шайба); назви виробничих дій та процесів (екранувати, коксування); назви властивостей, якостей предметів, явищ, процесів технічної сфери та назви станів (нестійкість частоти, пасивність металу); назви режимів, способів і методів виконання виробничих дій та процесів (низькотемпературний режим, радіолокація); назви речовин і матеріалів (антифриз, електротехнічна кераміка); назви підприємств, споруд і приміщень спеціального призначення та їхніх частин (тунель, штампувальний цех); назви величин (діелектрична проникність, теплопровідність); назви одиниць виміру (герц, кіловат-година); назви наук та їхніх розділів (машинознавство, радіоспектроскопія); назви галузей промисловості (гідроенергетика, приладобудування); назви професій та спеціальностей (зварник, технік-дизеліст); назви видів конструкторської документації, креслення, схем тощо (монтажне креслення, специфікація).

У другому розділі “Полісемічні відношення та омонімія в українській науково-технічній термінології”, що складається із двох підрозділів, установлено сутність полісемічних відношень та омонімії в термінології, виявлено шляхи розвитку й визначено критерії розмежування омонімії та полісемії в УНТТ, проаналізовано співвідношення цих двох мовних явищ і семантичних розрядів науково-технічних термінів, описано семантичні зв’язки значень полісемічного терміна порівняно із загальновживаним словом, типи омонімічних груп у досліджуваній термінології, структурно-граматичні особливості й походження термінів-полісемантів та омонімів, роль полісемії та омонімії в УНТТ, особливості відображення полісемічних та омонімічних термінів у словниках. 

Полісемічні відношення – це відношення внутрішньо пов’язаних значень однієї термінологічної одиниці, які, передаючи істотні ознаки двох або більше понять певної галузі пізнання (або кількох близьких), мають спільні спеціальні семи. Значення терміна інвертор мають спільні семи  “пристрій”, “призначення – перетворення одного фізичного явища на інше”, відмінні семи – “сфера застосування”, “тип фізичного явища”. Полісемічні відношення простежуються як в окремих галузевих терміносистемах (буксир /транспорт./, завантаження /обчисл. техн./), так і в межах близьких терміносистем УНТТ (комутатор /електр., телеграф./, рефлектор /електр., радіотехн., теплотехн./. Іноді в семантичних структурах багатозначних термінів можна визначити первинне і вторинне значення (у терміна ізолятор первинним є значення “речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик”, а вторинним – “пристрій, виготовлений з діелектрика”). Семантичну структуру полісемічних термінів, як і загальновживаних слів, можна схарактеризувати за кількома параметрами: 1) за характером семантичної мотивації між прямим і похідними значеннями: між значеннями термінів-полісемантів установлюються, як правило, радіальні зв’язки, на відміну від загальновживаної мови, де зустрічаються радіальні, ланцюжкові та радіально-ланцюжкові зв’язки (транзистор /прилад і радіоприймач, сконструйований на цих приладах/); 2) за співвідношенням спільних і відмінних сем: між значеннями полісемічних термінів спостерігаються, як правило, відношення перетину (радіометр, усі його значення об’єднані семою “пристрій для вимірювання випромінювання”, різняться ж семою “вид енергії, що випромінюється”) і включення (електрозварювання – “зварювання металів за допомогою електричної енергії” і “галузь науки, що займається вивченням зварювання металів за допомогою електричної енергії”, тут перше значення є складовою частиною другого й не має відмінної семи). Аналіз семантичних структур термінів-полісемантів дає підставу твердити, що відношення між ЛСВ звичайних слів різноманітніші і складніші за відношення між семемами полісемічних термінів.

Виникнення полісемії в УНТТ зумовлюють: 1) позамовні причини (соціальні, суспільно-політичні, науково-технічні тощо, схильність людського мислення до систематизації та узагальнення знань про явища реальної дійсності, відкриття нового знання й поява нових понять); 2) мовні причини (приналежність термінів до лексико-семантичного складу мови, асиметричність знака і значення, певна обмеженість кореневого словникового матеріалу). Полісемічні терміни-слова в УНТТ з’являються здебільшого внаслідок метонімічних перенесень термінологічних назв (електротехніка, заземлення, калібр, контакт, кріплення тощо),  значно менше – шляхом метафоризації термінів (пресування, штовхач), на відміну від загальновживаної лексики, де переважає метафоризація. Багатозначність термінів-словосполучень також найчастіше виникає внаслідок метонімізації (опір матеріалів, функційний блок).

Виділено такі типи термінів-полісемантів в УНТТ: 1) за структурним складом: терміни-слова (оператор, цементування) і терміни-словосполучення (критична маса, програмна підтримка). Складених полісемічних термінів значно менше, оскільки кожен член словосполучення конкретизує значення всієї термінологічної одиниці. Серед термінів-абревіатур полісемічних одиниць не виявлено; 2) за кількістю значень: двозначні (декодер, емульгувати, обчислювальна техніка), тризначні (електрод, клінкер) і рідше – чотири- (галтель) і п’ятизначні (шпиндель). Полісемічні науково-технічні терміни мають обмежену кількість значень, на відміну від загальновживаних слів.

Полісемічні відношення поширені в усіх семантичних розрядах УНТТ, але неоднаково: частіше вони розвиваються в термінів, які називають пристрої, прилади тощо, а також виробничі дії та процеси, рідше – у термінологічних назв одиниць виміру, професій та спеціальностей науково-технічної галузі, що пояснюється особливостями їхнього творення й функціонування. Значення полісемічних термінів можуть належати до одного семантичного розряду (метафоричний шлях утворення) або до різних (унаслідок метонімічного перенесення назви). Регулярними є полісемічні моделі, утворені внаслідок таких метонімічних перенесень: процес – наслідок дії; процес – обладнання, пристрій; процес – стан; галузь техніки – сукупність технічних засобів; властивість – величина тощо. Нерегулярними в УНТТ є полісемічні моделі: пристрій – властивість, пристрій – стан, професія – речовина, галузь – властивість та деякі інші. У досліджуваній термінології серед термінів із кількома значеннями в семантичній структурі 73% становлять регулярні моделі багатозначності, іншим же 27% властива нерегулярна багатозначність.

Семантична структура полісемічних термінів не розкривається сучасними словникарями: а) у перекладних термінологічних і загальномовних словниках, коли кожне значення реєстрового терміна-полісеманта має один відповідник в іншій мові; б) в окремих перекладних та тлумачних термінологічних працях, а також у так званих робочих словниках, невеликих за обсягом, що можна пояснити настановами укладачів. Проте в більшості сучасних словникарських праць полісемічні зв’язки засвідчуються, зокрема в перекладних термінологічних і загальномовних словниках, коли всі значення реєстрового терміна слід перекладати різними термінологічними одиницями або реєстровий термін має категоріальну багатозначність. Виявлено такі особливості подання полісемічних термінів у словниках аналізованого періоду: 1) фіксується велика кількість нових багатозначних термінів /контратипування, риформінг/; 2) значна кількість термінологічних одиниць, уживаних у попередні роки, наводиться з ускладненою структурою /аспіратор, комутація, пеленгувати/; 3) нові, але вже поширені значення науково-технічних термінологічних одиниць (буфер, монітор, оператор, редактор) подаються не в усіх загальномовних словниках.

Омонімія – це синхронічне явище в термінології, яке ґрунтується на відсутності спільних сем у значеннях однакових за планом вираження термінів і загальновживаних слів, термінів однієї чи кількох споріднених або неспоріднених галузей пізнання та діяльності людини. Досліджуючи омонімію як мовне явище, слід відмовитися від терміна “омонімічні відношення”: відношення – це взаємозв’язок між предметами та явищами, і не можна встановлювати їх між значеннями омонімів, оскільки вони семантично нічим не пов’язані. У роботі під час вивчення полісемічних відношень у термінології традиційно розглядається й омонімія, що є виправданим, оскільки саме за семантичним критерієм установлюється наявність/відсутність спільних сем у значеннях однозвучних мовних одиниць, а також тому, що межа між цими двома явищами дуже рухлива.

Омоніми, серед яких є науково-технічні терміни, бувають повними (належать до однієї частини мови й мають граматичні значення, що збігаються: кран¹ /техн./ – кран² /техн./; задутий¹ /загальновжив./ – задутий² /техн./) і неповними (належать до однієї частини мови, але різняться деякими граматичними властивостями: бокс¹ /спорт., немає форм множини/ – бокс² /техн., є форми множини/). Описано також приклади суміжних з омонімією явищ: 1) омофони: гав – ГАВ (гнучке автоматизоване виробництво); Вольт – вольт; акумуляторна (прикм.) – акумуляторна (імен.); 2) омографи: контрóлер – контролéр, нáсічка – насíчка, óчко – очкó.

Оскільки основною одиницею мовної омоніміки є не окремий омонім, а група омонімів, то запропоновано аналізувати омоніми в термінології в межах омонімічних груп (омогрупа – це сукупність усіх омонімічних між собою термінів або термінів і загальновживаних слів). Дослідження омонімів у такий спосіб дає змогу простежити особливості однозвучних одиниць мови. Виділено типи омогруп за сферою функціонування: а) міжсистемні, до складу яких входять науково-технічний термін і терміни нетехнічних терміносистем (кросинг¹ /гірн./ – кросинг² /спорт./, ферма¹ /екон./ – ферма² /техн./); б) внутрішньосистемні (така омонімія спостерігається між окремими підсистемами УНТТ і зумовлена обсягом та складністю досліджуваної термінології: завод¹ /техн., “промислове підприємство”/ – завод² /техн., “пристрій” і “величина”/); АТС¹ (авіаційно-транспортна система) – АТС² (авіаційно-технічна служба); в) міжфункціонально-стильові, до складу яких входять науково-технічні терміни й загальновживані слова (задування¹ /загальновжив./ – задування² /техн./, кувати¹ /техн./ – кувати² /загальновжив./); г) уперше запропоновано виокремлювати змішані омогрупи, які складаються з термінів науково-технічної галузі й термінів інших (нетехнічних) термінологій, а також загальновживаних слів  (моторний¹ /техн./ – моторний² /загальновжив./ – моторний³ /біол., психол./). Найчастіше зустрічаються міжсистемні та змішані омогрупи. Залежно від сфери функціонування співвідносних омонімів обсяг омогрупи може бути ширшим або вужчим. Внутрішньосистемні омогрупи бувають, як правило, двочленними, найбільші ж за кількістю членів – змішані омогрупи. Численні приклади свідчать про те, що досить часто омонімія ускладнюється полісемічними відношеннями (флюс¹ /мед./ – флюс² /техн., 3 знач./, шток¹ /техн., 2 знач./ – шток² /геол./).

Основним шляхом утворення омонімії в термінології є розщеплення семантичної структури полісемічної одиниці (кулак¹ /загальновжив./ – кулак² /техн./, ударник¹ /техн./ – ударник² /муз./), однак можлива поява термінів, омонімічних словам загальновживаної мови, термінам науково-технічної чи інших нетехнічних термінологій, унаслідок збігу запозичених лексем із питомими або запозиченими з різних мов (скат¹ /нац., гірн./ – скат² /нац., техн./ – скат³ /сканд., зоол./, кран¹ /голланд., техн./ – кран² /нім., техн./, помпа¹ /лат., загальновжив./ – помпа² /франц., техн./), а також – малопродуктивний спосіб – словотворчих процесів (обпилювач¹ /хім./ – обпилювач² /техн./, сплавляти¹ /техн./ – сплавляти² /техн./). Причини появи омогруп українських науково-технічних термінів дещо відрізняють УНТТ від загальновживаної мови, що свідчить про певну специфіку омонімії в термінології.

Проблема розмежування полісемії та омонімії в досліджуваній термінології вирішувалася комплексно. Головним критерієм розрізнення двох мовних явищ застосовано семантичний критерій (на підставі компонентного аналізу), допоміжними застосовано такі критерії: виявлення належності лексем до різних термінологій чи до термінології та загальновживаної мови; установлення дериваційних зв’язків описуваних одиниць; порівняння їхніх граматичних властивостей.

Терміни майже всіх семантичних розрядів можуть бути омонімічними термінам УНТТ або інших нетехнічних галузей, загальновживаним словам. Назви режимів, способів і методів виконання виробничих процесів, професій та спеціальностей значно рідше бувають омонімічними через особливості свого творення. До назв наук та їхніх розділів і галузей промисловості омонімів не виявлено. У термінологічних тлумачних словниках омоніми засвідчуються рідко через те, що в них не фіксуються загальновживані й нетехнічні значення, номіновані однозвучними мовними одиницями, а в окремих терміносистемах узагалі відсутні внутрішньосистемні омоніми. Рекомендовано в загальномовних лексикографічних працях терміни УНТТ, що збігаються планом вираження з термінами нетехнічних галузей або загальновживаними словами, подавати як омоніми, коли в них немає спільних сем (глухар, кожух, куліса тощо).

У третьому розділі “Синонімічні та антонімічні відношення в українській науково-технічній термінології”, що складається із двох підрозділів, з’ясовано сутність синонімічних та антонімічних відношень у науково-технічній термінології, установлено причини і шляхи виникнення термінів-синонімів, співвідношення семантичних розрядів і синонімії та антонімії в УНТТ, описано типи термінологічних синонімічних об’єднань і термінологічних антонімічних пар за структурою, походженням і граматичними особливостями, роль цих двох мовних явищ у термінології, особливості подання їх у лексикографічних працях.

Синонімічні відношення – це відношення значень, що виражені різними термінами, передають істотні ознаки одного поняття й мають семантичний інваріант. Таке визначення дозволяє відокремити терміни-синоніми від термінів-варіантів, які не залучалися до аналізу. Семантичну спільність синонімічних термінів можна виявити шляхом компонентного аналізу їхніх значень, поданих у дефініціях, тому основним критерієм виділення термінів-синонімів застосовано семантичний критерій. Критерій взаємозамінності не використовувався, оскільки, по-перше, взаємозамінюваність синонімів є наслідком, а не причиною семантичної спільності термінів, а по-друге, УНТТ досліджувалася за сферою фіксації. На відміну від інших українських терміносистем (суспільно-політичної, музичної, богословської), терміни-синоніми в яких, на думку вчених, можуть бути експресивно забарвленими чи стилістично маркованими, в УНТТ синонімічні одиниці позбавлені емоційно-експресивної забарвленості та стилістичних відмінностей. Науково-технічні терміни-синоніми можуть мати в семантичних структурах відмінні семи, проте це трапляється дуже рідко.

Установлено такі причини виникнення синонімічних відношень у науково-технічній термінології: 1) позамовні (поява нових понять, нормувальна діяльність українських учених у 90-х рр. ХХ – на початку ХХI ст.; 2) мовні (асиметрія знака і значення, системні можливості української мови щодо творення номінацій на позначення понять, розвиток УНТТ за законами загальнолітературної мови як її підсистеми). Синоніми в УНТТ виникають такими шляхами: а) запозичення термінів із різних мов для номінування спеціального поняття (до вже наявного чужомовного  чи  питомого):  агломерація –  спікання,  алітування  –  калоризація;

б) відновлення термінів, засвідчених у словниках 20-30-х років ХХ ст.: аміак – сморідець, підшипник – вальниця; в) пояснення наукових понять шляхом опису їхніх істотних ознак: стакер – пересувний самохідний конвеєр, трувер – вимірювач критичної течії; г) утворення термінів-епонімів: енергія Фермі – рівень Фермі, температура Дебая – характеристична температура. Отже, синоніми в УНТТ з’являються як спільними із загальномовними синонімами шляхами, так і відмінними.

Синонімічні терміни завжди розглядаються в сукупності, однак в УНТТ відсутні синонімічні ряди в загальноприйнятому науковому їх розумінні (з домінантою й певною внутрішньою структурою), оскільки між термінами немає тієї градації у вираженні спільного значення (від нейтрального до стилістично чи емоційно забарвленого), яка властива загальномовним синонімам, тому запропоновано виділяти термінологічне синонімічне об’єднання (ТСО). Члени таких об’єднань в УНТТ можуть різнитися обсягом спільної семантики, походженням, структурно-граматичним вираженням і зрідка семантичними відмінностями. Термінологічні синонімічні об’єднання в УНТТ порівняно з лексичними синонімічними рядами значно коротші за них (від 2-х до 4-х членів) і динамічніші. За наявністю/відсутністю семантичних відмінностей у термінологічних синонімічних об’єднаннях виділено такі типи ТСО: а) абсолютні (у термінів відсутні семантичні відмінності: електромонтер – електротехнік, сполучний шнур – з’єднувальний шнур); б) відносні (значення синонімічних термінів різняться відмінною семою: очисник – фільтр /ці терміни мають спільну сему “пристрій для очищення”, але значення термінологічної одиниці фільтр вужче, бо в ньому наявна ще сема “очищення лише рідини або газу”/); в) також виявлено комплексні ТСО (між двома першими можуть бути відношення тотожності, а між першим та третім, другим та третім – відношення відносності: транспортер – конвеєр /абсолютні синоніми/, рольганг /відносний синонім до перших двох/). Кількість таких термінологічних синонімічних об’єднань в УНТТ є досить значною. За обсягом спільної семантики проаналізовано: а) повні ТСО (терміни синонімізуються в усіх значеннях: відеоімпульс – відеосигнал, розподілювач кадрів –  обмежувач кадру).  Як  правило,  це  моносемічні  одиниці;

б) неповні ТСО (терміни синонімічні здебільшого лише в одному значенні:  екран /4 знач./ – щит /8 знач./, монітор /5 знач./  –  дисплей /1 знач./). 

До складу ТСО в науково-технічній термінології можуть входити: термін-слово – термін-слово (випрямляч – випростувач); термін-словосполучення – термін-словосполучення (індукційне поверхневе гартування – індукційна поверхнева термообробка); термін-слово – термін-словосполучення (крип – повзучість металів), термін-словосполучення – термін-символ (множник Ланде – g-фактор). Найпоширенішими в досліджуваній термінології є ТСО, що складаються тільки з термінів-слів або термінів-словосполучень.

Найчастіше в синонімічні відношення вступають терміни таких семантичних розрядів: назви дій і процесів, назви властивостей і станів, назви машин, пристроїв тощо, назви речовин і матеріалів. Найрідше синонімізуються назви конструкторської документації, типів схем тощо і назви одиниць виміру. Серед назв наук та їхніх розділів, назв галузей промисловості синонімів не виявлено.

У багатьох розглядуваних словниках синонімічні відношення подаються як основний засіб розкриття значення реєстрових одиниць спеціальної лексики або як додатковий засіб семантичної характеристики термінів. У словникарських працях 90-х років ХХ – початку ХХI ст. спостерігається, з одного боку, зменшення ТСО через руйнування синонімічних відношень, що зумовлено нормалізаторською діяльністю науковців і дерусифікацією національної термінології через усунення кальок (вантажопідйомність /вантажність/, движок /повзун/), з другого боку – збільшення термінологічних синонімічних об’єднань унаслідок виникнення нових термінів (накопичувач – нагромаджувач, флопі-диск – дискета), уточнення термінологічних дефініцій, прагнення вчених замінити деякі іншомовні терміни питомими, особливо термінами 20-30-х років ХХ ст. (капот – покрівець). Порушено також питання квазісинонімів, які не слід наводити в одній статті ні в перекладних, ні у тлумачних термінологічних словниках (болт – прогонич). Запропоновано усувати синоніми з УНТТ шляхом поступового обмеження одного з них у вживанні й позначення його як нерекомендованого в лексико- та термінографічних працях.

Антонімічні відношення – це відношення двох значень, що виражені різними термінами й передають істотні ознаки несумісних протилежних або суперечних видових понять стосовно одного родового, тобто мають спільну семантичну основу, а відмінні семи цих значень замінюють одна одну або одна з них виключає іншу. У термінів-антонімів, як і в антонімічних слів загальновживаної лексики, схожі семантичні структури, оскільки значення  протиставлюваних терміноодиниць мають інваріантну основу (спільну родову сему) і різняться відмінною видовою семою. Мовний аналіз свідчить, що антонімічні відношення в УНТТ є складними, якісно багатогранними та ґрунтуються на протилежних або на суперечних логічних зв’язках. Для виділення антонімів застосовувався семантичний критерій, який ґрунтується на аналізі дефініцій термінів, зафіксованих у лексикографічних працях 90-х років ХХ ст. – початку ХХI ст. За кількістю відмінних сем антоніми в УНТТ переважно семантично прості (протиставляються за однією семою: аерація – деаерація, команда абсолютна – команда відносна), хоча можливі й семантично складні антонімічні одиниці (протиставляються за двома семами: список експорту – список імпорту). В УНТТ наявні терміни-антоніми різнокореневі (прискорювач – сповільнювач) і спільнокореневі (препроцесор – постпроцесор); антонімічні терміни-слова (легкоплавкість – тугоплавкість) і терміни-словосполучення  (внутрішня провідність – поверхнева провідність). У досліджуваній термінології для структурного вираження відношень протилежності або суперечності використовується система словотворчих елементів та компонентів (подана в Додатку), яка дещо специфічна порівняно із загальновживаною лексикою, оскільки майже не застосовуються емоційно забарвлені афікси та деякі інші словотвірні засоби, поширені в загальновживаній мові. Антонімічні відношення встановлюються в УНТТ здебільшого між складеними термінами, які можуть бути дво- (швидкохідна турбіна – тихохідна турбіна) і багатокомпонентними (елементи загального інформаційного сервісу керування – елементи спеціального інформаційного сервісу керування). Найчастіше антонімічними є атрибутивні словосполучення, що передають видові поняття і складаються з терміна-виразника родового поняття й антонімічних атрибутів. Протиставлювані компоненти цих термінів-словосполучень поділено на три групи: а) такі, що мають антонімічні зв’язки і в загальновживаній  мові (ближній /радіомаркер/ – дальній /радіомаркер/); б) такі, що антонімізуються і в інших (нетехнічних) терміносистемах (активний /ретранслятор/ – пасивний /ретранслятор/); в) такі, що знаходяться в антонімічних зв’язках лише в УНТТ (контактне /розгазування нафт/ – диференційне /розгазування нафт/). Між термінами-абревіатурами відношення протиставлення потенційно можливі, але їх не виявлено  в УНТТ.

До наукового обігу введено термінологічну номінацію “термінологічна антонімічна пара” (ТАП), яка і є одиницею аналізу. За поняттєво-семантичними зв’язками виділено три типи термінологічних антонімічних пар: 1) контрарна, обсяги видових понять якої складають лише частину обсягу спільного для них родового поняття й між ними можливе одне або кілька проміжних понять (мезонімів). Один із цих антонімів має в семантичній структурі відмінну сему, а другий – цю сему не тільки заперечує, але й заміняє іншою: пресування мокре – пресування напівсухе – пресування сухе; провідники – напівпровідники – діелектрики; 2) контрадикторна, обсяги видових понять якої становлять увесь обсяг родового поняття й між ними немає проміжного поняття. Один з антонімів цієї пари заперечує відмінну сему в семантичній структурі другого антоніма, виключає, але не заміняє її ніякою іншою семою: справність – несправність, усталений режим – неусталений режим; 3) комплементарна, обсяги видових понять якої становлять увесь обсяг родового поняття, а один з антонімів не тільки заперечує відмінну сему у плані змісту другого антоніма, але й заміняє її іншою: внутрішнє сортування – зовнішнє сортування, паралельний суматор – послідовний суматор. За обсягом спільної семантики термінологічні антонімічні пари в УНТТ бувають повними (їхні члени антонімізуються в усіх значеннях /високонапірна помпа – низьконапірна помпа, намагнічувати – розмагнічувати/ і є здебільшого однозначними) і неповними (автозавантаження /2 знач./ – авторозвантаження /1 знач./, їхні члени антонімічні не в усіх своїх семемах). Переважають повні терміни-антоніми, оскільки антонімів в УНТТ більше серед словосполучень, що, як правило, моносемічні. Семантичні та структурні характеристики членів ТАП є взаємопов’язаними і взаємозумовленими. Рекомендовано уведення таких термінологічних назв: “термінологічне антонімічно-синонімічне об’єднання” (канал дуплексний – канал напівдуплексний – канал симплексний /односторонній канал/) й “термінологічне антонімічне гніздо” (монтувати – демонтувати, монтаж – демонтаж, змонтований – демонтований).

Антонімічні відношення в УНТТ установлюються майже в усіх семантичних розрядах (найчастіше – у назвах машин, пристроїв, пристосувань тощо; назвах виробничих дій та процесів; назвах властивостей, якостей предметів, процесів). Антонімічних зв’язків не виявлено серед назв наук та їхніх розділів, галузей промисловості, професій і спеціальностей. В УНТТ, на відміну від загальновживаної лексики, антонімізуються терміни не лише з абстрактною, а й із конкретною семантикою на підставі наявних у їхніх значеннєвих структурах відмінних сем абстрактного характеру (місце розташування чогось, особливості внутрішньої будови, функції тощо).

Описано приклади квазіантонімів ( це термінологічні одиниці, які зовні схожі на антонімічні, але не є такими): радіація – іррадіація, септики – антисептики. До несправжніх антонімів зараховуються приклади енантіосемії, які у словниках подаються або як омоніми (задувати¹ – задувати²), або як окремі семеми полісемічних одиниць (згвинчувати). Тому під час застосування науково-технічних термінів слід використовувати тлумачні лексикографічні праці, за якими і встановлюється наявність протиставлюваних зв’язків між термінами. У словниках зазначеного періоду спостерігається поява великої кількості нових антонімічних термінів у зв’язку з виникненням нових понять  (інтерфейс паралельний – інтерфейс послідовний, файл активний – файл неактивний) і зрідка – руйнування антонімічних відношень (монтажник – демонтажник, остання номінація вийшла з ужитку). Проте в цих працях на антонімічні зв’язки вказується рідко, оскільки це не є завданням таких словників, однак для правильного розуміння термінів, кращого ознайомлення з ними, уникнення помилок під час їхнього застосування запропоновано ширше й чіткіше подавати термінологічні антонімічні одиниці у словниках.

ВИСНОВКИ

1. Українська науково-технічна термінологія – автономна й відносно замкнена термінологія, що не позбавлена впливів загальновживаної мови та термінологій інших галузей.

2. Семантична структура терміна-полісеманта, термінологічні синонімічні об’єднання, термінологічні антонімічні пари – це своєрідні мікросистеми із певними відношеннями, що виконують системоформувальну функцію в розвитку УНТТ. Систематизації науково-технічної термінології сприяє також і цілеспрямована термінотворчість у цій сфері, що яскраво відбито у термінологічних словниках. Семантичні відношення термінів установлюються в межах семантичних розрядів УНТТ (полісемія, синонімія, антонімія) і між ними (полісемія), терміни різних семантичних розрядів можуть бути омонімічними.

3. Полісемія, синонімія, антонімія в науково-технічній термінології – мовні явища, однорідні з такими ж явищами в загальновживаній мові, але з певними відмінностями: полісемія та синонімія  в УНТТ поширена менше, ніж у загальновживаній мові, а антонімія – більше; можна говорити про різні типи зв’язків між значеннями полісемічного терміна і значеннями слова-полісеманта; немає підстав виділяти синонімічні ряди з домінантою в УНТТ, доцільно говорити тільки про термінологічні синонімічні об’єднання; система словотворчих засобів, що зумовлюють антонімічність термінів, різниться від такої системи в загальновживаній мові.   

4.  Кожне  із  проаналізованих  у  роботі  явищ  відіграє  в УНТТ  певну  роль:

1) полісемічні відношення сприяють економії мовного матеріалу під час утворення нових термінів, але можуть заважати правильному їх розумінню та перекладу. Тому одним із першочергових завдань термінологів є подальше зменшення багатозначних термінів в УНТТ, для чого потрібно далі вивчати явище полісемії в термінології, відокремлювати значення полісемічних термінів за допомогою словотвірних засобів української мови (крекінг і крекінгування, металопрокат і металопрокатування) тощо; 2) омонімія в цілому не заважає термінам виконувати свої функції, однак до ускладнень у фаховому спілкуванні може призводити внутрішньосистемна омонімія, яка й підлягає першочерговому усуненню з науково-технічних терміносистем; 3) усупереч загальноприйнятому погляду, синонімія в термінології здебільшого не перешкоджає розумінню термінів, терміни-синоніми можуть мати різну функціональну цінність у науковому спілкуванні й відбивати процес формування найбільш оптимальної назви наукового поняття. Проте слід позбуватися тих синонімів, що суперечать нормам сучасної української мови, а також відносних та комплексних синонімів, які заважають точному сприйняттю наукової інформації; 4) відображаючи сутність понять науково-технічної галузі й допомагаючи систематизувати їх, антонімія в українській науково-технічній термінології відіграє позитивну роль.

5. Семантичні відношення між термінами УНТТ досить повно репрезентуються у словникарських працях 90-х років ХХ – початку XXI ст., оскільки засвідчуються перекладними термінологічними й загальномовними, тлумачними загальномовними словниками, а також подаються з розкриттям семантичних структур у термінографічних працях тлумачного типу. Аналіз цих праць показує, що полісемічні, синонімічні, антонімічні відношення та омонімія в УНТТ якісно й кількісно збагатилися в 90-х роках ХХ – на початку ХХI ст., бо розвиток усталених і поява нових понять спричиняє розвиток значень відповідних термінів, а отже, і семантичних відношень в УНТТ. Тому перед науковцями постає завдання описати в термінографічних працях тлумачного типу якомога більше терміносистем, оскільки саме тут робляться перші кроки щодо внормування термінологічних одиниць. Виявлені особливості відображення полісемічних, синонімічних, антонімічних відношень та омонімії в сучасних словниках різних типів можна пояснити їхньою складністю в УНТТ, позиціями укладачів, завданнями словникарських праць, обсягом видань тощо. Усе це свідчить про особливу потребу на сучасному етапі розвитку спеціальної лексики опублікування тлумачних термінологічних праць, де терміни отримають чітку й виразну структурно-семантичну визначеність.

6. У 90-і роки ХХ – на початку ХХI ст. українськими науковцями зроблено дуже багато для впорядкування української науково-технічної термінології шляхом зняття багатозначності термінів й усунення кальок та невиправданих синонімів. Це стало можливим унаслідок перегляду значної кількості теоретичних положень щодо термінів, активізацією надбань українських термінологів 20-х – 30-х років ХХ століття. Чітко окреслені логіко-семантичні межі термінів, зв’язки з іншими термінами та визначеність їхнього місця в галузевих терміносистемах технічної сфери суттєво стримують розвиток полісемічних та синонімічних відношень в УНТТ, однак позбутися повністю цих відношень не можна. У роботі запропоновано рекомендації щодо усунення небажаних полісемії та синонімії з УНТТ, які передбачають насамперед широке використання словотвірних можливостей сучасної української літературної мови. 

Здобуті результати будуть корисними під час аналізу терміносистем технічної сфери, сприятимуть подальшому впорядкуванню УНТТ й удосконаленню термінографічних праць науково-технічних галузей.