Request a thesis ПРИСЛІВНИК У КИТАЙСЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЇ : Наречие в китайском языке: Структура, семантика, ФУНКЦИИ

У першому розділі “Китайський прислівник у системі інших частин мови”, розглядається проблема кваліфікації прислівника китайської мови під кутом зору типологічної класифікації мов, запропонованої академіком В.М. Солнцевим, загальних питань етимології, семантики, словотвору, здійснено аналіз стилістики китайських прислівників.

Послідовно проаналізовано основні концепції дослідників-китаєзнавців, що стосуються виділення частин мови у аморфних мовах, зокрема особливості виділення окремих лексико-граматичних груп слів, серед яких прислівник визначається як самостійна повнозначна одиниця. Однією з найважливіших проблем дослідження частин мови у китайській мові, як і в інших нефлективних мовах, є можливість віднесення того самого слова до різних лексико-граматичних категорій. Китайські дослідники формулюють цю проблему у такій стислій формі "一次多类" – yī cí duō lèi – (одне слово – багато категорій). Заперечення наявності частин мови в китайській мові, очевидно, витікає з положення про те, що частини мови у нефлективних мовах є обов'язково морфологізованими класами слів, хоч прислівники, як і інші класи слів у китайській мові, не завжди мають чіткі морфологічні ознаки. Ми вважаємо, що за умови відсутності чітких морфологічних ознак єдиним послідовним критерієм їх визначення є синтаксичні зв'язки з іншими повнозначними словами (іменниками, дієсловами, прикметниками тощо).

У науковій літературі про прислівники в інших мовах, зокрема в українській, констатується, що не менш важливим чинником належності прислівника до класу повнозначних слів є притаманність прислівнику певних семантичних і словотворчих особливостей а також наявність етимологічного зв'язку з так званими „первинними” частинами мови (дієслово, іменник, прикметник) (праці І.К. Чаплі, Г.М. Ярун). При цьому наголошується, що джерелами стилістичних ресурсів українського прислівника є морфологічний склад, слововживання у реченні, а також багатство лексичних категорій, завдяки яким компенсується відсутність системи словозміни у прислівників.

Нам невідомі наукові праці з китаєзнавства, де б аналізувалися докладно всі ці питання на матеріалі прислівникових слів, однак, ми вважаємо, що китайський прислівник, хоч і є найменш морфологізованою повнозначною частиною мови, все ж має передумови для розкриття багатства його властивостей, особливо у художньому та публіцистичному стилі китайської мови. Більше того, порівнюючи синонімічні ряди прислівникової лексики в українській та китайській мовах, помічаємо, що синонімічний ряд відповідних китайських прислівників є набагато довшим.

Згідно з наявною у китаєзнавстві семантичною класифікацією прислівників у дисертації визначено стилістичний потенціал, транспозиційні можливості та етимологічні зв'язки прислівників кожної з п'яти виділених груп, а саме: 1) прислівників ступеня; 2) прислівників часу; 3) обмежувально-узагальнювальних прислівників; 4) заперечно-стверджувальних прислівників; 5) емфатичних прислівників.

Оскільки за рівнем семантичного наповнення прислівник, порівняно з іменниками, дієсловами та прикметниками з одного боку, а з іншого – з частками, сполучниками та вигуками, займає проміжне положення, то цілком зрозумілою стає активізація у процесі розвитку китайської мови явища транспозиції неприслівникових морфем у прислівникові та навпаки – прислівникових морфем у неприслівникові. При цьому чітко простежується той факт, що процеси транспозиції китайських прислівників відбуваються шляхом їх десемантизації, яка пов'язана з їх переходом у неповнозначні частини мови – вигуки, частки та сполучники.

Походження сучасних прислівників китайської мови переважно пов'язане з іменниковими, дієслівними та іншими повнозначними словами давньокитайської мови. Установлення етимологічних координат того чи іншого прислівника часто є неможливим, тому що в давній мові він виконував одночасно багато різних граматичних функцій, відповідно повнозначних слів (іменників, дієслів, прикметників) чи неповнозначних (частки, вигука тощо).

Стилістичні властивості прислівників виявляються у стилістичній маркованості прислівників ступеня та емоційно-оцінному забарвленні емфатичних прислівників. Треба відзначити, що у доступній для нашого використання китаєзнавчій літературі такі питання не порушувалися.

Характеризуючи лексичні значення прислівників ступеня, виділяємо дві стилістично марковані групи цих слів: книжну та розмовну. До першої відносимо такі прислівники: 极 jí “вищою мірою”, 十分 shífen “дуже”, 颇 pō “вельми”, 极其 jíqī “вищою мірою”, 略微 lüèwēi “трохи”, 尤其 yōuqi “особливо”. Всі інші (很 hěn “дуже”, 非常 fēicháng “дуже”, 大 dà “дуже”, 太 tài “надзвичайно”, 更 gēng “ще більше”, 最 zùi “найбільше”) відповідно відносимо до другої стилістично маркованої групи. Статистичний підрахунок співвідношення маркованих груп прислівників ступеня виявляє рівні кількісні параметри слів цих двох груп (6 книжних та 6 розмовних прислівників). Приклади жанрового (книжного або розмовного) використання прислівників нами переважно взято з відповідних анкет опитування інформантів – носіїв китайської мови. Опитування проводилось у вересні 2003 року серед трьох викладачів та вісьмох студентів – китайців, що дозволяє говорити й про соціолінгвістичні аспекти даного дослідження. Інколи прислівники, які характеризують книжний жанр, можуть спеціально використовуватись у розмовному жанрі для надання висловлюванню офіційності або ж із метою підкреслення власної ерудованості інформанта. Таке явище є притаманним представникам сучасної китайської інтелігенції і реально існує у мовній практиці. Наприклад, китаєць може сказати так: 对您的建议我很感兴趣 Duì nínde jiànyì wŏ hěn gănxìngqu “Ваша пропозиція для мене є дуже цікавою”. А може й висловитися інакше: 对您的建议我颇感兴趣 Duì nínde jiànyì wŏ pō gănxìngqu “Ваша пропозиція для мене є вельми цікавою”. У наведених прикладах прислівники 很 hen та 颇 po належать до різних стилістично маркованих груп слів: 很 hen належить до розмовної групи, а 颇 po належить до книжної групи. Цікаво, що така ж особливість простежується й в інших семантичних групах китайських прислівників, що підтверджують численні приклади, розглянуті в дисертації.

Прислівники емфатичні реалізують свій стилістичний ресурс за рахунок емоційно-оцінного забарвлення, яке міститься в кожному з прикладів. Наведемо лише декілька з них:

1.这件事难道连你也办不成吗？ “Невже навіть ти не зможеш упоратись із цією справою?”

2.幸亏你提醒，不然我就把这么大的事给忘了。 “Добре, що ти нагадав, в іншому разі я б забув про цю важливу справу.”

3.这个四岁小女孩居然京剧唱得这么好。 “Ця чотирьохрічна дівчинка, всупереч сподіванням, так добре співає пекінську оперу.”

У першому реченні прислівник 难道 “невже” містить емоційне забарвлення критики. У другому прикладі прислівник幸亏 “добре що” має позитивну, схвальну оцінку. У третьому реченні прислівник 居然 “всупереч сподіванням” містить забарвлення здивування в його емоційно-позитивному контексті.

Наведені факти, на нашу думку, дають додаткові підстави для виділення серед інших лексико-граматичних груп лексики китайської мови прислівників як самостійного повнозначного класу слів.

У другому розділі “Проблема класифікації прислівникової лексики китайської мови” проаналізовано відомі у китаєзнавстві класифікації прислівників, у основу яких покладено різні принципи та критерії виділення слів із прислівниковим значенням, а також визначено найхарактерніші граматичні ознаки для прислівникової лексики сучасної китайської мови.

Серед цілої низки кваліфікацій прислівників у синології найпослідовнішою і найаргументованішою виглядає граматична класифікація, проведена О.О. Драгуновим, який виділяє прислівники в окремий розряд слів на основі граматичних показників, ураховуючи той факт, що в реченні вони обов'язково виконують роль обставин.

Цінність класифікації О.О. Драгунова полягає у тому, що вона є першою і поки що єдиною послідовно граматичною класифікацією прислівників у китайській мові, що підтверджує можливість виділення граматичних ознак окремих лексико-граматичних груп слів у китайській мові.

Відомою у китаєзнавстві є також класифікація прислівників, проведена Є.І. Рождєствєнською, в основу якої покладено специфіку морфологічної будови відповідних прислівникових слів із врахуванням їхніх синтаксичних властивостей. Російська дослідниця виділяє у китайській мові:

1. Якісні прислівники з граматичним значенням внутрішньої ознаки, що служать для позначення якісної характеристики дії.

2. Обставинні прислівники зі значенням зовнішньої ознаки, що вказують на зовнішні обставини здійснення дії або вияву ознаки.

3. Прислівники ступеня зі значенням ступеня вияву ознаки.

Детальний аналіз даної класифікації виявляє нечіткість урахування чинників формування названих груп, зокрема особливостей морфологічної будови та синтаксичної валентності відповідних прислівникових слів, що виявляється як у специфіці їхньої сполучуваності зі словами інших розрядів, так і різних функціональних можливостях реалізації значень.

У дисертації представлено авторську класифікацію прислівників, за якою вони поділяються на дві групи – обставинні та ступеня. Обставинні прислівники характеризується такими граматичними властивостями: характеризують дієслова, дії, ознаки, предмети та явища з точки зору їх зовнішнього та внутрішнього змісту. Прислівники ступеня характеризуються такими граматичними властивостями: характеризують ознаки з точки зору їх ступеня виявлення.

У третьому розділі "Словотворчі особливості китайських прислівників" розглянуто морфемний склад прислівників та способи їх творення у китайській мові, детально проаналізовано найбільш продуктивні способи – афіксацію та адвербіалізацію, а також лексикалізацію граматичних сполук та основоскладання.

Одним із найпродуктивніших способів творення прислівників у китайській мові є морфологічний, у межах якого переважає суфіксація. І.М. Ошанін висловлює думку, що суфікси 然 rán, 尔 er, 间 jian є формальними показниками категорії прислівника. Не заперечуючи цих поглядів, ми докладніше зупинилися на особливостях функціонування слів із суфіксом 然 rán і виявили, що більшість слів із таким суфіксом є прикметниками. Проведене на основі китайсько-українського словника (укладач Колодко С.А., 2004 р.) дослідження дає підстави стверджувати, що близько 73% лексем з цим суфіксом належить до розряду прикметників. Це підтверджують також і результати дослідження словотворчих можливостей суфікса然 rán, проведеного О.О. Драгуновим. На прикладі прислівника 忽然 hūrán “раптово” та прикметника 自然 zìrán “природний” О.О. Драгунов фактично відкидає думку щодо винятковості прислівникотворчої функції цього суфікса. Аналіз наукової літератури з цього питання не виявив статистичних досліджень словотворчих функцій цього суфікса. На матеріалі інверсійного китайсько-англійського словника (Пекін, 1993) нами виявлено 100 лексичних одиниць із прикметниковою функцією, 36 – із прислівниковою функцією, 7 – із іменниковою функцією, 3 – з дієслівною функцією.

Що стосується суфікса 尔 er, то нами не було знайдено у згаданому лексикографічному джерелі жодного прикладу прислівника, а зафіксовані 7 слів з цим суфіксом не є прислівниковими. Суфікс 间 jian мають 2 прислівникових слова, в той час як у 37 випадках він характеризує іменникові слова.

Тому вважаємо, що названі О.О. Драгуновим словотворчі суфікси 然 rán та 间 jian можна лише частково вважати прислівниковими, а суфікс 尔 er узагалі не є прислівниковим.

У дисертаційній праці ми навели численні приклади утворених від різних частин мови прислівників. Розглядаючи роль афіксації при творенні прислівникових слів у китайській мові, ми дійшли висновку, що суфікси не завжди є формальними показниками категорії прислівника. Так, аналізовані нами прислівники 偷 tōu “потайки”; 大 dà “дуже, сильно”; 白 bái “марно” за написанням і звучанням нічим не відрізняються від відповідних : дієслова偷 tōu “красти”; прикметника 大 dà “великий”; прикметника 白 bái “білий”.

Результатом адвербіалізації інших лексико-граматичних груп слів у китайській мові стали чимало прислівників. Є у китайській мові прислівники, утворені шляхом адвербіалізації від інших частин мови.

На думку Н.Н. Короткова, цей спосіб творення прислівників не є продуктивним у сучасній китайській мові, але саме завдяки йому переважно відбувалося поповнення категорії прислівника в давньокитайській мові. Прислівник 太 tài “надто” походить від прикметника 太 tài “великий”, прислівники 至 zhì “надто”, “най-”, 极 jí “надто”, “дуже”, 偶 ŏu “випадково”, “раптом” – від дієслів 至 zhì、极 jí “досягати”, 偶 ŏu “збігатися”, прислівник 顶 dĭng “найбільш”, “дуже” – від іменника 顶 dĭng “маківка”. Зазначимо, що в сучасній китайській мові переважно адвербіалізуються прикметники, тоді як у давній мові адвербіалізації зазнавала найчастіше дієслівна лексика.

Лексикалізацію граматичних сполук Є.І. Рождественська вважає менш продуктивним способом творення прислівників, ніж афіксацію. Від основоскладання цей спосіб відрізняється тим, що утворення слова відбувається не в результаті складання основ, а за допомогою злиття у єдине лексичне ціле синтаксичної групи. Компоненти цих слів співвідносяться у сучасній мові з самостійними словами. Наприклад: 一心 yīxīn “зосереджено, з усією душею”. Ця синтаксична група складається з числівника „一” yī “один” та іменника „心” xīn „серце” (буквальний переклад „одне серце”). Інша синтаксична група 千方百计 qiānfāngbăijì “всіляко, всіма способами” складається з таких основ: 千 qiān “тисяча”, 方 fāng “спосіб”, 百 băi “сто”, 计 jì “розрахунок” (буквальний переклад „тисяча способів, сто розрахунків”).

На думку цієї ж дослідниці, основоскладання є також важливим способом творення прислівників, хоча в словотворенні прислівників відіграє незначну роль.

У четвертому розділі “Функціональні особливості прислівників у китайській мові” розглянуто особливості прислівникового синтаксису та позиційне компонування прислівниково-іншочастиномовних комплексів у китайському реченні. Позиція прислівника у реченні залежить від висловлювання, яке важко ідентифікувати, не вдаючись до актуального членування речення, за допомогою якого уточнюється безпосередній, конкретний зміст тієї чи іншої синтаксичної одиниці, враховуючи особливості контексту. Якщо на формально-граматичному рівні у китайському реченні виділяється підмет, присудок та другорядні члени, то при актуальному членуванні є тільки дві співвідносні величини: тема і рема, які тісно пов’язані з поняттям логічного суб'єкта та логічного предиката. Прислівник, який у китайському реченні найчастіше реалізує свої валентні властивості у групі присудка, переважно виступає у функції обставини. Позиційна перестановка обставинних прислівників у китайському реченні можлива, але вона призводить до актуалізації інших компонентів реченнєвих структур. Місце обставинних прислівників у аналізованих контекстах визначається: а) значенням прислівників; б) ступенем зв'язку означення з означуваним; в) смислом речення в плані його актуального членування.

Узагальнюючи спостереження над функціональними характеристиками прислівникової лексики, ми ще раз переконались у доцільності об'єднання обставинних і якісних прислівників в одну групу – обставинних прислівників і класифікаційного поділу китайської прислівникової лексики на дві групи – прислівників ступеня та обставинних прислівників. Це твердження випливає з результатів опрацювання мовного матеріалу, коли граматико-лексичні критерії виділення цих двох груп прислівникових слів виявляються подібними, а врахування того, що якісні прислівники мають граматичне значення внутрішньої ознаки та служать для позначення якісної характеристики дії, а обставинні прислівники мають значення зовнішньої ознаки та вказують на зовнішні обставини здійснення дії або вияву ознаки, дозволяє об'єднати ці групи прислівників, ураховуючи їх функціональну співвідносність у реченні. Крім того, слід ураховувати і таку особливість китайських прислівників ступеня: вони не утворюють синтетичних форм ступенів порівняння. Варіативність синтаксичних позицій прислівників у середині кожної з цих груп, на нашу думку, не обмежує можливість поділу прислівникових слів у китайській мові на окремі групи.

Китайські прислівники ступеня можуть займати у реченні контактну, дистантну позиції, препозицію чи постпозицію. Вживання прислівника у конкретній позиції зумовлюється: а) загальним змістом речення, враховуючи особливості актуального членування; б) наміром підсилити лексичне значення конкретного прислівника. На граматичному рівні характерною особливістю прислівників ступеня у китайській мові є контактна препозиція щодо означуваного слова. Вони зазвичай не допускають постановки між собою та означуваним словом інших членів речення – додатків чи обставин, виражених словом або зворотом. Наприклад:

1) 他知道这人肯定不是他最熟悉的人, 但这人他似乎又常常见到. Tā zhīdào zhè rén kěndìng bù shí tā zuì shúxīde rén, dàn zhè rén tā sìhu yŏu chángcháng jiàndào. “Він знав, що ця людина не є такою, яку він найкраще знає, але цю людину він неначе часто зустрічав.”

(“найкраще” + “знати”: прислівник+дієслово).

2) 可孩子依旧坐着，他似乎非常高兴能和大人交谈。 Kě háizi yījiù zuòzhe, tā sìhu fēicháng gāoxìng něng hé dàrén jiāotán. “Але дитина все ще сиділа, вона неначе дуже раділа, що може спілкуватися з дорослими.”

(“дуже” + “радіти”: прислівник+дієслово).

3) 肾脏移植却极为成功, 患者已经活了一年多了, 看样子还能再凑合着活下去。 Shènzāng yízhí què jíwèi chénggōng, huànzhe yĭjīng huóle yì nián duō le, kànyàngzi hái néng zài còuhézhe huóxiàqù. “Операція з пересаджування нирок була надзвичайно успішною, пацієнт після операції прожив уже більше року, схоже на те, що буде й далі жити.”

(“надзвичайно” + “успішна”: прислівник+прикметник).

4) 他发现附近的青草被很多双脚踩倒了, 于是他马上想象出曾有一大群人来此围观时的情景。 Tā fāxiàn fùjìnde qīngcăo bèi hěn duō shuāng jiăo căidàole, yúshì tā măshàng xiăngxiàngchu cēng yŏu yí dà qúnrén lái cĭ wéiguān shíde qíngjĭng. “Він помітив, що газон поблизу був прим'ятий дуже багатьма ногами, і він одразу ж уявив як сюди приходило багато людей щоби роздивитися навколо.”

(“дуже” + “багато”: прислівник+прислівник).

Значення прислівників ступеня та їхні функціональні особливості у граматичній будові китайської мови виключають можливості їх уживання на початку речення, оскільки вони служать для позначення ступеня якості, інтенсивності якості або дії.

Функціональні можливості обставинних прислівників виявляються гнучкішими, ніж прислівників ступеня. За одночасної наявності в реченні обставинних прислівників і прислівників ступеня перші, як правило, передують другим, хоч вирішальну роль при визначенні тієї чи іншої конкретної позиції у таких випадках відіграє валентність прислівників та ступінь їх взаємодії з означуваним словом. Наприклад:

1)忽然，他发现了很多人都在食品店旁边排队。 Hūrán, tā fāxiànle hěn duō rén dōu zài shípĭndiàn pángbiān páiduì. “Раптом, він помітив, як дуже багато людей стоять у черзі біля продовольчого магазину”

2)他忽然发现了很多人都在食品店旁边排队。Tā hūrán fāxiànle hěn duō rén dōu zài shípĭndiàn pángbiān páiduì. “Він раптом помітив, як дуже багато людей стоять в черзі біля продовольчого магазину”

У першому прикладі обставинний прислівник忽然 hūrán “раптом” стоїть у препозиції перед підметом, у другому – між підметом і присудком. У той же час прислівник ступеня 很 hěn в обох прикладах не змінює своєї позиції перед прислівником 多duō “багато” і не може займати синтаксичну позицію перед обставинним прислівником 忽然 hūrán “раптом”.

Наші спостереження показують, що вибір позиції обставинних прислівників залежить, по-перше, від їхнього значення, по-друге, від ступеня зв'язку прислівника з означуваним ним словом, по-третє, від смислового завдання висловлювання.

Що стосується можливості граматичної взаємопов’язаності прислівників із іменниками у китайській мові, то ніхто з відомих нам дослідників не висловлював думки, що між цими двома частинами мови може існувати граматичне підпорядкування, хоч наші спостереження виявляють факти у мовній практиці, особливо в розмовному стилі, що фіксують вживання прислівника, коли він характеризує або уточнює іменник при пропущеній зв'язці або дієслові, яке виконує функцію зв'язки. Зокрема, такі відношення спостережено з іменниками, що мають значення: послідовності, категоріальності, виміру та предикативності.

Іменники зі значенням послідовності: 快国庆啦，大家都忙着准备文艺节目呢！Kuài Guóqíng la, dàjiā dōu mángzhe zhŭnbèi wényì jiémù ne! “Незабаром національне свято, всі займаються підготовкою культурної програми свята!.”

快 kuài “незабаром” – прислівник часу, 国庆 Guóqíng “національне свято” – іменник зі значенням порядку, послідовності, 啦 la – інтонаційна допоміжна частка.

Іменники зі значенням категоріальності: 他们到来，用不着说话，只那默默的目送，在火线上就会变成巨大的力量。 Tāmen dàolái, yòngbùzháo shuō huà, zhĭ nà mòmòde mùsòng, zài huŏxiànshang jiù hùi biànchéng jùdàde lìliàng. “Вони прибули, не слід розмовляти, на фронті лише мовчазний погляд – і той може перетворитися на величезну силу.”

只 zhĭ “лише” – обмежуючий прислівник, 目送 mùsòng “погляд” – іменник зі значенням категоріальності.

Іменники зі значенням виміру: 我的心潮，沸涌到最高度。 Wŏde xīncháo, fèiyŏngdào zuì gāodù. “Мої сердечні переживання досягли свого апогею (найвищого ступеня).”

最 zuì “найбільш” – прислівник ступеня, 高度 gāodù “висота” – іменник зі значенням виміру.

Іменники зі значенням предикативності: 他不讲究穿: 冬天棉衣中山装，夏天一件白衬衫。 Tā bù jiăngjiu chuān: dōngtiān miányī zhōngshānzhuāng, xiàtiān yí jiàn bái chènshān. “Він не приділяє значної уваги одягу: взимку – ватний цивільний френч, а влітку – біла сорочка.” 冬天 dōngtiān “взимку”, “зима”; 夏天 xiàtiān “влітку”, “літо” – прислівники, 棉衣中山装 miányī zhōngshānzhuāng “ватний цивільний френч”; 一件白衬衫 yí jiàn bái chènshān “біла сорочка” – іменник, який виконує в реченні функцію присудку.

У загальних висновках подано теоретичні узагальнення, що випливають із поданого в дисертації аналізу мовного матеріалу.

Прислівник у китайській мові є самостійною, повнозначною лексико-граматичною категорією, функціонування якої пов’язане з наявністю лексичних, граматичних та стилістичних ознак. Основними критеріями його самостійності та повнозначності є певне лексичне значення, певні закономірності словотвору, можливість поєднання з усіма частинами мови (крім прийменників) та можливість утворення самостійних речень (особливо в діалогічній мові та мові драматичних творів).

Походження сучасних прислівників китайської мови пов'язане з іменниковими, дієслівними та іншими повнозначними лексико-граматичними групами слів давньокитайської мови. Інколи встановити походження того чи іншого прислівника неможливо, оскільки в давньокитайській мові він виконував одночасно багато різних граматичних та лексичних функцій, починаючи від повнозначних слів (іменник, дієслово, прикметник) і закінчуючи неповнозначними (частка, вигук тощо).

Творення прислівників у сучасній китайській мові відбувається різними шляхами і з різною продуктивністю від дієслів, іменників, прикметників, шляхом лексикалізації сполук та синтаксичних з'єднань, основоскладання прислівникових морфем. Найбільш продуктивними способами творення прислівників є афіксація та адвербіалізація, менш продуктивними – лексикалізація сполук та основоскладання.

Стилістичні властивості прислівників китайської мови виявляються у стилістичній маркованості прислівників ступеня та емоційно-оцінному забарвленні емфатичних прислівників.

Функціональні особливості прислівників сучасної китайській літературній мові виявляють себе по-різному. Найбільша позиційна свобода властива обставинним прислівникам – усі вони можуть займати дистантну позицію щодо означуваного слова, тоді як прислівники ступеня більш обмежені у своїх позиційних можливостях, для них характерним є контактне вживання. У тих випадках, коли вживається кілька прислівників, конкретне їхнє місце визначається не лише значенням прислівників, але й структурним компонуванням, ступенем зв'язку означуваного слова з означенням та смисловим завданням висловлювання.

Прислівник у китайській мові може вступати в граматичний зв'язок з іменником, але лише за умови наявності в іменника особливого граматичного значення або можливості транспозиції власних функціональних характеристик.

Китайський прислівник може пов'язуватися валентним зв'язком не лише з тим словом, яке йде за ним, а й відокремленими від нього іншими словами, групами слів і реченням в цілому.