ГЕОГРАФІЧНИЙ ВИМІР ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

summary

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження економічної безпеки в географічному вимірі» запропоновано авторське бачення проблеми, розкрито сутність і зміст категорії економічної безпеки, здійснено аналіз сутності поняття «економічна безпека» в географічному вимірі, виділено основні рівні дослідження економічної безпеки на основі територіальної ознаки, визначено основні критерії та показники економічної безпеки та її складових: інноваційно-інвестиційної, соціальної та продовольчої, здійснено відбір порогових значень показників, проаналізовано основні підходи до дослідження економічної безпеки на регіональному рівні.

Основні підходи до трактування економічної безпеки можна поділити на такі групи: сукупність умов і факторів економіки, стан економіки держави (регіону), здатність економіки, комплекс управлінських заходів суб’єктів управління.

Суть економічної безпеки з позицій національного і регіонального рівнів визначається як стан економіки, який дозволяє запобігати зовнішнім та внутрішнім загрозам та забезпечити сталий соціально-економічний розвиток. Зазначений підхід базується на таких поняттях: економічна незалежність, стійкість і стабільність, здатність до саморозвитку і прогресу, що є головними характеристиками економічної безпеки.

Сутність економічної безпеки на регіональному рівні реалізується через систему критеріїв і показників географічного виміру. Система показників, що отримали кількісний вираз, дозволяє завчасно сигналізувати про небезпеку, що загрожує, і вживати заходів щодо їх попередження. Але для економічної безпеки вирішальне значення мають не так самі показники, як їх порогові значення, за межами яких національна економіка втрачає здатність до динамічного саморозвитку, конкурентоспроможність на зовнішньому та внутрішньому ринках. Порогові значення відібрано на основі оцінки відповідних показників в країнах-аналогах, аналізу встановлених порогових значень на законодавчому рівні, а також на основі розрахунків фахівців економічної безпеки, що містяться у фаховій літературі.

З’ясовано, що для дослідження економічної безпеки важливе значення має кількісна оцінка рівня економічної безпеки регіонів, яка виражається через обчислення інтегрального показника економічної безпеки, що є загальним індикатором стану та розвитку (динамічний показник) цієї складної системи.

Аналіз сучасних підходів до дослідження проблеми економічної безпеки регіону показав, що вони мають ряд недоліків та загалом не існує комплексного підходу, який включав би безпечні параметри економічної безпеки (порогові значення), оцінку стану безпеки та динаміку показників економічної безпеки регіонів. Відсутній системний підхід до формування системи показників економічної безпеки. На основі узагальнення наявних розробок щодо аналізу та оцінки економічної безпеки регіону, в дисертації розроблено власний методичний підхід, що дозволяє згрупувати регіони за рівнем економічної безпеки та динамікою її забезпечення. Розрахунок інтегрального рівня економічної безпеки регіонів доцільно здійснювати за допомогою використання методів багатовимірного статистичного аналізу, через процедури стандартизації показників та поділу їх на стимулятори та дестимулятори.

Коефіцієнт економічної безпеки регіону можна розрахувати на основі формули:

                                                                              (1)

де:  – інтегральна оцінка показників – стимуляторів по регіонах;  – інтегральна оцінка показників – дестимуляторів;  – агрегований коефіцієнт економічної безпеки.

Пропонований підхід до формування системи аналізу та оцінки безпеки регіону дозволить підвищити ефективність, оперативність, комплексність інформаційно-аналітичної системи забезпечення економічної безпеки регіону, ефективність та дієвість механізму економічної безпеки регіону.

У другому розділі «Аналіз і оцінка економічної безпеки України в географічному форматі» охарактеризовано головні географічні фактори економічної безпеки України, здійснено аналіз та оцінку її складових інноваційно-інвестиційної, соціальної та продовольчої в розрізі регіонів України, виконано комплексну оцінку рівня економічної безпеки територіальних систем України та досліджено регіональні диспропорції України за основними соціально-економічними показниками.

Економіко-географічне вивчення проблем економічної безпеки держави та регіону має враховувати групу географічних факторів. У ході дослідження встановлено, що на економічний стан територій істотно впливають розмір території, потужність виробничого потенціалу і концентрація виробництва, розміщення населення, рівень урбанізації і система розселення, геополітичне положення, природо-ресурсний потенціал, екологічні забруднення, інфраструктура та ін. Відповідно до цього визначені та охарактеризовано основні географічні фактори економічної безпеки регіонів: геополітичне положення, природо-ресурсний потенціал, адміністративно-територіальний потенціал, інфраструктурний потенціал, демографо-розселенський потенціал, виробничо-територіальний потенціал та екологічний потенціал.

За допомогою методу кореляційного аналізу встановлено, що кожний із факторів економічного становища регіонів України має середню або сильну тісноту зв’язку із величиною ВРП, тобто має суттєвий вплив на економічний розвиток та стан безпеки.

Комплексне дослідження економічної безпеки регіонів України охоплює співставлення фактичних та порогових значень, динаміку та рівень економічної безпеки.

Аналіз та оцінку інноваційно-інвестиційної, соціальної та продовольчої підсистем економічної безпеки України доцільно досліджувати за тією ж самою методикою, що і економічну безпеку загалом.