ИСТОРИКО-Динамические БАССЕЙНОВЫЕ геоморфосистемы Геоморфологических формаций УКРАИНСКОГО ЩИТА
Тип:
synopsis
summary:
В першому розділі дисертації “Тенденції і проблеми сучасної геоморфології і палеогеоморфології” висвітлено становлення наукових засад палеогеоморфології, її нинішній стан, значення у вивченні геоморфологічних формацій, історико-динамічної морфосистеми Землі, розвитку теорії, методології, геоморфології. Палеогеоморфологія, передусім, палеогеоморфологічне картографування, на певному етапі відіграє основну роль в розвитку геоморфолого-формаційних досліджень, зокрема у вивченні будови, історії, еволюції, встановленні різних типів системних відношень, характеру успадкованості сучасними геоморфологічними формаціями древніх тощо. Палеогеоморфологія встановлює реальні просторові і часові межі формацій, зокрема, “наскрізних", виявляє в них і “наскрізні” історико-динамічні геоморфосистеми, що інтегрують геоморфосистеми геоморфологічних формацій окремих циклів розвитку рельєфу. Важливу інформацію в цьому контексті надають території з високим рівнем вивченості древніх рельєфів, до яких відноситься і Український щит. Палеогеоморфологічними дослідженнями в межах його геоморфологічної формації виявлені майже всюдні, досить консервативні впродовж мезозою-кайнозою, історико-динамічні басейнові геоморфосистеми. Вони повністю або частково співпадали з древніми річковими басейнами, прямо відкривались в морські басейни оточуючих щит западин, а нині співвідносяться з басейнами другого порядку річкових систем Дніпра, Дністра, Південного Бугу, третього – Прип’яті і Західного Бугу. Історико-динамічні басейнові геоморфосистеми типові для схожих геоморфологічних формацій інших територій, зазвичай, пов’язуються з річковими “системами” або “басейнами”, “долинно-басейновими” або “долинно-річковими” системами. Найбільш досліджені їх будова, історія, закономірності розвитку (циклічність, етапність, перебудови), вплив зовнішніх чинників (тектоніки, кліматичних ритмів, зледенінь, трансгресій), менш досліджені вони як цілісні, системні утворення.
Виділення та вивчення історико-динамічних геоморфосистем відповідає сучасним тенденціям геоморфології і розширює зміст провідної нині морфодинамічної парадигми. На відміну від концепцій геоморфологічних обстановок, режимів, сучасних формацій, що охоплюють земну поверхню і маси порід, розташовані вище сучасних базисів ерозії, історико-динамічні системи показують рельєф як геосистему, що характеризується ритмічно-циклічним розвитком, має власні простір і час, які уособлюють об’ємне, сферичне, уречовинене, стратифіковане геоморфологічне тіло, що розташовується нижче існуючих базисів ерозії. Відзначається, що запропоновані його визначення – геоморфосфера, геоморфологічна сфера, кріптоморфосфера, клімоморфосфера, геоморфологічне тіло тощо, виділяються за історико-генетичними або динамічними принципами, що окремо недостатньо охоплюють рельєф, а синтез їх в існуючих концепціях геоморфології неможливий в принципі. На наш погляд, вирішити цю проблему в геоморфології можуть загальнонаукові концепції часу і положення теорій термодинамічної еволюції і самоорганізації Землі щодо причин виникнення, змісту і функцій дисипативних систем, якими є всі планетарні системи, в тому числі історико-динамічна морфосистема Землі. Вони створюють теоретичну основу єдиного, системного, структурно-функціонального поєднання морфологічних елементів сучасних і древніх геоморфологічних формацій і розвивають єдину загальну теорію геоморфології – циклічності морфогенезу. Спираючись на ці положення, фундаментальні закони геоморфогенезу, фактичні дані, нами виділена геоморфолітосфера або матеріалізований простір-час історико-динамічної системи рельєфу Землі (О. Комлєв, 1997, 2002). Аналіз геоморфолітосфери і її складників – геоморфологічних формацій на основі наукових концепцій часу (субстанціональної, реляційної, динамічної, статичної) виявляє в її статичному часі (просторі) геоморфосистеми, різні за просторовою і часовою розмірністю, складністю, позиційністю, завершеністю, морфологічною упорядкованістю, обстановками, тенденціями розвитку, співвідношенням функцій. В запропонованій нами класифікації історико-динамічної морфосистеми Землі вищий рівень утворює геоморфолітосфера, наступний – материків, океанських западин і перехідних зон, далі – їх частин. На рівні материків – це історико-динамічні геоморфосистеми гір, перехідних зон і платформних рівнин. В межах останніх, В.Ніколаєв (1982) виділив: підсистеми даної історико-динамічної геоморфосистеми, що включають поєднані геоморфологічні формації (зокрема, підняття-западина); геоморфологічні формації (підняття, западина); підформації. Основними критеріями при виділенні геоморфологічних формацій є морфологічна цілісність, підформацій – успадкованість умов розвитку, геоморфосистем – тип морфологічної упорядкованості, що є різний для місць висхідних (відцентровий тип) і низхідних (відцентровий тип) літопотоків. Відцентровий тип переважає і в морфолітодинамічному потоці, що їх поєднує. Історико-динамічні басейнові геоморфосистеми є складниками геоморфологічної формації, а також певною мірою підформацій, виконуючи функції їх поєднання. За М.Флоренсовим (1971), геоморфологічна формація включає морфоструктурні, морфогенетичні, морфоскульптурні системи і комплекси земної поверхні, а наскрізні також і поховані минулих циклів розвитку. Історико-динамічні басейнові геоморфосистеми всі їх також інтегрують. Відображені в них динамічні аспекти речовинно-енергетичних переміщень в геоморфолітосфері, вивчаються в рамках морфохронодинамічної концепції, що спирається у своєму розвитку на поняття і терміни, похідні від морфолітогенезу – “поєднаного формування рельєфу і пухких відкладів”. Всю сукупність процесів, що формують рельєф Землі з часу виникнення цієї системи, визначає поняття геоморфолітогенезу