ВПЛИВ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЗВИТОК РЕҐІОНІВ УКРАЇНИ

summary

У першому розділі „Основні тенденції глобалізації світової економічної системи” розглянуто еволюцію глобалізації в межах єдиної хроноструктури, у кожному стані якої ці процеси набували нової якості, залишаючись незмінними за своєю об’єктивною суттю. На підставі аналізу існуючих напрямів періодизації, пропонуємо вважати головними такі:

1. Зародження процесів глобалізації у епоху Великих географічних відкриттів, на що вказують насамперед масштаби просторових зрушень у сфері торгівлі, формування зв’язків  між віддаленими територіями різної матеріальної культури;

2. Глобальні зрушення пов’язані з промисловим переворотом в країнах Західної Європи (кінець XVIII ст.),  закладення основ розвитку індустріального суспільства; 

3. Сучасний стан процесів глобалізації, що розпочався у другій половині ХХ ст., в межах якого можна виділити екстенсивну (друга половина 40-х – 70-х рр.), та інтенсивну (з 80-х рр.) стадії.

Серед основних суб’єктів, що визначають сучасний якісний стан та динаміку процесів глобалізації – наддержавні утворення – ТНК та міжнародні організації (МО).

На основі аналізу існуючих підходів до розуміння поняття ТНК, ми вважаємо такими виробничо-територіальні системи глобального і макрорегіонального рівня, сформовані на основі об’єктів виробничої і невиробничої сфери країни базування, дискретність яких є засобом  підвищення ефективності власної діяльності, за рахунок використання  денаціоналізованих трудових, природних і фінансових ресурсів.

Основними особливостями діяльності ТНК є: їх активна участь у МПП на рівні національних держав; зрушення у територіально-галузевій структурі світового господарства, як наслідок цієї участі.

Внутрішній зміст цієї діяльності ми розкриваємо за такими позиціями: спільні риси та відмінності національної держави та ТНК; основні напрями впливу ТНК на галузеву структуру та територіальне розміщення виробництва на глобальному та національному рівнях.

Для чіткого розмежування функціональних особливостей у співвідношенні державних та транснаціональних цінностей вважаємо за доцільне застосування порівняльного аналізу (табл. 1.). Державне утворення внаслідок сукупності притаманних йому рис поступається ТНК за економічним ефектом своєї діяльності. Держава має обмежену ресурсну базу, значні видатки бюджету через дотації у соціальну сферу і різноманітні програми. Чинники, що обумовлюють розвиток держави більш складні і диверсифіковані, вона має використати переваги щодо правового поля регулювання, зокрема на міжнародному і регіональному рівнях. Для ТНК механізм отримання переваг від територіальної спеціалізації країни у МПП значно спрощений, до того ж вони можуть впливати на її формування у власних інтересах. Різновидом ТНК у фінансовій сфері є транснаціональні банки (ТНБ), що одночасно є наслідком і стимулюючим чинником розвитку процесів глобалізації.