КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ПРИРОДНО-ГІДРОКЛІМАТИЧНИХ УМОВ ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ КРИМСЬКИХ ГІР

summary

У Вступi обгрунтовується  актуальнiсть  теми  дисертацiї, сформульованi її мета та завдання, наукова новизна i практичне значення. Наведено отриманi результати i основнi положення, якi виносяться на захист.

У першому роздiлi “Режим опадів зимою та перехідні сезони року” подано  огляд сучасного стану дослідженості гідрометеорологічних особли-востей Кримських гір. Найбільш визначними роботами з кліматології Криму є дослідження  учених УкрНДГМІ – В.М. Бабіченко (1967, 2003), М.Б.  Барабаш (1982), а також ряду інших дослідників – І.І Бабкова (1966), М.О.Кочкіна (1967) Вагомий внесок у дослідження гідрологічних особливостей Криму зробили М.М.Айзенберг та М.С.Каганер (1966, 1969), Р.А.Філенко (1953, 1955) та Ю.І.Шутов (1979). Найдокладнішими роботами з дослідження природи екзо-генних явищ у регіоні стали роботи О.П.Ніфантова (1940), В.С.Крупнодерова та О.І.Шеко (1976, 1978), А.М.Оліферова (1963, 1876, 1882, 1984), М.М.Айзенберга (1967, 1969, 1980) та В.Ф.Грищенка (1980). Комплексними фізико-географічними роботами присвяченими дослідженню Криму є роботи І.О.Речмедіна (1976), Н.Н.Павлової (1964). Результати досліджень з особли-востей формування ландшафтної структури Криму наведено у роботах В.Г.Єни (1960, 1966) та З.Ф.Крюкової (1960). Ці дослідження були продовжені низкою кримських учених, зокрема Г.Е.Гришанковим (1977), В.О.Боковим (1999), К.А.Позаченюк, О.І.Личаком (1999).

Проведений аналіз згаданих робіт показав, що переважна частина їх відображає природні особливості структурних елементів регіону та ходу гідрометеорологічних показників загалом, без деталізації їх динаміки  і враху-вання сучасних  тенденцій у їх протіканні породжених збільшенням ан-тропогенного навантаження на природні комплекси. Інтенсивне господарське використання території, сучасні тенденції у зміні клімату  потребують деталь-ного фізико-географічного дослідження території Кримських гір у зимовий та перехідні сезони року коли відбувається найбільш інтенсивне накопичення вологи  та створюються передумови для розвитку екзогенних процесів. Схему розміщення станцій і постів району дослідження наведено на рис.1.

Аналіз просторово-часового  розподілу числа днів з опадами  ≥0,1 мм/добу за  ландшафтними   рівнями  Кримських  гір  показав,  що  найбільше число днів  із ними спостерігається в області Головного пасма і коливається у межах 9–20 днів (в залежності від сезону). На Зовнішньому та Внутрішньому пасмах, а також на південному макросхилі їх кількість зменшується і складає 7–15 днів. По місяцях досліджуваного періоду найбільше число днів з опадами ≥0,1 мм/добу спостерігається  у грудні та січні (11–21 днів), а найменше  у жовтні (5–11 днів). Найменша мінливість днів з опадами характерна у зимові місяці, а найбільша уквітні та жовтні. Це пояснюється зменшенням частоти випадання опадів та впливом моря. Встановлено зв’язок між числом днів з опадами та висотою місцевості. Для зимових місяців та початку весни він дорівнює 0,73–0,78, а для осінніх 0,52–0,56.