ПРАВОВИЙ СТАТУС СВІДКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останні зміни в законодавстві України свідчать про тенденцію радикального перегляду основних положень теорії кримінального процесу, їх гармонізацію з вимогами Ради Європи. На сучасному етапі в цьому напрямку зроблено багато кроків і досягнуто  певних результатів стосовно порядку обрання, заміни та скасування запобіжних заходів, правового статусу підозрюваного, обвинуваченого. Головні новації можна простежити в проекті КПК України 2005 року. Однак, майже не зазнав змін інститут участі свідка в кримінальному судочинстві, що обумовлено відсутністю теоретичних досліджень з даної теми.

За останні роки в наукових виданнях опубліковано чергу статей, де розглядалися окремі права та обов’язки свідка, їх зміст. Водночас, практика застосування кримінально-процесуального законодавства говорить, що більшість прав свідка ще недостатньо активно реалізуються цим суб’єктом під час провадження у справі. Це стосується, в першу чергу, права на відшкодування витрат, пов’язаних із викликом свідка. Схожа ситуація склалася і щодо права оскаржувати прокурору дії дізнавача та слідчого, що певним чином говорить про недієвість окремих положень КПК України. Якщо говорити про процедуру допиту, то можна сказати, що поширеною сьогодні є практика допиту як свідків у кримінальних справах осіб, які пізніше ставали підозрюваними та обвинуваченими. При цьому, до предмету показань такого свідка входили не лише обставини злочину, а й інформація щодо мотивів його вчинення. Отже сьогодні об’єктивно виникла необхідність в комплексній роботі по дослідженню правового статусу саме цього суб’єкта в кримінальному процесі України.

Свідок в кримінальному судочинстві ставав темою досліджень М.І. Бажанова, Г.М. Міньковського, М.Л. Якуба, Р.Д. Рахунова, В.І. Смислова, О.О. Зайцева, С.М. Стахівського. Окремі сторони участі свідка в кримінальному процесі висвітлювали в своїх роботах М.С. Алексєєв, С.А. Альперт, В.П. Бож`єв, П.С. Елькінд,  М.В. Жогін, Д.С. Карєв, Л.М. Карнєєва, В.А. Стрємовський, М.С. Строгович, а також українські вчені Ю.М. Грошевий, О.Ф. Долженков, В.С. Зеленецький, Г.К. Кожевніков, В.І. Маринів, М.М. Міхеєнко, О.Р. Михайленко, М.В. Салтєвський, М.Є. Шумило, Ю.П. Янович та інші. Проте, не зважаючи на значну кількість наукових публікацій, в теорії кримінального процесу невирішеними залишилися питання правової природи свідка; лише частково вирішеними – його участь як суб’єкта кримінально-процесуальних правовідносин та питання визначення його законного інтересу. Необхідність теоретичної розробки зазначених питань стає наявною в умовах перегляду сутності та завдань кримінального процесу України, створення нової законодавчої бази для регулювання кримінально-процесуальних правовідносин.

Наведені обставини вказують на актуальність  теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану проведення актуальних наукових досліджень кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Тема дисертаційної роботи відповідає тематиці Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних наукових досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 року (п.1.1.), Національного університету внутрішніх справ (п. 6.6. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. – протокол № 3 від 23.03.2001 р., схвалений вченою радою НУВС).