КОММУНИКАТИВНО-ПРАГМАТИЧЕСКИЕ И ЛИНГВОСТИЛИСТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ РЕАЛИЗАЦИИ ВЕРБАЛЬНОЙ АГРЕССИИ В ПАРЛАМЕНТСКОМ ДИСКУРСЕ ФРГ



title:
КОММУНИКАТИВНО-ПРАГМАТИЧЕСКИЕ И ЛИНГВОСТИЛИСТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ РЕАЛИЗАЦИИ ВЕРБАЛЬНОЙ АГРЕССИИ В ПАРЛАМЕНТСКОМ ДИСКУРСЕ ФРГ
Альтернативное Название: КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ТА ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЕРБАЛЬНОЇ АГРЕСІЇ В ПАРЛАМЕНТСЬКОМУ ДИСКУРСІ ФРН
Тип: synopsis
summary:

Розділ 1. «Вербальна агресія в парламенті ФРН в комунікативному аспекті». Вербальна агресія являє собою навмисні мовленнєві дії, що цілеспрямовано завдають шкоди іміджу об’єкта вербальної агресії шляхом використання певних мовних і мовленнєвих засобів.


Форми прояву вербальної агресії відрізняються в залежності від виду дискурсу. Дискурс – це складне комунікативне явище, що залучає крім тексту також позалінгвальні фактори – знання про світ, мотиви, настанови, цілі адресанта й адресата, стосунки між ними, соціальні умови перебігу комунікації, необхідні для розуміння тексту (В.В. Петров, Ю.М. Караулов). Тому для адекватного дослідження функціонування вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН необхідно врахувати особливості цього виду дискурсу як цілеспрямованої соціальної діяльності (І.С. Шевченко, А.Д. Бєлова, О.І. Морозова), що зумовлюють наявність в ньому певних форм вербальної агресії.


Парламентський дискурс є видом політичного дискурсу і перебуває в центрі польової структури останнього, оскільки «максимальною мірою відповідає основному призначенню політичної комунікації – боротьбі за владу» (В.І. Карасик). Урахування критерію характеру інституційної діяльності як основної складової дискурсивного контексту у випадку парламентського дискурсу ФРН виявляє його неоднорідність. J. Klein та  E. Czerwick вказують на два напрямки діяльності парламенту ФРН:  а) фактичну законодавчу й контрольно-управлінську роботу в комісіях і комітетах та б) діяльність з легітимізації прийнятих рішень під час пленарних засідань. На цій підставі виділяються два різновиди парламентського дискурсу ФРН: езотеричний, що відповідає внутрішній професійній комунікації депутатів між собою, та екзотеричний – спрямований на створення громадської думки та вплив на погляди електорату (W. Patzelt).


Відзначається, що характерною рисою екзотеричного парламентського дискурсу є відмова від професійно-специфічних слів і висловів та перехід на розмовну мову. Його репертуар сягає від евфемізмів до політичної гіперболізації і порушення мовних табу. У виступах депутатів багато емоцій, критики, полеміки і мало предметної аргументації, бо головне – це найбільш привабливо подати позицію власної фракції й дискредитувати політичного суперника. Зазначена особливість екзотеричного парламентського дискурсу закономірно випливає з положень про те, що комунікація має два аспекти: змісту і відношення (P. Watzlawick, Т.В. Ларіна), та про те, що один з аспектів залежно від інтенцій висловлювання може переважати (S.F. Sager, R. Fiehler,
В.В. Дементьєв). З огляду на те, що основним завданням цього різновиду політичного дискурсу є тематизація стосунків між політичними опонентами з метою переконання масової свідомості в помилковості позиції суперника (A. Burkhardt; W. Holly; J. Klein), у виступах депутатів аспект відношення переважає над аспектом змісту. Це, у свою чергу, викликає підвищену емоційність висловлювань та наявність вербальної агресії на адресу політичних опонентів. Саме тому під час дебатів логічна аргументація, якою б стрункою вона не була, може бути легко зруйнована вдалою емоційною реплікою (Г.Г. Почепцов).


Яскравим зразком екзотеричного парламентського дискурсу й оптимальним корпусом досліджуваного матеріалу є дебати під назвою «Актуальна година». Емоційність і агресивність виступів підсилюється підвищеною зацікавленістю депутатів темою, її актуальністю й конфліктністю, обмеженістю часу виступу, відсутністю голосування з дебатованого на «Актуальній годині» питання, спостереженням за перебігом дебатів з боку громадськості, на думку якої прагнуть вплинути промовці, заради чого, власне, і проводяться «Актуальні години».


Основна функція вербальної агресії під час парламентських виступів полягає в завданні шкоди іміджу партії або політичного діяча аж до його руйнування, оскільки саме імідж є сполучною ланкою між політиками та масовою свідомістю й вирішальним чином впливає на ставлення потенційного виборця до тих або інших представників політичних сил. Імідж являє собою, з одного боку, комплекс позитивно оцінюваних у суспільстві властивостей особистості, на які вона претендує – ‘кваліфікативний імідж’, з іншого боку – оперативний простір, який особистість прагне собі забезпечити – ‘операціональний імідж’. На кожну із цих двох складових іміджу опонента може бути спрямований деструктивний вплив вербальної агресії.


Під час публічних дебатів у парламенті мають місце два різновиди вербальної агресії: інструментальна й ворожа. Не маючи нічого проти особистості свого опонента, адресант шляхом руйнування його іміджу прагне зруйнувати імідж партії даного депутата в очах громадськості й підірвати довіру до неї виборців. Така інструментальна агресія є ініціальним висловлюванням, що породжує можливий далі конфлікт. Фактично інструментальна агресія існує як інструментально-ініціальна. У випадку інструментально-ініціальної агресії лінія поведінки прораховується мовцем заздалегідь, тому агресивні висловлювання, що відповідають цьому різновиду агресії, є, з одного боку, більш творчими, а з іншого боку – менш емоційними.


Ворожа вербальна агресія в парламенті являє собою агресивну реакцію на випад опонента й застосовується для захисту власного іміджу. Ворожо-реактивна агресія більш емоційна, оскільки захисні механізми свідомості особистості інстинктивно активізуються сильними негативними емоціями, але, у той же час, менш креативна, оскільки мовець не має досить часу на обмірковування свого агресивного висловлювання.


Разділ 2. «Лінгвопрагматичні характеристики маніфестації вербальної агресії в парламенті ФРН». Руйнування іміджу політичного опонента має певний прагматичний механізм, що реалізується через мовленнєві стратегії й тактики вербальної агресії.


Мовленнєву стратегію розуміємо як послідовність мовленнєвих тактик, спрямованих на вирішення комунікативного завдання (Ф.С. Бацевич,  О.Я. Гойхман, Т.М. Надєїна). При цьому, мовленнєвою тактикою називаємо одну або декілька однорідних за інтенцією мовленнєвих дій з метою досягнення стратегічного перлокутивного ефекту (Є.М. Верещагін,  В.Г. Костомаров,
І.В. Труфанова). На відміну від тактики, покликаної забезпечити реалізацію актуальної інтенції мовця, стратегія виконує функцію планування, прогнозування та контролю, що здійснюється, в основному, на когнітивному рівні (І.В. Труфанова).У випадку вольової поведінки мовленнєва стратегія вибудовується у відповідності із заздалегідь наміченим планом, у випадку імпульсивної поведінки вона обумовлюється установкою мовця  (С.О. Сухих). Правильно обрана стратегія дає можливість мовцю оптимально реалізувати свої інтенції шляхом усвідомлення ситуації в цілому, визначення напрямку її розвитку й організації мовленнєвого впливу у своїх інтересах.


Єдиної типології мовленнєвих стратегій ще не існує. Зокрема, розрізняють кооперативні та некооперативні мовленнєві стратегії  (Ф.С. Бацевич). При цьому кооперативні стратегії спілкування характеризуються пошуком шляхів співробітництва, некооперативні стратегії знаходять втілення у сварках, погрозах, униканні відповіді. На нашу думку, точніше було б говорити про солідарні й несолідарні мовленнєві стратегії, оскільки, як зазначає R. Keller, навіть при конфліктній комунікації партнери повинні бути зацікавленими один в одному хоча б для того, щоб мати можливість адресувати свої аргументи не в простір, а конкретному адресату, на відповідну реакцію якого і розраховує адресант.


Виділити і розмежувати мовленнєві стратегії й тактики вербальної агресії дає можливість метод інтент-аналізу висловлювань (Т.М. Ушакова) та метод визначення типових фраз (Т.А. ван Дейк).


Застосування цих методів дозволило виділити в структурі інтенції агресивного висловлювання три аспекти: намір висловити судження про дійсність (формує інтелектуально-інформативний аспект висловлювання, його зміст), намір висловити свою точку зору, ставлення (соціально-регулятивний аспект висловлювання), намір оформити свою думку за допомогою певних формальних елементів мови (формальний аспект за  Т.М. Ушаковою, або естетичний аспект за Р. Келлером). Відповідний аналіз агресивних висловлювань депутатів бундестагу ФРН показав, що їхнім змістом є повідомлення про діяльність і релевантні якості партій і окремих депутатів, ці висловлювання містять явне або завуальоване, однак завжди навмисне руйнування іміджу опонента, вони недостатньо логічно аргументовані, що компенсується емоційністю, вживанням негативно-оцінної лексики, нерідко розмовної, іноді навіть грубо-фамільярної, для них також характерне застосування засобів непрямого інформування.


При цьому стратегічною інтенцією агресивних висловлювань є руйнування іміджу опонента як сполучної ланки між ним / його партією і електоратом, що цілком відповідає факту переважання соціально-регулятивного аспекту комунікації (аспекту відношень) в екзотеричному парламентському дискурсі. Оскільки шкоди зазнає як кваліфікативний, так і операціональний імідж політичного опонента, виділяємо два типи стратегій вербальної агресії: особистісно-орієнтовану стратегію, що руйнує кваліфікативний імідж, і дискурсивно-орієнтовану стратегію, що руйнує операціональний імідж особистості.


Визначення відповідних мовленнєвих тактик було проведено на основі знаходження типових фраз, що передають основний смисл агресивного висловлювання за методом Т.А. ван Дейка. Смисл висловлювання, тобто те «спільне, що є в рівнозначних текстах» (І.О. Мельчук) як результат реалізації інтенцій на семантичному рівні, встановлювався шляхом перефразовування висловлювань та знаходження ключових слів (В. А. Звегінцев).


 Так, парадигму мовленнєвої тактики ‘дискваліфікація’ складають агресивні висловлювання, що реалізують інтенцію руйнування такої складової кваліфікативного іміджу опонента як уявлення про його ділові, інтелектуальні й моральні якості. Смисл типових фраз у цьому випадку є таким: Der politische Gegner ist ein schlechter Politiker und Staatsmann, weil er ьber keine dazu notwendigen beruflichen Kenntnisse und fachliche Eignung verfьgt sowie weil er unmoralisch und dumm ist. Інтенцією висловлювань, які відносяться до мовленнєвої тактики ‘повчання’, є намір представити опонента як такого, що не в змозі самостійно діяти через свою недосвідченість, що шкодить його операціональному іміджу. Смисл висловлювань у цьому випадку передає така типова фраза: Sie sollten auf uns hцren, weil Sie noch nicht genug erfahren sind.


У результаті проведеного аналізу було виділено три мовленнєві тактики, які реалізують стратегію першого типу, а саме: ‘дискваліфікація’, ‘дискримінація’ і ‘дискредитація’, і п’ять мовленнєвих тактик, що вирішують комунікативне завдання стратегії другого типу: ‘повчання’, ‘вимога’, ‘погроза/передрікання невдачі’, ‘демонстрація неповаги’ і ‘констатація обмеженості дискурсивного простору’.


Оскільки базова класифікація мовленнєвих тактик агресії складалася на основі вивчення інструментально-ініціальних агресивних висловлювань, на етапі уточнення отриманої класифікації були розглянуті також прояви вербальної агресії у ворожо-реактивних висловлюваннях, у результаті чого було виявлено їхні особливості. Так, використовуючи мовленнєву тактику ‘дискваліфікація’ у реактивній репліці, мовець часто вдається до звинувачень у наклепі, а також формулює в різкій формі відмову опонентові в праві давати оцінку особистісним якостям і вчинкам інших людей через його власний небездоганний імідж. Специфіку має також реалізація мовленнєвої тактики ‘вимога’: у реактивній репліці мовець вимагає конкретизувати висунуті проти нього обвинувачення з метою виявити їхній наклепницький характер.


Та обставина, що об’єкт агресії, захищаючи свій імідж, змушений досить оперативно реагувати на ініціальне висловлювання, зумовлює використання ним прийомів швидкої побудови своєї репліки-реакції. У такій ситуації мовець іноді просто частково повторює ініціально-агресивне висловлювання, заміняючи в ньому ті слова, які виражають адресність останнього. При цьому реактивне висловлювання лексично, а часто й синтаксично пов’язане з ініціальним і реалізує ту ж саму мовленнєву тактику. Такий прийом ми позначили як ‘переадресування’:


Das kommt hier beklemmend rьber und das macht uns Sorge…


Zuruf: Nur Sie kommen beklemmend rьber!


Ще одним варіантом швидкої модифікації вихідного ініціального висловлювання є розвиток його змісту у вигідному для мовця напрямку, шляхом додавання інформації, що шкодить іміджу автора ініціального висловлювання. Такі додавання завжди оформлюються мовцем у вигляді еліптичних речень, що виражають його різку незгоду з точкою зору попереднього оратора. Цей прийом одержав назвупереорієнтація’:


Aber wo gibt es eine so klare Beschluвlage wie bei uns im Bundestag und im Bundesrat?


Zuruf: Und so eine schlechte Umsetzung!


З метою більш ефективного руйнування іміджу опонента політичні суперники досить часто використовують протягом невеликого відрізку виступу й навіть у рамках одного висловлювання відразу кілька різних мовленнєвих тактик. Так, у наступному висловлюванні мовець підкріплює мовленнєву тактику ‘вимога’ мовленнєвою тактикою дискваліфікація’:


Also reden Sie nicht schon wieder ьber etwas, was Sie nicht verstehen.


Комплексність вербальних атак ускладнює оцінювання агресивної мовленнєвої поведінки учасників комунікації й спричиняє необхідність мати обєктивний інструмент аналізу, яким може бути встановлення кількості та якості використаних адресантом агресивних мовленнєвих тактик.


Розділ 3. «Лінгвостилістичні особливості реалізації вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН». У комунікативній практиці парламентського дискурсу реалізація мовленнєвих тактик агресії здійснюється як прямими, так і непрямими лінгвальними засобами.


Прямі засоби слугують безпосередньому вираженню вербальної агресії й використовуються у висловлюваннях, що однозначно реалізують інтенції агресивних мовленнєвих тактик шляхом вживання окремих слів, вільних словосполучень або фразеологізмів з негативно-оцінною чи пейоративною семантикою. Вони не тільки досить широко представлені у мові, але й переважають над позитивно зарядженою лексикою (В.І. Жельвіс; Н.Б. Савінкіна, K. Ammer). Прямі мовні засоби складають ядро лексичних парадигм мовленнєвих тактик вербальної агресії. Так, наприклад, якщо висловлювання містить ключові слова unverantwortlich, Leichtfьвigkeit, ve achlдssigen або словосполучення unseriцse Politik, leichtfьвige Politik, цkonomischer Unsinn, unausgereifte Idee, das verworrene Konzept, lдppische Reform, unseriцs arbeiten, falsch planen, seine Aufgabe verfehlen, Unbedachtes und Unausgewogenes von sich geben, schlampig arbeiten, sich in der Diskussion blamieren, zum Thema ein heilloses Durcheinandеr verursachen, etw. strдflich ve achlдssigen, ьber Jahre schleifen lassen тощо, то це є свідченням застосування мовцем мовленнєвої тактики ‘дискваліфікація’, оскільки названі лексичні одиниці виражають негативну оцінку професійної діяльності людини. Поєднуючи їх у висловлюванні з об’єктом агресії, мовець завдає шкоди такій складовій його кваліфікативного іміджу як ділові якості.


Ще одним прикладом застосування прямих засобів реалізації вербальної агресії, зокрема, для здійснення мовленнєвої тактики ‘демонстрація неповаги’, є звертання до людини у другій особі однини за офіційних обставин:


Geh mal nach Amrum und erzдhl denen das! Die bagge dich unter Sand! ;


додавання до її імені вказівного займенника dieser:


Und da kommt dieser Herr Schulz hierher…; 


чи вживання стосовно неї займенника etwas:


Das ist eine Schande fьr Deutschland! So etwas wird Minister!


Вибір більш грубих, фамільярних і образливих синонімічних лексичних одиниць сприяє посиленню агресивності висловлювання. Так, Stuв, dummes Zeug, so etwas Blцdes, Schmarren звучить більш образливо, ніж Unsinn, а verscherbeln, verbraten більш грубо, ніж ausgeben. Те ж саме стосується вживання дієслів anquaken замість anreden, abknцpfen, abzocken замість wegnehmen, kungeln замість etw. heimlich entscheiden, словосполучення um die Stimmen buhlen замість sich um die Stimmen bemьhen. Посиленню негативної субєктивної оцінки сприяє також використання позитивно зарядженої лексики у сполученні із запереченням, що дозволяє протиставити нормативність якого-небудь елемента іміджу його відсутності в характеристиці адресата: : Das halte ich nicht fьr richtig. Das halte ich genausowenig fьr richtig wie das, was Sie hier machen.


До парадигми засобів вираження агресії на лексико-семантичному рівні входять також багатозначні слова, які мають поряд з основним денотативним значенням додаткові конотації пейоративності. Так, вживання прикметника kьnstlich (нейтральне значення: штучний, ненатуральний) у значенні нещирий свідчить про реалізацію мовленнєвої тактики ‘дискваліфікація’: Die Aufregung ist kьnstlich, aufgesetzt und unglaubwьrdig.


Широко репрезентовані в досліджуваному матеріалі також фразеологізми. Так, використання виразу etw. aufs Spiel setzen у поєднанні з характеристикою політичних дій опонента дає можливість дискредитувати його як людину, що грає інтересами виборців.


Фразеологізми займають граничне положення на межі лексико-семантичного і метасеміотичного рівнів реалізації мовленнєвих тактик агресії. Це підтверджує їхня часта енантеосемічність, під якою розуміють антонімічне розшарування значення лексичної одиниці (В.М. Телія). Той факт, чи має фразеологізм знак плюс або мінус в аспекті оцінки дійсності, залежить від точки зору мовця на об’єкт, що позначається. Наприклад, фразеологізм einen Eiertanz auffьhren може бути сприйнятий слухачем як позитивна оцінка діяльності об’єкта висловлювання, якщо спритність прирівняти до умілості. Однак, якщо спритність розуміти як хитрість, то стає можливою інтерпретація висловлювання з даним фразеологізмом в негативному сенсі.


Під час дослідження агресивних висловлювань депутатів бундестагу було відзначено також імплікування інтенцій, у зв’язку з чим постала проблема вивчення сутності й видів імплікатур з метою виявлення непрямих засобів реалізації мовленнєвих тактик агресії.


Імплікатури, тобто приховані смисли, поділяються на конвенційні та конверсаційні. Конвенційні імплікатури виводяться на основі семантичних пресупозицій шляхом логічних операцій з буквального значення слів у реченні. Носіями конвенційних імплікатур є, зокрема, частки, які латентно виконують функцію вираження відношення учасників комунікації до змісту висловлювання. Роль часток особливо помітна у висловлюваннях німецькою мовою. Так, користуючись описом значень часток, здійсненим А. Буркхардтом, висловлювання Aber es дndert nichts daran, daв Sie schlicht und einfach eine falsche Behauptung aufgestellt haben інтерпретується не просто як звинувачення в нечесності, але й як приховане ствердження того, що адресат поводить себе нечесно навіть тоді, коли в цьому немає особливої потреби, про що свідчить наявність часток schlicht та einfach.


З метою руйнування іміджу опонента використовуються також конверсаційні імплікатури, які виводяться з прагматичних пресупозицій, тобто контексту в широкому сенсі слова. Наприклад, розуміння висловлювання Ein echter Saarlдnder! як реалізації мовленнєвої тактики ‘дискримінація’ можливе лише за умови знання того факту, що останній керівник НДР Е. Хонеккер народився у федеральній землі Саар. Таким чином у висловлюванні проводиться паралель між символом НДР
Е. Хонеккером і об’єктом висловлювання, в результаті чого формується негативна оцінка останнього.


Конверсаційні імплікатури є джерелом створення метафор, іронії та гри слів як засобів непрямої реалізації мовленнєвих тактик агресії. Для інтерпретації метафор необхідні знання про структуру й властивості об’єктів матеріального світу, для розуміння гри слів – лінгвістичні й літературні знання, для визначення смислу іронічних висловлювань – інформація про актуальні відносини між учасниками комунікації, їхні індивідуальні особливості, а також відомості про норми поведінки й настанови певної соціальної групи. Так, метафорa Haushaltslцcher на основі життєвого досвіду про мішок з діркою викликає в адресата уявлення про бюджет як ненадійний засіб створення фінансової бази країни. У композиті Schadenskabinett гра слів стає очевидною при умові знання того, що поняття Schattenkabinett означає «тіньовий кабінет». Іронія висловлювання Selbst wenn ich mich anstrenge, kann ich nicht so schlau werden, um den Sinn dieser Aktuellen Stunde zu begreifen може бути правильно інтерпретована як реалізація мовленнєвої тактики ‘дискваліфікація’, якщо відомо, що адресант і адресат – суперники, оскільки адресант, вживаючи негативну модальність у сполученні з прикметником schlau по відношенню до власних інтелектуальних якостей, не вважає себе дурнішим за свого опонента, а, швидше, навпаки.


Використання зазначених засобів непрямого мовлення в парламентському дискурсі має свої особливості. Так, аналіз метафоричних смислів агресивних висловлювань виявив ряд метафоричних моделей, безпосередньо пов’язаних з реалізацією мовленнєвих тактик агресії, найбільш продуктивними серед яких є такі: ПОЛІТИКА – ЦЕ ТЕАТР, ПОЛІТИКА – ЦЕ СПОРТ, ПОЛІТИКА – ЦЕ ДОРОГА, ПОЛІТИКА – ЦЕ МЕХАНІЗМ, ПОЛІТИКА – ЦЕ ЖИВА ІСТОТА. Тут під метафоричною моделлю, слідом за Дж. Лакоффом та М. Джонсоном, розуміємо процедуру переходу від джерела метафори до її мети, тобто до нового метафоричного смислу лексичної одиниці і навпаки.


Аналіз агресивної гри слів підтвердив думку німецьких лінгвістів
(G. Freidhof, U. Timkovic) про суттєвість для пояснення її комунікативного ефекту дихотомій ‘тавтофонічність – анафонічність’ і ‘горизонтальність – вертикальність’.


У тавтофонічній грі слів присутня фонетична ідентичність мовних одиниць, заснована на полісемії та омонімії. У висловлюванні Kauderwelsch war das! номінація Kauderwelsch вже сама по собі дискваліфікує промову опонента, та ще більше її посилює співзвучність вказаного іменника з прізвищем об’єкта агресії, якого звуть Kauder. Для анафонічної гри слів, що заснована на парономазії, контамінації та народній етимології, характерним є не повний збіг звучання слів, а звукові варіації її складових. Regierungsschwдtzer, Regierungsschwдcher – такими номінаціями було завдано шкоди іміджу депутата, який обіймає посаду Regierungssprecher.


Суттєвою ознакою гри слів є її горизонтальність або вертикальність. Як горизонтальну позначаємо таку, при якій в першій частині висловлювання певне слово чи вираз спочатку вживається у звичайному, а у наступній частині – вже в несподіваному значенні: Und das, was Frau FaЯe hier abgeliefert hat, schlдgt dem FaЯ den Boden aus. Тут спочатку фігурує слово FaЯe як прізвище жінки-депутата, а потім це ж слово з’являється у фразеологізмі das schlдgt dem FaЯ den Boden aus, в результаті чого висловлювання дискваліфікує особистість як невдаху. У вертикальній грі слів обидва плани значень присутні у слові одночасно, про що свідчить їхня сумісність з актуальним контекстом: Wenn ich so frech wie Oskar wдre... Інтерпретацію агресивного підтексту цього висловлювання як дискваліфікацію моральних якостей дає зіставлення значення фразеологізму frech wie Oskar і того факту, що одного з політиків звуть Оскар.


Передумовою утворення агресивного іронічного смислу є наявність у висловлюванні оцінного ставлення до дійсності, що формується на основі фонових відомостей про навколишній світ загального характеру, про соціально-культурні цінності, про особистість об’єкта агресії. Важливим моментом інтерпретації нещирого агресивно-іронічного висловлювання є знання про відносини між учасниками комунікації. Саме це виключає буквальне розуміння сказаного у випадку вербальної агресії. Серед видів іронії, виділених за критерієм відносин між комунікантами (N. Groeben), для вербальної агресії в парламентському дискурсі характерна зверхня іронія, за допомогою якої за наявності рівних статусів політичні суперники намагаються створити враження своєї інтелектуальної переваги.


Висміювання є однією з основних прагматичних функцій іронії  (Т.П. Андрієнко,
Г.Л. Прокофьєв). Проте, комічний ефект іронії не сприймається, коли звинувачення, що містяться в агресивно-іронічному висловлюванні, завдають настільки відчутної шкоди іміджу, що вся увага слухачів спрямовується виключно на негативну оцінку однієї з його складових у підтексті: Kommunisten und Menschenbild, das passt dazu! Про наявність серйозної образи представника лівих сил мовцем свідчить, зокрема, відсутність ремарки «Lachen bei…».


Встановлено, що іронія характерна, перш за все, для реактивних висловлювань. Ця обставина пояснюється тим, що в такому випадку мовець не лише руйнує імідж суперника, але й постає в очах слухачів жертвою, яка дозволяє собі лише завуальовану оборону, що викликає підтримку публіки і тим самим покращує імідж автора репліки.


 


ВИСНОВКИ


Значення вербальної агресії в парламентському дискурсі як інструменту завдання шкоди іміджу політичного суперника зумовлює різноманітність комунікативно-прагматичних і лінгвостилістичних засобів її реалізації. Здійснити поставлену мету – встановити й проаналізувати стратегії й тактики вербальної агресії в дискурсі бундестагу ФРН і описати їхні лексико-семантичні та стилістичні особливості – дозволив комплексний функціонально-семіотичний підхід до вивчення парламентського дискурсу.


Розподіл комунікації в бундестазі ФРН на внутрішню, завдяки якій здійснюється законодавча й контрольно-управлінська діяльність парламенту під час засідань комітетів і комісій, та зовнішню, метою якої є легітимізація ухвалених рішень в очах громадськості через проведення дебатів, надає право виділяти два різновиди парламентського дискурсу: внутрішній (езотеричний) і зовнішній (екзотеричний).


Основне комунікативне завдання депутатів, що беруть участь у дебатах, полягає у намаганні найбільш привабливо подати в очах громадськості позиції власної партії й максимально розвінчати точку зору політичного суперника. Унаслідок цього на пленарних засіданнях основна увага приділяється соціально-регулятивному аспекту комунікації, тобто тематизації стосунків між представниками окремих партій і фракцій, а також кваліфікації політичних дій депутатів та їх самих з метою формування серед населення певного ставлення до існуючих позицій. Перевага соціально-регулятивного аспекту комунікації в публічному (екзотеричному) парламентському дискурсі в поєднанні з конфліктним характером відносин між політичними опонентами зумовлює реалізацію в ньому вербальної агресії.


У цьому контексті на передній план виступає імідж політика. Саме імідж є об’єктом нападок політичних суперників. Знаряддям його руйнування стає мова, що знаходить своє втілення у формі вербальної агресії. При цьому, іміджу особистості навмисно й цілеспрямовано завдається шкода через агресивні мовленнєві дії.


За критерієм місця репліки в діалозі розмежовується ініціальна й реактивна вербальна агресія в парламентському дискурсі ФРН, за критерієм ‘безпосередня – опосередкована’ розрізняються ворожа й інструментальна агресія. Аналіз досліджуваного матеріалу показав існування цих різновидів вербальної агресії в інструментально-ініціальній та ворожо-реактивній формах.


Прагматичну сутність вербальної агресії виражають мовленнєві стратегії й тактики, що виступають знаряддям руйнування кваліфікативної й операціональної складових іміджу політика. Відповідно виділяємо два типи стратегій вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН: особистісно-орієнтований та дискурсивно-орієнтований. У рамках стратегії першого типу функціонують три мовленнєві тактики: ‘дискваліфікація’, ‘дискримінація’ та ‘дискредитація’. Комунікативне завдання стратегії дискурсивно-орієнтованого типу реалізують п’ять мовленнєвих тактик: ‘повчання’, ‘вимога’, ‘погроза’, ‘демонстрація неповаги’ і ‘констатація обмеженості дискурсивного простору’.


Реалізація вербальної агресії ворожо-реактивного різновиду має особливості порівняно з інструментально-ініціальними висловлюваннями і характеризується такими прийомами оперативної побудови реактивного висловлювання як ‘переадресування’ і ‘переорієнтація’.


У комунікативній практиці екзотеричного парламентського дискурсу реалізація стратегій і тактик агресії здійснюється як прямими, так і непрямими лінгвістичними засобами. Використання непрямих засобів дає мовцю ряд переваг. Це дозволяє йому підвищити ефективність агресивного висловлювання за рахунок апеляції до уяви й емоцій слухача, уникнути відповідальності за агресивно-імпліцитну частину висловлювання, заперечуючи наявність агресивного підтексту, а також поліпшити свій власний імідж, відмовляючись від використання прямих лексичних засобів і водночас демонструючи свій високий інтелектуальний рівень, гарну поінформованість і ораторську майстерність.


Виявлені стратегії вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН й відповідні їм мовленнєві тактики, а також засоби їхньої реалізації можуть знайти практичне застосування як об’єктивний інструмент аналізу вербальних атак. Перспективою досліджень є поширення запропонованої методики на вивчення вербальної агресії в дискурсах різних типів на матеріалі німецької та інших мов.


 


Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:


1. Проблемы лингвистического изучения агрессивного поведения личности // Вчені зап. Харк. гуманітар. ін-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Око, 1998. – Т. 4. – С. 187–194.


2. Лингвоэтологические структуры вербальной агрессии (на материале речей депутатов бундестага ФРГ) // Вчені зап. Харк. гуманітар. ін-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Око, 2000. – Т. 6. – С. 456–461.


3. Метафора как средство экспликации этологем вербальной агрессии // Слов’ян. вiсн. Сер. Фiлол. науки: Зб. наук. пр. / Рiвнен. держ. гуманiт. ун-т та ін. – Рівне, 2004. – Вип. 5. – C. 63–67.


4. Игра слов как средство реализации вербальной агрессии (На материале выступлений депутатов бундестага ФРГ) // Вчені зап. Харк. гуманітар. ун-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Вид-во НУА, 2004. – Т. 10. – С. 467–476.


5. Ирония как способ экспликации этологем агрессии // Вчені зап. Харк. гуманітар. ун-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Вид-во НУА, 2005. – Т. 11. – С. 518–532.


6. Парламентский дискурс ФРГ как коммуникативный феномен // Вчені зап. Харк. гуманітар. ун-ту «Нар. укр. акад.». – Харків: Вид-во НУА, 2006. – Т. 12. – С. 554–563.


7. Стратегії і тактики вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2006. – № 726. – С. 107–110.


8. Вербальная агрессия и культура поведения // Знание, культура, власть: проблемы философского осмысления: Тезисы докл. философ. симпозиума студентов, аспирантов, молодых преподавателей (октябрь, 1993 г.). – Харьков: Харьк. гос. ун-т, 1993. – С. 208–211.


9. Вербальная агрессия в диалогической речи // Види мовленнєвої діяльності: лінгвістичні та дидактичні аспекти: Тези наук. конф. та 3-го укр.-нім. симпозіуму (18–21 жовтня 1995 р.). – Харків: Харк. держ. ун-т, 1995. – С. 60–62.


10.       К проблеме агрессивного поведения человека и его отражения в языке // Актуальні проблеми сучасної психології. Секція «Мед. психологія та психокорекція»: Матеріали других міжнар. психол. читань (листопад, 1995 р.). – Харків: Харк. держ. ун-т, Ун-т внутр. справ, 1995. – С. 51–52.


 


11.       Вербальная агрессия как специфическая черта экзотерического парламентского дискурса (на материале выступлений депутатов бундестага ФРГ) // Наука і освіта ‘2004: Матеріали VII міжнар. наук.-практ. конф.  (10–25 лютого 2004 р.). – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 26: Мова, мовлення, мовна комунікація. – C. 11–12.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины