СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА МОДЕЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННИХ ТЕРИТОРІЙ (на прикладі єврорегіону Слобожанщина) : Общественно-Географический АНАЛИЗ И МОДЕЛИРОВАНИЕ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ приграничных территорий (на примере еврорегиона Слобожанщины)

summary

У Розділ 1 «Теоретико-методологічні основи сталого розвитку транскордонних територій» зазначається, що концепція сталого розвитку є стратегічною перспективою існування людського суспільства в майбутньому, конструктивною основою функціонування територій різного ієрархічного рівня, у тому числі й транскордонних, найбільш перспективним напрямком забезпечення сталого розвитку транскордонних територій є міжрегіональне транскордонне співробітництво, а оптимальною організаційно-правовою формою - єврорегіон.

У даному контексті проаналізовані попередні роботи й публікації по темі дослідження, що поєднують 2 важливі напрямки сучасної науки - сталий розвиток і міжрегіональне транскордонне співробітництво. Особлива увага була приділена математико-статистичним і картографічним аспектам.

Визначено, що концепція сталого розвитку - це об'єктивний, реальний і необхідний фактор подальшого розвитку суспільства. Сталий розвиток – це конструктивний процес керованої коеволюції людства й природи, як у сенсі створення нового майбутнього, так і в розумінні побудови відповідної моделі на основі заданої кількості конструктивних складових і його дослідження за допомогою цієї моделі, що характеризується 4 головними аспектами - екологічним, економічним, соціальним та інституціональним.

Проблеми сталого розвитку мають глобальний характер, а для конкретної країни - державний, але за специфікою виникнення й методами вирішення більшість із них - регіональні й локальні. Тому сучасна соціально-економічна географія (суспільна - як форма розвитку даної науки) є тією необхідною інтегруючою ланкою міждисциплінарних наукових досліджень сталого розвитку територій різного ієрархічного рівня, яка забезпечує необхідну комплексність дослідження й просторово-часову прив'язку до конкретних географічних об'єктів.

В основі розуміння сутності зазначених проблем перебувають поняття територія й регіон, при структуризації й параметризації яких виникає поняття межі поширення, зокрема поняття державного кордону. Також виникає похідне поняття транскордонного регіону - географічного простору, що охоплює ділянку державного кордону й суміжні прикордонні адміністративні регіони двох і більше суверенних держав.

Належність територіальних частин транскордонного регіону до різних держав є його особливістю, внаслідок чого він не однорідний за сукупністю соціальних, економічних, політичних і правових показників і норм, проте це складна територіальна соціально-економічна система (ТСЕС) - об'єкт реалізації сталого розвитку транскордонної території, що включає сукупність взаємозалежних природних і соціальних компонентів, які є синергетичним втіленням продуктивних сил із властивою метою розвитку й здатністю до самоорганізації.

Процеси, спрямовані на встановлення й поглиблення економічних, соціальних, наукових, екологічних, культурних й інших відносин між прикордонними територіальними громадами, їхніми представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади в рамках їхньої юридичної компетенції, трактуються законодавством України як міжрегіональне транскордонне співробітництво, найпоширенішою формою якого являється єврорегіон - міжрегіональна асоціація в географічному просторі Європи, що сформувалася в межах суміжних адміністративних регіонів двох або більше країн на основі реалізації спільних програм і угод, підписаних на рівні органів місцевого самоврядування.

Для забезпечення ефективного керування сталим розвитком транскордонних територій необхідне комплексне наукове обґрунтування ключових аспектів їхнього функціонування, зокрема методами суспільно-географічного аналізу й моделювання, що актуалізує розробку нових й удосконалення існуючих алгоритмів і моделей дослідження.

У Розділі 2 «Суспільно-географічний аналіз сталого розвитку єврорегіонів» пропонуються основи комплексного суспільно-географічного аналізу сталого розвитку єврорегіонов, такі як: методика розрахунку коефіцієнтів геопросторових характеристик державних територій, а також концептуальна класифікаційна модель європейських транскордонних територій, обгрунтовуються передумови і пріоритети сталого розвитку єврорегіону Слобожанщина, для чого доцільним представлявся порівняльний аналіз діяльності типових зарубіжних та існуючих українських єврорегіонів.

На початковому етапі дослідження була актуалізована проблема єдиного концептуального підходу, що спонукала автора до розробки оригінальної методики оцінки геопросторових характеристик країн Європи, які визначають загальні передумови здійснення зовнішніх зв'язків, у тому числі транскордонного співробітництва. Дана методика дозволяє розрахувати коефіцієнти просторової компактності, просторово-поселенської компактності, специфічного сухопутного й приморського прикордонного положення території. Аналіз розрахованих коефіцієнтів показав існування об'єктивної потреби й потенціалу здійснення транскордонного співробітництва у формі єврорегіонів у більшій мірі для таких країн як Німеччина, Швейцарія, Австрія, Нідерланди, Бельгія, Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина, а також - Україна, Бєларусь, Франція, Румунія, правомірність чого була підтверджена подальшими результатами дослідження.

У концептуальній класифікаційній моделі європейських транскордонних територій виділені 10 критеріальних напрямків класифікації:

1)          позиційний географічний (три підходи: континентальний, субрегіональний і державний, критерій – риси географічного положення у Європі);

2)          позиційний геополітичний (критерії – загальні риси геополітичного положення країн, до складу яких відносяться транскордонні території, і геополітичні функції самих кордонів);

3)          ландшафтно-географічний (критерій - переважаючий тип природно-ландшафтного середовища);

4)          територіальний (критеріальні підходи - за площею території й кількістю учасників транскордонного співробітництва: країн або регіонів);

5)          демографічний (критеріальні підходи - абсолютний по кількості й відносний по щільності населення);

6)          історико-географічний (критерій - історичний період утворення перших асоціацій транскордонного співробітництва);

7)          адміністративний (критерій – адміністративний статус учасників транскордонного співробітництва);

8)          організаційно-правовий (критерій - юридична форма організації міжрегіонального транскордонного співробітництва);

9)          функціональний (критеріальні підходи - за сферою переважаючої проектної діяльності та господарською спеціалізацією);

10)      економічний (критеріальні підходи - за рівнем ВВП на 1 жителя, різниці рівнів і часток у сукупному ВВП країни-учасників).

На їхній основі виділені різні типи й підтипи (групи) транскордонних територій Європи й України, детально розроблений позиційно-геополітичний напрямок, відповідно до якого пропонуються 5 основних геополітичних типів й 21 геополітична група транскордонних територій Європи.

Запропоновані методика й модель є загальною основою дослідження типових єврорегіонів зарубіжної Європи й України. Далі за репрезентативним принципом була розглянута діяльність 22 з понад 150 транскордонних міжрегіональних асоціацій зарубіжної Європи, серед яких безпосередньо в дисертації представлені характеристики 5 найцікавіших - Саар-Лор-Люкс (Німеччина, Франція, Люксембург, Бельгія), Померанія (Польща, Німеччина, Швеція), Бодензее (Німеччина, Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн), Балтика (Росія, Литва, Латвія, Польща, Швеція, Данія), Карелія (Росія, Фінляндія). Визначені позитивні елементи, застосування яких, на думку автора, в Україні представляється доцільним.

Порівняльний аналіз українських єврорегіонів (рис. 1) показав різноманіття пріоритетних напрямків транскордонного співробітництва і їхніх організаційних форм, коливання рівнів соціально-економічного розвитку територій єврорегіонів. Головною проблемою залишається відсутність базових стратегічних документів - загальних стратегій сталого розвитку транскордонних територій.

Специфіка географічного положення змушує їх використовувати потенціал транскордонного співробітництва при забезпеченні позитивних тенденцій соціально-економічного розвитку й рішенні транскордонних екологічних проблем, а також при подоланні негативних тенденцій, що виникають внаслідок наявності державного кордону. Специфічною проблемою є необґрунтована територіальна й функціональна структура українських єврорегіонів, що актуалізує проблему їхньої оптимізації.

Проаналізовано передумови транскордонного співробітництва Харківської й Бєлгородської областей, які обумовлені геополітичними, економічними, інтеграційними, транспортно-географічними, екологічними, соціальними, культурними, інформаційними факторами. Розглянуто пріоритетні сфери транскордонного співробітництва між даними областями (розвиток транспортно-комунікаційної інфраструктури, узгодження еколого-природоохоронної політики, розвиток торгово-економічних, соціально-культурних зв'язків, співробітництво в сфері науки, освіти, охорони здоров'я й правопорядку).

Проаналізовано територіальну й організаційно-управлінську структури створеного в 2003 році в їхніх межах єврорегіону Слобожанщина, який проаналізовано також відповідно і до концептуальної класифікаційної моделі європейських транскордонних територій. Внаслідок чого зроблений висновок про потребу детального комплексного дослідження передумов його сталого розвитку на основі суспільно-географічного моделювання.