ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА ПРИВАТНОГО (ЦИВІЛЬНОГО) ПРАВА Автореферат

Актуальність теми дослідження. Конституція України закріпила становлення суверенної та незалежної України як демократичної, соціальної та правової держави, визнала її суб’єктом відносин власності. Це зумовило активізацію участі держави у сфері цивільних правовідносин. У цій сфері держава не може владарювати над людиною, оскільки це сфера автономії особистості, свободи її волевиявлення. Входячи у приватноправове середовище, держава має підпорядковуватися правилам визнання приватного інтересу. Покладання на неї обов’язків щодо захисту приватного інтересу передбачає можливість визнання його значущості порівняно із загальносуспільним або державним інтересом. Водночас, участь держави в приватних правовідносинах, насамперед майнових (держава виступає власником значної кількості майна), зумовлена необхідністю виконання нею публічних функцій, що становлять сутність публічної влади держави. Тому в цивільних правовідносинах держава має діяти не в єдності своїх політичних функцій як владний суверен, а у функціонально-правових формах, адекватних цим відносинам. Проблема полягає саме у визначенні таких форм.

Участь держави в цивільних правовідносинах вимагає чіткого визначення в національному законодавстві її правового становища як суб’єкта приватного (цивільного) права, її місця в системі суб’єктів цивільних відносин, встановлення обсягу її цивільної правосуб’єктності та механізмів реалізації останньої. Однак відсутність належної теоретичної основи вирішення зазначеного питання не дозволяє системно та узгоджено підходити до правотворчої діяльності, нерідко призводить до помилок у законодавчому регулюванні відповідних суспільних відносин. Прикладом може слугувати наявність юридичних колізій між положеннями Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Господарського кодексу України та Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, що врегульовують цивільні відносини за участю держави.

Наведене зумовлює необхідність проведення комплексних наукових досліджень особливостей правового становища держави у визначеній сфері з урахуванням закономірностей історичного розвитку національної правової системи та подальших перспектив євроінтеграційного виміру.

Правовий статус держави у цивільному праві – це комплексна правова категорія, витоки якої містяться в міжнародному публічному праві, що відображає взаємозв’язки певної держави з іншими державами щодо зобов’язань, які вони на себе взяли, і водночас визначається правом національним, яким на внутрішньодержавному рівні встановлюються правові взаємозв’язки держави з суспільством, фізичною та юридичною особами. Ось чому є нагальна потреба у вивченні науково-теоретичних основ, теоретичному узагальненні визначення правового статусу держави як суб’єкта цивільного права з урахуванням її загального правового статусу, у встановленні особливостей правового становища держави в міжнародному цивільному обороті відповідно до сучасних тенденцій розвитку приватноправових відносин.

Ці питання недостатньо вивчались у правовій науці, а проведені дослідження не мали комплексного характеру. Певні наукові розробки були здебільшого фрагментарними і спрямовувались на вирішення окремих питань. Тому при дослідженні загальнотеоретичних аспектів теми автор опрацював роботи таких вчених: М.І. Абдуллаєва, В.І. Акуленка, С.С. Алексєєва, Д.А. Керимова, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, В.М. Корельського, О.В. Малька, Г.Н. Манова, М.Г. Матузова, В.С. Нерсесянца, Н.М. Онищенко, В.Ф. Погорілка, В.М. Протасова, П.М. Рабіновича та ін. Базовою основою дослідження міжнародно-правових аспектів теми стали праці вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі міжнародного приватного та міжнародного публічного права: В. Бернхема, М.М. Богуславського, Г.К. Дмитрієвої, А.С. Довгерта, В.І. Кисіля, І.І. Лукашука, Л.А. Лунца, О.О. Мережка, О.К. Романова, Л.Д. Тимченка, Ж. Тузкоза, Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк, Х. Шака, К.М. Шміттгоффа, В.М. Шумілова. При цьому визначальний вплив на результати дисертаційної роботи мали праці вчених: Ч.Н. Азімова, І.А. Бірюкова, Д.В. Бобрової, М.І. Брагінського, Н.С. Глусь, О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Р.А. Майданика, В.К. Мамутова, Н.А. Саніахметової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, С.Я. Фурси, Є.О. Харитонова, М.С. Шакарян, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, М.Й. Штефана та ін.

Тож обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено такими аспектами: відсутністю дисертаційних і монографічних робіт з даної теми на рівні комплексного дослідження; необхідністю вивчення й узагальнення науково-теоретичного підґрунтя та концептуальних підходів до визначення правового становища держави в приватних правовідносинах (враховуючи закономірності історичного розвитку національної правової системи та подальші перспективи інтеграційно-європейського виміру), місця держави в системі суб’єктів цивільного права, встановлення змісту й обсягу її цивільної правосуб’єктності та механізмів реалізації. Тому актуальність теми пояснюється як практичним значенням реалізації функцій держави у цивільних відносинах, так і науково-теоретичним, оскільки існує потреба узгодити не тільки сучасні наукові концепції з новелами цивільного законодавства, а й з іншими нормативними актами тощо.