Оптимізація розвитку психомоторики у сліпих та слабозорих дітей віком 7 – 17 років з урахуванням їх психофізичного статусу : Оптимизация развития психомоторики у слепых и слабовидящих детей 7 - 17 лет с учетом их психофизического статуса

summary

Організація і методи дослідження. Дослідження здійснювали протягом 2001-2008 рр. Базами для дослідження виступили: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат 1-3 ступенів для сліпих та слабозорих дітей м. Слов’янськ Донецької області (директор - Котляров М.В.), загальноосвітні школи м. Слов'янська №12 та загальноосвітня школа №1 м. Комсомольське, Старобешевського району Донецької області, кафедра патофізіології Луганського державного медичного університету, кафедра фізичного виховання дефектологічного факультету Слов’янського державного педагогічного університету. У дослідженні взяло участь 216 дітей віком від 7 до 17 років, серед них 115 хлопчиків та 101 дівчинка. У виконанні запропонованих нами комплексів реабілітації брало участь 72 дитини – в основній та 144 дитини – в контрольній групі.

Для медико-педагогічних спостережень були створені групи за віком зі сліпих та слабозорих дітей і практично здорових однолітків: молодшого шкільного віку 7-10 років, середнього шкільного віку 11-14 років, старшого шкільного віку 15-17 років. У дослідженні брало участь 72 дитини з вадами зору, 39 хлопчиків і 33 дівчинки та 144 практично здорових однолітків з них 76 хлопчиків та 68 дівчаток.

Робота виконувалась у відповідності до біоетичних норм з дотриманням відповідних принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції ради Європи про права людини і біомедицини та відповідних законів України. Всі батьки дали письмову згоду на участь у дослідженні їх дітей.

Комплексне обстеження включало визначення рівня фізичного розвитку за антропометричними показниками, функціонального резерву нервово-м’язового апарату і системи зовнішнього дихання. При цьому застосовували розрахункові індекси фізичного розвитку та оцінку рівня фізичних та рухливих здібностей за О.Д. Дубогай. Ступінь психоемоційної дезадаптації оцінювали виходячи із положення основних кольорів у кінці колірного ряду і додаткових – на початку ряду.

Проводили розрахунок та оцінку рівня фізичного розвитку практично здорових дітей і дітей з вадами зору, визначали показники зовнішнього дихання, прогноз антропометричних і функціональних можливостей.

На підставі відповідних даних давали оцінку фізичного розвитку давали прогноз за антропометричними даними – біологічний вік, прогноз зросту, прогноз маси, максимальне споживання кисню, відносне максимальне споживання кисню, працездатність.

Для визначення компонентного складу маси тіла використовували комп’ютерну програму Pentium II 350 Мгц, RAM 64 Mb, Windows 98/2000/XP/2003 і Microsoft Office 97/2000/XP/2003, екран не менше 800 на 600 крапок (оптимально 1024 на 768 крапок) запропонованої Корягіною Ю.В., Нопіним С.В. (2004 р.).

Всі психофізіологічні функції в організмі, психомоторна організація і рухові здібності дітей контрольної групи і з вадами зору розглядали з позицій функціонально-генетичного підходу, який є фундаментальним теоретичним базисом сучасної диференціальної психофізіології.

Для вирішення поставлених завдань реєстрацію визначення часу реакції параметрів проводили за допомогою апаратно-програмного комплексу «НС-ПсихоТест» - 2004 р., «НС-ПсихоТест-НЕТ» - НСФТ010999.001ПС (2008 р., м. Іваново, Росія) під керівництвом операційної системи Windows XP Professional.

Психомоторні якості у обстежених дітей оцінювали за допомогою приладу зорово-моторний аналізатор і використовували монітор для відображення стимулу.

Психомоторні якості у обстежених дітей – діагностику властивостей нервових процесів і функціональних станів на основі параметрів простої і складних зорово-моторних та простої слухово-моторної реакції оцінювали за класичними психодіагностичними методиками.

Визначення рівня рухової підготовленості сліпих та слабозорих дітей здійснювали за тестами, які, на наш погляд, дають можливість оцінити фізичний стан, знайти правильні шляхи подолання порушень та завдань фізичної реабілітації дітей з вадами зору. Критеріями оцінювання тестів були нормативи, описані В.О. Романенко (2005 р.).

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені чисельні широкі обстеження патофізіологічних особливостей психофізичного та психомоторного статусу хлопчиків віком 7-17 років з вадами зору показали, що у 70-100 % обстежених психофізичний стану організму змінений. Паралельні аналогічні дослідження сліпих та слабозорих дівчаток виявили зміни параметрів психофізичного стану у 55-100 % випадків. Апаратна патофізіологічна діагностика властивостей нервових процесів та функціональних станів на основі простих та складних зорово-моторних реакцій показала ряд відмінностей провідних показників за певними реакціями як у хлопчиків, так і у дівчаток. Всі показники порушень зорово-моторної реакції виявлені у 76 % хлопчиків та 55 % дівчаток. Для дівчаток характерним є не тільки меншим виявлення знижених показників у загальній когорті, але й у загальній кількості показники менші. За всіма показниками сліпі та слабозорі діти віком 7-17 років відстають від практично здорових однолітків.

Перераховане вище свідчить про наявність особливостей показників психофізичного статусу сліпих та слабозорих дітей, що вимагає корекції цих показників за рахунок покращання якостей рухової сфери, яка включає конкретний комплекс фізичного розвитку, наявного фонду рухових умінь, навичок та автоматизму.

Аналіз складної структури дефекту психомоторного розвитку сліпих та слабозорих дітей розрізняє первинний дефект, викликаний порушенням зору, та вторинні набуті відхилення, що виникають в результаті дії первинного дефекту. До них ми відносили порушення параметрів рухової сфери, а також формування з цього приводу патологічних типів психофізичних реакцій у дітей із вадами зору - хронічний психоемоційний стрес.

Порушення зору, як показано нижче, призводить до відставання в рості та розвитку рухової пам’яті, ситуативного мислення, просторової орієнтації, фізичних якостей та ін., у зв’язку з цим положенням необхідна корекція психомоторного розвитку сліпих та слабозорих дітей.

Результати вивчення антропометричних показників хлопчиків з вадами зору свідчать про відставання останніх у рості, зростанні маси тіла, довжині руки, обхваті зап’ястя, обхваті грудної клітини як у спокої, так і на вдиху та видиху від своїх однолітків, які не мають вад зору. Вони також мають порушення пропорційності тіла, зменшення швидкісних можливостей м’язів, а також відстають за біологічним віком від практично здорових однолітків. Лише довжина ноги у хлопчиків з вадами зору не відрізняється від довжини ноги у практично здорових дітей без вад зору. Показано, що вади зору сприяють відставанню від практично здорових хлопчиків у рості, досягненні маси тіла, довжині руки, обхвату зап’ястя та грудної клітини, незалежно від функціонального стану (у спокої, на вдиху та видиху), динамометричних показників. Вони не досягають відповідної площі поверхонь тіла, його пропорційності та швидкісних можливостей м’язів, що необхідно враховувати при призначенні реабілітаційних заходів. Такі глибокі зміни антропометричних показників сприяють зменшенню біологічного віку у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-17 років.

У дівчаток з вадами зору сформовано відставання у рості, масі тіла, довжині кінцівок, обхваті зап’ястя руки та грудної клітини, у динамометричних даних обох рук. У них менша поверхня тіла та порушена його пропорційність, понижена швидкісна можливість м’язів. Перераховане вище призводить до зменшення біологічного віку у дівчаток з вадами зору.

Таким чином, як у хлопчиків, так і у дівчаток з вадами зору (сліпих та слабозорих) достовірно понижені основні антропометричні показники, що призводить до невідповідності (зменшення) їх біологічного віку. Як хлопчики, так і дівчатка з вадами зору віком 7-17 років відстають від практично здорових однолітків за біологічним віком, прогнозом досягнення відповідних показників росту та маси тіла, а також споживання кисню.

У сліпих та слабозорих дітей (хлопчиків та дівчаток) характерним є значне зниження масо-ростового індексу Кетле, росто-масового індексу Брока, грудно-ростового та масо-ростового індексів Леві, індексу відносного відношення м’язової сили до маси тіла, індексу відношення станової сили до маси, індексу міцності статури Пін’є та підліткового індексу маси тіла.

Зниження росту та маси тіла дітей з вадами зору залежить від компонентного складу маси тіла. Хлопчики з вадами зору віком 7-10 років відстають як за ростом, так і за масою тіла. Ці хлопчики у наступних вікових групах за ростом і масою тіла не відрізняються від практично здорових хлопчиків. У сліпих та слабозорих хлопчиків менша відносна кількість кісткового компоненту (Д1) та питома маса тіла. Площа поверхні тіла хлопчиків з вадами зору менша у віці 7-14 років. Має місце зниження без жирової маси тіла, абсолютної кількості м’язового (МІ) та кісткового (0) компонентів у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-10 років. В інших вікових групах за цими показниками хлопчики з вадами зору не відрізняються від практично здорових однолітків.

Значно гірші показники компонентного складу маси тіла встановлені у сліпих та слабозорих дівчаток. Показано, що сліпі та слабозорі дівчатка віком від 7 до 17 років відстають від практично здорових дівчаток відповідного віку за ростом та масою тіла, а також за без жировою масою тіла, за площею поверхні тіла. У них менша абсолютна та відносна кількість жирового, м’язового та кісткового компонентів, а також питома маса тіла.

Важливим показником фізичного розвитку дитини є стан зовнішнього дихання. Сліпі та слабозорі хлопчики віком від 7 до 14 років мають знижену екскурсію грудної клітини як на фазі вдиху, так і на фазі видиху, а ці хлопчики у віці 15-17 років за цим показником не відрізняються від практично здорових однолітків. Хлопчики з вадами зору мають меншу окружність грудної клітини, нижчі показники ЖЄЛ/ДЖЄЛ, ОФВІ/ДОФВ1, індекс Тиффно, а також нижчі абсолютні показники максимального споживання кисню. Життєвий показник зовнішнього дихання нижчий тільки у хлопчиків з вадами зору у віці від 7 до 10 років.

Дещо гірші показники зовнішнього дихання встановлені у сліпих та слабозорих дівчаток. У них також знижена екскурсія грудної клітини, як на вдиху, так і на видиху, зменшена окружність грудної клітини, ЖЄЛ та інші показники зовнішнього дихання. Встановлено суттєве зниження абсолютного та відносного показників максимального споживання кисню.

Таким чином, у сліпих та слабозорих дітей (хлопчиків та дівчаток) понижені основні показники зовнішнього дихання. За цими показниками сліпі та слабозорі діти значно відстають від практично здорових дітей віком від 7 до 17 років.

Важливим фактором функціональних можливостей організму людини є визначення функціонального стану дихальної системи та ССС дітей та підлітків, в тому числі дітей з вадами зору. Дослідження оцінки функціонального стану дихальної та ССС за індексом Скібінскі дають уяву про залежність у дітей з вадами зору функціональних можливостей одночасно дихальної та ССС у залежності від складності структури дефекту, який обумовлює стійку гіподинамію, що негативно впливає на моторно-вісцеральну та вісцеромоторну системи. Індекс Скібінскі дає можливість комбіновано оцінити функцію дихальної системи та ССС.

Одержані результати свідчать про те, що, за індексом Скібінскі, у сліпих та слабозорих дітей віком 7-10 років та у практично здорових однолітків функції дихальної системи та ССС є незадовільною. Хоча останні мають тенденцію до задовільного функціонування цих систем.

У сліпих та слабозорих дітей віком 11-17 років дихальна система та ССС працюють у задовільному режимі (за індексом Скібінскі), але у дівчаток віком 11-14 років ці системи функціонують незадовільно.

У дітей без вад зору дихальна система та ССС функціонують у задовільному режимі. Нам не вдалося виявити жодної дитини як серед практично здорових дітей, так і серед сліпих та слабозорих дітей, у яких функціональний стан дихальної системи та ССС оцінювався би «добре» або «дуже добре». Одержані дані свідчать про дещо знижену функціональну активність дихальної системи та ССС у популяції дітей віком 7-17 років, особливо у віці від 7-10 років (незадовільна функція), що проживають у м. Слов’янськ Донецької області (промисловий регіон).

Порівнюючи показники індексу Скібінскі у сліпих і слабозорих дітей та у практично здорових дітей аналогічного віку можливо заключити, що цей показник у дітей, як у хлопчиків, так й у дівчаток, що страждають на вади зору, достовірно занижені, що засвідчує про пониження функції як дихальної системи, так і ССС у сліпих та слабозорих дітей. При цьому більш глибоке зниження відзначається у дівчаток в порівнянні із хлопчиками.

Для визначення психомоторних якостей у сліпих та слабозорих дітей використана розроблена програма «Психомоторика». В результаті проведеного психодіагностичного тестування у кожної дитини і на підставі одержаних показників були оцінені психомоторні якості. Першим етапом патофізіологічного дослідження психофізичного статусу хлопчиків віком 7-17 років з вадами зору було встановлення сили і витривалості кистей рук. Показано, що у хлопчиків з вадами зору у будь-якому віці (від 7 до 17 років) максимальна м’язова сила, показник витривалості, нижній поріг утримання, тривалість утримання та ін. знаходяться на нижчих показниках у порівнянні з такими показниками у практично здорових хлопчиків без вад зору. Тобто, вади зору у хлопчиків та дівчаток сприяють пониженню сили та витривалості кистей рук у будь-якому віці від 7 до 17 років. Вони також відстають від практично здорових однолітків за показниками звукового варіанту коректурного тесту.

Розглядаючи показники зорово-моторної реакції із рахунком та простої зорово-моторної реакції можливо заключити, що за більшістю показників сили і витривалості кистей рук, звукового варіанту коректурного тесту, зорово-моторної реакції, зорово-моторної реакції з рахунком, простої зорово-моторної реакції, кольорового тесту Люшера, контактної координаціометрії (треморометрії), контактної координаціометрії за профілем, критичної частоти злиття світлових миготінь, мануальної асиметрії на основі теппінг-тесту, перешкодостійкості, реакції вибору, реакції на об’єкт, що рухається, реакції розрізнення, розподілення уваги (Шульте-Платонова), простої слухової моторної реакції, таблиці Шульте-Платонова та визначення сили нервової системи за Теппінг-тестом сліпі та слабозорі хлопчики і дівчатка віком 7-17 років уступають своїм практично здоровим одноліткам. Перераховане визначає проведення пошуків заходів та засобів для корекції порушень психомоторних та психофізичних реакцій у сліпих та слабозорих хлопчиків та дівчаток.

Для здійснення пошуку корекційних заходів необхідно вивчити показники рухових здібностей у сліпих та слабозорих дітей.

Вивчення розвитку рухових здібностей у сліпих та слабозорих хлопчиків та дівчаток показало, що цей процес знаходиться на низькому рівні, який потребує підбору відповідних фізичних вправ, використання яких допоможе покращити розвиток рухових здібностей, що приблизить цих дітей до практично здорових однолітків. Але перед тим, як приступити до розробки фізичних вправ, які можливо буде використати у реабілітації рухових здібностей у сліпих та слабозорих дітей (хлопчиків та дівчаток) необхідно вивчити зміни основних компонентів рухових здібностей за проведеними тестами.

У сліпих та слабозорих дітей незалежно від статі зберігається на певному рівні здібність до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів, точності часової оцінки м’язових зусиль, точності просторової оцінки до контролю стійкості статичної та динамічної рівноваги; контролю координованості рухів та загальної координації рухів за А.Н.Моторіним. Ці дані є неповними, вони констатують факт можливості виконувати рухові вправи, не дають повної уяви про рівень рухових можливостей. Такі дані можна одержати при порівнянні показників основних компонентів рухових здібностей сліпих та слабозорих хлопчиків і дівчаток з такими показниками у практично здорових дітей (хлопчиків та дівчаток) без вад зору відповідного віку.

Дослідження рухових здібностей проводилось, в основному, у таких напрямках: тестування силових здібностей та визначення характеристики основних компонентів рухових здібностей сліпих та слабозорих хлопчиків за віком: від 7 до 10 років, від 11 до 14 та від 15 до 17 років.

За показниками оцінки швидкісних здібностей сліпі та слабо зорі хлопчики віком від 11-17 років відрізняються від практично здорових хлопчиків-однолітків за показниками захвату падаючої палиці Дитріха, бігом на місці та за частотою рухів руки. Хлопчики з вадами зору віком 7-10 років відстають від хлопчиків-однолітків без вад зору тільки за показником захвату падаючої палиці Дитріха та за частотою рухів руки.

Вивчення показників, що характеризують силові здібності (контроль швидкісної сили, кистьова динамометрія, згинання та розгинання рук в упорі, контроль силової витривалості та оцінки швидкісних здібностей) сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років показало, що хлопчики з вадами зору відстають від практично здорових хлопчиків-однолітків при виконанні тестів, що характеризують силові здібності.

Для характеристики виконань основних компонентів рухових здібностей проводили тестування координаційних здібностей: контрольні здібності до оцінки і регуляції просторово-часових дій, визначення точності часової оцінки, оцінки точності м’язових зусиль, точності просторової оцінки, контролем стійкості статичної та динамічної рівноваги, гнучкості, контролем координованості рухів та загальною руховою координацією.

Сліпі та слабозорі хлопчики віком 15-17 років відстають від практично здорових хлопчиків без дефектів зору аналогічного віку за човниковим бігом, тестом до оцінки балістичної координації рухів та за реакцією на м’яч, що рухається. Разом з тим, сліпі та слабозорі хлопчики віком 11-14 років відстають від практично здорових однолітків за 2 із З показників, а такі хлопчики віком 7-10 років - тільки за тестом реакції на м’яч, що рухається. Це засвідчує про те, що погіршення виконання тестів за контролем здібностей до оцінки та просторово-часової регуляції залежить від віку. Найкращі показники м’язів хлопчиків віком 7-10 років і найгірші - у віці 15-17 років. Тому корекційні заходи основних компонентів рухових здібностей у сліпих та слабозорих хлопчиків слід розпочинати до 7 років або починати з 7 років.

За тестами точності просторової оцінки сліпі та слабо зорі хлопчики віком 7-10 років відстають від хлопчиків контрольної групи - за 12 показниками, а хлопчики віком 11-14 років - за 9 показниками та хлопчики віком 15-17 років - за 10 показниками. Все це засвідчує, що реабілітація (допомога) у виконанні рухових функцій повинна починатися у віці 7-10 років.

За тестами силових здібностей ( динамометрії, контролю швидкісної сили, контролю силової витривалості та оцінки швидкісних здібностей) сліпі та слабо зорі дівчата віком від 7 до 17 років відстають за виконанням цих тестів від практично здорових дівчаток відповідного віку.

Визначення точності тимчасової оцінки показали, що сліпі та слабо зорі дівчата віком 7-10 та 15-17 років відстають у виконанні тестів з точності тимчасової оцінки, але дівчата з дефектом зору у віці 11-14 років відстають в оцінці визначення часу за методикою Сермєєва (5; 10 с) та бігом на місці, від практично здорових дівчаток з контрольної групи аналогічного віку. Разом з тим, сліпі та слабо зорі дівчата 11-14 років не поступаються своїм одноліткам із контрольної групи за виконанням тестів з оцінки відчуття часу за методикою Сермєєва (30 і 60 с), та вимірюванням темпу присідань протягом 15 с.

За тестами, що характеризують точність просторової оцінки дівчата з вадами зору віком 7-14 років поступаються дівчатам контрольної групи, але у віці 15-17 років настає нормалізація виконання 4 тестів із 14.

За виконанням тестів, що характеризують контроль стійкості статистичної та динамічної рівноваги, виконання десять вісімок та загальну рухову координацію, сліпі та слабозорі дівчата віком 7-17 років поступаються практично здоровим дівчаткам відповідного віку.

За виявленими змінами патофізіологічних показників рухових здібностей у сліпих та слабозорих дівчаток, та у хлопчиків віком 7-17 років реабілітаційні заходи потрібно починати проводити з 7 років та раніше, але не пізніше 10-11 років. Для підтвердження цього нами додатково проведенні дослідження з виявленням потенційної можливості рухових здібностей.

Дані, що характеризують якісний стан рухової сфери сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років у залежності від психофізіологічного статусу слід констатувати, що сліпі та слабозорі, як хлопчики, так і дівчата відстають у розвитку рухових якостей від своїх практично здорових однолітків.

Розвиток рухових здібностей у сліпих та слабозорих дітей за даними контролю максимальної сили, швидкісної сили, силової витривалості та швидкісних здібностей і гнучкості знаходиться на низькому рівні і потребує підбору відповідних фізичних вправ та заходів лікувальної фізкультури, використання яких допоможе покращити розвиток рухових здібностей.

У сліпих та слабозорих дітей незалежно від статі зберігається на певному рівні здатність до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів, точності тимчасової оцінки м’язових зусиль, точності та динамічної рівноваги, координованості рухів та загальної координації рухів за А.Н. Моторіним.

Одержані результати з вивчення порушень розвитку психомоторних та психофізичних функцій у сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років стали тією відпрацьованою точкою, з врахуванням якої необхідно розробити ефективні заходи та засоби реабілітації можливих функцій з врахуванням теоретичного аналізу, узагальнення науково-методичної літератури про стан розвитку психомоторної функції сліпих та слабозорих дітей, що дозволили нам визначити умови корекції рухових здібностей дітей з вадами зору

Комплексний підхід у фізичному вихованні дітей з вадами зору розглядається нами як системне поєднання медичних, біологічних, психологічних і педагогічних засобів, направлених на всебічний розвиток дітей, а також вибір адаптивних засобів фізичного виховання з урахуванням психофізичних можливостей сліпих та слабозорих дітей. Комплексне фізичне виховання повинно бути тісно пов’язане зі всіма фізіологічними сторонами розвитку дітей з вадами зору - розвитком зорового сприйняття, ритмічної діяльності, просторового орієнтування, дрібної моторики і оволодінням основними руховими уміннями.

Корекційно-реабілітаційна робота полягала в тому, щоб максимально створити дітям з вадами зору умови для оволодіння різними видами рухових дій, зорово-руховими образами до орієнтовної діяльності в просторі. Важливим, на нашу думку, для корекції і компенсації порушень психомоторних функцій у сліпих та слабозорих дітей є комплексне використання форм фізичного виховання (гімнастика, рухливі вправи, легка атлетика, плавання, рухливі ігри, тощо), з врахуванням патофізіологічних змін психомоторного та психофізичного статусу. Для цього була використана гімнастика (основна гімнастика, пальчикова гімнастика, гімнастика для очей) корегуючі завдання тренінгу, розвиваючі завдання тренінгу, режим занять та ін.

Розроблена нами методика включала весь комплекс рухів, що має різні функції: робочі (виконавчі) рухи, за допомогою яких розв’язується рухове завдання, досягається мета діяльності; гностичні рухи - дотикові, вимірювальні, пробуючі, уточнюючі, контрольні; пристосовані рухи - настановні, корекційні, врівноважені, компенсаторні. Це дозволяло сформувати когнітивні, психічні і біомеханічні основи побудови рухових дій, збудувати їх в логічній послідовності від простих до складних (ситуативних) дій. Таким чином, в умовах рухової діяльності досягався корекційний ефект не тільки вербальними і образними інструкціями, але і реально існуючою цільовою потребою творчої діяльності сліпих та слабозорих дітей в реальних умовах середовища.

При реалізації комплексу корекційних здібностей, просторова компетенція формувалася на основі методів цілісної вправи, елементів діяльності, змагання. Міцно освоєні рухові дії, що виконуються у формі обертань, рівноваги, відтворення просторових параметрів фізичних вправ, використовувалися як основні засоби. Особлива увага приділялася методу образно-наочної демонстрації в поєднанні з вербальними методами, що, зрештою, забезпечувало продуктивне формування наочних образів фізичних вправ. Так, на уроці з фізичної культури вирішували завдання розвитку швидкості, координації рухів, спритності, точності рухів, спілкування і взаємодопомоги; фонду рухових гностичних дій, а саме дотикових, випробувальних, уточнюючих, точності та економічності робочих рухів.

З метою вирішення проблеми розроблений комплекс використання в ході уроку спеціальних вправ носив характер логічної послідовності, формував у сліпих та слабозорих дітей здібність до розуміння кінцевої мети, на базі яких формувалися компенсовані навики та уміння. Ефективно цей результат досягався за допомогою дій дітей з вадами зору на основі синхронного, контактного виконання рухової дії з педагогом.

В процесі навчання використовували різноманітні словесні методи навчання; наприклад, - розповідь, бесіда, обговорення; - інструктаж - точне словесне пояснення завдання; - супровідне пояснення по ходу гри вправи з метою поглиблення сприйняття, виправлення або підкреслення неточно виконаних аспектів руху; - вказівки команди з метою оперативного управління діяльністю тих, що займаються, постановки та уточнення завдання; словесні оцінки у вигляді мовного схвалення або несхвалення («задовільно-незадовільно», «вірно-невірно» тощо); - словесні звіти учнів про те, наскільки вони зрозуміли завдання, або про те, як вони його виконали; роз’яснення результатів виконання.

Реабілітаційно-корекційна ефективність розробленого поетапного комплексу фізичних вправ (РПКФВ) починалась використовуватися з впливу методів на показники життєзабезпечуючих систем (дихальної системи та ССС) у сліпих та слабозорих дітей віком 7 – 17 років за методом Скібінскі. Саме функція дихальної системи та ССС є показником фізіологічного стану дитини. У сліпих та слабозорих дітей, як показано вище, ці системи функціонують незадовільно. Оцінка функції одночасно дихальної системи та ССС за індексом Скібінскі у сліпих та слабозорих дітей засвідчує про те, що використання РПКФВ сприяє покращенню функцій цих життєзабезпечуючих систем. Сліпі та слабо зорі діти віком 7-10 років, які використовували РПКФВ протягом 3 років, за індексом Скібінскі, у загальному не відстають від своїх практично здорових однолітків, хоча тенденція до зниження функції дихальної системи та ССС у цих дітей залишається. Тому даний комплекс фізичних вправ слід продовжувати у наступному для збереження функції дихальної системи та ССС у наступних вікових групах. Діти з вадами зору, що використовували РПКФВ протягом 3 років, також відмічали покращання функції дихальної системи та ССС, що підтверджує ефективність запропонованих фізичних вправ у сліпих та слабозорих дітей. Слід відмітити, що покращання функції дихальної та ССС у сліпих та слабозорих дітей залежить не тільки від віку (найбільш ефективне використовувати у віці 7-10 років), а також і від статі – у хлопчиків процес реабілітації проходить більш інтенсивно. Таким чином, використання РПКФВ у сліпих та слабозорих дітей сприяє покращенню функції дихальної системи та ССС, обрахованим за методом Скібінскі.

Застосування розробленого комплексу різних фізичних вправ на показник бігу з інтенсивністю 70 % від максимальної швидкості за методом Б.В.Сермєєва, В.О.Шекурова у сліпих та слабозорих дітей призводить до покращання показників бігу у дітей (дівчаток і хлопців) віком 7-10 років, у хлопчиків віком 11-14 років та дівчаток віком 15-17 років. У дівчаток віком 11-14 років та у хлопчиків 15-17 років встановлено достовірне зростання показників бігу з інтенсивністю 70 % від максимальної швидкості.

Застосування РПКФВ у сліпих та слабозорих дітей віком 7-10 років сприяло покращенню біологічного віку та абсолютного споживання кисню (р<0,05), а також формуванню тенденції до покращання прогнозу маси до 17 років та відносного максимального споживання кисню.

Використання РПКФВ для реабілітації показників фізичного розвитку сліпих та слабозорих хлопчиків віком 11-14 років сприяє покращенню всіх показників біологічного віку, прогнозу росту до 17 років, прогнозу нормалізації (підвищення) маси тіла, абсолютного споживання відносного максимального споживання кисню. У сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-10 років та 15-17 років покращання відмічається тільки показників біологічного віку та споживання кисню. В інших показниках формується тенденція до покращання.

Як у хлопчиків, так й у дівчаток використаний РПКФВ не впливає на грудно-ростовий індекс Ерисмана. РПКФВ, використаний для реабілітації фізичного розвитку сліпих та слабозорих дівчаток віком 7-17 років був ефективним за масо-ростовим індексом, віком 11-14 років - за росто-масовим індексом Брока, та у дівчаток віком 11-17 років - за масо-ростовим індексом Леві та за підлітковим індексом маси. У всіх інших випадках позитивні зміни індексів, що характеризують фізичний розвиток, мають тільки тенденцію до покращання.

Використання РПКФВ для реабілітації відставання у фізичному розвитку дівчаток віком 7-17 років з вадами зору позитивно впливає на покращання аналітичних індексів, що проявляється, в основному, тенденцією до покращання індексів, які характеризують фізичний розвиток сліпих та слабозорих дівчат. Більш ефективний вплив РПКФВ на аналітичні індекси, що характеризують фізичний розвиток організму, визначений при використанні РПКФВ у сліпих та слабозорих хлопчиків відповідного віку, ніж у дівчаток.

Застосування РПКФВ з метою реабілітації показників пониженого зовнішнього дихання у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-17 років призводить, в основному, до покращання показників зовнішнього дихання. Так, у всіх вікових групах хлопчиків з вадами зору зростає (р<0,05) окружність грудної клітини, покращується екскурсія грудної клітини на вдиху у хлопчиків віком 7-10 років; ЖЄЛ/ДЖЄЛ, ОФВІ/ДОФВІ, ОФВІ/ЖЄЛ (індекс Тиффно) та максимальне споживання кисню зростає у сліпих та слабозорих дітей віком 11-17 років при застосуванні курсу РПКФВ. У всіх інших випадках встановлена тенденція до покращання показників зовнішнього дихання. Разом з тим, використання РПКФВ для реабілітації зовнішнього дихання у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 15-17 років не призводить до позитивних змін в екскурсії грудної клітини, а у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 11-17 років формується тенденція до зменшення окружності грудної клітини.

Проведення РПКФВ у сліпих та слабозорих дівчаток віком 7-17 років призводить до статистично достовірного зростання окружності грудної клітини та життєвого об’єму легень, коефіцієнту ЖЄЛ/ДЖЄЛ та споживання кисню у сліпих та слабозорих дівчаток віком 11-14 років; а також споживання кисню у дівчаток віком 15-17 років. Активність реабілітаційних заходів (РПКФВ) починається з 7 років і вони зростають до 13-14 років, після цього періоду (з 15 років) темп зростання ефективності реабілітаційних заходів із покращання зовнішнього дихання понижується у сліпих та слабозорих дівчат.

Аплікація розробленого поетапного комплексу фізичних вправ у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-10 років сприяє суттєвому покращенню (збільшенню) росту (сидячи), обхвату зап’ястя, обхвату грудної клітини (у спокої, на вдиху та на видиху), поверхні тіла, пропорційності тіла, швидкісних можливостей м’язів та біологічного віку. Інші показники мають тенденцію до значного покращання.

Використання РПКФВ у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 11-14 років призводить до достовірного збільшення росту (стоячи), маси тіла, довжини руки, обхвату зап’ястя, обхвату грудної клітини (у спокої та на видиху), поверхні та пропорційності тіла, швидкісної можливості м’язів та біологічного віку. Застосування цього реабілітаційного комплексу у хлопчиків з вадами зору віком 15-17 років суттєво підвищує ріст (сидячи), пропорційність тіла та біологічний вік. Інші антропометричні показники сліпих та слабозорих хлопчиків мають тенденцію до покращання. Застосування РПКФВ у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-17 років призводить до покращання антропометричних показників у цих пацієнтів. Ефективність РПКФВ залежить від віку хлопчика, у якому застосування РПКФВ. У віці 7-10 та 11-14 років ступінь ефективності застосування реабілітаційних заходів зростає у 3 і більше рази, ніж в період від 15 до 17 років. Тому реабілітаційні заходи, направлені на покращання антропометричних показників, необхідно розпочинати з 7 до 10 років у сліпих та слабозорих хлопців. Із зростання віку хлопчиків з вадами зору ступінь (темп) ефективність РПКФВ різко падає (у 3 рази).

Сліпі та слабозорі дівчата віком 7-10 років, які використовували для реабілітації антропометричних показників РПКФВ, отримали покращання антропометричних даних на 10 (66,7%) показників збільшення росту (сидячи), маси тіла, обхвату грудної клітини (у спокої, на вдиху та на видиху), динамометрії (лівої та правої руки), покращання пропорційності тіла, швидкісних можливостей м’язів та показників біологічного віку. Разом з тим, має місце тенденція до покращання інших антропометричних показників у сліпих та слабозорих дівчат, що виконували РПКФВ. Аналогічні, але більш виразні зміни спостерігали у дівчаток з вадами зору, що використовували РПКФВ у віці 11-14 років (56,7 %). Із подальшим збільшенням віку сліпих та слабозорих дівчаток використання РПКФВ стає менш ефективним (46,7 %).

Використання розробленого поетапного комплексу фізичних вправ у реабілітації сліпих та слабозорих дівчаток віком 7-17 років призводить до покращання антропометричних показників (суттєве зростання, або тенденція до зростання) у цих дівчаток за рахунок збільшення росту (сидячи), маси тіла, довжини ноги та руки, обхват грудної клітини, покращання показників пропорційності тіла, швидкісної можливості м’язів. Несуттєво зростає ріст (стоячи), обхват зап’ястя, динамометричні показники правої руки. Розроблений поетапний комплекс фізичних вправ більш ефективний у реабілітації сліпих та слабозорих дівчат, коли він розпочинається у 7-10 років, з 15 річного віку його ефективність суттєво знижується.

У сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-10 років, у яких використовували фізичні вправи згідно РПКФВ, формується тенденція до зростання компонентного складу маси тіла, а у хлопчиків з вадами зору віком 11-14 років суттєво зростає площа поверхні тіла, вирахувана за формулою Ізаксона; відносна кількість кісткового компоненту маси тіла та питома маса тіла, а в таких хлопчиків віком 15-17 років суттєво збільшується питома маса тіла. В інших показниках компонентного складу маси тіла сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-17 років спостерігається тільки тенденція до збільшення значень показників незалежно від вікової групи.

Використання РПКФВ для реабілітації сліпих та слабозорих дівчаток віком 7-10 років призводить до достовірного зростання відносної кількості м’язового компоненту маси тіла цих дівчат. За іншими показниками компонентного складу маси тіла цих дівчаток відмічається тенденція до їх зростання. У сліпих та слабозорих дівчаток віком 11-14 років вірогідно зростає зріст і це зростання продовжується протягом 15-17 років, а також зростають абсолютна кількість жирового, кісткового та м’язового компонентів маси тіла, відносна кількість кісткового компоненту та питома маса тіла. Останні 2 компонента (відносна кількість кісткового компоненту та питома маса тіла) залишаються на підвищеному рівні у сліпих та слабозорих дівчаток віком 15-17 років. Всі інші показники компонентного складу маси тіла сліпих та слабозорих дівчаток набувають тенденцію до поступового зростання під впливом виконання фізичних вправ за РПКФВ та до наближення до показників у практично здорових дітей (без вад зору) відповідного віку.

Таким чином, використання фізичних вправ, що включає розроблений поетапний комплекс фізичних вправ, направлених на реабілітацію порушено­го компонентного складу маси тіла, призводить до зростання кількості провідних компонентів (абсолютної та відносної кількості м’язового та кісткового компонентів маси тіла і питомої маси тіла) маси тіла дітей з вадами зору. Пе­рераховане засвідчує про позитивний вплив РПКФВ на компонентний склад провідних компонентів маси тіла сліпих та слабозорих дітей: хлопчиків та дівчат.

Важливе значення має вивчення результатів при встановлені впливу розробленого поетапного комплексу фізичних вправ РПКФВ на па­тофізіологічні показники психофізичного статусу сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років. За реакцією вибору визначають динамічність нервових процесів у ЦНС. За цим показником РПКФВ позитивно впливає на загальне число помилок, коефіцієнт Уіппла, а середнє значення часу реакції у хлопчиків суттєво покращується у віці 7-10 років. Із збільшенням віку цей показник має тенденцію до покращання.

Фізичні вправи, що передбачені у РПКФВ, позитивно впливають на функціональний стан нервової системи хлопчиків з вадами зору віком 7-10 та 15-17 років, а у віці 11-14 років формується тенденція до покращання показників простої зорово-моторної реакції.

Разом з тим, РПКФВ майже не впливає або впливає незначно на силу, врівноваженість та рухливість нервових процесів, визначених на основі показників простої слухово-моторної реакції у сліпих та слабозорих хлопчиків. Але РПКФВ досить позитивно і суттєво впливає на показники звукового варіанту коректурного тесту у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-17 років.

Аналіз моторних особливостей під впливом РПКФВ також показав позитивну дію фізичних вправ на динамометричні показники, які поступово покращуються і досягають суттєвого покращання у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 15-17 років. Сила нервової системи за теппінг-тестом під впливом РПКФВ у сліпих та слабозорих хлопчиків 7-10 років також посилюється. Аналогічні результати одержані при максимальній асиметрії у сліпих та слабозорих хлопчиків. Використання фізичних вправ за РПКФВ у сліпих та слабозорих хлопчиків не впливає на ступінь точності рухів за контактною треморометрією та позитивно впливає на рухливість нервових процесів та точність рухів за контактною координаціометрією за профілем.

Дослідження впливу РПКФВ на особливості уваги у сліпих та слабозорих хлопчиків показали його позитивний ефект, особливо на хлопчиків з вадами зору віком 7-10 років, на перешкодостійкість - здатність чинити опір дії фонових перешкод при сприйнятті будь-якого об’єкту, на виявлення обсягу - переключення і розподіл уваги (розподіл уваги за Шульте-Платоновим та за таблицею Шульте-Платонова).

Вплив РПКФВ на виконання восьмикольорового тесту Люшера - спрямованість особистості та ієрархії мотивів з позиції психології сліпих та слабозорих хлопчиків віком 11-14 років виявився суттєво позитивним.

Використання РПКФВ для реабілітації психофізичного статусу сліпих та слабозорих дівчаток позитивно впливає - покращує зорово-моторні реакції у сліпих та слабозорих дівчат (формується тенденція на покращання зорово-моторних реакцій).

РПКФВ несуттєво впливає на показники реакції розрізнення у сліпих та слабозорих дівчаток віком 7-17 років.

Виявлений суттєвий вплив РПКФВ на моторні особливості сліпих та слабозорих дівчаток віком 15-17 років, а в інших вікових категоріях встановлений позитивний вплив (особливо у дітей віком 7-10 років) на показники динамометрії, за показниками теппінг-тесту контактною треморометрією та за показниками контактної координаціометрії за профілем.

Таким чином, використання для реабілітації психофізичного статусу розробленого поетапного комплексу фізичних вправ у сліпих та слабозорих дівчат, як й у хлопчиків, є ефективним засобом у реабілітації сліпих та слабозорих хлопчиків і дівчаток віком 7-17 років. Цей комплекс доцільно рекомендувати до використання у реабілітації сліпих та слабозорих дітей відповідного віку.

Заключним етапом було вивчення впливу РПКФВ на порушений психомоторний статус сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років. Використання РПКФВ у сліпих та слабозорих хлопчиків, сприяють підвищенню силових здібностей у будь-якому віці. Серед 21 показника (по 7 у кожній групі), 13 (61,9 %) показників доведено до суттєвого покращання швидкісної сили. Серед 9 показників, що характеризують силову витривалість у сліпих та слабозорих хлопчиків 5 (55,6 %) показників суттєво покращилися (р<0,05), інші 4 (44,4 %) мають тенденцію до вірогідного покращання. А серед 9 показників, що характеризують оцінку швидкісних здібностей 6 (66,7 %) показників достовірно покращились, інші 3 (33,3 %) мають тенденцію до покращання у сліпих та слабозорих хлопчиків віком 7-17 років.

Таким чином, застосування РПКФВ для реабілітації патофізіологічного стану пcиxoмoтopнoгo статусу у сліпих та слабозорих хлопчиків сприяє з більшості випадків суттєвому покращенню силових здібностей, швидкісної сили, силової витривалості та швидкісних здібностей у хлопчиків з вадами зору, покращенню основних компонентів рухових та координаційних здібностей, оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів, точності часової оцінки, оцінки точності часових зусиль, точності просторової оцінки, стійкості рівноваги (статичної та динамічної), гнучкості, координованості рухів та загальної рухової координації.

Використання РПКФВ для реабілітації психомоторного статусу сліпих та слабозорих дівчаток віком 7-17 років призводить до покращання всіх показників силових здібностей, швидкісної сили, силової витривалості та швидкісних здібностей. Серед 45 показників, що характеризують силові здібності 20 (44,4%) покращились суттєво (р<0,05).

Серед інших сформувалась позитивна тенденція до суттєвого покращання. Основні компоненти рухових здібностей у сліпих та слабозорих дівчаток також піддаються покращенню під впливом фізичних вправ, передбачених РПКФВ, при реабілітації сліпих та слабозорих дівчат. Серед 105 показників 24 (22,8 %) покращились суттєво, а у більшості показників сформувалась позитивна тенденція до покращання - координаційних здібностей рухів, точності часової оцінки та м’язових зусиль, просторової оцінки, стійкості рівноваги (статичної та динамічної), гнучкості, координованості рухів та загальної рухової координації.

Розроблений поетапний комплекс фізичних вправ більш ефективно впливає на покращання психомоторного статусу у сліпих та слабозорих хлопчиків, ніж у дівчаток з вадами зору.

Таким чином, РПКФВ суттєво та помірно покращує у сліпих та слабозорих хлопчиків та дівчаток віком 7-17 років силові здібності - кистьову динамометрію, а також суттєво та помірно покращує у сліпих та слабозорих дівчаток основні компоненти рухових здібностей - координаційних здібностей, точність часової оцінки, м’язових зусиль, просторової оцінки, стійкість рівноваги (статичної та динамічної), гнучкість, координованість рухів та загальну рухову координацію. Більш ефективний вплив РПКФВ на психомоторний статус проявляється у хлопчиків, менш – у сліпих та слабозорих дівчаток.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведене нове теоретичне узагальнення і наукове висвітлення науково-практичної проблеми – патофізіологічних особливостей психофізичного та психомоторного статусу сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років і на основі одержаних результатів розроблені та апробовані патогенетично обґрунтовані диференційовані підходи до проведення реабілітаційно-корегуючих заходів щодо виявлення порушень фізичного розвитку у сліпих та слабозорих дітей із урахуванням їх індивідуальних, вікових та статевих психомоторних якостей і психофізичного статусу.

1.     У сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років формуються суттєві порушення психомоторного статусу, які характеризуються відставанням від практично здорових однолітків за силою і витривалістю кистей рук, звуковим варіантом коректурного тексту, зорово-моторною реакцією, зорово-моторною реакцією з рахунком, колірним текстом Люшера, контактною координаціометрією за профілем, критичною частотою миготінь, мануальною асиметрією (на основі теппінг-тесту), перешкодостійкістю реакції вибору, реакцією на об’єкт, що рухається; реакцією розрізнення, розподілом уваги (за Шульте-Платоновим), простою слуховою моторною реакцією, виконанням тестів таблиці (Шульте-Платонова), теппінг-тестів та ін.

2.     Ознаки зниженої зорово-моторної реакції вибору виявлені у 76 % хлопчиків та у 55 % дівчаток; простої зорово-моторної реакції у 86 % хлопчиків та 58% дівчаток. За реакцією розрізнення також відрізняються хлопчики – у них виявлені порушення у 76 %, а вад у дівчаток у 68 %. Аналогічні результати встановлені при проведені зорово-моторної реакції з рахунком. Мають місце відмінності реакції на рухомий об’єкт. Не виявляється різниця між хлопчиками та дівчатками при виконані врівноваженості і динаміки процесів на основі простої слухово-моторної реакції. Більша м’язова сила та витривалість характерна у хлопчиків з вадами зору, а ступінь точності рухів більший у дівчаток на 40 %.

3.     Як у сліпих та слабозорих хлопчиків, так й у дівчаток з такими вадами зору достовірно понижені основні антропометричні показники тіла – відставання у рості, маси тіла, довжини рук і ніг, обхват зап’ястя та грудної клітини (у спокої, на вдиху і видиху), динамометрії, поверхні та пропорційності тіла, швидкісної можливості м’язів та біологічний вік, а також занижена оцінка фізичного розвитку (прогноз росту та маси тіла, максимальне споживання кисню та відносно максимальне споживання кисню), як за абсолютними показниками, так і за найважливішими індексами фізичного розвитку.

4.     У сліпих та слабозорих дітей (хлопчиків і дівчат) віком 7-17 років понижені основні показники зовнішнього дихання у порівнянні з практично здоровими дітьми без вад зору. Відставання цих дітей пов’язане з пониженою екскурсією грудної клітини як на фазі вдиху, так і на фазі видиху, за окружністю грудної клітини, життєвими показниками ЖЄЛ/ДЖЄЛ, ОФВІ/ДОФВІ, індексом Тіффно за абсолютним і відносним максимальним споживанням кисню, що підтверджується індексом Скібінскі, що негативно впливає на психомоторні реакції у сліпих та слабозорих дітей.

5.     Діти з вадами зору (сліпі та слабозорі хлопчики та дівчатка) відстають від практично здорових дітей віком 7-17 років без вад зору за більшістю тестів, що характеризують властивості нервових процесів та функціональних станів на основі параметрів простих та складних зорово-моторних реакції, реакцій розрізнення, зорово-моторної реакції М, реакції на рухомий об’єкт, простою слухово-моторною реакцією, за звуковим коректурним тестом та за аналізом моторних особливостей (критичною частотою злиття світових миготінь), аналізом моторних особливостей (динамометрією, Теппінг-тестом, треморометрією, координаціометрією за профілем) особливістю уваги (перешкодостійкістю, розподілом уваги та за даними таблиці Шульте-Платонова), а також за аналізом емоційного стану (тест Люшера).

6.     У сліпих та слабозорих дітей незалежно від статі зберігається на певному рівні здібність до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів, точності тимчасової оцінки м’язових зусиль, оцінки до контролю стійкості статичної та динамічної рівноваги, контролю координованості рухів та загальної координації рухів за А.М. Моторіним. Разом з тим, за цими показниками діти віком 7-17 років з вадами зору суттєво (р<0,05<0,01) поступаються від практично здорових однолітків без вад зору. Сліпі та слабо зорі діти також відрізняються потенційною можливістю рухових здібностей, за показниками бігу з інтенсивністю 70 % від максимальної завантаженості.

7.     Виявлена динаміка змін показників психофізичного та психомоторного статусу у сліпих та слабозорих дітей є тим науковим підґрунтям, на основі якого можливо розробити реабілітаційно-коригувальні заходи, спрямовані на покращання психофізичного та психомоторного статусу дітей з вадами зору. На цій основі розроблений поетапний комплекс фізичних вправ із врахуванням індивідуального підходу. Цей комплекс апробований на уроках фізичної культури, де обов’язково проводили відтворення відстані і тимчасових інтервалів при ходьбі і бігу, стрибки обличчям вперед і назад, метання тенісного м’яча на відстань від 5 до 20 метрів, вправи із застосуванням градуйованих карт, вправи з предметами, рядові та спортивні ігри; вправи, що включають елементи спортивних ігор, різноманітні рухові ігри.

8.     Використання протягом трьох років розробленого поетапного комплексу фізичних вправ (РПКФВ) сприяє покращенню функції дихальної та серцево-судинної системи у сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років (за індексом Скібікскі), показників бігу з інтенсивністю 70 % максимальної швидкості (за методикою Б.В. Сермєєва, В.О. Шекурова), провідних та потенційних показників фізичного розвитку, що підтверджується аналітичними індексами (масо-ростового за Кетле, росто-масових за Броком, грудинно-ростовим та масо-ростовим Леві, індексом відсоткового відношення м’язової сили до маси, індексом міцності статури Пін’є та за підлітковим індексом). РПКФВ не впливає на зміни грудинно-ростового індексу Ерисмана. Використання фізичних вправ, передбачених РПКФВ, призводить до реабілітації провідних показників зовнішнього дихання у сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років, достовірно зростає окружність грудної клітини, життєвий об’єм легень, коефіцієнт ЖЄЛ/ДЖЄЛ, споживання кисню. Активність РПКФВ проявляється з 7 років і зростає до 13-14 років. З 15 років темп зростання ефективності реабілітаційних заходів із покращанням показників зовнішнього дихання уповільнюється у сліпих та слабозорих дівчаток та хлопчиків.

9.      Використання РПКФВ у реабілітації сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років призводить до покращання антропометричних показників (суттєве зростання) або формування тенденції до нормалізації за рахунок збільшення росту, маси тіла, довжини ноги та рук, обхвату грудної клітини, покращання пропорційності тіла, швидкісної можливості м’язів, а також покращання компонентного складу маси тіла дітей із вадами зору.

10.  Використання фізичних вправ, що включає РПКФВ у сліпих та слабозорих дітей віком 7-17 років (дівчаток і хлопчиків) суттєво покращує показники психофізичного статусу цих дітей за рахунок значного покращання зорово-моторних реакцій, аналізу зорових та аналізу моторних особливостей, покращання уваги та психоемоційних властивостей.

Під впливом систематичного виконання фізичних вправ, що передбачено у РПКФВ, суттєво покращуються (нормалізуються) патофізіологічні показники психомоторного статусу сліпих та слабозорих дітей (хлопчиків та дівчат) віком 7-17 років за рахунок покращання виконання дітьми тестових силових здібностей (динамометрії, згинання та розгинання рук в упорі, контролю швидкості сили, силової витривалості, оцінки швидкісних здібностей та ін.), основних компонентів рухових здібностей, виконання тестів координаційних здібностей (контролю здібностей до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів); визначення точності тимчасової оцінки; оцінки точності м’язових зусиль; визначення точності просторової оцінки; контролю стійкості рівноваги (статичної т