ПРОБЛЕМА ДЕФІЦИТУ ЙОДУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ (експериментально-клінічне дослідження)



title:
ПРОБЛЕМА ДЕФІЦИТУ ЙОДУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ (експериментально-клінічне дослідження)
Альтернативное Название: ПРОБЛЕМА ДЕФИЦИТА ЙОДА И ОСОБЕННОСТИ деятельности центральной нервной системы, возможности коррекции (экспериментальное исследование)
Тип: synopsis
summary:

Матеріали і методи досліджень. Експериментальна частина до­слідження проведена на 70 нелінійних статевозрілих щурах-самцях масою 150-230 г, яких утримували в умовах звичайного світлового і тем­ператур­ного режиму віварію. 60 тварин перебували на базовій йодо­дефіцитній дієті (Martinez-Galan J.R., 1997), а 10 – на стандартному харчо­вому раціоні. Утримання, вигодовування та евтаназія (шляхом декапітації) відповідали міжнародним вимогам щодо гуманного відношення до тварин (Страсбург, 1986; Київ, 2000).


Функціональну здатність ЩЗ оцінювали шляхом визначення ТТГ, загального Т3, загального Т4 з урахуванням індексів ТТГ/Т4, Т3/Т4, ІТІ (інтегральний тиреоїд­ний індекс). ІТІ – обчислювали за формулою ІТІ = Т3 + Т4 / ТТГ (Шелесто­ва Л.Ш. та співав., 2004). Для визначення рівня ТТГ вико­ристовували принцип двосайтового імуноферментного аналізу, Т3 та Т4 - конкурентного імуноферментного аналізу (Методы изучения йодо­дефицитных заболева­ний, 2003).


Дослідження гормонального статусу проводили, використовуючи набори фірми “Хема-Медика” (Москва, Росія) на фотометрі Stat Fax 303 №303-3935.


Метаболічні зміни характеризували за показниками ліпідного обміну, рівнем стабільного метаболіту монооксиду азоту нітрит-іону в сироватці крові. Стан ліпідного обміну оціню­вали за вмістом загаль­ного холе­стерину та тригліцеридів у сироватці крові, індексом холе­стерин/три­гліцериди. Визначення концентрації нітрит-іону прово­дили згідно до мето­ди­ки, описаної Скляровим О.Я. та співавт. (2004).


Для з’ясування стану йодного забезпечення тварин у їх сечі визначали концентрацію йоду. Згідно до реакції Sandell-Kolthoff йодид виступає каталізатором перетворення сульфату амонію з чотиривалентним церієм (жовтого кольору) у безбарвну церієву форму, що можна виявити за ступенем знебарвлення розчину сечі (Dunn J. et al., 1993).


Зазначені показники визначали в умовах експериментального гіпо­тиреозу на тлі йододефіциту, за умов корекції йододефіциту йодидом калію та при поєднаній дії йодиду калію і хлориду натрію чи фториду натрію.


Експериментальний гіпотиреоз (1-а дослідна група, 15 тварин) моде­лю­вали шляхом додавання до корму мерказолілу виробництва ВАТ “Здоров”я” (Україна) з розрахунку 10 мг/100 г маси протягом 30 днів (Панасюк М.Т. та співавт., 1998). Уведення мерказолілу тваринам, які знаходились на йододефіцитній дієті, запобігало поступленню навіть неве­ли­ких доз йоду до організму тварин, цим самим посилю­вався йодо­дефіцитний стан у щурів (Martinez-Galan J.R. et al., 1997).


Корекцію йододефіцитного гіпотиреозу проводили йодидом калію (препарат „Йодид-100” виробництва Nycomed Merck KGaA, Німеч­чина, 1 таблетка якого містить 100 мкг йоду). По 0,5 таблетки „Йодиду-100” (50 мкг йоду) додавали до корму щурів на тлі введення мерказолілу (10 мг/100г) протягом 30 днів (2-а дослідна група, 15 тварин). Тваринам 3-ї дослідної групи (15 щурів), крім мерказолілу (10 мг/100 г) та „Йодиду-100” (50 мкг йоду), додавали до корму 0,5 мг хлору у вигляді хлориду натрію. Тваринам 4-ї дослідної групи (15 тварин), крім мерказолілу (10 мг/100 г) та „Йодиду-100” (50 мкг йоду), додавали до корму 0,5 мг фтору у вигляді фториду натрію.


Структурний стан ЦНС у експериментальних тварин вивчали за допомогою оптичної мікроскопії. Забір матеріалу проводили відразу після припинення дихання та серцебиття за стандартними правилами. Голов­ний мозок препарували після трепанації черепа і розрізали у фронтальній площині на пластинки товщиною 3 мм, фіксували в 960 спирті. Серійні пара­фінові зрізи забарвлювали крезиловим фіолетовим за методом Ніссля (Меркулов Г.А., 1969). Картування досліджуваних ділянок півкуль мозку (рухові та сенсорні зони кори, базальні ядра, мо­зо­чок) проводили згідно L. Swanson (2003). Фото­графування мікро­препаратів здійснювали за допо­могою мікрофото­насадки МФН-10 (об’єктив х40, окуляр х10), оптичного перехідного пристрою Optem 257010 та циф­ро­вої фотокамери Nikon Coolpix 5400 при стандартних показниках власної оптичної системи.


Для порівняння аналогічні показники вивчались у 10 інтактних тварин, яких утримували на стандартному харчовому раціоні.


Обстежено 303 дітей віком від 8-и до 17-и років, які проживають на територіях із різним регіональним ступенем йододефіциту, з них 38 дітей Верховинського району Івано-Франківської області, 89 дітей Тисмениць­кого району Івано-Франківської області та 176 школярів м. Івано-Франківська. Регіональні ступені йододефіциту визначені в результаті епідеміологічних досліджень, які виконані за спеціальною методикою, з урахуванням критеріїв ВООЗ/ЮНІСЕФ/ICCIDD (Бод­нар П.М., 2001; Паньків В.І., 2001; Вацеба А.О. та співавт., 2002; Боцюрко В.І. та співавт., 2004). За віком обстежені були розділені на 3 групи: 1-а – діти віком від 8-и до 10-и років, 2-а – 11 - 14 років, 3-я – 15 – 17 років.


Усіх школярів обстежували з використанням клінічних, функціо­наль­них, лабораторних та психодіагностичних методів. Клінічні дані отримані шляхом з’ясування скарг, анамнезу життя та результатів об’єктив­­ного обстеження.


Функціональний стан ЩЗ оцінювали за вмістом у сироватці крові тиреоїдних гормонів: загального Т3, загального Т4, вільного Т4 (FT4), ТТГ. На основі даних гор­монального статусу визначали індекси ТТГ/Т4, Т3/Т4 та ІТІ (Кроха Н.В. та співавт., 2003; Чупашко Л.І. та співавт., 2006).


Для аналізу ліпідного обміну в сироватці крові визначали вміст загаль­ного холестерину та β-ліпопротеїнів, обчислювали індекс холе­стерин/β-ліпопротеїни.


З метою з’ясування йодного забезпечення організму дітей визна­чали рівень екскреції йоду з сечею у разових порціях сечі згідно до реакції Sandell-Kolthoff за методом Dunn J. et al. (1993) і знаходили медіану йодурії.


Морфометричну оцінку стану ЩЗ здійснювали ультрасоно­графіч­ним методом. Обстеження проводили за допомогою ультразвукового скануючого приладу „ULTIMA PRD-30” лінійним датчиком 7,5 МГц діаметром 40 мм. Об’єм ЩЗ розраховували за класичною формулою J.Brunn та співавт. (1998) шляхом обчислення об’ємів кожної із часток ЩЗ. Результати еховолемії оцінювали за нормативами тиреоїдного об’єму (97 перцентиль), що диференційовані за статтю та площею поверх­ні тіла (Зелінська Н.Б. та співав., 2006; Zimmermann M.B., 2004).


Для визначення функціонального стану нервової системи і ЩЗ визначали час ахілового рефлексу та реєстрували рефлексограму на апараті «Ахіл-001» (Ходоровський Г.І., 1990; Шилин Д.Е. и соавт., 1994).


Психодіагностичний метод передбачав визначення рівня інтелекту шляхом тестування за допомогою адаптованої методики CFET Р. Кеттела (Вітенко І.С. та співавт., 2002). Результати співставляли проти норми IQ (90 - 110 ум.од.).


Рівень психофізіологічного розвитку оцінювали за допомогою вивчен­ня особливостей уваги, її стійкості та концентрації в результаті проведення коректурної проби (Утенина В.В. и соавт., 2006). Для якісної харак­теристики уваги обчислювали коефіцієнти точності виконуваної роботи (К, оцінюється за кількістю допущених помилок), стійкості уваги (праце­здатність, V), швидкість опрацювання інформації (С). Дослідження темпу сенсомоторних реакцій визначали за допо­могою модифікованих таблиць Шульте (Утенина В.В.и соавт., 2006).


Для аналізу стану фізичного розвитку використовували метод антро­пометричних стандартів. Для цього індивідуальні антропо­метрич­ні вели­чи­ни дитини порівнювали з віковими таблицями стандартів непа­ра­метрич­ного (центильного) типу. Враховували також пропорцій­ність показ­ників фізичного розвитку – гармонійність (Худик В.А., 1992; Воронцов И.М., 1995).


Корекцію латентного гіпотиреозу проводили йодидом калію протягом 3-х місяців. З цією метою діти один раз на день (після сніданку) вжива­ли по 1 таблетці препарату „Йодид-100” (Nycomed Merck KGaA, Німеч­чина).


Дослідження проведені в репрезентативних групах спостережень.


Статистичний аналіз результатів здійснено за допомогою комп’ютер­­­них програм Microsoft Exel та Statistica 5.5 (Multiple Regression) з вико­ристанням методів варіаційної статистики, кореляції, регресії, множин­ного кореляційно-регресійного аналізу. Визначали середньо­арифметич­не значення (М), стандартну похибку (m), критерій Стьюдента (t), коефі­цієнт вірогідності (р), коефіцієнт кореляції (r), коефіцієнт множин­ної регресії (R), коефіцієнт детермінації (R2). За віро­гід­ні приймались значен­ня р<0,05.


Прилади, що використовувались для наукових досліджень, під­ляга­ли систематичному метрологічному контролю.


Результати досліджень та їх обговорення. Для досягнення мети виконано експериментально-клінічне дослідження.


Завдання експериментальної частини передбачали вивчення змін тиреоїдного статусу, біохімічних показників сироватки крові та сечі, з’ясу­вання морфологічних особливостей ЦНС щурів із гіпо­тирео­зом та особливості корекції такого стану.


Тиреоїдний статус, стан ліпідного обміну, морфологічні особли­вості головного мозку щурів із експериментальним гіпотиреозом на тлі йододефіциту. У сироватці крові дослідних щурів, які пере­бува­ли на базовій йододефіцитній дієті на тлі введення мерказолілу (1-а дослідна група), спостерігали зниження на 75,33 % (р<0,001) вмісту Т3, на 70,68 % (р<0,001) рівня Т4 та порушення індексу Т3/Т4 порівняно із аналогічними показниками у інтактних тварин. При цьому рівень ТТГ у сироватці крові щурів цієї групи зростав майже у 2,5 рази (р<0,05), що може свідчити про реакцію гіпоталамо-гіпофізарної системи на суттєве зниження вмісту тиреоїдних гормонів у сироватці крові щурів. Індекс ТТТ/Т4 у цій групі тварин зростав у 2,95 рази (р<0,02), а ІТІ знизився на 69,16 % (р<0,01). Такі зміни є характерними для гіпо­тиреозу і узгоджуються із даними літератури (Кроха Н.В., 2000; Чупаш­ко Л.І. та співавт., 2003-2006). Слід зазначити, що рівень ТТГ у сироватці крові коливався в широких межах (від 26,30 мкМО/мл до 41,08 мкМО/мл), що можна пояснити особли­востями індивідуальної реакції ендокрин­ної системи організму тварин на недостатню кількість Т3 та Т4 в сиро­ват­ці крові (Ходоровський Г.І., 1995-2000; Теппермен Дж., 1989).


У сироватці крові щурів із експериментальним гіпотиреозом вияв­лено зростання вмісту загального холестерину на 42,47 % (р<0,05) та рівня тригліцеридів на 26,92 % (р<0,05) порівняно з вихідними даними. Найбільш виражених змін зазнавав індекс холестерин/тригліцериди. Цей показник зріс у 2,74 рази (р<0,05) проти інтактних тварин.


У результаті кореляційного аналізу встановлено зворотний коре­ляційний зв’язок середньої сили між вмістом Т3 та показниками ліпід­ного обміну (рівнем загального холестерину, r=-0,30; вмістом тригліце­ри­дів, r=-0,30), вмістом Т4 та рівнем тригліцеридів (r=-0,42), прямий між ТТГ та рівнем тригліцеридів (r=0,30).


За умов йододефіциту в експерименті зафіксовано зниження рівня нітрит-іону на 38, 55 % (р<0,05) порівняно з контролем, що може бути небезпечним для клітин та тканин в цілому (Шевчук В.Г., 2000-2007; Скляров О.Я., 2004). Виявлено кореляційний зв’язок середньої сили між вмістом нітрит-іону та рівнем тиреоїдних гормонів у сироватці крові дослідних тварин, а саме із: Т3 – прямий (r=0,33), Т4 – прямий (r=0,41), ТТГ – зворотний (r=-0,32).


У сечі тварин із експериментальним гіпотиреозом спостерігали різке зниження вмісту йоду порівняно з інтактними тваринами (1,50+0,02 мкг/л проти 100,32+8,12 мкг/л). Ці результати підтвер­джують виражений дефіцит йоду в організмі дослідних тварин (Пана­сюк М.Т. та співав., 1998).


При проведенні морфологічного дослідження встановлено, що в тварин із експериментальним гіпотиреозом у перикаріонах рухових та сенсорних ділянок кори півкуль головного мозку виникали полі­морфні дистрофічні зміни різного ступеня вираженості: тотальний або вогнище­вий хроматоліз, вакуолізація цитоплазми, конденсація речо­вини Ніссля, порушення структури ядер, вогнищева деструкція нейро­леми і каріолеми, дегенерація окремих нейронів. У перикаріонах нейро­цитів базальних ядер також спостерігали значні порушення структури нейроплазми і ядер. Визначався тотальний хроматоліз речовини Ніссля. Загалом гіпотирокси­немія індукувала в перикаріонах нейроцитів базаль­них ядер глибокі порушення білоксинтезуючого апарату, які прояв­лялися дезорганізацією хроматофільної речовини та явищами гідро­пічної дистрофії. У цих же тварин мали місце глибокі дистрофічні пору­шення в грушоподібних нейроцитах та набряк усіх шарів кори мозочка.


Морфологічні зміни узгоджувалися із тиреоїдним профілем та ступе­нем порушень метаболічних процесів у тварин із експерименталь­ним гіпо­тиреозом.


Особливості корекції експериментального гіпотиреозу на тлі йодо­дефіциту. У результаті корекції гіпотиреозу препаратом „Йодид-100” (2-а дослідна група) виявлено зростання рівня тиреоїдних гормонів у сироватці крові, збільшення ІТІ, зниження ТТГ/Т4. Повер­нення індексу Т3/Т4 до вихідного рівня на тлі низького вмісту ТТГ у сироватці крові характеризує усунення не тільки гіпотироксинемії, але і причини такого стану. Виражене збільшення екскреції йоду з сечею (52,58+7,31 мкг/л проти 1,50+0,02 мкг/л у тварин із експериментальним гіпотиреозом) підтверджує позитивний ефект від корекції дефіциту йоду в організмі дослідних тварин.


На тлі корекції експериментального гіпотиреозу „Йодидом-100” спостерігали покращення ліпідного обміну, на що вказує відновлення до контрольного значення індексу холестерин/тригліцериди. У тварин цієї групи зменшився на 30,30 % (р<0,05) вміст тригліцеридів, до­сягнув­ши при цьому вихідного рівня, намітилась тенденція до зниження загального холестерину в сироватці крові. Стабілізацію метаболічних процесів у щурів із гіпотиреозом за умов корекції „Йодидом-100” характеризує також зростання вмісту нітрит-іону на 38,01% (р<0,05).


Застосування „Йодиду-100” виявляє загалом позитивний вплив на перебіг регенераторних процесів у нейронах і супроводжується майже повним відновленням структури базофільної речовини та ядер переважної більшості нервових клітин головного мозку, що підлягали вивченню. Введення тваринам „Йодиду-100” сприяє відновленню структури пери­каріонів пірамідних нейронів та регресу патологічних змін, індукованих дефіцитом йоду. У досліджуваних ділянках ЦНС змен­шувався або зникав перицелюлярний набряк, перикаріони набу­вали округлої форми, характер­ної для контролю.


Одним із завдань дослідження було з’ясування особливостей синтезу тиреоїдних гормонів за умов поступлення до організму гало­генів: хлоридів та фторидів. З цією метою тваринам із експери­мен­тальним гіпотиреозом на тлі корекції препаратом „Йодид-100” вводили хлорид чи фторид натрію.


У результаті дослідження виявлено, що позитивний ефект від застосу­вання препарату „Йодид-100” на тлі введення дослідним щурам хлориду натрію (3-я дослідна група) знизився. Зокрема, гормональний статус тварин цієї дослідної групи характеризувався менш вираже­ним зростан­ням тиреоїдних гормонів порівняно із тваринами після корекції йододе­фіциту препаратом „Йодид-100” (зниження вмісту Т3 та Т4 відповідно на 25,33 %, р2-3<0,05 та на 24,11 %, р2-3<0,05). Такі зміни спостерігалися на тлі зниженого індексу Т3/Т4 на 23,76 % (р2-3 <0,05) проти контролю та на 18,09 % (р<0,05) проти аналогічного спів­відно­шення у тварин 2-ї дослід­ної групи (монотерапія гіпотиреозу „Йоди­дом-100”). Рівень екскреції йоду з сечею не зазнав вірогідних змін у порівнянні з тваринами, яким вводили тільки йодид калію.


За даних експериментальних умов показники ліпідного обміну були наступними: рівень загального холестерину знизився на 21,15 % (р1-3<0,05) і досяг вихідного рівня, проте значно зріс вміст тригліцеридів (на 78,79 %, р1-3<0,05). При цьому вміст загального холестерину вірогід­но не від­різнявся від вихідних даних, тоді як рівень тригліцеридів у 2,27 рази (р<0,05) перевищив аналогічний показник у інтактних тварин. Індекс холестерин/тригліцериди у тварин 3-ї дослідної групи був на 39,15 % (р1-3<0,01) меншим, ніж у тварин 1-ї дослідної групи і досяг аналогічного значення, як у інтактних тварин.


Порівняльний аналіз показників ліпідного обміну виявив значно більший вміст тригліцеридів (у 2,57 рази, р2-3<0,05) у сироватці крові тварин 3-ї дослідної групи (поєднання „Йодиду-100” та хлориду натрію) порівняно із щурами 2-ї дослідної групи (монотерапія „Йоди­дом-100”). Вірогідних розбіжностей індекса холестерин/тригліцериди у тварин цих дослідних груп не встановлено.Тому, незважаючи на усунунення гіпер­холестеринемії, балансу ліпідного обміну у щурів 3-ї дослідної групи досягнуто не було.


Про дестабілізацію метаболічних процесів сигналізував також низь­кий вміст нітрит-іону в сироватці крові тварин, яким вводили препарат „Йодид-100” та хлорид натрію. Вміст нітрит-іону в сироватці крові цих тварин знаходився на одному рівні із даними у щурів із гіпотиреозом та на 43,90 % (р<0,05) був нижчим, ніж у інтактних тварин. При порівняль­ному аналізі виявлено зменшення вмісту нітрит-іону на 31,12 % (р2-3<0,05) порівняно із тваринами після корекції „Йодидом-100”.


Застосування „Йодиду-100” в поєднанні з хлоридом натрію з метою відновлення структурних порушень ЦНС, які виникали при гіпотиреозі на тлі йодної депривації, не забезпечувало в повній мірі усунення дистрофічних змін у головному мозку. Водночас із по­кращен­ням структури нейронів кори зберігалися явища периваскулярного та перицелюлярного набряку, вакуолізація цитоплазми нейроцитів, дез­організація хромато­фільної речовини. Препарат „Йодид-100” у комплексі з хлором не в повній мірі індукував також репаративні процеси у перикаріонах нейронів базальних ядер. В окремих ділянках (або в окремих популяціях нейро­цитів) ці процеси перебігали більш повільно або взагалі не спостерігалися. Ідентичні зміни мали місце в корі мозочка. Тому можна трактувати, що хлорид натрію обмежує позитивний вплив „Йодиду-100” на перебіг репа­ративних процесів у структурах головного мозку щурів із експерименталь­ним гіпотиреозом.


Аналогічна тенденція змін показників тиреоїдного статусу (вмісту гормонів Т3, Т4 у сироватці крові та індексів Т3/Т4, ТТГ/Т4, ІТІ) мані­фесту­вала при корекції йододефіциту препаратом „Йодид-100” на тлі введення тваринам фториду натрію (4-а дослідна група). У сироватці крові щурів, яким вводили мерказоліл, „Йодид-100” та фторид натрію, вміст Т3 був меншим на 16,32 % (р2-4<0,001), Т4 – на 38,44 % (р2-4<0,05) порівняно із тваринами після монотерапії „Йодидом-100”. Необхідно акцентувати на зниження на 31,62 % (р<0,05) індексу Т3/Т4 у цій групі дослідних щурів проти інтактних тварин. Виявлене зростання вмісту йоду в сечі (на 69,34 %, р2-4<0,05) ймовірно вказує на його недостатнє захоплення ЩЗ. Ми схиляємось до думки, що такий стан може бути результатом конкуренції між іонами йоду та фтору на користь останнього через його вищу біохіміч­ну активність.


У цій групі дослідних тварин зміни ліпідного обміну були од­наково спрямованими із показниками у тварин 3-ї дослідної групи: на 28,85% (р1-4<0,05) знижувався вміст загального холестерину та на 24,24 % (р1-4<0,05) зростав вміст три­гліцеридів, ніж у щурів на тлі корекції гіпотиреозу препаратом „Йодид-100”. При цьому рівень загального холестерину повернувся до вихідних показ­ників, тоді як вміст тригліце­ридів залишався майже вдвічі більшим, ніж у інтактних тварин. Індекс холестерин/три­гліцериди у тварин 4-ї дослідної групи був нижчим на 57,70 % (р1-4<0,001) порівняно з аналогіч­ним показником у тварин із гіпо­тиреозом (1-а дослід­на група), але при цьому вірогідно не відрізнявся від такого ж спів­відношення у інтактних тварин.


У результаті проведення порівняльного аналізу показників лі­підного обміну виявлено менший вміст загального холестерину (на 25,25%, р2-4<0,05) та більший вміст тригліцеридів (на 78,26%, р2-4<0,05), зниження індексу холестерин /тригліцериди (на 37,17%, р2-4<0,05) у сироватці крові тварин 4-ї дослідної групи порівняно із аналогічними показниками у тварин 2-ї дослідної групи.


Вміст нітрит-іону в сироватці крові щурів із гіпотиреозом за умов корекції препаратом „Йодид-100” на тлі введення тваринам фториду натрію зріс на 48,18% (р1-4<0,05) порівняно із тваринами до корекції йододефіциту. Вірогідних розбіжностей між вмістом нітрит-іону в сироватці крові тварин 4-ї, 2-ї дослідних групи та інтактних тварин виявлено не було.


Уведення додатково фтору до базової терапії гіпотиреозу не справляло загалом вираженого впливу на відновлення структури нейроцитів. Переважна більшість із нервових клітин не відрізнялася від контролю, однак доволі численною була група перикаріонів із ознаками пору­шення структури хроматофільної субстанції у вигляді хроматолізу (пере­важно малі пірамідні нейрони) та периферійної конденсації речовини Ніссля (великі пірамідні нейрони). В окремих випадках мали місце своєрідні порушення будови речовини Ніссля, що зумовлені, ймовірно, зривом ком­пенсаторних процесів у нейроцитах. У нейроцитах гангліо­нарного шару кори мозочка в окремих ділянках визначався пери­целюлярний набряк, явища гідропічної дистрофії, вогнещевий, інколи субтотальний хромато­ліз речовини Ніссля.


У результаті кореляційного аналізу зберігався зворотний зв’язок середньої сили між вмістом Т3 та показниками ліпідного обміну (рівня­ми загального холестерину, r=-0,47; тригліцеридів, r=-0,30), вмістом Т4 та рівнем тригліцеридів (r=-0,42); прямий середньовірогідний зв’язок між рівнем ТТГ та вмістом тригліцеридів (r=0,30) і загального холестерину (r=0,42). Такі результати підтверджують вплив тиреоїдного статусу на стан ліпідного обміну в організмі.


Наявність кореляційного зв’язку середньої сили між вмістом нітрит-іону та рівнем тиреоїдних гормонів (Т3 – прямий, r=0,33; Т4 – прямий, r=0,41; ТТГ – зворотний, r=-0,32), сильного зворотного коре­ляційного зв’язку між вмістом нітрит-іону та рівнем загального холе­стерину в сироват­ці крові дослідних тварин (r=-0,93), переконливо вказує на роль та місце оксиду азоту в патогенезі розвитку порушень за умов гіпотиреозу.


Досить інформативними в плані діагностики зниженої функції ЩЗ є індекси Т3/Т4, ТТГ/Т4, ІТІ як індикатори компенсаторної спроможності ЩЗ, зміни яких сигналізують про порушення гомеостазу в системі тиреоїд­них гормонів, та індекс холестерин/тригліцериди для з’ясування стану ліпідного обміну. Тому обчислення згаданих показ­ників є доцільним з метою ранньої діагностики гіпотиреозу та його наслідків, визначення ефективності корекції гіпофункції ЩЗ.


Таким чином, отримані результати експериментальної частини дослідження розкривають роль метаболічних зсувів при гіпотиреозі: розвиток дисліпідемії та зниження вмісту стабільного метаболіту моно­оксиду азоту нітрит-іону в сироватці крові. Виявлені зміни корелювали із результатами морфологічного дослідження ЦНС. У тварин із гіпо­тиреозом у нейронах кори, базальних гангліїв, мозочка виникали полі­морфні дистрофічні зміни різного ступеня вираженості, що доказує вплив гіпофункції ЩЗ на структуру нейронів головного мозку. Ефективним для усунення виявлених змін є препарат „Йодид-100”. Про позитивний результат від корекції гіпотиреозу йодидом калію свідчить різке зростання тиреоїдних гормонів у сироватці крові (Т3, Т4, ТТГ), повернення до вихідного рівня індексу Т3/Т4, зростання концентрації йоду в сечі дослід­них тварин. Відновлення тиреоїдного статусу покращує метаболічні процеси шляхом стабілізації ліпідного обміну, зростання вмісту нітрит-іону в сироватці крові, усунення структурних змін голов­ного мозку щурів. Ефективність лікування „Йодидом-100” погіршу­ється в присутності іонів хлору та фтору. Призначення цього фармако­логічного препарату на тлі введення хлориду чи фториду натрію супро­воджувалось менше вираже­ним зростанням тиреоїдних гормонів, порушенням їх балансу, що може свідчити про погіршення засвоєння йоду ЩЗ в результаті його конку­рен­ції з іонами хлору чи фтору. Ці зміни узгоджувались із морфологіч­ними особливостями структур головного мозку за даних експерименталь­них умов.


Отримані результати вказують на необхідність диференційованого підходу до корекції йододефіциту в організмі, обмеживши при цьому поступлення до організму хлоридів та фторидів як через травний тракт, так і через дихальні шляхи. Доцільним є попередження надходження до організму цих речовин з метою запобігання розвитку йодної деприва­ції в неендемічному регіоні.


Враховуючи результати експериментальних досліджень та дані літера­тури про негативний вплив йододефіциту на стан ЦНС, прове­дено клінічне спостереження, до завдань якого входило вивчення рівня тиреоїдного профілю, показників ліпідного обміну, стану інтелектуаль­ного, психофізіологічного, та фізичного розвитку дітей, які проживають на територіях із різним ступенем дефіциту йоду в довкіллі.


Тиреоїдний статус, система ліпідного обміну, особливості діяль­ності ЦНС у дітей, які проживають на територіях із різним регіональ­ним ступенем йододефіциту. У результаті комплексного обстеження дітей, які проживають у регіонах помірного та легкого йододефіциту, у школярів виявлені зміни тиреоїдного статусу. Зокрема, у сироватці крові цих дітей рівень ТТГ становив 5,11+0,16 – 7,68+0,24 (мкМО/мл). Водночас вміст Т3, Т4 та FТ4 у сироватці крові школярів обох регіонів знаходився в межах фізіологічної норми відповідно до віку з ураху­ванням регіональних стандартів. Такі результати тиреоїдного профілю є підставою для діагностики у обстежених дітей латентного гіпо­тиреозу (Паньків В.І., 2000-2006; Шідловський В.О. та співавт.  2006). При цьому індекс Т3/Т4 перевищував 0,025 у всіх обстежених дітей із зобом, а ІТІ був нижчий за норму тільки у школярів гірського регіону віком від 15-и до 17-и років.


 


При порівняльному аналізі вмісту гормонів ЩЗ із аналогічними показниками контрольної групи (рис.1) більше виражені порушення функціональної активності ЩЗ спостерігалися у дітей, які проживають на території помірного йододефіциту.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины