ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ПЕРВИННИХ ДЕФІЦИТІВ АНТИТІЛОУТВОРЕННЯ У ДІТЕЙ, ВИЗНАЧЕННЯ РАННІХ КРИТЕРІЇВ ДІАГНОСТИКИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ ПІДХОДІВ ДО ЛІКУВАННЯ



title:
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ПЕРВИННИХ ДЕФІЦИТІВ АНТИТІЛОУТВОРЕННЯ У ДІТЕЙ, ВИЗНАЧЕННЯ РАННІХ КРИТЕРІЇВ ДІАГНОСТИКИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ ПІДХОДІВ ДО ЛІКУВАННЯ
Альтернативное Название: ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ первичный дефицит Антителообразование У ДЕТЕЙ ОПРЕДЕЛЕНИЕ РАННИХ критерии диагностики и ОБОСНОВАНИЕ дифференцированного Подходы к лечению
Тип: synopsis
summary:

Матеріали і методи дослідження. У дослідження включено 120 дітей з ПДА, які перебували під спостереженням в клініці кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО ім. П.Л. Шупика. Діагноз ПДА встановлено згідно критеріїв ВООЗ, Європейського товариства з первинних імунодефіцитів та Протоколів діагностики та лікування первинних імунодефіцитів у дітей, затверджених наказом МОЗ України №355 від 09.07.2004 року. Серед пацієнтів з імунодефіцитом виділено 6 груп дітей з різними формами ПДА: 27 пацієнтів із СГ, 14 пацієнтів, хворих на ЗВІД, 3 дітей з ІП ІgМ, 32 дитини з ВД ІgА, 35 пацієнтів з ТГД, 9 хворих на ВД СІgG. Дані імунологічного та молекулярно-генетичного обстеження хворих на ПІ порівнювались з даними обстеження дітей двох груп: 20 дітей з рецидивуючими інфекціями (переважно, респіраторними), у яких не виявлено ПІ (ДРІ), та 10 практично здорових дітей (ПЗ). Дані обстеження хворих на ВД СІgG порівнювались з 23 дітьми з рецидивуючими бактеріальними інфекціями, у яких первинний імунодефіцит не було виявлено.


Проведений аналіз та співставлення віку маніфестації імунодефіциту та його діагностики і визначена затримка у встановленні діагнозу імунодефіциту у дітей з різними формами ПДА.


Вивчення особливостей маніфестації та перебігу ПДА у дітей було проведене за допомогою ретроспективного аналізу клініко-анамнестичних даних до встановлення діагнозу імунодефіциту та протягом подальшого динамічного клінічного спостереження.


На підставі вивчення інформативності клінічних ознак, які найчастіше реєструвались у 120 обстежених пацієнтів з імунодефіцитом проведене визначення специфічних клінічних ознак наявності ПДА у дітей. Розроблена бальна шкала оцінки клінічних індикаторів ПДА та розрахований інтегральний критерій їх оцінювання.


З метою дослідження особливостей імунного статусу дітей проводили визначення сироваткових імуноглобулінів основних класів IgG, IgA, IgM за методом радіальної імунодифузії в гелі (Manchini et al, 1965). Рівень загального IgЕ визначали за допомогою імуноферментного аналізу з використанням тест-систем фірми Hoffman-La Roche, Швейцарія. Визначення рівня субкласів IgG (IgG1, IgG2, IgG3, IgG4) проведене за методом імуноферментного аналізу з використанням реагентів PeliClass human IgG subclass ELISA kit виробництва Sanquin, Нідерланди. Ця методика передбачає застосування для детекції окремих субкласів IgG антитіл, мічених ензимом. Визначення специфічних антитіл до вакцинальних антигенів, а саме до дифтерійного і правцевого антигенів, а також збудника кору проводили за методом реакції пасивної гемаглютинації. Кількісний вміст субпопуляцій лімфоцитів визначали з використанням моноклональних антитіл методом проточної цитофлуорометрії за допомогою приладу FACScan (”Becton Dickinson”, США). Оцінка кількості субпопуляцій В-лімфоцитів проводилась з використанням методу проточної цитофлуорометрії за методикою B.L. Ferry (2005) з використанням моноклональних антитіл СD27-FITC, anti-IgD-Biotin та CD19-PE (BD-Biosciences, USA). Зчитування результатів проводили на проточному цитометрі FACScan (”Becton Dickinson”, США).


Визначення мутацій гену Btk (тирозинкінази Брутона) та АІСDА (активаційно-індукованої цитиидиндеамінази) проведене з використанням методів полімеразної ланцюгової реакції та конформаційного поліморфізму однонитчастої ДНК - SSCP (single strand conformation polymorphism). У двох пацієнтів, у яких не вдалось виявити мутацію гену Btk за допомогою методу конформаційного поліморфізму однонитчастої ДНК, проведено подальше дослідження ДНК методом порівняльної гібридизації геному CGН (comparative genomic hybridization).


Вивчення ефективності та клінічної толерантності до замісної терапії препаратами внутрішньовенного імуноглобуліну (ВВІГ) проведено у 29 дітей з тяжкими формами гіпогамаглобулінемій: 17 дітей, хворих на СГ, 9 дітей зі ЗВІД та 3 хворих на ІП ІgМ, з них 14 пацієнтів отримували регулярно ВВІГ в дозі 400-600 мг/кг кожні 3-4 тижні, у 15 хворих введення препаратів ВВІГ проводилось нерегулярно та/або в недостатній дозі.


Проведене вивчення ефективності та безпеки антибактеріальної профілактики рецидивуючих бактеріальних інфекцій у дітей з різними формами ПДА.


Для підготовки первинних даних та проміжних розрахунків використовувався пакет Excel. Здебільшого математична обробка виконувалась на персональному комп’ютері з використанням стандартних статистичних пакетів STATISTICA 5.0 та STATISTICA 6.0.


Результати дослідження та їх обговорення.


Аналіз початку клінічних проявів імунодефіциту у обстежених дітей та співставлення їх з віком встановлення діагнозу показав суттєву затримку встановлення діагнозу ПІ. Найбільш пізно був встановлений діагноз дітям з тяжкими формами гіпогамаглобулінемій, такими як СГ (середній вік початку клінічних проявів імунодефіциту 1,2±0,2 роки, середня затримка встановлення діагнозу 5,9±1,0 років), ЗВІД (середній вік маніфестації 4,6±1,3 роки, затримка у встановленні діагнозу 5,1±1,4 років) та ІП IgM (середній вік маніфестації 0,55±0,2 роки, затримка 8,4±1,6 років). В той же час, встановлення діагнозу ТГД (середня затримка 1,1±0,2 років) та ВД ІgА (середня затримка 3,8±0,51 років) було більш раннім, що свідчить про успіхи в покращенні діагностики ПДА у дітей.


Вивчення клініко-анамнестичних даних показало, що у кожної 5-ї дитини (20,0%) з ПДА був характерний сімейний анамнез, тобто, наявність подібного захворювання у родичів або смерть дітей в сім’ї у ранньому віці.


 


У більшості дітей з тяжкими формами ПДА (СГ, ЗВІД, ІП IgM) спостерігався ранній початок інфекційного синдрому – у 65,9% хворих на першому році життя. Основними проявами маніфестації імунодефіциту були піогенні інфекції, переважно респіраторної системи (гнійний отит, затяжний бронхіт, пневмонія – 58,6%). Більшість дітей (74,3%) переносили на першому році життя декілька (≥2) епізодів бактеріальних інфекцій, нерідко спостерігалось поєднання декількох інфекційних локусів в організмі. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины