Клінічні особливості ВІЛ-інфекції, функціональний стан лімфоцитів та критерії початку АРТ-терапії у перинатально інфікованих дітей

summary

Матеріали та методи дослідження. Проводилося динамічне клінічне спостереження за 187 дітьми, які народилися від ВІЛ-позитивних матерів. Діти бралися під спостереження під час першого поступлення в дитяче інфекційне відділення МДКЛ №1, яке є клінічною базою кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО ім. П.Л.Шупика. У подальшому діти спостерігалися під час кожного наступного епізоду госпіталізації, а також збиралися дані про стан здоров’я, фізичний та психомоторний розвиток у проміжках між госпіталізаціями з історій розвитку, індивідуальних карт залучених дітей, які зберігаються в Київському міському центрі з боротьби та профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Вивчалися перинатальний анамнез (особливості перебігу вагітності, яка привела до народження даної дитини, пологів, раннього постнатального періоду). З’ясовувалося, чи проводилася профілактика перинатальної трансмісії ВІЛ; якщо проводилася, то в якому обсязі. Також оцінювався клінічний стан дітей, наявність та інтенсивність уражень органів та систем фізичний, психомоторний розвиток дітей. Вивчалося, які захворювання перенесла дитина, наскільки важко вони перебігали. Під час динамічного спостереження вивчалася динаміка проявів захворювання. Отримані результати вносилися в спеціально розроблену реєстраційну форму.

Аналіз отриманих результатів проводився з урахуванням ВІЛ-статусу дітей. Визначення інфікованості дітей ВІЛ здійснювалося серологічним (визначення антитіл до ВІЛ в ІФА, імуноблоті) та вірусологічним (ПЛР для виявлення провірусної РНК ВІЛ) методами. Серологічний метод для верифікації ВІЛ-інфікування використовувався у 18-місячних дітей і старших. У дітей віком до 18 місяців користувалися ПЛР (виявляли провірусну ДНК), показами до обстеження цим методом були клінічні прояви, які розцінювалися як прогресуючий перебіг ВІЛ-інфекції, знижені рівні CD3+CD4+ лімфоцитів, що відповідали середньо-важкій або важкій стадії імуносупресії за класифікацією ВОЗ.

Також під спостереженням перебувало 73 дітей, яких було зараховано до груп порівняння. Зокрема, визначення імунологічних показників проводилося в 34 дітей, які перебували на обстеженні у відділенні неврології МДКЛ №1 із приводу гіпоксично-ішемічного ураження нервової системи, гідроцефального синдрому, судомного синдрому, у яких за результатами аналізу анамнестичних даних, результатів клінічного обстеження, даних загального аналізу крові було виключено інфекційну патологію. Вивчення анамнезу здорових неінфікованих дітей проводилося в 39 дітей, які перебували в стані реконвалесценції після перенесеної гострої кишкової інфекції, що виникла в перше в житті.

Імунологічне обстеження складалося із традиційного визначення абсолютного та відсоткового рівнів лімфоцитів, їх основних популяцій (Т-лімфоцитів (CD3+), Т-хелперів (CD3+CD4+), Т-цитотоксиків (CD3+CD8+), В-лімфоцитів (CD19+), природних кілерів (CD16/56+)). Додатково проводилося визначення поверхневої експресії CD45RA/RO, CD69, HLA-DR на Т-хелперах та Т-цитотоксиках у венозній крові методом проточної цитометрії [Hall S.E., Rosse W.F., 1996., Rotteveel F.T. та співавтори, 1988]. Також досліджувалася внутрішньоклітинна продукція Т-хелперами: фактору некрозу пухлин, інтерферону гамма, інтерлейкіну 2, інтерлейкіну 10, RANTES VL1 методом внутрішньоклітинного забарвлення клітин моноклональними антитілами з подальшою проточною цитометрією [Loza M.J., та співавтори, 2003]. Дослідження проводилося на трикольоровому цитофлюорометрі FACScan виробництва Becton Dickinson (США) з використанням моноклональних антитіл цього ж виробника.

За профілем внутрішньоклітинної продукції цитокінів оцінювалася належність Т-хелперів до 1 або 2 типу. Клітини, в яких визначалася внутрішньоклітинна продукція IFN-γ, розцінювалися як Т-хелпери 1 типу, ті, в яких мало місце утворення IL-10, вважали Т-хелперами 2 типу, вивчалося їх співвідношення.

Також проводилося визначення сироваткових рівнів MIP 1 альфа та IL 7 методом імуноферментного аналізу [Plested J. S. та співавтори, 2003] на аналізаторі Multiscan з використанням комерційних наборів Аmersham, Рharmacia, Вiotech.

Для вивчення впливу інфікування дітей збудниками TORCH-інфекції на функціональний стан імунної системи під час їх перебування в МДКЛ №1 проводилося визначення імуноглобулінів класів M та G до цитомегаловірусу, вірусу простого герпесу, токсоплазми методом імунофлюоресценції [Chou S., 1990.]. Ураховуючи ранній вік обстежених дітей, дитина вважалася інфікованою лише в разі позитивного результату визначення специфічних антитіл класу M; визначення імуноглобулінів класу G розцінювалося як результат вертикальної передачі материнських антитіл.

На проведення обстеження та використання результатів було отримано проінформовану згоду батьків або опікунів.

Для статистичної обробки отриманих результатів використовували методи описової та порівняльної статистики. Накопичення даних відбувалося в табличному редакторі MS Excel, для остаточної статистичної обробки використовувався спеціалізований статистичний пакет SPSS 15.0. Для номінативних та рангових показників обраховувалася поширеність ознаки в кожній групі. Для порівняння між двома групами використовувався критерій Mann-Whitney U. Для порівняння показників трьох і більше груп використовувався непараметричний аналог дисперсійного аналізу – критерій Kruskal-Wallis.

Для кількісних показників обраховувалися середні величини, стандартні похибки середньої та 95% довірчий інтервал. Перед порівнянням показників між групами проводилися тести на перевірку нормальності розподілу варіант – тест Колмогорова-Смірнова в модифікації Liliefors та тест Shapiro-Wilk. У разі відповідності розподілу показника в групі нормальному розподілу для встановлення наявності відмінностей між двома групами використовувався параметричний тест – гетероскедастичний Т-тест. У разі отримання ймовірності похибки р менше за 0,05 робився висновок про відхилення отриманого розподілу від нормального, тому для оцінки значущості відмінностей використовувався непараметричний критерій Mann-Whitney U. Для виявлення існування відмінностей кількісних показників між групами за кількості порівнюваних груп більше двох використовувався одномірний дисперсійний аналіз (ANOVA). Враховуючи обмеження цього методу, для встановлення локалізації відмінностей, відповідно до рекомендацій [], було використано post hoc тест Scheffe.

Під час оцінки достовірності відмінностей завжди застосовувалися двобічні критерії. Відмінності вважали значущими при p<0,05.

Для виявлення зв’язків між досліджуваними кількісними показниками та оцінки їхньої інтенсивності використовували коефіцієнт кореляції Пірсона (r), для оцінки зв’язку між ранговими показниками – коефіцієнт кореляції Спірмена (ρ).