МЕХАНИЗМЫ ОЖОГОВОЙ БОЛЕЗНИ ГЛАЗ И ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ЦЕЛЕСООБРАЗНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ ФЕРМЕНТАТИВНОЙ НЕКРЭКТОМИИ ДЛЯ ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ ОСЛОЖНЕНИЙ ОЖОГОВОГО ПРОЦЕССА : МЕХАНІЗМИ ОПІКОВОЇ ХВОРОБИ ОЧЕЙ І ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ФЕРМЕНТАТИВНОЇ НЕКРЕКТОМІЇ ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ УСКЛАДНЕНЬ ОПІКОВОГО ПРОЦЕСУ

summary

Матеріали та методи дослідження. Клінічні дослідження проведені у 307 хворих (440 уражених очей) з опіками важких ступенів.

Експериментальні дослідження були виконані на 674 очах 337 кроликів породи Шиншила масою 2,5–3,0 кг і на 12 очах 6 морських свинок, що утримувались у стандартних умовах віварію. Дослідження проведені згідно з вимогами комітету з біоетики Інституту ОХіТТ ім. В. П. Філатова (протокол № 6 від 28 січня 2008 року).

Розробка критеріїв оцінки ступеня опіків очей, прогнозування особливостей клінічного перебігу опікової хвороби і розвитку її ускладнень, розробка способу оцінки індивідуальної імунореактивності організму, обґрунтування доцільності проведення хірургічного лікування в ранні терміни з моменту опіку очей проводилися у 182 хворих з опіками очей важких ступенів з використанням стандартних методик оцінки імунологічного статусу [Дегтяренко Т. В., 1996] і методик визначення автосенсибілізації організму до антигенів тканин ока (навантажувальні тести «активних» Т-лімфоцитів з антигенами тканин ока: рогівки, судинної оболонки, кришталика і нейромедіатором адреналіном) [Дегтяренко Т. В., 1997].

Флюоресцентна ангіографія (ФАГ) проведена у 14 осіб (13 хворих з опіками очей і 1 доброволець) на фотощільовій лампі фірми «Карл Цейсс» (Німеччина).

Вивчення некролітичних властивостей протеаз і розробка способу попередньої ферментативної некректомії проводилися в експерименті на моделі ізольованого лужного важкого опіку рогівки, яку відтворювали за методикою П.П. Чечина (1982).

Встановлення оптимального дозування протеолітичних ферментів та експозицій аплікацій здійснено за розробленим нами експериментально-клінічним методом [Чаланова Р. І., 1998].

Досліджувалися такі протеолітичні ферменти: лужна протеаза (Ладиженського ПБФО «Ензім»), терилітин (об’єднання «Мосмедпрепарати» ім. Л. Я. Карпова), еластотераза (Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України) і папаїн (фірми Merck). Колалізин розроблено в Ленінградському науково-дослідному інституті вакцин і сироваток, випускається у флаконах по 250 од. Лекозим випускає фірма ЛЕК у флаконах по 70 Fip.

Визначення загального білку в сироватці крові, камерній волозі, рогівці та аплікаційному розчині вивчених протеолітичних ферментів проводилося методом W. Loury [E. Larson, 1986].

Вміст амінного азоту в сироватці крові і камерній волозі визначався за методом Г. А. Узбекової в модифікації З. С. Чулкової (1976), а в рогівці вміст амінного азоту встановлювався з використанням методу M. Prytz et al. [Колб В. Г., Камышников В. С., 1976]. Протеолітичну активність сироватки і камерної вологи вивчали з використанням загальноприйнятого стандартизованого методу, заснованого на розщеплюванні протеолітичними ферментами субстрату бензоїл-аргінін-р-нітроаніліну з утворенням забарвленого р-нітроаніліну [Колб В. Г., Камышников В. С., 1976].

Ступінь дезорганізації сполучної тканини рогівки при проведенні ферментативної некректомії вивчали за допомогою електронного мікроскопа ПЕМ-100. Рогівку фіксували у 2,5 % розчині глютаральдегіду з наступною дофіксацією 1 % розчином осмієвої кислоти. Після збезводнювання у спиртах і ацетоні та обробці у суміші епон-ералдіт виготовлялись зрізи на ультратомі Nova (LKB, Швеція).

Дослідження застосованих протеаз щодо їхньої токсичної дії на тканини ока проводили за допомогою гістоморфологічних методів із забарвленням препаратів за стандартною методикою гематоксилін-еозином (дослідження мікрозрізів за допомогою світлової мікроскопії) [Стефанов О. В., 2001].

Результати експериментальних і клінічних досліджень обробляли за допомогою методів варіаційної статистики. Статистичний аналіз отриманих даних проводили за загальноприйнятою методикою з використанням критерію Ст’юдента [Боровиков В. П., Боровиков И. П., 1997].

Результати досліджень та їх обговорення. Розробка критеріїв об’єктивної оцінки ступеня важкості опікового пошкодження очей, характеру перебігу опікової хвороби та прогнозування її ускладнень. Проведені у хворих з опіками очей дослідження із застосуванням ФАГ переднього відділу ока встановили, що для об’єктивної оцінки ступеня важкості опікової травми ока важливим є врахування стану кровопостачання в системі епісклеральних судин. У здорової молодої людини, за нашими даними, поява контрастування судин лімбальної зони відзначена на 8-й с з моменту внутрішньовенного введення флюоресцеїну; флюоресценція лімба посилюється до 11-ї с обстеження. В той же час на 8-й с проведення ФАГ з’являється і поступово посилюється до 11-ї с суцільне світіння епісклеральної тканини, яке виникає внаслідок високої проникності живлячих її судин. Інтенсивність світіння епісклеральної тканини рівномірна і досягає максимуму на 2-й хв спостереження.

Застосування ФАГ переднього відділу ока дозволяє виявити характерні для кожного ступеня важкості опіку порушення мікроциркуляції прилімбальної зони. Вже на другу добу з моменту опіку при оцінці стану мікроциркуляції переднього відділу ока з застосуванням ФАГ окрім ішемії кон’юнктиви встановлено відсутність світіння капілярів термінальних аркад лімба, ослаблення (для II і III A ступеня важкості опіку) або відсутність (для III Б і IV ступенів) світіння епісклеральної тканини на більшій або меншій площі склери. Для II ступеня важкості характерним є відновлення порушеного кровопостачання кон’юнктиви, лімба і епісклеральної тканини через 7 діб з моменту опіку. При більш важкому III A ступені відзначено уповільнене відновлення виявлених порушень мікроциркуляції прилімбальної області в межах 14 діб з моменту опіку. Відсутність флюоресценції епісклеральної тканини на різній площі склери при III Б і IV ступенях, коли флюоресценція не відновлюється в межах 2 тижнів з моменту опіку, свідчить про органічне порушення мікроциркуляції в системі епісклеральних судин і пов’язана з розвитком ускладнень опікової хвороби.

Як показали наші дослідження, відсутність кровопостачання саме в системі епісклеральних судин спричиняє тривале незагоювання виразок або рецидивуючі ерозії рогівки і ускладнює приживлення рогівкового трансплантату, а також призводить до надмірного рубцювання в процесі відновлення рогівки і кон’юнктиви. Швидкість відновних процесів у рогівці залежить від глибини ураження епісклеральної судинної системи і від площі фіброзної оболонки, на якій виявляються порушення мікроциркуляції. Чим більше довжина ділянок склери з наявними порушеннями мікроциркуляції епісклеральних судин, тим менше шансів на швидке відновлення пошкодженої тканини рогівки без розвитку післяопікових ускладнень.