НЕЙРОХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ : Нейрохирургическое лечение БОЛЬНЫХ Детским церебральным параличом

summary

З метою підвищення ефективності нейрохірургічного лікування хворих на ДЦП вивчали вплив нейрогенних клітин на компенсаторно-відновні процеси ЦНС в експерименті.

Матеріали і методи досліджень. Дослідження можливості впливу нейрогенних клітин на процеси мієлінізації нервових волокон проводили в експериментах та in vivo на 72 білих безпородних щурах масою тіла 200 г, у яких індукували експериментальний алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ) згідно рекомендацій Давидової Г.С. (1975).

На 18 добу після індукції ЕАЕ, одній групі тварин субокципітально вводили алогенні клітини 14-денного фетального мозку в кількості 2 млн., іншій групі — 0,1 мл екстракту ембріонального мозку 8 тижнів гестації, отриманого згідно методики, описаної Цимбалюк В.І., Васильєва І.Г., 1998.

Забір матеріалу для дослідження здійснювали під тіопенталовим наркозом у строки 7, 15, 35 і 70 діб після операції з дотриманням біоетичних норм.

Об’єктом морфологічного дослідження був спинний мозок 36 лікованих експериментальних тварин, 18 — з ЕАЕ і 18 інтактних щурів. Світлооптичні та електронномікроскопічні дослідження проводили за загальноприйнятими методиками.

Нами запропонований метод оцінки ступеня демієлінізації аксонів при ЕАЕ (патент на корисну модель №17499), яку здійснювали шляхом морфометричного вивчення серійних напівтонких зрізів на системi аналiзу зображень IВAS-2000 фiрми KONTRON (Німеччина). Коефіцієнт відношення ширини мієлінової оболонки до діаметра осьового циліндра визначався з розрахунку довільно взятих 10 мієлінізованих аксонів в 1 зрізі за формулою:

(шМО_min/dOЦ_min+шМО_max/dOЦ_max)/2

де        шМО_min — ширина мієлінової оболонки мінімальна,

            шМО_max — ширина мієлінової оболонки максимальна, 

            dOЦ_min — діаметр осьового циліндра мінімальний,

            dOЦ_max — діаметр осьового циліндра максимальний,

            2 — коефіцієнт.

Статистична обробка результатів виконана з використанням комп’ютерної програми Microsoft Excel; достовірність визначалась за допомогою критерія Ст’юдента.

Визначення оптимальних для трансплантації строків гестації ембріональної мозкової тканини (ЕМТ) людини. З метою визначення оптимальних строків гестації та раціональних режимів зберігання ЕМТ в умовах культивування проведено порівняльне дослідження впливу різних умов зберігання ЕМТ, отриманої від 7- і 9-тижневих ембріонів людини, на ростові властивості експлантатів ЕМТ.

Проведено 2 серії дослідів. В І серії культивували ЕМТ 7 і 9 тижнів гестації, отриману через 1 годину після забору абортивного матеріалу. В ІІ серії дослідів ЕМТ культивували після попереднього її зберігання в інкубаційному поживному середовищі DМЕМ, «Біофарма» (Україна) протягом 24 годин. В кожній серії експериментів досліджували 5 зразків.

Культури зберігали в стандартних умовах. Прижиттєве спостереження культур здійснювали за допомогою інвертованого мікроскопа «БИОЛАМ П-3» ЛОМО (Росія). Для гістологічного дослідження клітинного складу, визначення загальної структури росту та проліферативної активності культур частину їх забарвлювали гематоксиліном Карачі та тіоніном за Ніслем. Оцінку зони росту забарвлених культур, ідентифікацію фенотипу клітин та мікрофотодокументування здійснювали за допомогою цитоаналізатора зображення «Ibas-2000» (Німеччина).

Загальна характеристика клінічного матеріалу, методи обстеження і нейрохірургічного лікування хворих. Нами було проведено клінічні, електрофізіологічні та імунологічні дослідження у 145 хворих з спастичними формами ДЦП віком від 2 до 15 років, яким була трансплантована ЕМТ людини 8–9 тижнів гестації в паренхіму кори великих півкуль головного мозку з двох боків (всього 290 втручань) в клініці відновної нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України» в період з 1993 по 2005 рр. У всіх хворих на доопераційному етапі консервативне лікування та традиційні реабілітаційні заходи виявилися неефективними. В якості контролю ми спостерігали 27 хворих з різними формами ДЦП, яких лікували медикаментозно та 30 практично здорових дітей різних вікових груп.

Згідно Міжнародної класифікації хвороб Х, нами було виділено такі форми ДЦП: подвійна геміплегія або спастичний тетрапарез (СТ), спастична диплегія (СД) і геміпаретична форма (ГФ) захворювання. Загальна характеристика хворих наведена в табл. 1.