Механізми проатерогенної дії аліментарних ліпідів в умовах експерименту та у хворих на ішемічну хворобу серця



title:
Механізми проатерогенної дії аліментарних ліпідів в умовах експерименту та у хворих на ішемічну хворобу серця
Альтернативное Название: Механизмы проатерогенного действия алиментарных липидов в условиях эксперимента и у больных ишемической болезнью сердца
Тип: synopsis
summary:

Матеріали та методи дослідження. Дослідження має клініко-експериментальний характер. Клінічний фрагмент роботи грунтується на дослідженні 89 хворих на ІХС через 12-18 діб після перенесеного ІМ, що розглядалось як верифікація наявності у хворих коронарного атеросклерозу. Наявність ЦД 2 типу розглядалася як протипоказання для включення хворих у дослідження. Контрольну групу складали 15 практично здорових осіб молодого віку (в середньому 24,3±1,6 років). У всіх досліджених вранці натще проводили внутрішньовенний забір крові із ліктьової вени з визначенням показників обміну ліпідів, ЛП та глюкози, системного запалення та активності вільноради­каль­них реакцій, оцінювали атерогенний та імуногенний потенціал плазми крові. Визначали чутливість до інсуліну за результатами ПІТ: за змінами рівня глюкози в плазмі крові через 30, 60 та 120 хв. після підшкірного введення Актрапіду (Новартіс, Нідерланди) в дозі 0,1 МО на 1 кг маси визначали системну чутливість, за змінами рівня ТГ – чутливість гепатоцитів до інсуліну.


У хворих і у осіб контрольної групи вивчали характер впливу гострого ліпідного навантаження, і за його результатами оцінювали толерантність до ліпідів. Враховуючи тяжкість стану хворих, навантаження мало помірний характер і становило 1/3 стандартного, яке використовується в клінічних дослід­жен­нях [Д.М. Аронов, 2000]. Навантаження полягало у споживанні 0,6 г вершкового масла на 1 кг маси тіла вранці натще, через 4 години після чого проводився забір крові і визначення всіх біохімічних параметрів.


Експериментальний фрагмент роботи виконаний на кролях з системними порушеннями метаболізму, модельованими утриманням протягом 8 тижнів на дієті, збагаченій ліпідами. Для цього застосовували щоденне пероральне введення сухих молочних вершків із розрахунку 0,75 г/кг маси. Забір крові для дослідження здійснювали із вушної вени у вихідному стані, в кінці 2-го, 4-го, 6-го та 8-го тижнів. В крові кролів визначались ті ж показники, що і у пацієнтів. На всіх етапах дослід­ження оцінювалась толерантність до ліпідів за допомогою гострого ліпідного навантаження, яке становило 2, 2 г сухих вершків на 1 кг маси. Характер реакції на навантаження оцінювався через 4 та 24 години після його проведення.


Концентрацію ХС в плазмі визначали естеразно-оксидазним методом, вміст ТГ в плазмі - ліпазо-гліцерол-кіназним методом на напівавтоматичному біохімічному аналізаторі “Cormay plus” (Польща) із зас­тосуванням наборів фірми “BioSystems” (Spain). Рівень ХС ЛПВЩ в плазмі крові визначали за допомогою наборів фірми “BioSystems” (Spain). Рівень ХС ЛПДНЩ обчислювали за формулою:  С = ТГ/2,2, де С – концентрація ХС ЛПДНЩ,  ТГ – вміст ТГ в плазмі крові. Вміст ХС ЛПНЩ вираховували за формулою: ХС ЛПНЩ = ХС–(ХС ЛПВЩ+ХС ЛПДНЩ).


Активність ЛПЛ в плазмі крові визначали турбодиметричним кінетичним ме­тодом на напівавтоматичному біохімічному аналізаторі “Cormay plus” (Польща) із застосуванням наборів фірми “PLIVALachema a. s.” (Чехія). Визначали кон­центрацію ВЖК в плазмі [В.В. Меньшиков, 1987]. Для визначення вмісту HbA застосовували стандартні набори фірми “PLIVALachema a. s.” (Чехія) [В.С. Камышников, 2000]. Концентрацію глюкози визначали з використанням глюкозо–оксидазного методу на напівавтоматичному біохімічному аналізаторі “Cormay plus” (Польща) із застосуванням стандартних наборів фірми “BioSystems” (Spain). За допомогою ПІТ проводили визначення системної чутливості та чутливості гепатоцитів до інсуліну [Е.К. Алишева, 2002].


Інтенсивність системного запального процесу визначали за вмістом в плазмі СРП, який досліджували імунотурбіметричним методом на напів­автоматичному біохімічному аналізаторі “Cormay plus” (Польща) із застосу­ванням наборів фірми “BioSystems” (Spain). Показником активації моноцитів був внутрішньоклітинний вміст МДА [В.С. Камышников, 2000]. Активність АПФ у плазмі крові визначали експрес-методом з викорис­танням в якості субстрату ФАПГГ („Sigma”, США), трис(оксиме­тил)-аміно­метан, хлорид натрію, ЕДТА („Мерк”, Німеччина) [П.П. Голиков, 1998]. Визначення вмісту ЦІК в плазмі крові проводили із використанням різних концентрацій поліетиленгліколю з молекулярною масою 6000 дальтон за модифікованим холодовим методом [Е.Л. Насонов, 1987]. Проводили визначення вмісту ХС та ТГ в ЦІК [С.А. Уразгильдеева, 1997].


Активність вільнорадикальних процесів плазми визначали за допомогою хемілюмінесцентного методу [Л.І. Серкіз, 1988]. Інтенсивність перекисного окислення ліпідів в крові оцінювали за накопиченням його кінцевого продукту МДА [В.С. Камышников, 2000]. Визначали активність каталази в крові [М.А. Королюк, 1988].


Для визначення рівня атерогенності плазми використовували метод біотестування культурою ММ [В.В. Тертов, 1990].


Отриманий цифровий матеріал оброблений за допомогою пакету ста­тис­тичної обробки Microsoft Excel. Критерієм вірогідності розходжень вва­жалися значення P<0,05 [С.Н. Лапач, 2000].


Результати дослідження та їх обговорення.


А. Характер метаболічних порушень, змін активності системного запалення, оксидативного стресу та атерогенності плазми крові у пацієнтів з ІХС.


Результати проведеного дослідження підтвердили гіпотезу про те, що  патогенез атеросклерозу не може розглядатися тільки як наслідок зростання вмісту в крові загального ХС або ХС ЛПНЩ та розвитку ГХЕ. Так, вміст за­гального ХС в крові, в середньому становив 4,88±0,14 ммоль/л і був в межах нормальних значень (табл. 1). Виражена ГХЕ з рівнем ХС, вищим за 6,0 ммоль/л, відмічена тільки у 15 хворих (17%). Рівень ХС ЛПНЩ дорівнював 2,70±0,14 ммоль/л і не перевищив рівня, встановленого у контрольних досліджених.


В той же час, у всіх хворих спостерігалось значне зростання вмісту в крові ТГ і ЛПДНЩ. Рівень ТГ був підвищений в середньому на 131% (P<0,001), рівень ХС ЛПДНЩ – на 134% (P<0,001). Крім того, відмічено суттєве зменшення вмісту в крові ХС ЛПВЩ (на 55%, P<0,01) з проатерогенною спрямованістю змін спектру ЛП крові, про що свідчило зростання величини КА практично на 100% (P<0,01). Зміни вмі­сту і спектру ЛП крові поєднувались із закономірним підвищенням рівня в ній ВЖК (на 39%, P<0,01).


У хворих спостерігали наявність виражених порушень обміну глюкози. Хоча її рівень в крові залишався в ме­жах нормальних значень, вміст HbА1с був збільшений на 273% (P<0,001). Ці зміни були проявом зниження чутливості до інсуліну з порушенням толерантності до глюкози, що призводило до аліментарної гіперглікемії, тобто значного і тривалого підвищення її рівня в крові після прийому їжі. 


Суттєве зниження чутливості до інсуліну у хворих підтверджено результатами ПІТ. Рівень глюкози в крові через 60 хв. після введення інсуліну знизився на 11% (P<0,01), тоді як у контрольних осіб - на 30% (P<0,01). Ці дані означають, що системна чутливість до інсуліну у хворих була зниженою на 63% відносно нормального значення. Зменшення вмісту ТГ в крові через 60 хв. після введення інсуліну, яке було  відображенням здатності інсуліну пригнічувати синтез та вивільнення гепатоцитами ЛПДНЩ, було рівним тільки 14% (P<0,05), тоді як у контролі ця реакція досягала 30% (P<0,01). Це означає, що чутливість гепатоцитів до інсуліну у хворих досягала тільки 47% нормальної.


Наявність високої активності системного запалення підтверджувалась різким зростанням вмісту СРП в крові (на 727%, P<0,001). Зростання активності моноцитів проявлялось збільшенням вмісту в них МДА на 372% (P<0,001). Ці зміни супроводжувались розвитком оксидативного стресу та підвищенням інтенсивності ПОЛ крові. Суттєво зросли показники ХЛ крові: рівень СХЛ підвищився на 90% (Р<0,01), рівень ІХЛ - на 750% (P<0,001). Вміст МДА в крові збільшився на 435% (P<0,001), активність ка­талази знизилась на 44% (P<0,01). Активації вільнорадикальних процесів в крові сприяло зростання активності АПФ, яка досягла рівня 53,96±3,87 мккат/л і перевищила значення, отримане у контрольних дос­ліджених, на 257% (P<0,02).  Результатом цих порушень була модифікація ЛП плазми із зростанням їх атерогенних та імуногенних властивостей. Так, вміст ХС в ММ після інкубації з плазмою перевищив нормальне значення на 287% (P<0,001),  вміст ТГ - на 960% (P<0,001). Про антигенні властивості модифікованих ЛП та їх здатність викликати розвиток  ауто­імунної реакції свідчило зростання в 3-4 рази (P<0,001) вмісту в крові кількості ЦІК. Вміст ХС в ЦІК був збільшений в середньому в 3 рази (P<0,001), вміст ТГ – у 6 разів (P<0,001), що свідчило про включення модифікованих ЛПНП та ЛПДНЩ  до складу ЦІК в якості аутоантигенів.      

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины