СТАН ВИЯВЛЕННЯ І ПРИНЦИПИ ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ ХВОРИХ НА ІДІОПАТИЧНИЙ ФІБРОЗУЮЧИЙ АЛЬВЕОЛІТ

summary

Об’єкт та методи дослідження. Проаналізовано 215 історій хвороб та виписок з амбулаторних карток хворих на ІФА, що зверталися за медичною допомогою до консультативної поліклініки та (або) були шпиталізовані до клінік Державної установи “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України” (НІФП) у період з 2002 по 2006 роки. Окрім загальних анкетних даних оцінювали повноту обстеження хворих за місцем проживання та в Інституті, термін тривалості хвороби від початкових симптомів до моменту встановлення діагнозу, загальну тривалість хвороби, об’єм проведеного лікування до консультації в НІФП та після неї. При вивченні смертності за місцем проживання хворих відправлено 78 листів, на які отримали 61 відповідь від хворих або їх родичів, що становило 78,2 %.

За період проведення дослідження на диспансерний облік у консультативній поліклініці НІФП було включено 80 хворих на ІФА віком від 19 до 76 років. Середній вік хворих (48,1 ± 1,7) років, чоловіків було 27 (33,8 %), жінок - 53 (66,2 %).

Діагноз захворювання встановлювали на підставі клінічних, рентгенологічних даних, даних комп’ютерної томографії високого вирішення (КТВВ), результатів дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД), газів та кислотно-основного складу крові (КОС). При наявності показань та згоді пацієнта виконувалось патоморфологічне дослідження біопсійного матеріалу легень, отриманого шляхом проведення відкритої або відеоторакоскопічної біопсії легень.

При первинному звертанні до НІФП хворих при необхідності шпиталізували до клінік інституту. З метою уточнення діагнозу хворим проведені наступні обстеження: КТВВ легень – 57 хворим (71,3 %), біопсія легень – 4 (5 %). У подальшому хворі обстежувались амбулаторно через один місяць, три, шість та дванадцять місяців з початку дослідження. На візитах та у проміжках між ними кожні два тижні хворі заповнювали та надсилали анкети SF-36 зі шкалою MRC.

Під час візитів пацієнтам проводилось клінічне обстеження, двічі на рік та при погіршенні стану або підозрі на загострення хвороби рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, у т.ч. КТВВ. Дослідження ФЗД (за даними спірографії та бодіплетизмографії) виконувалось на апаратах “MasterScreen” і “MasterLab”(“Viasys Healthcare GmbH”, Німеччина). Вивчали наступні показники ФЗД: загальний бронхіальний опір (R tot, % від належних величин); загальна ємність легень (TLC); життєва ємність легень (VC, % до належн.); ємність вдиху (IC, % до належн.); форсована життєва ємність легень (FVC, % до належн.); об’єм форсованого видиху за 1 сек (FЕV₁, % до належн.); співвідношення FEV₁/FVC (% до належн.); миттєва швидкість видиху при 25 % форсованої життєвої ємності легень (FEF₂₅, % до належн.); миттєва швидкість видиху при 50 % форсованої життєвої ємності легень (FEF ₅₀, % до належн.); миттєва швидкість видиху при 75 % форсованої життєвої ємності легень (FEF_75, % до належн.).

Показники газового складу і КОС капілярної крові оцінювали мікрометодом за допомогою аналізатора “ABL 5” (“Radiometer”, Австрія). Проводився аналіз наступних показників: рН, напруга вуглекислого газу (РаСО₂, мм рт. ст.), напруга кисню (РаО₂, мм рт. ст.), насичення артеріальної крові киснем (SaО₂, %), дійсний бікарбонат плазми (НСО₃, ммоль/л), стандартний бікарбонат плазми (SBC, ммоль/л), стандартний надлишок основ (SBE, ммоль/л).

Морфологічне дослідження матеріалу прижиттєвої біопсії легеневої тканини, одержаного методом відкритої або відеоторакоскопічної біопсії а також аутопсійного матеріалу виконувалось у лабораторії патоморфологічного відділення НІФП.

Задишку оцінювали за шкалою MRC (Medical Research Council).

У хворих на ІФА проводилось також вивчення показників ЯЖ з використанням загального опитувальника MOS 36-Item Short-Form Health Survey (SF-36), який складається з 36 питань, згрупованих у 8 шкал (показників) ЯЖ. Для порівняння використано перші вітчизняні результати вивчення ЯЖ із застосуванням SF-36 у 52 здорових осіб (Фещенко Ю.І., Мостовий Ю.М., Бабійчук Ю.В., 2002).

Результати досліджень оброблені традиційним методом варіаційної статистики і методом оцінки різниці сполучених середніх величин. Достовірність різниці вибіркових середніх визначалася за критерієм Стьюдента.

Результати. Аналіз матеріалів амбулаторних карток та історій хвороб 215 хворих на ІФА, які були направлені для обстеження і лікування до НІФП у період з 2002 по 2006 роки показав недостатню якість виявлення і лікування таких хворих – у 69,3 % хворих з підозрою на ІФА при звертанні до НІФП були відсутні дані КТВВ і майже у половини (44,7 %) − спірографії (основних методів дослідження при постановці діагнозу ІФА).

В 13,4−17,0 % випадків була помилково призначена антимікобактеріальна терапія на термін від 2 до 6 місяців.

У період до шпиталізації хворих до НІФП ГКС-терапія була призначена в 35,8 % випадків, при цьому тільки 6,5 % хворих отримували лікування ГКС в адекватних дозах, цитостатики взагалі не призначались.

Відмічено вельми коротку тривалість хвороби від моменту встановлення діагнозу до моменту смерті (2,65 ± 0,44) років.

Необхідність тривалого, у більшості хворих – пожиттєвого застосування ГКС і ЦС, постійного моніторингу побічних дій цих препаратів та систематичного контролю за перебігом захворювання обумовило необхідність розробки науково обґрунтованої системи, чітких критеріїв диспансерного спостереження з метою підвищення ефективності терапії, покращання прогнозу.

Було вивчено ЯЖ у 112 хворих на ІФА, які вперше звернулися до консультативної поліклініки НІФП. Вік пацієнтів (M + m) (47,67 + 0,34) років, чоловіків – 49, жінок – 72. Жителів сільської місцевості – 41, міських – 71. Середній показник життєвої ємності легень (M + SD) (63,5 + 22,8) %, а форсованої життєвої ємності легень – (63,8 + 22,5) %.

Для порівняння використано перші вітчизняні результати вивчення ЯЖ із застосуванням SF-36 у 52 здорових осіб. Результати дослідження ЯЖ у здорових і хворих на ІФА наведені в табл. 1. Аналіз показників ЯЖ у хворих на ІФА виявив зниження по всім шкалам опитувальника. Відмічаються порушення не тільки у фізичному стані хворого, порушуються всі сфери життєдіяльності, включаючи соціальні та емоційні. Так, якщо показник фізичної активності у здорових наближався до максимальних значень (84,80 ± 5,00) у.о., то у хворих на ІФА він був менше в 2,4 рази (35,00 ± 2,18) у.о., p < 0,001.

У хворих показник .ролі фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності (29,3 ± 6,3) у.о. був достовірно (p < 0,001) нижчий, ніж у контрольній групі (65,9 ± 6,6) у.о. Життєздатність (ЖЗ) у хворих на ІФА знижена до (31,8 ± 1,7) у.о. у порівнянні з аналогічним показником у здорових осіб (53,8 ± 6,9) у.о., ці зміни були достовірними (p < 0,01).