РОЗРОБКА І ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МАТЕРІАЛУ “КорСа-А”  ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ РОТОВИХ ЗАПОБІЖНИКІВ СПОРТСМЕНАМ КОНТАКТНИХ ВИДІВ СПОРТУ



title:
РОЗРОБКА І ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МАТЕРІАЛУ “КорСа-А”  ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ РОТОВИХ ЗАПОБІЖНИКІВ СПОРТСМЕНАМ КОНТАКТНИХ ВИДІВ СПОРТУ
Альтернативное Название: РАЗРАБОТКА И ОБОСНОВАНИЕ ПРИМЕНЕНИЯ МАТЕРИАЛА \"Корса-А\" ПО ПРОИЗВОДСТВУ ротовую ПРЕДОХРАНИТЕЛЕЙ СПОРТСМЕНАМ контактных видов спорта
Тип: synopsis
summary:

Об’єкти і методи дослідження.  Ми поставили завдання - розробити матеріал для виготовлення ротових запобіжників спортсменам, які займаються контактними видами спорту, досягти зниження пористості матеріалу, спрощення технології виготовлення та  забезпечити  підвищення якості  матеріалу.


Поставлене  завдання   вирішували створенням матеріалу “КорСа-А“, на який  отримано Патент України на корисну модель “Матеріал “КорСа-А” для виготовлення захисних кап для спортсменів, що займаються контактними видами боротьби” № 25026 від 25 липня 2007 р. 


Запропонований матеріал містить  «Аеросил», завдяки якому до складу матеріалу додатково входять: пероксимон, продукт НД-8, діоксид титану, сажа біла у  співвідношенні компонентів у  мас.%:






























пероксимон



-   1,5  -  2,5,



продукт НД-8 



-   2 -   4,



“Аеросил 300”       



- 20 -   40,



діоксид титану



-   5 -   10,



сажа біла



-   5 -   10,



силіконовий каучук



-   решта.



Пероксимон - ди-(трет-бутилпероксиізопропілбензол) виконує роль пластифікатора, продукт НД-8 - затверджувач для силіконового каучуку. “Аеросил 300” – високодисперсний двоокис кремнiю SiO2.  


Диоксид титану - ТіО2 (рутил), білий світлостійкий порошок, не- розчинний у воді та розчинених кислотах, використовують для виготовлення гумово-технічних виробів, які зберігають еластичність та діелектричні властивості.


Мікропористість матеріалів досліджували за допомогою бінокулярного стереоскопічного мікроскопа «МБИ-15» на циліндричних зразках: об’єктив –«9×», фотоокуляр –«10×». Пористість оцінювали через індекс структури (Jn), який відображає кількість пор на одиницю площі фрагмента досліджуваного матеріалу. 

   Запропонований матеріал у лабораторних умовах виготовляли так: до  силіконової маси високомолекулярного каучуку СКТВ додавали білу сажу “БС-120”, “Аеросил 300”, НД-8 та пероксимон і вимішували. Одержану масу катали на вальцях протягом 15 хв. до товщини 0,5-1см. Потім одержану смужку маси формували за індивідуальною моделлю як запобіжник. Після цього модель разом із матеріалом, сформованим як запобіжник,  розміщували в паровий автоклав на 30 хв. при температурі 120˚С. Потім обробляли  фрезою в зуботехнічній лабораторії.

Після отримання повних анатомічних відбитків із верхньої та нижньої щелеп відливали комбіновані моделі, застосовуючи дві марки  гіпсу (супергіпс та гіпс Г5). Щоб зміцнити зуби на моделях, спочатку  заливали супергіпс, а цоколь моделі відливали звичайним гіпсом Г5. Гіпсували моделі в оклюдатор. 


Висоту прикусу завищували з урахуванням стану фізіологічного спокою щелеп. Це завищення необхідне для накладання матеріалу на жувальні поверхні зубів з метою надання майбутній капі необхідної товщини. Наступний етап виготовлення - це креслення країв майбутньої капи.


Виготовлення капи починали з того, що отримані моделі клали в холодну воду на 2-3 хв. з метою насичення і запобігання прилипанню матеріалу капи до моделей. Вийнявши моделі з води, встановлювали їх у артикулятор.


Матеріал “КорСа-А” укладали по краях моделей верхньої та нижньої щелеп, а на жувальних поверхнях зубів укладали ще один валик. Після цього змикали артикулятор таким чином, щоб добре відбилася жувальна поверхня зубів, і обрізали краї майбутньої капи з вестибулярного та орального боків. Наступний етап виготовлення капи – це надання їй потрібної товщини. Для цього брали валик із матеріалу товщиною 1,5-2,0 мм і укладали  з оральної поверхні, а потім накладали смужку матеріалу по краях із вестибулярного боку. 


Під час цих маніпуляцій руки постійно змочували водою. Після укладання матеріалу проводили остаточне моделювання   шпателем по краях майбутньої капи.


Відмодельовану капу  вулканізували в автоклаві 30 хв. при температурі 1800 С. Після вулканізації капу вилучали з моделей і за необхідності проводили її остаточне обрізання ножицями по краях.


З метою виявлення шкідливої дії на живий організм запропонованого матеріалу «КорСа-А» для виготовлення ротових запобіжників фахівці відділу токсикології полімерів медичного призначення Інституту хімії високих сполук НАН України з 13.08.2006 р. по 13.10.2006 р. провели  його токсиколого-гігієнічну оцінку. 

 Для токсиколого-гігієнічної оцінки біосумісності матеріалів у ролі лабораторних тварин були використані білі безпородні статевозрілі щури та кролі породи Шиншила (відповідно до ISO 10993-2). Витяжки зразків готували  у співвідношенні ваги зразка до об’єму середовища, що екстрагується 10:1 мг/мл при температурі 40˚С, час контакту матеріалу із середовищами – 1 доба.  Були проведені експрес-метод на культурі тканин, імплантаційний тест, вивчення   подразнюючої,    сенсибілізуючої   та    загальнотоксичної      дії ( відповідно до ISO/TR 10993-10-1999, ISO 10993-5-1999, ISO 10993-6-1999). 

При визначенні санітарно-хімічних показників витяжок зі зразків запропонованого матеріалу “КорСа-А” була проведена однодобова експозиція при 40˚С методом титрометрії, досліджені відновлювальні домішки, методом спектрофотометрії – органічні домішки, проведена рН-метрія.  

Забір матеріалу проводили стерильним тампоном із вестибулярної поверхні слизової оболонки ясен у ділянці фронтальної групи зубів, а також із кап, які перебували в порожнині рота протягом тренування. Тампони  клали в стерильний фізіологічний  розчин і ретельно відмивали.


 Для визначення мікробної заселеності та виділення умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів проводили посів матеріалу на спеціальні, селективні та диференційно-діагностичні середовища: кров’яний агар, жовтково-сольовий агар, середовище Сабуро, середовище Ендо. Посіви інкубували 24-36 год. при температурі 370 С. Стан мікробіоценозу пародонтальної кишені вивчали згідно з наказом МОЗ  СРСР №535 від 22.04.1985 р. “Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження, що застосовуються у клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-діагностичних установ”.  Щільність популяції визначали шляхом підрахунку мікроорганізмів у 1 мл матеріалу (КУО /мл).


Для вирішення поставлених у роботі завдань проведені клінічні   дослідження. Нами обстежено 53 пацієнти із яких віком від 18 до 30 років включно, які займаються контактними видами спорту і для яких були виготовлені внутрішньоротові захисні запобіжники.


У першій групі (21 особа з інтактним зубним рядом) проводили додаткові методи обстеження, результати яких слугували контролем для дослідних груп. Друга дослідна група – 17 пацієнтів, яким були виготовлені захисні капи з матеріалу “Боксил-Екстра” ВО “Стома” (м. Харків). До третьої дослідної групи ввійшли 15 пацієнтів яким виготовляли захисні запобіжники із запропонованого еластичного матеріалу “КорСа-А“. У контрольній і дослідних групах були пацієнти тільки чоловічої статі.


За допомогою додаткових методів обстеження вивчали показники фронтальної групи зубів, а саме: центральних різців, бокових різців та іклів верхньої і нижньої щелеп з обох боків.


Запалення слизової оболонки ясенного краю базисом ротового запобіжника оцінювали візуально (зміна кольору, набряк, відчуття болю при пальпації, розміри запалення). Крім того, у всіх пацієнтів визначали інтенсивність запалення слизової оболонки протезного ложа за допомогою проби Шиллера-Писарєва.


Проба вважалася слабо позитивною (+) за наявності незначних зон гіперемії слизової оболонки протезного ложа (солом’яно-жовтий колір); позитивною (++) - за наявності вогнищевого запалення слизової оболонки протезного ложа розмірами до 1 см2 (світло-коричневий колір); різко позитивною (+++) - за наявності дифузного запалення слизової оболонки протезного ложа (темно-бурий колір) (Яковлева В.И. и соавт., 1994).


Фарбування ясен проводили розчином до складу якого входили: Iodi puri cristallisati – 1,0; Kalii jodati pulv. – 2,0; Ag. pur. – 40,0 після гігієнічної обробки порожнини рота.


Спостереження за групами пацієнтів проводили в різні терміни користування ротовими запобіжниками: через  7 днів після користування капами, через 1 місяць і через 1 рік.


З метою визначення показників електроодонтодіагностики (ЕОД) у осіб з інтактними зубними рядами нами  обстежено 21 особу чоловічої статі віком 18-30 років. Електрозбудливість чутливих нервів пульпи зуба шляхом їх електростимуляції при візуальному спостереженні за реакцією пацієнта,  яка залежить від стану як пульпи зуба, так і організму в цілому, досліджували за допомогою електроодонтометра “ЕОМ-3” (Росія). Ці дослідження проводили окремо для зубів фронтальної групи від центрального різця до ікла верхньої і нижньої щелеп.  У дослідних групах пацієнтів, яким виготовляли захисні капи, електрозбудливість фронтальної групи зубів перевіряли до тренування, через 1 добу та через 1 місяць після тренування. 


Для визначення функціонального стану тканин пародонта і його кровопостачання  ми провели реопародонтографічні дослідження (РПГ). За станом кровопостачання тканин, що обумовлюють їхню трофіку, за допомогою реографів визначають функціональний стан як клінічно здорових, так і хворих тканин органів (Логинова Н.К.. 1994).


Поставлене завдання вирішували за допомогою діагностичного комплексу для визначення функціонального стану пародонта розробленого на кафедрі пропедевтики ортопедичної стоматології вищого державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна академія” (під керівництвом завідувача кафедри – д.мед.н., професора Короля М.Д.). (деклараційний патент на винахід №2000074317 від 15.05.2001. Бюл.№4) При цьому застосовували електроди для реографічних до­сліджень тканин порожнини рота, які запропоновані на кафедрі пропедевтики ортопедичної стоматології вищого державного навчального закладу України (деклараційний патент 20041109095 від 16.05. 2005. Бюл. № 5).   


У порожнині рота електроди накладали на слизову оболонку альвеолярних відростків у ділянці перехідної складки та фіксували за допомогою ватних валиків і тканин щоки.


На комп’ютері ми отримували результати електрокардіографічних і реографічних досліджень завдяки паралельному підключенню до пристрою вводу  аналогових сигналів FCL-8316/12 двоканального реоплетизмографа РПГ-2-02 й  електрокардіографа.


Основні елементи і параметри реографічної кривої оцінювали якісно і кількісно. Якісна оцінка полягала у візуальному описанні основних елементів РПГ-кривої. Аналізуючи форми реопародонтограми, відмічали: висхідну частину (крута, полога, горбиста); вершину (гостра, загострена, плоска, аркоподібна, роздвоєна); низхідну частину (крута, полога); дикротичну хвилю (відсутня, згладжена, чітко виражена).


Кількісну оцінку реопародонтограм проводили за такими індексами: реографічний індекс (РІ), тонусу судин (ПТС), індекс периферичного опору (ІПО),  еластичності судин (ІЕ).


Кількісні показники фізико-механічних властивостей дослідних зразків, результати клінічних досліджень  обробляли методом варіаційної статистики за Ст’юдентом-Фішером (Минцер О.П., 1991, 2000). Статистичну обробку отриманих результатів проводили на ПЕОМ IBM PC/AT за допомогою інтегрованого пакета прикладних програм “Microsoft Exsel”.


Результати досліджень та їх обговорення. Для вибору оптимального складу запропонованого матеріалу  “КорСа-А” були виготовлені  й апробовані   зразки з двома значеннями інгредієнтів, які характеризують мінімальну  (нижню)  і  максимальну  (верхню)  межі їхнього вмісту.


Одержані зразки матеріалу “КорСа-А” для виготовлення ротових запобіжників спортсменам, які займаються  контактними видами спорту, випробувані в лабораторних умовах. Для цього були проведені експериментально-лабораторні дослідження фізико-механічних властивостей запропонованого матеріалу, його токсиколого-гігієнічна оцінка та санітарно-хімічна експертиза. 

Були проведені випробування одержаних зразків, вулканізованих при температурі 151˚С протягом 20 хв. за фізико-механічними властивостями: умовна міцність при розтягуванні Mna (кгс/см2 ) – 5,9; відносне подовження при розриві, %  - 590; твердість, од. Шора - 39. 

Порівняльне дослідження  експериментальних зразків дозволило дійти висновків, що запропонований матеріал “КорСа-А” для виготовлення захисних кап спортсменам, які займаються  контактними видами спорту, за показниками фізико-механічних властивостей відповідає міжнародним стандартам  ISO-4823, а за технологічними показниками – ТУ У 24.6-00481318-008-2002.    


Результати аналізу мікропористості поверхні досліджуваних зразків матеріалів “КорСа-А”  та “Боксил-Екстра” свідчать про достовірні коливання за показниками кількості пор і за їх розмірною характеристикою. Так, у “КорСа-А” узагальнений показник мікропористості  поверхні - кількість пор на одиницю площі - складає 110,2±8,3 од/мм2 при середній площі пор 0,149±0,007 ммк2, а в матеріалу “Боксил-Екстра” ці показники складають 327,5±14,7 од/мм2 та 0,113±0,003 ммк2. У “Боксил-Екстра” виявлено велику кількість дрібних мікропор– 327,±14,7 од/мм2 (p<0,05), а їхні середні розміри складають 0,095 ± 0,002 ммк, тоді як у “КорСа-А” дрібні мікропори виявлені у кількості 76,5 ±4,0 од/мм2 , а їхні середні розміри склали 0,098±0,004 ммк. 

Отже, за результатами отриманих досліджень мікропористості зразків можна стверджувати, що запропонований матеріал для виготовлення ротових запобіжників “КорСа-А“ має меншу кількість пор, а це позитивно впливає на його якісні показники і подовжує терміни використання. 

Мікробіологічні дослідження показали, що в спортсменів якісний і кількісний склад мікробіоценозу порожнини рота відрізнявся.


Так, у 100 % досліджуваних були виявлені оральні Streptoccocus spp.α-haemoliticus,  у 60 % - Staphylococcus epidermidis, у 70 % - Neisseria spp., 50 % - Corynebacterium spp., Candida  spp.– 30 %,  що складають резидентну флору порожнини рота. Представники тимчасової мікрофлори виявлялися значно рідше: Streptoccocus spp. β- haemoliticus - у 20 % обстежених, Staphylococcus aureus  –у 10 %, Escherichia coli  - у 5% осіб.


Кількісний   склад  мікрофлори характеризувався переважанням оральних  Streptoccocus spp. Viridans (6,6 х 105± 0,71 х 10КУО/мл) та епідермальних S.epidermidis (3,7 х 102 ± 0,39 х 10КУО/мл.


Наступним етапом було мікробіологічне дослідження змивів із внутрішньоротових кап після перебування їх у порожнині рота під час тренування. Установлено, що використання кап з еластичних пластмас призводило до їх мікробної колонізації. Загальна мікробна заселеність кап, виготовлених із матеріалу “КорСа-А”, склала 5,5 х 105 ± 0,15 х 105   КУО/мл,  що вірогідно менше, ніж колонізація кап із “Боксил-Екстра” (5,8 х 106 ± 0,11 х 106  КУО/мл,  р<0,05) і порожнини рота в цілому (9,3 х 1010 ± 0,64 х 1010   КУО/мл,  р<0,05).


Вивчення видового складу мікроорганізмів та їх кількісна оцінка дозволили встановити, що мікробна колонізація кап, виготовлених із матеріалу “КорСа-А”, за всіма виділеними видами мікроорганізмів вірогідно менша, ніж порожнини рота. Порівняння з показниками, отриманими при дослідженні кап, виготовлених із “Боксил-Екстра”, показало, що “КорСа-А” менше колонізуються багатьма видами мікроорганізмів.


Мікробна  колонізація  Streptoccocus spp. β- haemoliticus кап, виготовлених із матеріалу “КорСа-А”, склала 1,0 х 101 ± 0,10 х 101   КУО/мл, що вірогідно менше (р<0,05), ніж колонізація цими мікроорганізмами профілактичних кап із “Боксил-Екстра” (1,0 х 102± 0,15 х 102  КУО/мл).


Також ми спостерігали вірогідно вищу резистентність до колонізації S.aureus  та Candida spp. матеріалу “КорСа-А” в порівнянні з матеріалом “Боксил-Екстра” (<0,05). Так, для S.aureus показники колонізації склали  відповідно 2,0 х 101  ± 0,10 х 101  КУО/мл і 1,2 х 102 ± 0,15 х 102 КУО/мл,   (р<0,05), для Candida spp. - 1,0 х 101  ±  0,15 х 101  КУО/мл   і    1,5 х 101 ± 0,20 х 101 (р<0,05).


Мікробна колонізація кап, виготовлених із матеріалу “Боксил-Екстра” і “КорСа-А”, іншими видами мікроорганізмів суттєво не відрізнялася.


Результати токсиколого-гігієнічного і санітарно-хімічного досліджень свідчать, що витяжки зі зразків не чинять гістотоксичної дії на клітини тканинної культури. Показник гістотоксичності для зразків становить 0,78. При дослідженні подразнювальної дії витяжок із досліджуваного матеріалу на очах кролів через 5 діб не виявили гіперемії, набряку слизової оболонки та рогівки очей. При внутрішньошкірному введенні витяжок зі зразків білим щурам  на 5 добу спостереження  візуально еритеми на шкірних покривах не виявлені. Загальний стан піддослідних тварин  під час усього експерименту залишався задовільним. Вага тварини не зменшилася, стан слизових оболонок та шкірних покривів залишався нормальним. 


Після підшкірної імплантації зразків у дослідах на білих щурах протягом місяця подразнювальної дії матеріалу на прилеглі тканини  не встановлено. У більшості випадків  імплантати були оточені тонкою капсулою з пучків колагенових волокон. Клітинні елементи в капсулах були представлені фібробластичними елементами різних ступенів зрілості. Тонка будова фібробластичних елементів не відрізнялася від норми для цього виду тварин. У зовнішніх відділах капсул виявлялися поодинокі макрофаги, лімфоцити, лейкоцити. М’язова тканина, прилегла до капсул, була без патологічних змін.

Результати токсиколого-гігієнічної оцінки, проведеної відділом токсикології полімерів медичного призначення Інституту хімії високих сполук НАН України 14.10.2006 р., свідчать, що, враховуючи межові значення показника гістотоксичності, зразки матеріалу “КорСа-А” (на основі СКТВ 100)  можна вважати нетоксичними. Подразнюювальної, сенсибілізуючої та загальнотоксичної дії зразки не мають. На підставі гістологічних досліджень установлено, що досліджувані зразки не викликають запальних реакцій прилеглих тканин та інертні до організму. Матеріал “КорСа-А” (на основі СКТВ 100) відповідає вимогам до цього виду матеріалів і може бути рекомендований для використання за призначенням. 

За висновками санітарно-хімічної експертизи, проведеної  провідними спеціалістами відділу токсикології полімерів медичного призначення Інституту хімії високих сполук НАН України з 13.08.2006 р. по 13.10.2006 р., показники матеріалу не перевищують гігієнічних нормативів.

З метою визначення стану мікроциркуляторного русла пародонта зубів після механічного навантаження, нами проведена якісна і кількісна оцінка реограм, отриманих у пацієнтів першої (контрольної) і дослідних груп, яким виготовляли захисні ротові капи з еластичного матеріалу “Боксил-Екстра“ та запропонованого еластичного матеріалу “КорСа-А”. Конфігурації реограм у групі досліджуваних характерні для типових реограм:  крута висхідна частина, гостра вершина, плавна низхідна частина з дикротичною хвилею посередині та чітко вираженою інцизурою.


За результатами досліджень видно, що реографічний індекс у контрольній групі мало відрізняється як на верхній, так і на нижній щелепах і становить відповідно 1,08±0,04 Ом і 1,03±0,03 Ом. Показники РІ до лікування на верхній і нижній щелепах у другій дослідній групі незначно відрізняються від показників у третій дослідній групі: 2 група – відповідно 0,96±0,04 Ом  і 1,02±0,03 Ом, 3 група – 0,98±0,03 Ом  і  0,99±0,03 Ом.


Через 1 місяць після користування ротовими запобіжниками показники географічного індексу дещо зменшилися. У другій дослідній групі вони були майже однаковими на верхній і нижній щелепах, що відповідно становило 0,80±0,03 Ом  і 0,79±0,04 Ом, тоді як у третій дослідній групі цей показник був більшим, але однаковим як на верхній, так і на нижній щелепах - 0,91±0,03 Ом.


Важливий показник стану судин пародонта  - це показник тонусу судин. У контрольній групі показники тонусу судин на верхній і нижній щелепах майже не відрізнялися і відповідно становили 13,73±0,17% і 13,80±0,17%, що відповідає показникам норми, наведеної в науковій літературі (Логинова Н.К., 1994).


Через 1 місяць після користуванням захисними капами показники тонусу судин в обох групах дещо знизилися, але були майже однаковими на верхній і нижній щелепах. У другій дослідній групі цей показник становив відповідно 11,63±0,22% і 11,54±0,19%, тоді як у третій – 12,17±0,16%  і 12,06%.


 Індекс периферичного опору судин пародонта фронтальної групи зубів у контрольній групі на верхній щелепі становив 77,38±0,92%, а на нижній – 76,96±0,77.  До лікування результати індексу периферичного опору в дослідних групах були майже однаковими на обох щелепах і перебували в межах норми. У другій дослідній групі на верхній і нижній щелепах ІПО відповідно становив 75,38±0,77% і 75,37±0,72%, тоді як у третій групі - відповідно 76,38±0,79% і 75,83±0,71%.


Через 1 місяць після користування ротовими запобіжниками в другій і третій дослідних групах показники індексу периферичного опору дещо знизилися, але були майже однаковими на обох щелепах. У другій групі цей показник відповідно становив 62,88±1,11% і 62,69±1,09%, тоді як у третій дослідній групі ІПО був дещо більшим і відповідно становив 67,81±1,20% (<0.05) і 67,16±1,02% (<0.05).


Еластичність судин пародонта фронтальних зубів  контрольної групи на верхній щелепі була 82,43±0,83%, а на нижній – 81,94±0,88%, що відповідає показникам норми. До лікування індекси еластичності судин у пацієнтів дослідних груп були також у межах норми на обох щелепах. Через 1 місяць користування запобіжниками в обох дослідних групах показники індексу еластичності судин дещо знизилися. На верхній і нижній щелепах у другій дослідній групі вони відповідно становили 71,87±1,29% і 71,22±1,18%, тоді як у третій – 73,08±1,18% і 72,88±1,14%.


Отже, за результатами досліджень можна дійти висновку, що функціональний стан судин пародонта фронтальної групи зубів не  пов’язаний із матеріалом, із якого виготовлений запобіжник, і технології його виготовлення. Припускаємо, що зниження реографічних показників у дослідних групах через 1 місяць, особливо в другій, пацієнтам якої виготовляли запобіжники з еластичної пластмаси “Боксил-Екстра”, відбувається як реакція судин пародонта на механічну дію, а запропонована еластична пластмаса краще амортизує.


З метою визначення збудливості пульпи зубів контрольної і дослідних груп застосовували електроодонтометр ЕОМ-3. Дослідження в другій і третій групах проводили в день обстеження пацієнтів до тренування, після тренування через 1 добу та через 1 місяць. Пульпу центрального і бокового різців, а також іклів досліджували на верхній і нижній щелепах як лівого, так і правого боків. 


У пацієнтів першої групи  11 і 21 зуби мають показники ЕОД відповідно 4,12±0,29 і 4,08±0,28 мкА, а 31 і 41 зуби  реагували на струми відповідно 3,8±0,22 і 3,64±0,23 мкА. Латеральні різців верхньої та нижньої щелеп (12, 22, 32, 42) реагували на електричний подразник відповідно 3,24±0,17 мкА; 3,32±0,16 мкА; 3,72±0,19 мкА і 3,80±0,22 мкА. Треба зазначити, що реакція пульпи латеральних різців на верхній щелепі була вищою, але в межах нормальних показників.


При порівнянні отриманих даних реакції пульпи іклів у пацієнтів першої (контрольної) групи також спостерігаємо, що показники ЕОД на нижній щелепі (33 і 43 зуби) вищі, ніж відповідні показники на верхній щелепі (13 і 23 зуби).


У день обстеження пацієнтів дослідних груп центральні різці верхньої щелепи реагували на електричний струм від 3,65±0,29 мкА до 3,8±0,33 мкА, тоді як латеральні різці - від 3,53±0,23 мкА до 3,67±0,25 мкА, що вище, ніж дані контрольної групи. На нижній щелепі коливання показників ЕОД пульпи центральних і латеральних різців мало відрізняються і коливаються в межах від 3,53±0,21 мкА до 3,73±0,27 мкА.


При аналізі результатів дослідження ЕОД пульпи іклів спостерігаємо різницю показників верхньої і нижньої щелеп. Так, пульпа іклів верхньої щелепи пацієнтів другої дослідної групи реагувала на електричний струм від 4,06±0,30 мкА до 4,24±0,26 мкА, тоді як у третій групі - від 3,67±0,21 мкА до 3,80±0,26 мкА. На нижній щелепі значної різниці в показниках електрозбудливості пульпи іклів не спостерігали. 


Через 1 добу після тренувань показники ЕОД зубів у дослідних групах  збільшилися, але були в межах норми, на яку посилаються в наукових джерелах (Яковлева В.И. и соавт., 1994). Коливання показників ЕОД пульпи центральних різців верхньої щелепи  у другій дослідній групі становить від 4,71±0,31 мкА до 4,88±0,38 мкА, а латеральних різців – 4,59±0,37 мкА -  4,71±0,29 мкА.


У третій дослідній групі ці показники дещо інші. Пульпа центральних різців реагувала на електричний струм від 4,47±0,35 мкА до 4,53±0,31 мкА, що майже не відрізняється між собою. У латеральних різцях (12 і 22 зуби) третьої дослідної група пульпа реагувала на електричний подразник із показниками відповідно 4,47±0,35 мкА і 4,60±0,39 мкА.


Показники електроодонтодіагностики  пульпи різців нижньої щелепи в осіб дослідних груп через 1 добу незначно відрізняються від показників, отриманих на верхній щелепі, але мають різницю із показниками контрольної групи. Пульпа центральних різців другої дослідної групи реагувала на подразник силою струму  від 4,65±0,32 мкА до 4,94±0,37 мкА, тоді як у третій групі - від 4,4±0,27 мкА до 4,87±0,32 мкА.


У латеральних різцях через 1 добу пульпа реагувала на електричний подразник у другій дослідній групі від 4,59±0,33 мкА до 4,88±0,33 мкА, а в третій групі показники ЕОД становили від 4,40±0,27 мкА до 4,47±0,27 мкА, що майже не мають різниці між собою.


Ікла верхньої щелепи (13 і 23 зуби) у другій дослідній групі реагували на електричний струм майже однаково, а показники ЕОД відповідно становили 4,82±0,37 мкА і  4,76±0,29 мкА. У третій групі ці показники відповідно становили 4,60±0,38  мкА і  4,73±0,34 мкА.


На нижній щелепі реакція пульпи іклів (33 і 43 зуби) у другій дослідній групі була майже однакова і становила відповідно 4,65±0,33 мкА і 4,59±0,29 мкА. У третій дослідній групі показники ЕОД відповідно становили 4,47±0,26 мкА і 4,33±0,25 мкА.


Через 1 місяць спостереження пульпа зубів верхньої і нижньої щелеп реагувала на електричний подразник на меншу силу струму. Ці показники  відрізняються від даних, отриманих у осіб контрольної групи, але не відрізняються від норми, яка описана в науковій літературі.


На верхній щелепі пульпа центральних різців у другій дослідній групі реагувала на електричний подразник від 3,94±0,37 мкА до 4,06±0,20 мкА, тоді як у третій групі реакція пульпи зубів була від 3,73±0,18 мкА  до 3,87±0,19 мкА.


Латеральні різці верхньої щелепи другої дослідної групи реагували на подразник від 3,88±0,22 мкА до 3,94±0,23 мкА, тоді як у третій дослідній групі цей показник був меншим - від 3,67±0,21 мкА до 3,73±0,18 мкА.


Якщо в контрольній групі пульпа центральних і бокових різців нижньої щелепи реагувала на електричний струм від 3,64±0,23 мкА до 3,80±0,22 мкА, то в дослідних групах - від 3,67±0,19 мкА до 3,940,18 мкА. Різниця між показниками реакції пульпи зубів дослідних і контрольної груп незначна і знаходиться в межах показників норми.


Через 1 місяць показники ЕОД пульпи іклів верхньої і нижньої щелеп  у дослідних групах дещо знизилися в порівнянні з даними, які були отримані через 1 добу, але були вищими від результатів контрольної групи. Так, у другій дослідній групі пульпа іклів реагувала на електричний струм від 3,88±0,19 мкА до 3,94±0,22 мкА, а в третій групі – від 3,80±0,22 мкА до   4,0±0,17 мкА.


Отже, показники реакції пульпи фронтальної групи зубів верхньої і нижньої щелеп на механічний подразник (спортивне тренування) при застосуванні ротових запобіжників із “Боксил-Екстра” і “КорСа-А” мало відрізняються між собою  як через добу після тренування, так і через 1 місяць спостереження, але дещо відрізняються від показників контрольної групи.


З метою вивчення запальних процесів слизової оболонки крайового пародонта при користуванні ротовими запобіжниками, виготовленими з “Боксил-Екстра” (2 дослідна група) та із запропонованого матеріалу “КорСа-А” (3 дослідна група), у пацієнтів визначали інтенсивність фарбування ясенного краю за допомогою проби Шиллера-Писарєва.


Аналіз результатів досліджень у дослідних групах показав, що через тиждень спостережень слабо позитивна проба Шиллера-Писарєва (+) була у 2 пацієнтів другої дослідної групи, що становить 6,3% загальної кількості пацієнтів у дослідних групах, і в одного пацієнта (3,1 %) третьої дослідної групи.


Позитивну пробу (++) Шиллера-Писарєва мали по одному пацієнту другої і третьої дослідних груп, що становило по 3,1% загальної кількості пацієнтів у цих групах. Різко позитивної проби (+++) в пацієнтів дослідних груп не спостерігали.


Через 1 місяць спостереження слабо позитивну пробу (+) Шиллера-Писарєва мали по одному пацієнту з кожної дослідної групи, що становило 3,1% загальної кількості пацієнтів. Позитивної та різко позитивної проб через 1 місяць спостереження в пацієнтів дослідних груп не було.


Через 1 рік спостереження за пацієнтами другої і третьої дослідних груп, які користувалися ротовими запобіжниками, виготовленими відповідно із “Боксил-Екстра” і “КорСа-А”, запалення крайового пародонта в жодного пацієнта не було.


Отже, реакція слизової оболонки крайового пародонта   втримується слабо позитивною протягом 1 місяця після початку користування ротовими запобіжниками, що свідчить про адаптацію і біосумісність.  Відмінностей у реакції крайового пародонта після користування ротовими запобіжниками, виготовленими з різних матеріалів і за різною технологією, не виявлено.


Проведені клінічні дослідження показали, що еластичні пластмаси “Боксил-Екстра” і “КорСа-А” можуть застосовуватись для виготовлення ротових запобіжників спортсменам контактних видів спорту. Отримані показники клінічних досліджень пластмас мало відрізняються між собою.


Запропонована еластична пластмаса “КорСа-А” може бути використана для виготовлення внутрішньоротових запобіжників і є альтернативним матеріалом.


В И С Н О В К И


 


У роботі теоретично узагальнена і по-новому вирішена наукова задача - підвищення якості індивідуальних ротових запобіжників для спортсменів контактних видів спорту із запровадженням матеріалу власної розробки “КорСа-А”. Відповідно до завдань дослідження його результати дозволяють дійти відповідних висновків.


1. Розроблено еластичний матеріал для виготовлення індивідуальних ротових  запобіжників, до  складу якого входять пероксимон, продукт НД-8, діоксид титану, сажа біла.


2. Результати аналізу мікропористості поверхні досліджуваних зразків матеріалів “КорСа-А”  та “Боксил-Екстра” свідчать, що в матеріалу “КорСа-А” узагальнений показник мікропористості  поверхні - кількість пор на одиницю площі - становить 110,2±8,3 од/мм2, а  в матеріалу “Боксил-Екстра” - 327,5±14,7 од/мм2. У “Боксил-Екстра” виявлено велику кількість дрібних мікропор - 327,±14,7 од/мм2,  тоді як у “КорСа-А” дрібні мікропори виявлені на рівні 76,5 ±4,0 од/мм2 .


3.Токсиколого-гігієнічні та санітарно-хімічні дослідження запропонованого еластичного матеріалу “КорСа-А“ показали, що він простий у приготуванні та у виготовленні запобіжників; за показниками токсикологічних досліджень відповідає міжнародним стандартам  ISO-4823; за технологічними - показникам ТУ У 24.6-00481318-008-2002, а за висновками санітарно-хімічної експертизи не перевищує гігієнічних нормативів.


4. Розроблена методика виготовлення захисного ротового запобіжника з еластичного матеріалу “КорСа-А“ мало відрізняється від технології виготовлення запобіжника з еластичного матеріалу “Боксил-Екстра”.


5. Вивчення видового складу мікроорганізмів та їх кількісна оцінка дозволили встановити, що мікробна колонізація кап, виготовлених із матеріалу “КорСа-А”, за всіма виділеними видами мікроорганізмів вірогідно менша, ніж така в порожнини рота, в порівнянні з мікробіологічними показниками, отриманими при  дослідженні  кап, виготовлених із  “Боксил-Екстра”.


6. Зниження показників електроодонтодіагностики пульпи фронтальної групи зубів, а також судинного русла їхнього періодонта залежить не від матеріалу, з якого виготовлений індивідуальний ротовий запобіжник, і технології його виготовлення, а від амортизуючої дії запобіжника під час механічного навантаження на зубний ряд.


 


7. Розроблені і впроваджені практичні рекомендації по застосуванню ротових запобіжників спортсменам контактних видів спорту, виготовлених з еластичної пластмаси “КорСа-А”.

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины