ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ У ПОЄДНАННІ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ : ОСОБЕННОСТИ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ метаболического синдрома в сочетании с гиперурикемией

summary

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Обстежено 118 хворих з МС згідно критеріїв NCEP-ATP III (2001), з них 100 – з різним рівнем СК віком в середньому (52,23±0,81) роки та 18 хворих з МС та супутньою подагрою віком в середньому (54,33±2,23) роки. До контрольної групи увійшло 20 осіб без захворювань серцево-судинної системи віком від 36 до 58 років (в середньому (50,35±1,37) років).

У всіх хворих з МС спостерігалися абдомінальне ожиріння та артеріальна гіпертензія. У 44% пацієнтів з МС без супутньої подагри діагностували три його компоненти,  у 41% хворих – 4 компоненти, у 15% хворих – всі 5 компонентів.

Хворі з МС без супутньої подагри були розділені на дві групи за рівнем СК. В I групу увійшли 59 пацієнтів з ГУ, серед яких було 35 чоловіків (59,3%) та 24 жінки (40,7%). В II групу увійшов 41 пацієнт без ГУ, серед яких було 24 чоловіка (58,5%) та 17 жінок (41,5%).

 В I групі із 59 хворих з ГУ три компоненти МС спостерігалось у 28 пацієнтів (47,5%), чотири компоненти – у 23 пацієнта (39%), всі п’ять компонентів – у 8 пацієнтів (13,5%).

Із 41 хворого II групи три метаболічні фактори ризику мали 16 пацієнтів (39%), чотири фактори ризику – 18 пацієнтів (43,9%), п’ять факторів ризику – 7 пацієнтів (17%).

У хворих з трьома компонентами МС в обох групах третім фактором ризику була дисліпідемія (гіпертригліцеридемія або зниження рівня ХС ЛПВЩ).

На тлі чотирьох компонентів МС дисліпідемію (гіпертригліцеридемію та зниження рівня ХС ЛПВЩ) мали 17 хворих з I групи та 13 хворих – з II. Гіперглікемія, як компонент МС, у поєднанні з дисліпідемією (гіпертригліцеридемія або зниження рівня ХС ЛПВЩ) спостерігалася у 6 хворих з I групи та у 5 хворих – з II.

Із хворих з МС та супутньою подагрою була сформована III група, яка складалася із 16 чоловіків та 2 жінок, у всіх хворих цієї групи спостерігали абдомінальне ожиріння та артеріальну гіпертензію. Три компоненти МС мали 16,7% хворих, чотири компоненти МС – 38,9% хворих, всі п’ять компонентів – 44,4% хворих. Хворі отримували алопуринол в дозі від 100 до 300 мг на добу.

Для дослідження хворі з МС були розподілені на групи за віком та статтю: 1-у групу склали 25 чоловіків віком від 35 до 50 років, 2-у групу - 34 чоловіка віком від 51 до 65 років, в 3-ю групу увійшли 14 жінок віком від 35 до 50 років, в 4-у групу - 27 жінок  віком від 51 до 65 років.

Всім хворим була рекомендована низькокалорійна дієта із зниженим вмістом простих вуглеводів та тваринних жирів для зниження маси тіла, корекції ліпідного, пуринового, вуглеводного обмінів.

Всі хворі з МС та різним рівнем СК були розподілені на групи А та В. Пацієнтам в обох групах було призначене співставне стандартне лікування, що включало антигіпертензивну терапію (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, високоселективні β-адреноблокатор – небіволол, блокатори кальцієвих каналів, агоністи імідазолінових рецепторів в стандартних дозах, тіазидні діуретики в низьких дозах), препарат для зниження ваги при ІМТ більшому за 30 кг/м² (орлістат).

В групу А увійшло 57 хворих з МС, серед яких було 45 чоловіків (78,9%) та 12 жінок (21,1%). ГУ спостерігалася у 36 хворих (63%).

В групу В увійшло 43 пацієнта з МС, серед яких було 14 чоловіків (32,6%) та 29 жінок (67,4%). ГУ спостерігалася у 23 хворих (53%). У всіх хворих цієї групи спостерігали порушення мікроциркуляції на очному дні на тлі артеріальної гіпертензії за даними огляду офтальмолога, у 55,6% хворих виявлено клінічну симптоматику остеоартрозу, тому їм до стандартної схеми лікування додатково призначали СЕТ – поліферментний комплекс, що містить трипсин 48 мг, бромелаїн 90 мг та рутозид 100 мг («Флогензим» виробництва фірми Мукос-Фарма, Німеччина) в дозі 6 таблеток на добу протягом 3 місяців (погоджено на засіданні Комісії з питань етики при ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України, протокол №10 від 11.12.2006 року).

У всіх обстежених шляхом опитування збирали скарги і анамнез, проводили фізикальне обстеження, вимірювали артеріальний тиск за методом М.С.Короткова згідно рекомендації Американської асоціації кардіологів: тричі з інтервалом в 2 хвилини в стані спокою, в положенні сидячи стандартним сфігмоманометром.

Всім хворим вимірювали антропометричні показники (зріст, ОТ, масу тіла). Для діагностики надлишкової маси тіла або ожиріння використовували ІМТ, який розраховували за формулою Кетлє: ІМТ=вага(кг)/зріст(м²).                                            

Рівні ХС та ТГ визначали ферментативним методом за допомогою реактивів «BioSystem» (Іспанія), рівень ХС ЛПВЩ – осаджуючим методом з використанням преципітата, вимірювання проводилися на автоаналізаторі «Експрес-плюс 550». Рівень ХС ЛПНЩ вираховували за формулою Фрідвальда: ХС ЛПНЩ= ХС-(ХС ЛПВЩ+ТГ/2,2). Рівень ХС ЛПДНЩ - за формулою: ХС ЛПДНЩ=ТГх0,46. ІА обчислювали за формулою А.М.Клімова: ІА=(ХС-ХС ЛПВЩ)/ХС ЛПВЩ.

Рівень глюкози в плазмі натще визначали за допомогою реактивів «Biotest» (Чехія), інсуліну - з  використанням ферментативних наборів ELISA (Германія). ІР визначали за допомогою індексу НОМА (homeostasis model assessment), який розраховували за  формулою: НОМА=глюкоза натще х інсулін натще/22,5. ІР діагностували при рівні НОМА 3 і більше. Також хворим визначали рівень фібриногену.                                         

Рівень СК визначали в плазмі крові з використанням реактивів «BioSystem» (Іспанія). ГУ була діагностували при рівні СК більше 0,42 ммоль/л у чоловіків та більше 0,35 ммоль/л – у жінок.

Ультразвукове дослідження брахіоцефальних судин проводили на апараті Sonoline Omnia («Siemens», Німеччина) за стандартною методикою. Структурно-функціональний стан судин голови та шиї оцінювали за діаметром судини (D), товщиною комплекса інтима-медія (ТІМ), піковою систолічною швидкістю кровотоку (Vps), наявністю атеросклеротичних бляшок. Ці показники вимірювалися в загальних (ЗагСА), зовнішніх (ЗСА) та внутрішніх (ВСА) сонних артеріях, внутрішніх яремних венах (ВЯВ), передніх (ПМА) та середніх (СМА) мозкових артеріях.

На основі отриманих результатів була сформована база даних в системі Microsoft Excel. Статистичну обробку проводили на персональному компьютері за допомогою програм Microsoft Excel та STATISTICA. Середні показники представлені з їх стандартними похибками (М±m). Достовірність різниці середніх параметрів оцінювали за допомогою t критерія Стьюдента. Зв’язок між показниками оцінювали за коефіцієнтом кореляції Пірсона, а також за серійним критерієм і критерієм Уілкоксона. Для оцінки кореляційних зв’язків кількісних параметрів використовували метод рангової кореляції Спірмена і коефіцієнт конкордації Кендела з рівнем достовірності 95%. 

Результати дослідження. Порушення пуринового обміну у вигляді ГУ спостерігалось у 59% хворих з МС. Виявлено, що у хворих з МС рівень СК був в середньому на 23% вищим у порівнянні з таким у осіб контрольної групи і складав в середньому (447,9±13,5) та (345,4±12,9) мкмоль/л відповідно (p<0,05).

При аналізі гендерних особливостей частоти порушення пуринового обміну та рівня СК було виявлено, що ГУ спостерігалася з однаковою частотою у чоловіків (59,3%) і жінок (58,5%). При цьому рівень СК в крові у чоловіків був вищим в середньому на 12,5% у порівнянні із таким у жінок і складав в середньому (472,1±18,7) та (413,0±17,7) мкмоль/л відповідно (p<0,05).

Аналізуючи вікові особливості частоти порушення пуринового обміну, було виявлено, що ГУ частіше спостерігалася у хворих 1-ї та 2-ї груп (у 64,0% чоловіків та 64,3% жінок відповідно) у порівнянні з такими в 2-й та 4-й групах (55,8% та 55,6% відповідно).

Порівняльна характеристика клініко-біохімічних показників у хворих з МС та різним рівнем СК. ГУ на тлі МС асоціювалася із порушенням ліпідного обміну, більш глибокими змінами в системі гемостазу, гіршими антропометричними показниками та параметрами ІР. У хворих I групи з абдомінальним ожирінням, артеріальною гіпертензією та дисліпідемією в порівнянні з хворими II групи був достовірно нижчий рівень ХС ЛПВЩ (в середньому на 10.8%), який складав (1,16±0,03) та (1,31±0,05) ммоль/л відповідно (p<0,05), вищий рівень фібриногену (в середньому на 9,8%), який складав (319±11) та (288±13) мг% відповідно (p<0,05) та вищу величину ІА (в середньому на 6,3%), яка складала (4,52±026) та (3,86±0,25) умов. од. відповідно (p<0,05).

У хворих I групи з чотирма компонентами МС, що мали абдомінальне ожиріння, артеріальну гіпертензію та дисліпідемію (гіпертригліцеридемія та зниження рівня ХС ЛПВЩ), був виявлений достовірно вищий (в середньому на 20%) рівень фібриногену у порівнянні з таким у хворих II групи, який складав (356±17) та (284±10) мг% відповідно (p<0,0001).

У хворих I групи з чотирма компонентами МС, що мали абдомінальне ожиріння, артеріальну гіпертензію, гіперглікемію та гіпертригліцеридемію або зниження рівня ХС ЛПВЩ, були виявлені достовірно вищі рівні ТГ та ХС ЛПДНЩ (в середньому на 48%) у порівнянні з такими у хворих II групи, які складали (2,72±0,22) і (1,84±0,26) ммоль/л та (1,24±0,09) і (0,83±0,11) ммоль/л відповідно в I та II групах (p<0,0001).