ГИПЕРБАРИЧЕСКАЯ ОКСИГЕНАЦИЯ В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ ДИСТРОФИЧЕСКИ-ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ПАРОДОНТА

summary

Матеріали та методи досліджень. Дослідження проведені на базі Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань, а також стоматологічної клініки Донецького національного медичного університету імені М. Горького. Для вирішення поставлених у роботі завдань було проведене комплексне обстеження і лікування 160 хворих на генералізований пародонтит віком від 30 до 60 років. Генералізований пародонтит I ступеня діагностовано у 82 хворих; I–II, II ступеня – у 78 хворих. Групу контролю склали 20 практично здорових осіб з інтактним пародонтом, які проходили лікування з приводу карієсу та його ускладнень, аналогічного віку з пацієнтами групи спостереження.

Діагностику захворювань пародонта проводили у відповідності із класифікацією М.Ф. Данилевського (1998).

Усі хворі залежно від застосованого лікування, поділені на основну та групу порівняння. В основній групі (120 хворих) традиційна комплексна терапія генералізованого пародонтиту доповнювалася сеансами загальної (80 хворих) та локальної (40 хворих) гіпербаричної оксигенації. Пацієнтам порівняльної групи проводили тільки традиційну терапію, яка вміщувала раціональні місцеві втручання в комплексі з призначенням вітамінів Є і С, препаратів кальцію.

Традиційна комплексна терапія включала санацію порожнини рота,  проведення професійної гігієни порожнини рота, видалення зубних відкладень, місцеву антибактеріальну терапію (антисептичне полоскання, інстиляції пародонтальних карманів та аплікації препаратами «Гексорал». «Періокур»); загальне лікування: Токоферол ацетат – по 0,1 г три рази на добу, аскорбінову кислоту – по 0,3г на добу, «Кальцемін» по 1 табл. 2 р. на добу протягом 3 місяців (Мазур І.П. 2006).

Ефективність комплексного лікування пацієнтів всіх груп оцінювали безпосередньо по завершенню курсу терапії, а також у віддалені терміни через 6 та 12 місяців за допомогою клініко-функціональних та лабораторних (мікробіологічних) показників.

Загальноприйняте клінічне обстеження усіх хворих включало аналіз скарг, анамнезу, огляд порожнини рота і тканин пародонта.

Стан пародонта визначали за допомогою індексів: РМА в модифікації Parma (1960), індексу гігієни (ГІ) Гріна-Вермільона, пародонтального індексу (ПІ) Рассела (1956), CPITN. Визначали середній показник глибини пародонтальних карманів, кровоточивості ясен.

Стан кісткової тканини пародонта оцінювали шляхом проведення прицільних внутрішньоротових рентгенологічних знімків і ортопантограм щелеп.

Мікробіологічні дослідження проводили з метою визначення антимікробної дії лікувального комплексу. Досліди проводили на культурах свіжевиділених штамів мікроорганізмів вмісту пародонтальних карманів, які ідентифікували по морфологічним, культуральним, біохімічним властивостям за допомогою тест – систем «АНАЭРО тест 23» фірми Мікро–ЛА–Тест, АО «Лахема», Чехія.

Стан мікроциркуляції тканин пародонта оцінювали за допомогою метода реопародонтографії за рекомендаціями Н.К. Логінової (1994) на реографі «РГ 4–02». Реопародонтограми (РПГ) оцінювали за допомогою діагностичного автоматизованого комплексу «Кардіо+», Канал РЕО, який дозволяє проводити комп’ютерний аналіз реограми. При кількісній оцінці амплітудних характеристик реопародонтограми розраховували слідуючи реографічні показники: Реографічний індекс (РІ), відражаючий ступень кровонаповнення в час систоли серця; показник тонусу судин (ПТС), який характеризує тонусне напруження судинних стінок; індекс еластичності (ІЕ), відражаючий ступінь еластичності судинних стінок; індекс периферичного опору (ІПС), що показує опір току крові в дослідженому регіоні.    

Курс лікування методом ГБО-терапії в умовах барокамери «ОКА – МТ»,

(Росія), складався з 10–12 сеансів з експозицією 40 хвилин в основному режимі при тиску кисню 1,25; 1,4; 1,7 ата.

Сеанси локальної гіпероксигенації тканин пародонта ротової порожнини з використанням запропонованого нами пристрою (патент на корисну модель № 23385, 2007; автори Сажина О.С., Павленко О.В.) проводили впродовж 12–15 діб під тиском кисню 200–300 мм. рт. ст. в залежності від ступеня тяжкості генералізованого пародонтиту. Тривалість 1 процедури 15 хвилин на кожну щелепу.

Пристрій (рис. 1) складається з камери (1) у вигляді капи з лунками для зубів (3) і штуцера (4) для нагнітання кисню, з’єднаного з джерелом підвищеного тиску зволоженого кисню. Капа виготовлена з еластичної пластмаси, яка повторює форму зубного ряду та покриває його. Камеру притискують до перехідної складки за допомогою еластичного валика (2), розташованого по краю камери і прикусу зубів – антагоністів. По нагнітальному штуцеру у камеру йде зволожений кисень; підвищений тиск в капі підтримується на постійному рівні за допомогою вентиля та манометра.