КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕРАПІЇ ГЕПАТИТІВ В І С В ПОЄДНАННІ З EBV-ІНФЕКЦІЄЮ : Клинико-патогенетические особенности И ОПТИМИЗАЦИЯ ТЕРАПИИ ГЕПАТИТА В И С В СОЧЕТАНИИ С EBV-ИНФЕКЦИЕЙ

summary

Загальна характеристика обстежених хворих на гепатити В і С та методи дослідження.

Під спо­сте­ре­жен­ням було 150 хво­рих на жовтяничну форму гепатитів В і С, які про­хо­ди­ли об­сте­жен­ня та лі­ку­ван­ня у відділенні вірусних гепатитів об­ла­с­ної ін­фе­к­цій­ної клі­ні­ч­ної лі­ка­р­ні мі­с­та За­по­рі­ж­жя за період 2004-2008 років. Контрольну групу склали 20 здорових людей. Включення хворих на гепатити В і С та осіб контрольної групи в дослідження було за випадковою ознакою, сформовані групи близькі за віком, статтю і фоновими супутніми захворюваннями. Всі діагностичні та лікувальні процедури здійснювали за інформованою письмовою згодою пацієнтів.

Хворих на ГГB було 94: чо­ло­ві­ків – 44 (46,8 %) й жі­н­ок – 50 (53,2 %) у ві­ці (22,5±0,6) років. Вони були госпіталізовані у жовтяничному періоді, на (8,1±0,9) день захворювання. Переджовтяничний період тривав (5,9±0,8) діб, який найчастіше був змішаним (67 – 71,3 %), переважали диспепсичний (82 – 87,2 %) і астеновегетативний синдроми (43 – 45,7 %), рідше – катаральний (32 – 34,0 %) і артралгічний (13 – 13,8 %). Дві (2,1 %) пацієнтки в періоді продрому мали уртикарний висип. Розвиток жовтяниці супроводжувався збільшенням розмірів печінки на 1-2,5 см у 86 (91,5 %) хворих, селезінки на 0,5-1,5 см у 41 (43,6 %) пацієнтів, що було підтверджено при УЗД. За результатами біохімічних досліджень крові, при госпіталізації показник загального білірубіну склав (143,9±10,4) мкмоль/л, активність АлАТ в цільній сироватці крові – (7,8±0,3) ммоль/год.л. Середньотяжкий перебіг гепатиту діагностовано у 82 (87,2 %), легкий – у 12 (12,8 %) пацієнтів.

При ана­лі­зі ре­зуль­та­тів до­слі­джень хво­рих на ГГB фо­р­му­ван­ня груп про­во­ди­ли наступним чином. Хворі, які отримали курс базисного лікування (n=61), залежно від серологічних ознак реактивації EBV-інфекції були розділені на групи: I-А група –19 хворих, які мали серологічні ознаки реактивації EBV-інфекції; I-Б група – 42 хворих без цих серологічних ознак. Залежно від лікування: I група – 61 хворий, які лікувалися базисними засобами; II група – 33 хворих, котрі додатково отримали курс імунофану. Пацієнти, які додатково лікувалися імунофаном, залежно від серологічних ознак реактивації EBV-інфекції були розділені на групи: II-А група – 12 хворих, які мали серологічні ознаки реактивації EBV-інфекції; II-Б група – 21 хворий без серологічних ознак реактивації цієї інфекції (група порівняння).

Хворих на жовтяничну форму ГC було 56: чо­ло­ві­ків – 29 (51,8 %) й жі­н­ок – 27 (48,2 %) у ві­ці (26,4±1,2) років. Пацієнти були госпіталізовані у жовтяничному періоді захворювання, на (7,9±1,2) день захворювання. У 54 (96,4 %) хворих відзначено переджовтяничний період протягом (4,8±0,8) діб, який в 22 (39,3 %) випадках перебігав виключно за диспепсичним варіантом, у 32 (57,1 %) був змішаним: серед цих хворих у всіх були астеновегетативні прояви, диспепсичні ознаки мали 19 (59,4 %), грипоподібні – 11 (34,4 %), артралгічні – 4 (12,5 %) хворих. Розвиток жовтяничного періоду супроводжувався збільшенням розмірів печінки на 1-2,0 см у 38 (67,9 %) хворих, селезінки на 0,5-1,0 см у 22 (39,3 %), що було підтверджено при УЗД. Під час надходження хворих у стаціонар показник загального білірубіну склав (81,5±9,4) мкмоль/л, активність АлАТ в цільній сироватці крові – (7,2±0,3) ммоль/год.л. Легкий перебіг діагностовано у 39 (69,6 %), середньотяжкий – у 17 (30,4 %) пацієнтів.

Хворі на ГC, які отримали лише базисне лікування (n=43), залежно від серологічних ознак реактивації EBV-інфекції були розділені на групи: III-А група – 12 пацієнтів, які мали серологічні ознаки реактивації EBV-інфекції; III-Б група (для порівняння) – 31 хворий без цих серологічних ознак. Залежно від проведеного лікування: III група (для порівняння) – 43 хворих, які отримали тільки базисну терапію; IV група – 13 хворих, які додатково лікувалися імунофаном.

Вірусні гепатити діагностували на підставі клініко-епідеміологічних даних, біохімічних показників функціонального стану печінки, даних УЗД і виявлення маркерів збудників. Даних анамнезу про перенесений раніше гепатит не було. Етіологічно діагноз гепатиту В підтверджено виявленням у крові HBsAg, HBeAg, anti-HBcor IgM методом ІФА, діагноз ГC – виділенням anti-HCcor IgM методом ІФА й HCV-RNA методом ПЛР. Серологічні ознаки реактивації EBV-інфекції були підтверджені наявністю в сироватці крові відповідних маркерів EBV-інфекції: anti-EBV-VCA IgM та anti-EBV-NA IgG.

Всі пацієнти та здорові люди контрольної групи були обстежені з використанням спеціальних методів дослідження. Продукти ОМБ сироватки крові досліджували методом Halliwell B., 1999, заснованому на тому, що кінцеві продукти вільно-радикального окислювання білків можуть кількісно реагувати з 2,4-дінітрофенілгідразином з утворенням 2,4-дінітрофенілгідразонів. Проби спектрофотометрували при довжині хвиль 270 нм (аліфатичні альдегіди основних амінокислотних залишків) і 363 нм (карбонільні групи основних амінокислотних залишків). Визначали відповідно альдегідфенілгідразони (АФГ) і кетондінітрофенілгідразони (КФГ), які характеризують у випадку спонтанної ОМБ ступінь окисної деструкції білкових молекул, а при індукованій ОМБ сироватки крові свідчать про виснаження резервно-адаптаційних можливостей організму.

Методом ІФА визначали в сироватці крові вміст цитокінів й специфічних імуноглобулінів відповідно до методик, запропонованих виробниками. Ви­ко­ри­с­товува­ли ELISA-на­бо­ри для кі­ль­кі­с­но­го ви­мі­ру: ProCon (Ро­сія) – для ви­зна­чен­ня ІФН-γ й ІЛ-2; “ВЕКТОР-БЕСТ” (Росія) – для визначення anti-HBe, anti-EBV-VCA IgM, anti-EBV-NA IgG. У ме­тоді ІФА ви­ко­ри­с­тан­о при­ла­д DigiScan-400 (Ав­с­т­рія). Під­ра­ху­нок ре­зуль­та­тів здійснювали в ав­то­ма­ти­ч­но­му ре­жи­мі з ви­ко­ри­с­тан­ням про­гра­ми DigiWin Version 3.30 (License № 8252).

Ста­ти­с­ти­ч­ну об­ро­б­ку отри­ма­них ре­зуль­та­тів до­слі­джень здійснювали на пе­р­со­на­ль­но­му ком­п'ю­те­рі з ви­ко­ри­с­тан­ням сфо­р­мо­ва­ної ба­зи да­них об­сте­же­них па­ці­є­н­тів і здо­ро­вих осіб ко­н­т­ро­ль­ної гру­пи в про­гра­мах “Excel” й “Statistica 6.0 for Windows”. Об­чи­с­лю­ва­ли се­ре­д­ні зна­чен­ня, се­ре­д­ні похибки се­ре­д­ньої ари­ф­ме­ти­ч­ної, ви­ра­хо­ву­ва­ли від­со­ток від­хи­лен­ня від від­по­ві­д­них у гру­пах по­рі­в­нян­ня. Для оці­н­ки ві­ро­гі­д­но­с­ті роз­хо­джень се­ре­д­ніх ве­ли­чин застосовували непараметричні методи: кри­те­рій Ма­нна-Уі­т­ні – для не­за­ле­ж­них ви­бі­рок; кри­те­рій Ві­л­к­со­на – для за­ле­ж­них ви­бі­рок. Про­ве­де­но па­р­ний фа­к­то­р­ний ко­ре­ля­цій­ний ана­ліз з об­чи­с­лен­ням ко­е­фі­ці­є­н­та ко­ре­ля­ції за Фі­ше­ром (Лапач С.Н. и соавт., 2000; . Столяров Г.С. і співавт., 2000; Халафян А. А., 2007).