ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ВРОДЖЕНИХ ВАД РОЗВИТКУ ПЕРШОГО ПАЛЬЦЯ КИСТІ У ДІТЕЙ

summary

Робота базується на вивченні результатів комплексного аналізу  лікування 120 пацієнтів з вродженими вадами розвитку першого пальця. Лікування проводилося в 1980–2008 роках на базах ДУ “ІТО АМН України”, УДСЛ “Охматдит”, дитячої лікарні №1 м. Києва. У всіх пацієнтів було проведено 133 оперативних втручання, які були спрямовані на відновлення анатомічних, функціональних та косметичних складових вадного першого пальця кисті. Головним елементом таких операцій було реконструктивне втручання на аномальному першому пальці. Вік пацієнтів – від 1-го до 18 років, основну вікову категорію склали діти віком від 1-го до 6 років – 84,1% (n=101), переважали хлопчики (72 хворих – 60%). Із супутніми вадами розвитку опорно-рухового апарату було 42 (35%) дитини. З них хворих на вроджену форму сколіозу різного ступеня – 12 (10%), на клишоногість – 4 (3,3%), кисть-клешня (інша кінцівка) – 3 (2,5%), кисть-клешня (та ж рука) – 2 (1,67%), з криворукістю – 12 (10%), з дисплазією кульшових суглобів – 6 (5%), інші вади – 3 (2,5%).

Із 120 оперованих дітей контрольну групу (№1) склали 55 пацієнтів, у яких за період з 1980 по 1990 роки були застосовані традиційні (загально прийняті) методи лікування. Досліджувану групу (№2) склали 65 пацієнтів, у яких за період з 1991 по 2008 роки були застосовані удосконалені та нові хірургічні методики реконструктивно-відновного характеру.

Доцільним, на наш погляд, було проведення розподілу 2-х груп хворих на 3 основні класи: А, В, та С в залежності від збереження кістково-суглобових та м’язово-сухожилкових компонентів першого пальця, з урахуванням анатомічних та функціональних порушень кисті.  Класи, в свою чергу, були поділені на підкласи. До першого класу (А) ми віднесли такі категорії хворих, у яких перший палець був збережений, але мав певні вроджені вади і його протиставлення довгим пальцям було значно обмежене або неможливе. До другого класу (В) належали пацієнти, в яких на враженій кисті перший палець був відсутній. Третій клас (С) – діти, в яких перший палець був функціонально здатний, але мав певні деформації; в цій групі лікування проводилось переважно з косметичних міркувань.

Розподіл пацієнтів досліджуваної групи на класи.

Клас А.

1.  Гіпоплазія 1-го пальця  (по типу W. Blauth: 1-4 ступінь, 18,3%).

2.  Синдактилія 1-2-го пальців  (по типу J.H. Dobyns, 4,2%).

3.  Вроджений стенозуючий лігаментіт 1-го пальця (9,2%).

4.  Вроджена контрактура 1-го пальця (за H.R. McCarrol, 7,5%).

               5.  Фронтальна установка 1-го пальця (3,3%).

Клас В.

1.      Аплазія 1-го пальця (без чи з наявністю криворукості) (16,7%).

2.      Амніотичні ампутації 1-го пальця (3,3%).

3.      Адактилія кисті (кисть-дубинка) (2,5%).

Клас С.

1.      Подвоєння 1-го пальця (за H.D. Wassel, 22,5%).

2.      Трьохфаланговий 1-йо палець (за V.E. Wood, 7,5%).

3.      Макродактилія (1,6%).

4.      Звичайні амніотичні натяги (3,3%).

З метою забезпечення об’єктивності спостережень за результатами  лікування, були проведені клінічні, лабораторні, гістологічні, біомеханічні, інструментальні (рентгенологічні, сонографічні) та математично-статистичні методи дослідження, зокрема комп’ютерні технології.

Отримані дані обробляли з використанням методів варіаційної статистики. Обробку результатів проводили за допомогою комп’ютерної програми «STATISTIKA 5/0». Визначали середню арифметичну (М), середню помилку середньої арифметичної (m), стандартну помилку (s), середнє квадратичне відхилення (Sx), статистичний рівень значимості (p), показник достовірності Стьюдента (t). Статистичний аналіз даних, у вигляді сформованої бази проводили за допомогою IBM PC з використанням електронних таблиць “Microsoft Excel 2000 for Windows (2000)”.

На підставі аналізу всіх досліджень матеріалу були запропоновані диференційовані показання до реконструктивно-відновних операцій при вроджених вадах розвитку першого пальця у дітей, які дозволяли уникати тактичних помилок при виборі метода лікування та, внаслідок цього, покращити анатомо-функціональні та косметичні результати проведеного лікування.

При гістологічному дослідженні рубців ми прийшли до висновку, що при застосуванні даного методу неможливо оцінити ступінь зрілості рубця, його еластичність і, відповідно, метод не може мати прогностичного значення щодо розвитку вторинних рубцевих деформацій.