Request a thesis РОЛЬ ОКИСЛИТЕЛЬНОЙ МОДИФИКАЦИИ БЕЛКОВ В ДИАГНОСТИКЕ ЭНДОГЕННЫХ И ЭКЗОГЕННЫХ ПСИХИЧЕСКИХ РАССТРОЙСТВ : РОЛЬ ОКИСНОЇ МОДИФІКАЦІЇ БІЛКІВ У ДІАГНОСТИЦІ ЕНДОГЕННИХ ТА ЕКЗОГЕННИХ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

Матеріал дослідження. В основу роботи покладені клініко-анамнестичні дані, клініко-психопатологічні, психометричні й біохімічні результати обстеження 146 пацієнтів чоловічої статі у віці від 18 до 46 років, що проходили стаціонарне обстеження й лікування у Кримській республіканській психіатричній лікарні №1 й №5 у період із серпня 2004 року по грудень 2006 року. Серед загального числа пацієнтів 50 із психічними й поведінковими розладами в результаті вживання алкоголю (F 10), 50 пацієнтів із шизофренією (F 20), і 46 — з невротичними розладами (F 4). Підставою для включення в досліджувану вибірку тільки чоловіків було те, що в жінок мають місце значні зміни всіх біохімічних показників залежно від овуляції й менопаузи, а також у період вагітності й лактації. Основним клінічним критерієм відбору пацієнтів був клінічний поліморфізм, що викликав утруднення в диференціальній діагностиці на основі феноменологичного підходу.

Методи дослідження. Клініко-анамнестичний метод включав інтерв'ювання, бесіду з родичами, вивчення медичної документації.

Клініко-психопатологічне дослідження включало оцінку стану протягом інтерв'ювання за наявними хворобливими проявами, установлення провідного синдрому з використанням глосарію психопатологічних синдромів і станів з верифікацією діагнозу за критеріями МКХ-10.

Психометричний метод дослідження полягав в об'єктивізації клініко-психопатологічного стану пацієнтів за результатами заповнюваних клініко-психопатологічних шкал PANSS (що містить позитивні, негативні, загальні психопатологічні симптоми і ризик агресії), Гамільтона та Глазго.

Заповнення психометричних шкал, психіатричний висновок обстежуваних і відбір плазми крові для біохімічного методу дослідження здійснювалися протягом перших 4-х діб після надходження в стаціонар.

Відомості, отримані від обстежуваних, об’єктивізувалися службовими характеристиками, інформацією, що надається родичами, а також спостереженням за поводженням обстежуваних у стаціонарних умовах.

Біохімічний метод дослідження полягав у визначенні рівня окисної модифікації білків у плазмі крові, в основі якого аналіз спонтанної окисної модифікації білків сироватки крові за рівнем карбонільних похідних методом Дубиніної О.Є. (1995). Оптичну щільність утворених динітрофенілгідразонів реєстрували на спектрофотометрі СФ 2000 при довжині хвилі 274 й 363 нм. Ступінь окисної модифікації білків виражали в одиницях оптичної щільності на 0,1 мл плазми.

Контрольну групу по окисній модифікації білків на довжині хвилі 274 нм склали 96 первинних донорів — психічно і соматично здорових чоловіків у віці від 18 до 46 років, з яких 50 донорів склали контрольну групу по цьому показнику на довжині хвилі 363 нм.

Математико-статистична обробка отриманих даних проводилася за допомогою програмного продукту «Statistiсa for Windows - 6,0» (StatSoft, США) з використанням непараметричних методів дослідження: двовибірковий критерій Колмогорова-Смирнова, кореляція Спірмена, anova Краскела-Уолліса. При цьому кореляції r значимі при p < 0,05 і значення від 0,3 до 0,5 приймали за помірний ступінь щільності зв'язку аналізованих ознак, від 0,5 до 0,7 — за середній ступінь щільності зв'язку, більше 0,7 — за високий ступінь щільності зв'язку.

Клінічна, анамнестична і психометрична характеристика матеріалу. Співвідношення провідних синдромів у групі із психічними й поведінковими розладами в результаті вживання алкоголю було наступним: гостра інтоксикація 6 пацієнтів (12,00 %), синдром залежності 8 пацієнтів (16,00 %), синдром скасування 3 пацієнти (6,00 %), синдром скасування з делірієм без судом 24 пацієнта (48,00 %), синдром скасування з делірієм і судомами 9 пацієнтів (18,00 %).

Розподіл за віком у групі: від 18 до 25 років — 4 пацієнти (8,00 %), від 25 до 32 років — 13 пацієнтів (26,00 %), від 32 до 39 років — 14 пацієнтів (28,00 %), від 39 до 46 років — 19 пацієнтів (38,00 %); середній вік — 35 років і 10 міс.

Розподіл за тривалістю ремісії: до 6 місяців — 28 пацієнтів (56,00 %), від 6 місяців до року — 18 пацієнтів (36,00 %), більше року — 4 пацієнти (8,00 %); середня тривалість ремісії — 11 міс.

Розподіл за віком початку захворювання: 18-25 років — 21 пацієнт (42,00 %), 25-32 років — 16 пацієнтів (32,00 %), 32 років і більше — 13 пацієнтів (26,00 %); середній вік початку захворювання — 28 років і 6 міс.

Розподіл за тривалістю захворювання: до 3 років — 10 пацієнтів (20,00 %), від 3 до 9 років — 28 пацієнтів (56,00 %), більше 9 років — 12 пацієнтів (24,00 %); середня тривалість захворювання — 7 років і 4 міс.

У групі психічних й поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю бали за шкалою PANSS розподіляються в такий спосіб: до 80 балів — 6 пацієнтів (12,00 %), від 80 до 120 балів — 19 пацієнтів (38,00 %), від 120 до 160 балів — 25 пацієнтів (50,00 %); середнє значення склало 114,78 бали.

Бали за шкалою Гамільтона в цій групі розподіляються в такий спосіб: 7-16 балів — 15 пацієнтів (30,00 %), 17-26 балів — 20 пацієнтів (40,00 %), 27 і більше балів — 15 пацієнтів (30,00 %); середнє значення — 20,58 бали.

Провідним синдромом у групі шизофренії був галюцинаторно-параноїдний — 34 пацієнта (68,0 %), параноїдний — 14 пацієнтів (28,0 %) і 1 пацієнт (2,0 %) із кататоно-параноїдним. При цьому в 1 пацієнта (2,0 %) був виявлений психопатоподібний тип дефекту. Одиничні випадки були виключені з аналізу залежності рівня окисної модифікації білків від провідного синдрому.

Розподіл за віком на момент обстеження: 18-25 років — 15 чол. (30 %), 25-32 роки — 17 чол. (34 %), 32-39 років — 11 чол. (22 %), 39-46 років — 7 чол. (14 %); середній вік пацієнтів становив 29 років.

Розподіл за тривалістю ремісії: до 6 міс. — 21 чол. (42 %), від 6 міс. до року — 15 чол. (30 %), більше року — 14 чол. (28 %); середня тривалість ремісії — 1 рік і 2 міс.

Розподіл за віком початку захворювання: до 18 років — 9 чол. (18 %), від 18 до 25 років — 24 чол. (48 %), від 25 до 32 років — 9 чол. (18 %), 32 роки й більше — 8 чол. (16 %); середній вік початку захворювання — 23 роки і 5 міс.

Розподіл за тривалістю захворювання на момент обстеження: до 3 років — 19 чол. (38 %), від 3 до 9 років — 20 чол. (40 %), більше 9 років — 11 чол. (22 %); середня тривалість захворювання — 6 років.

У групі шизофренії бали за шкалою PANSS розподіляються в такий спосіб: від 80 до 120 балів — 11 пацієнтів (22,00 %), від 120 до 160 балів — 31 пацієнт (62,00%), 160 і більше балів — 8 пацієнтів (16,00 %); середнє значення склало 136,04 бали.

Бали за шкалою Гамільтона в цій групі розподіляються в такий спосіб: 7-16 балів — 26 пацієнтів (52,00 %), 17-26 балів — 14 пацієнтів (28,00 %), 27 і більше балів — 10 пацієнтів (20,00 %), середнє значення 18,44 бали.

Група пацієнтів з невротичними (F 4) розладами була включена в дослідження як група порівняння й складалася з пацієнтів з наступними провідними синдромами: тривожно-депресивний — 27 пацієнтів (58,70 %), астено-депресивний — 13 пацієнтів (28,26 %), тривожно-фобічний — 6 пацієнтів (13,04 %).

Розподіл за віком на момент обстеження: 18-25 років — 6 чол. (13,04 %), 25-32 роки — 17 чол. (36,96 %), 32-39 років — 17 чол. (36,96 %), 39-46 років — 6 чол. (13,04 %); середній вік пацієнтів становив 32,5 року.

Розподіл за тривалістю ремісії: до 6 міс. — 17 чол. (36,96 %), від 6 міс. до року — 16 чол. (34,78 %), більше року — 13 чол. (28,26 %); середня тривалість інтермісії, що включає тривалість розвитку психопатологічної симптоматики в первинних пацієнтів, — 1рік і 7 міс.

Розподіл за віком початку захворювання: до 18 років — 3 чол. (6,52 %), від 18 до 25 років — 13 чол. (28,26 %), від 25 до 32 років — 17 чол. (36,96 %), 32 роки й більше — 13 чол. (28,26 %); середній вік початку захворювання — 28 років.

Розподіл за тривалістю захворювання на момент обстеження: до 3 років — 26 чол. (56,52 %), від 3 до 9 років — 11 чол. (23,91 %), більше 9 років — 9 чол. (19,57 %); середня тривалість захворювання — 4 роки.

У групі невротичної патології бали за шкалою PANSS розподіляються в такий спосіб: від 50 до 60 балів — 6 пацієнтів (13,04 %), від 60 до 70 балів — 23 пацієнта (50,00 %), від 70 до 80 балів — 17 пацієнтів (36,96 %), середнє значення склало 68,02 бали. Таким чином, у значної частини пацієнтів досить високе передпсихотичне значення симптомів, описуваних цією шкалою.

Бали за шкалою Гамільтона в цій групі розподіляються в такий спосіб: 7-16 балів — 22 пацієнти (47,83 %), 17-26 балів — 24 пацієнти (52,17 %); середнє значення — 16,78 бали.

Результати дослідження та їх обговорення. Як видно з таблиці 1, за середнім значенням, діапазоном квадратичного відхилення і критерієм значимості розходжень при парному порівнянні досліджуваних груп за значенням ОМБ тестом Колмогорова-Смирнова — між клінічними групами, а також групою контролю, існує значима різниця за цим показником. При цьому для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю цей показник має різнонаправлений вектор відхилення щодо контрольної групи — на довжині хвилі 274 нм показник ОМБ нижче значень контрольної групи, а на довжині хвилі 363 нм — значно вище і перевершує інші клінічні групи.

Таблиця 1

Парне порівняння груп за ОМБ тестом Колмогорова-Смирнова

Група	ОМБ 274 нм Mean	ОМБ 274 нм N	ОМБ 274 нм ±SD	ОМБ 363 нм Mean	ОМБ 363 нм N	ОМБ 363 нм ±SD
F 10	0,1953*	50	0,0439	1,6181*	50	0,1968
F 20	0,4483*	50	0,0615	0,6832*	50	0,0887
F 4	0,6982*	46	0,0868	0,7443*	46	0,0808
Control	0,2796*	96	0,0624	0,1886*	50	0,0352

Примітка: * При парному порівнянні груп критерій значимості p < 0,001

Таким чином, результати статистичного порівняння показали, що ОМБ статистично значимо розрізняється залежно від клінічної групи і даних контрольної групи, а це у свою чергу показує, що різні психопатологічні процеси істотно й по-різному пов'язані з ОМБ.

Порівнюючи лінійні кореляції всіх 3-х груп, можна зробити висновок, що найбільше значимих кореляцій, у тому числі з ОМБ, у групі психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю. При цьому в даній групі виявлена зворотна кореляція ОМБ між довжинами хвиль (r = – 0,4642), а в групі невротичної патології виявлена пряма висока кореляція між довжинами хвиль ОМБ (r = 0,7224). Кореляція віку початку захворювання в першій групі вище з ОМБ на довжині хвилі 363 нм (r = – 0,4419), ніж з ОМБ на 274 нм (r = 0,3462). У групі шизофренії тільки тривалість захворювання корелює з ОМБ, причому тільки на довжині хвилі 363 нм і з помірною силою (r = 0,4624), у той час як у групі психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю цей зв'язок склав (r = 0,3717).

Розглядаючи для порівняння інші кореляції, що зустрічаються у всіх групах, можна виділити наступні: вік початку захворювання й вік пацієнтів, що мають у цілому середній ступінь зв'язку в групах; вік початку захворювання й тривалість ремісії, що мають для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю середній ступінь зв'язку (r = 0,619) проти групи невротичної патології, де цей зв'язок помірної сили і носить зворотний характер (r = –0,3710). Також вік початку захворювання зворотньо корелює із тривалістю захворювання з помірною силою зв'язку (r = –0,4875) у групі шизофренії проти середньої сили зв'язку в групі невротичних розладів (r = –0,5489), що зближає ці групи за цим показником.

У зв'язку з тим, що пацієнти перебували на різних стадіях хвороби і клінічний поліморфізм може спотворювати лінійний кореляційний зв'язок, на наступному етапі використовувався дисперсійний непараметричний графічний аналіз для виявлення залежності ОМБ від градацій досліджуваних ознак.

Графічний дисперсійний аналіз показав збільшення ОМБ із віком пацієнтів відповідно до групових градацій цієї ознаки для всіх клінічних груп, і що більш виражено відбивається для ОМБ на довжині хвилі 363 нм. При цьому для ОМБ на довжині хвилі 274 нм у групі психічних та поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю і для групи невротичних розладів виявлене найбільш виражене відхилення від групи контролю при віці пацієнтів від 18 до 25 років, що вказує на деяку подібність між цими групами й може відбивати несприятливий перебіг цих розладів у молодому віці.

Дослідження ОМБ залежно від градацій віку початку захворювання для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю показало, що чим раніше початок хвороби, тим більше показник ОМБ відхиляється від норми. При цьому значення ОМБ на довжині хвилі 363 нм у групі від 25 до 32 років і більше 32 років приблизно однакові, зі зменшенням стандартного відхилення в останньої, що дозволяє говорити про деяку стабілізацію процесу після 25 років, підтверджуючи зв'язок ОМБ із прогредієнтністю патологічного процесу для цієї клінічної групи, що більше виражена в молодому віці. Для групи шизофренії відзначається лише слабка тенденція до росту ОМБ на довжині хвилі 274 нм із віком початку захворювання. Для групи невротичної патології відзначаються трохи більш високі середні значення ОМБ на довжині хвилі 274 нм у вікових групах від 18 до 25 і після 39 років, маркіруючи несприятливі періоди онтогенезу для розвитку цієї групи розладів.

Для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю і для групи шизофренії виявлене збільшення відхилення ОМБ від норми відповідно до градацій тривалості захворювання, що вказує на наростання оксидантного стресу пропорційно тривалості захворювання. При цьому виявлена більша репрезентативність для ОМБ на довжині хвилі 363 нм і більше для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю, незважаючи на більший коефіцієнт кореляції для цієї довжини хвилі в групі шизофренії, що може бути пов'язане зі зростаючим розкидом ОМБ із тривалістю захворювання і може відбивати зростаючий клінічний поліморфізм. Відносно цього взаємозв'язку для групи невротичної патології виявлена тенденція до зниження ОМБ на обох довжинах хвиль із ростом тривалості захворювання, причому більш виражено на довжині хвилі 274 нм.

При дослідженні залежності ОМБ на обох довжинах хвилі від тривалості ремісії для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю чітко простежується тенденція в зменшенні відхилення цього показника від контрольної групи зі збільшенням тривалості ремісії. Для групи шизофренії і групи з невротичною патологією встановлена така ж, але менш виражена тенденція в цій залежності, як і для попередньої клінічної групи, але з більш вираженою репрезентативністю на довжині хвилі 274 нм. При цьому після року ремісії для групи шизофренії та інтермісії для невротичних розладів цей показник у цілому не змінюється, що вказує на стабілізацію цієї ланки патогенезу.

Таким чином, дані графічного дисперсійного аналізу, групової і множинної кореляції підтверджують, що у всіх групах параметричні показники прогредієнтності зв'язані між собою і з ОМБ, у більшій мірі це стосується групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю, у меншій — групи шизофренії, що пояснюється високим рівнем поліморфізму в цій групі.

При кореляційному аналізі зв'язку значень психометричних шкал PANSS і Гамільтона з ОМБ у групі психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю виявлені зворотні, характерні для цієї групи, статистично значимі кореляції помірної сили для обох шкал з ОМБ на довжині хвилі 274 нм (з PANSS r = – 0,4169, зі шкалою Гамільтона r = – 0,4479) і прямі зв'язки середньої сили з ОМБ на довжині хвилі 363 нм (з PANSS r = 0,6462, зі шкалою Гамільтона r = 0,5963), а також пряма високого ступеня зв'язку між значеннями шкал (r = 0,8597), що говорить про близькість симптомів, описуваних шкалами, і про їхній зв'язок з ОМБ. При аналізі цього зв'язку в групі шизофренії виявлені тільки 2 помірні кореляції ОМБ на довжині хвилі 363 нм зі значення шкали Гамільтона (r = 0,3656) і між самими шкалами (r = 0,3757). У групі невротичної патології виявлені значимі, у цілому середньої сили, кореляції кожної психометричної шкали з ОМБ на обох довжинах хвилі (PANSS з ОМБ на довжині хвилі 274 нм r = 0,6090; шкала Гамільтона з ОМБ на довжині хвилі 274 нм r = 0,4374; PANSS з ОМБ на довжині хвилі 363 нм r = 0,6338; шкала Гамільтона з ОМБ на довжині хвилі 363 нм r = 0,5818), а також виявлений середній ступінь зв'язку між значеннями шкал (r = 0,6289).

Порівнюючи всі 3 групи, можна зробити висновок, що обидві шкали у всіх трьох групах дозволяють верифікувати близькі симптоми, виразність яких пов'язана з ОМБ, і судячи зі зміни коефіцієнта кореляції між групами, поліморфізм яких росте від групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю до групи невротичної патології і далі до групи шизофренії.

При аналізі зв'язку складових шкали PANSS й ОМБ у групі психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю виявлені значимі кореляції з помірною силою зв'язку для всіх субшкал PANSS з ОМБ на довжині хвилі 274 нм, і більш значимі, із середньою силою зв'язку, з ОМБ на довжині хвилі 363 нм. У групі шизофренії виявлена значима кореляція помірної сили зв'язку тільки для негативної симптоматики з ОМБ на довжині хвилі 363 нм. У групі невротичних розладів не виявлені значимі кореляції з ОМБ тільки для продуктивної симптоматики, загальнопсихологічні та негативні симптоми мають середній, а рівень ризику агресії — помірний ступінь зв'язку з ОМБ на обох довжинах хвилі.

Аналіз залежності ОМБ від клінічних проявів, описуваних шкалою PANSS, за градаціями сумарного бала за допомогою графічного дисперсійного аналізу в групі психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю показав, що рівень ОМБ відхиляється щодо контролю з ростом градації симптоматики, причому більш виражено це відбивається в ОМБ на довжині хвилі 363 нм. Виявлено, що навіть при клінічних проявах нижче 80 балів за шкалою PANSS, що розглядається як відсутність психозу, у даній групі розладів показник ОМБ на обох довжинах хвиль статистично значимо відрізняється від групи контролю й інших градацій клінічних груп, розглянутих у даній роботі. При дослідженні цієї ж залежності для групи шизофренії встановлено, що рівень ОМБ на довжині хвилі 274 нм незначно підвищується при симптоматиці до 160 балів за шкалою PANSS, а потім трохи знижується. На довжині хвилі 363 нм, навпаки, відзначається добре помітна тенденція до росту цього показника відповідно балу шкали PANSS. У групі невротичних розладів, де клінічно не було проявів психозу, показник ОМБ так само збільшувався з ростом градації симптоматики, описуваної шкалою PANSS. При цьому виявлене істотне розходження цього показника при клінічних проявах до 60 балів і при симптоматиці від 60 до 80 балів, що дозволяє вважати її передпсихотичною.

При проведенні графічного дисперсійного аналізу залежності ОМБ на обох довжинах хвилі від градацій клінічних проявів, описуваних шкалою Гамільтона, виявлена більша схожість графіків залежності на відповідних довжинах хвиль із залежністю цього показника від градацій клінічних проявів за сумарним значенням шкали PANSS, що узгоджується з даними кореляційного аналізу. При цьому слід зазначити більшу репрезентативність цієї залежності ОМБ на довжині хвилі 274 нм для групи невротичної патології, де за квадратичним відхиленням і помилкою середнього значення цього показника можна зробити висновок про статистично значиму різницю в групі до 17 балів й у групі від 17 до 27 балів. Також більшу репрезентативність для цього показника, але вже на довжині хвилі 363 нм, можна відзначити для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю і для групи шизофренії, де також виражене розходження між груповими градаціями за балами шкали Гамільтона, що вказує на ріст ОМБ із ростом депресивної симптоматики.

Також дисперсійний графічний аналіз виявив у групі психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю чітку різницю в ОМБ при ясній свідомості (15 балів за шкалою Глазго) і стані оглушення (14 й 13 балів за шкалою Глазго), де виявлені значно більші відхилення цього показника, що може відповідати перед-, постделіріозному і відповідно деліріозному порушенню свідомості.

Графіки залежності ОМБ від провідного синдрому при дисперсійному аналізі показали, що для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю ОМБ відхиляється щодо контрольної групи в наступній послідовності синдромів: гостра інтоксикація, синдром залежності, синдром скасування, делірій. У групі шизофренії виявлено зменшення ОМБ на довжині хвилі 274 нм при приєднанні до параноїдної симптоматики галюцинацій, у той час як показник ОМБ на довжині хвилі 363 нм продовжує збільшуватися. У групі невротичної патології відзначається збільшення показника ОМБ у наступному порядку синдромів: астено-депресивний, тривожно-фобічний, тривожно-депресивний. При цьому значення ОМБ на довжині хвилі 363 нм двох останніх синдромів перебувають в одному діапазоні. Виявлений взаємозв'язок дозволяє зробити висновок про збільшення показника ОМБ відповідно обважненню регістра невротичних синдромів.

Таким чином, всі клініко-психопатологічні і психометричні дослідження показали стійкий зв'язок психопатологічних проявів з показником окисної модифікації білків і на розходження цього показника в градаціях клініко-психопатологічних проявів для всіх досліджених клінічних груп. Найбільше цей зв'язок простежується для групи психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю, далі для групи невротичної патології й трохи менш виражений зв'язок для групи шизофренії, що може бути пов'язане з високим рівнем коморбідності і поліморфізму психопатологічної симптоматики в цій клінічної групі.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі теоретично обґрунтована участь окисної модифікації білків у патогенезі екзогенних й ендогенних психічних розладів. Доведено можливість використання цього показника в діагностиці, диференціальній діагностиці й прогнозі психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю, шизофренії, а також невротичних розладів.

2. Визначене статистично значиме розходження (p < 0,001) участі в патологічних процесах екзогенних й ендогенних психічних розладів окисної модифікації білків плазми крові, на підставі чого розроблені критерії їхнього диференційно-діагностичного розмежування. Виявлено тенденцію до наростання окисної модифікації білків на довжині хвилі 363 нанометрів від контрольної групи (психічно здорові) до груп психічно хворих у наступній послідовності: а) шизофренія; б) невротичні розлади; в) психічні й поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю. Цей же показник на довжині хвилі 274 нанометрів наростає в наступній послідовності: а) психічні й поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю; б) здорові; в) шизофренія; г) невротичні розлади.

3. У пацієнтів із психічними й поведінковими розладами в результаті вживання алкоголю виявлені найбільші кореляції (r від 0,417 до 0,646 при р < 0,05) окисної модифікації білків плазми крові на обох довжинах хвилі (274 й 363 нм) із психометричними показниками по шкалах Гамільтона та PANSS, включаючи кореляції субшкал PANSS (r від 0,347 до 0,612), а також значима відмінність цього показника при ясній свідомості по шкалі Глазго (15 балів), у порівнянні зі станом оглушення (14 й 13 балів).

4. У хворих із шизофренією виявлені достовірні (p < 0,05) кореляції виразності негативних розладів по шкалі PANSS (r = 0,334) і рівня депресії по шкалі Гамільтона (r = 0,366) з окисною модифікацією білків тільки на довжині хвилі 363 нанометрів.

5. Для пацієнтів з невротичними розладами виявлені достовірні (p < 0,05) кореляції окисною модифікацією білків на обох довжинах хвилі з виразністю депресії по шкалі Гамільтона (r = 0,437 (274 нм), r = 0,582 (363 нм)), симптоматикою описуваною шкалою PANSS (r = 0,609 (274 нм), r = 0,634 (363 нм)), а також всіх її субшкал (r від 0,301 до 0,576 (274 нм) і r від 0,358 до 0,595 (363 нм)) за винятком шкали позитивних розладів.

6. У результаті дисперсійного аналізу встановлені стійкі взаємозв'язки між градаціями психометричних показників і рівнем окисної модифікації білків. Це, разом з результатами кореляційного аналізу, підтверджує зв'язок виразності клініко-психопатологічних симптомів із процесом окисної модифікації білків і його важливу роль у патогенезі вивчених екзогенних та ендогенних психічних розладів.

7. У всіх групах пацієнтів при дисперсійному аналізі встановлені залежності рівня окисної модифікації білків від додаткових анамнестичних ознак і факторів прогредієнтності (віку пацієнтів, віку початку захворювання, тривалості хвороби й тривалості ремісії), доповнені їхніми кореляційними зв'язками як між собою, так і з окисною модифікацією білків, що свідчить про те, що цей показник є предиктором прогнозу перебігу психічних розладів.

8. Для практичної охорони здоров'я, виходячи з результатів дослідження, рекомендується: а) при поліморфній клінічній симптоматиці захворювання, на початкових етапах його діагностики, поряд із клініко-психопатологічним і психометричним методами, застосовувати клініко-біохімічну оцінку окисної модифікації білків плазми крові; б) на підставі підтверджуваного окисною модифікацією білків наявності оксидантного стресу в пацієнтів із шизофренією, психічними й поведінковими розладами в результаті вживання алкоголю, а також з невротичними розладами в комплексній терапії рекомендується застосування поряд із психотропними засобами антиоксидантної терапії.