ОДОНТОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЕЛИКИХ КУТНІХ ЗУБІВ В НОРМІ ТА ПРИ ФІСУРНО-ЯМКОВОМУ КАРІЄСІ

summary

Матеріал і методи дослідження. В залежності від поставленої мети і задач одонтологічне та одонтогліфічне дослідження проведено при загальному стоматологічному огляді живих осіб з визначенням одонтогліфічного малюнку «+» (плюс) чи «Y»(ігрек) та кількості горбиків в студентської молоді Полтавського регіону та студентів УМСА із Сирії, далі – дві групи спостереження. Паралельно обстежені школярі віком від 15 до 17 років Полтавської області (60 осіб) з метою вивчення одонтологічних та одонтогліфічних ознак з локалізацією карієсу в фісурах та ямках великих кутніх зубів верхньої і нижньої щелеп. Матеріалом для  дослідження слугували верхні та нижні великі кутні зуби в нормі та при карієсі в 2-х групах спостереження: перша група – (студенти Полтавського регіону – 68 спостережень, студенти УМСА української національності віком від 18 до 22-х років); друга група – (студенти із Сирії – 44 спостереження, молоді люди тієї ж вікової категорії, які прибули на навчання). А також екстерповані 36 зубів верхньої і нижньої щелеп людей віком від 18 до 35 років, які потрапили до Полтавського судово-медичного бюро внаслідок нещасних випадків, та великі кутні зуби верхньої та нижньої щелеп, вилучені на кафедрі хірургічної стоматології за показаннями.

Комісією з етичних питань та біоетики ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава) на своєму засіданні (№ 59а від 15.04.2008р.) встановлено, що проведені наукові дослідження людини відповідають морально-етичним вимогам Токійської декларації Всесвітньої медичної асоціації, Гельсінської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи щодо прав людини і біомедицини, відповідних законів України згідно наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000 року та етичного кодексу лікаря України.

Одонтологічний метод дослідження великих кутніх зубів верхньої і нижньої щелеп проводили згідно з рекомендаціями світової класифікації, а також згідно класифікації Гасюка А.П., Скрипнікова П.М. (2001), анатомічних утворень коронки різних класів зубів. Для реєстрації показників, як протокол дослідження використовували одонтологічну карту, запропоновану Скрипніковим П.М. (із внесеними нами змінами та доповненнями).

Сукупність матеріалу дозволяє провести поглиблене одонтологічне, одонтогліфічне вивчення великих кутніх зубів, а також встановити гістотопографічні особливості каріозного процесу в залежності від їх одонтогліфічного малюнку.

Ми визначали індекс кореляції (r_і) за Автанділовим Г.Г. (1980) різних одонтологічних ознак великих кутніх зубів з ознаками інцизівації та моляризації. Слід відзначити, що всі вказані одонтологічні ознаки різних класів зубів знімали на фотокамері з подальшим їх вивченням на дисплеї комп’ютера.

Вивчення гістологічної та гістохімічної структури емалі і дентину жувальної та апроксимальної поверхні великих кутніх зубів людини в нормі та при карієсі проведено на товстих і тонких шліфах, відповідно на нативних і гістохімічно забарвлених еріохромом-Т чорним, ШИК-альціановим синім з подальшим вивченням в прохідному та поляризаційному світлі.

Одержання товстих шліфів проводилось шляхом направленого розпилу шліфів, як у вертикальному так і в горизонтальному напрямках по відношенню до коронки зуба. Шліфи зубів одержували на спеціально сконструйованому верстаті, особливістю конструкції якого є наявність алмазних дисків діаметром 50 мм та завтовшки 5 мм. Сконструйована трансмісія на цьому апараті дозволяє розрізати зуби в заданому напрямку при малих обертах. Це є вкрай важливим для збереження мінерального складу і органічного матриксу емалі, які при великих обертах алмазного диска внаслідок тертя і високої температури звичайно згорають.

Тонкі шліфи виготовлені після одержання товстих на їх поздовжнього та поперечному розрізах. При цьому, спочатку поздовжні та поперечні зрізи зубів розрізались з одержанням пластинки завтовшки 1-2 мм, а потім одну з поверхонь наклеювали до предметного скла. Методом ручної шліфовки в алмазній пасті товщина шліфу доводилась до 30-50 мкм. Потім проводилось забарвлення шліфів декількома гістохімічними методами. Забарвлення еріохромом-Т чорним ШИК+альциановим синім дозволяє віддиференціювати емаль блакитного кольору від дентину, забарвленого в червоний колір та темну зону деструкції, завдяки еріохрому-Т чорному.

Після гістохімічного забарвлення проводилось фотографування рельєфу поверхні різних груп зубів за допомогою спеціального цифрового фотоапарату “МІNOLTA DIMAGE 7”.

Нативні та гістохімічні забарвлені тонкі шліфи вивчалися в прохідному світлі в мікроскопі «OLYMPUS» на різних збільшеннях з їх подальшим фотографуванням цифровою камерою.

Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведених комплексних одонтологічних, одонтогліфічних досліджень в першій групі частіше за все зустрічається «+5», «+4»-одонтогліфічні малюнки, при яких еоконус сполучається з епіконусом центральним стрижневим гребенем тригона та має переривчастий хід. В другій групі спостережень переважав «Y-5» одонтогліфічний малюнок, який сполучає епіконус з діаконусом дистальним гребенем тригона. Отримані дані дозволяють стверджувати, що у великих кутніх зубах верхньої та нижньої щелеп існують два типи одонтогліфічних візерунків: «Y» та «+». Як показують результати наших досліджень, «Y»-малюнок характеризується наявністю дистального гребеня тригону, який з’єднує діаконус та епіконус, і мав різну ступінь вираженості, що визначалось одонтогліфічно близьким та віддаленим розташуванням α і β ямок.

При «+»-малюнку спостерігається наявність центрального гребеня тригону, який сполучає еоконус з епіконусом, та має переривчастий хід, а також різну ступінь вираженості α та β ямки. Так, коли слабо виражений центральний гребінь тригону – добре виражена α-ямка. При добре вираженому центральному гребені тригону слабо контурована α-ямка. Друга одонтогліфічна ознака ступеня моляризації проявлялась в кількості горбиків. На відміну від Зубова А.А. (1974), нами вперше проведено позначення окремих горбиків тригона та талона згідно міжнародної класифікації Hershkovitz P. (1990) та інших.