КЛІНІКО-СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦІЄНТІВ З ПЕРШИМ ПСИХОТИЧНИМ ЕПІЗОДОМ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДАНІЙ КАТЕГОРІЇ ХВОРИХ



title:
КЛІНІКО-СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦІЄНТІВ З ПЕРШИМ ПСИХОТИЧНИМ ЕПІЗОДОМ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДАНІЙ КАТЕГОРІЇ ХВОРИХ
Альтернативное Название: Клинико-СОЦИАЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦИЕНТОВ С ПЕРВЫМ психотического эпизода И СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ лечебно-диагностической помощи данной категории БОЛЬНЫХ
Тип: synopsis
summary:

В основу дисертаційної роботи покладено результати дослідження 255 хворих, які протягом 2001–2007 років перебували під спостереженням у міському психоневрологічному диспансері № 3 і обласній клінічній психіатричній лікарні № 3  м. Харкова, а також у Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні № 1.


Для досягнення мети та вирішення поставлених задач дисертаційне дослідження проводили у декілька послідовних етапів. На початковому етапі здійснювали оцінку відповідності критеріям включення в дослідження, клінічне обстеження всіх пацієнтів, які перенесли ППЕ, визначення психопатологічної структури ППЕ, клініко-соціальних характеристик пацієнтів даної групи. Критеріями включення пацієнтів у дослідження були: перенесений перший психотичний епізод, письмова інформована згода пацієнта на участь у дослідженні, вік – старше 18 років, відповідність операціональним діагностичним критеріям психотичних розладів за МКХ-10.


Досліджувана група хворих була представлена 145 (56,9 %) чоловіками та 110 (43,1 %) жінками. На момент ППЕ середній вік чоловіків складав 25,6 ± 7,3, жінок – 28,8 ± 7,1 років.


Встановлено, що несприятливими періодами, стосовно виникнення ППЕ, виявилися вікові діапазони 21-25 років (83 пацієнта – 32,5 %) та 17–20 років (77 пацієнтів – 30,1 %). Абсолютне число жінок перевищувало кількість чоловіків у вікових групах від 21 до 45 років (χ²=0,82; р>0,05).


Психопатологічну структуру маніфестного психотичного приступу склали галюцинаторно-параноїдний синдром – 133 (52,2 %) хворих, параноїдний –
43 (16,8 %), депресивно-параноїдний – 34 (13,3 %), маніакально-параноїдний –
15 (5,9 %), афективно-параноїдний, що включав інверсію афекту – 15 (5,9 %), інші синдроми – 15 (5,9 %) обстежених. Перші психотичні прояви відповідно до діагностичних критеріїв МКХ-10 були представлені таким чином: F20.0 –
45 (17,6 %); F 23.0 – 18 (7,1 %); F 23.1 – 51 (20,0 %); F23.2 – 21 (8,2 %); F23.3 –
11 (4,3 %); F25.2 – 14 (5,5 %); інші – 95 (37,3 %) пацієнтів. У 52 (20,4 %) пацієнтів, які увійшли в підгрупу «інші», було діагностовано органічні (7,9 %) та афективні (12,5 %) розлади. 43 (16,9 %) пацієнтам з цієї підгрупи, не дивлячись на наявність психотичної симптоматики при ініціальному обстеженні, було встановлено діагноз невротичних, органічних розладів непсихотичного рівня або розладів особистості. Це можна пояснити бажанням сприяти реабілітації та соціальній реадаптації пацієнтів після ППЕ.


На наступному етапі дослідження наявність досить широкого спектру розладів у пацієнтів з ППЕ призвела до необхідності подальшого звуження досліджуваної вибірки. Було відібрано 150 пацієнтів, які перенесли ППЕ у межах розладів шизофренічного спектру: гострі та транзиторні психотичні розлади, шизофренія і шизоафективні розлади.


З метою визначення ролі факторів, що предиспонують ППЕ, було проаналізовано вік, обтяжену спадковість, преморбідну соматичну та екзогенно-органічну диспозицію, родинний стан, рівень соціальної адаптації, фактори психогенної травматизації, а також особливості продромального періоду.


Установлено, що ППЕ в більшості випадків (58,7 %) виникає у віці до
25 років. Перші психотичні прояви найчастіше відзначались у віковому діапазоні 17–20 років (40 пацієнтів – 26,7 %) та 21-25 років (45–29,9 %), а також у період
3135 років (25–16,6 %). 17 (11,3 %) пацієнтів з ППЕ становили когорту старше
40 років, серед яких було більше жінок (12 – 70,6 %), що відбиває гендерну особливість виникнення ППЕ в цьому віці (χ2=6,01; р<0,05).


При дослідженні сімейно-генеалогічного фону фактор обтяженої психічними захворюваннями спадковості встановлено у 54 (36,0 %) пацієнтів, у  16 (10,7 %) хворих батьки зловживали алкоголем та ПАР. Таким чином, достовірно переважала спадкоємна обтяженість ендогенними психічними захворюваннями, на другому місці – зловживання алкоголем (p<0,05). При цьому найбільшу частку (23,3 %) обтяженої спадковості склала шизофренія (p<0,01).


Наявність первинних органічних порушень відзначали у 102 (68,0 %) обстежених. Виявлено взаємозв’язок між органічним ураженням ЦНС (зокрема пре- і постнатальною патологією) і виникненням ППЕ (χ2=19,44; p<0,01). Ускладнення вагітності (інфекції, загроза переривання, психологічні стреси тощо) і пологів (гіпоксія, асфіксія, родові травми) реєстрували у 28 (18,7 %) матерів хворих. Порушення перінатального періоду спостерігали у 18 (21,2 %) чоловіків та
у 10 (15,4 %) жінок, наявність ЧМТ у преморбідному періоді – у 59 (69,4 %) та
41 (63,1 %) обстежених відповідно. У 82,0 % пацієнтів виявлено преморбідні особливості особистості, серед яких на перший план виступали шизоїдні риси – 19 (12,7 %) чоловіків та 15 (10,0 %) жінок (χ²=46,12; р<0,01). Серед інших типів особливостей для чоловіків характерним було переважання емоційно-нестійких та ананкастних рис (χ²=5,87; р<0,05 та χ²=4,05; р<0,05 відповідно), для жінок – істеричного типу особливостей особистості (χ²=9,77; р<0,01).


Встановлено, що наявність психогенних факторів (89 – 59,3 % пацієнтів) істотно впливає на формування ППЕ, серед останніх домінували гострі психотравми (p<0,01). Найбільш індивідуально значимими були гострі сімейно-побутові проблеми і розлучення (24,0 %), у другу чергу – труднощі на роботі, зміна посади (особливо звільнення) та умов роботи – 16,1 % хворих.


Вивчення соціальної адаптації хворих у преморбідному періоді за допомогою шкали PAS дозволило оцінити вихідний рівень соціального функціонування (СФ). Практично у половини обстежених (73–48,7 %) відзначалось стабільно-хороше СФ, у 42 (28,0 %) – стабільно-погане, у 35 (23,3 %) – ініціально хороше, але з тенденцією до погіршення. Слід відзначити досить розповсюджену характеристику пацієнтів з ППЕ – якість взаємин у родині було між «гарним» і «дуже гарним», однак відносини із друзями, зайнятість і задоволеність життям перебувала між «задовільним» і «поганим» (р<0,01). Для більшості пацієнтів характерним був взаємозв’язок високого професійного статусу зі стабільно-хорошим СФ (r=0,67), а погане СФ супроводжувалось більш вираженою психопатологічною симптоматикою та більш важкими когнітивними розладами при ППЕ (r=0,82).


В обстежених пацієнтів тривалість продромального періоду до розвитку ППЕ в більшості випадків (56,9 %) складала від 2-х до 4-х років, в середньому – 3,7 ± 1,3 року.


Найбільш вагомими психопатологічними проявами цього періоду були розлади мислення (47,3 %), характерологічні зміни із загостренням преморбідних рис особистості (82,0 %), емоційні розлади (46,7 %), розлади сприйняття (36,0 %), почуття власної зміни, а також відчуття зміни навколишніх речей (56,7 %), надмірна підозрілість або внутрішнє напруження (80,7 %), неврозоподібні розлади (56,6 %), соціальна відстороненість (76,0 %), транзиторні приховані психотичні епізоди (30,0 %) тощо.


Наведені вище преморбидні особливості та психопатологічні прояви продромального періоду слід розглядати як фактори ризику розвитку психотичних розладів та враховувати при проведенні заходів щодо удосконалення ранньої діагностики ППЕ.


На наступному етапі дослідження з метою порівняльної оцінки клініко-соціальних результатів лікування пацієнтів з ППЕ в залежності від форми надання психіатричної допомоги було виділено дві групи обстежених.


Першу групу склали 111 (74,0 %) хворих, допомога яким надавалась в умовах стаціонару. Вік пацієнтів даної групи на момент ППЕ становив від 14 до 52 років (середній вік чоловіків склав 26,8 ± 8,3, жінок – 29,8 ± 7,6 року). Більшість обстежених цієї групи на момент ППЕ відповідала віковому діапазону 2125 років.


У другу групу було включено 39 (26,0 %) пацієнтів, яким при ППЕ була надана амбулаторна або напівстаціонарна (денний стаціонар) допомога. Більшість хворих цієї групи також відповідала віковому діапазону 21–25 років (середній вік чоловіків – 22,3 ± 4,1, жінок – 25,6 ± 4,3 року).


Синдромологічну структуру перших трьох психотичних епізодів у пацієнтів обох груп наведено в табл. 1. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины