КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ПЕРИОДОНТИТА ПОСТОЯННЫХ ЗУБОВ С НЕСФОРМИРОВАННЫМИ КОРНЯМИ У ДЕТЕЙ  



title:
КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ПЕРИОДОНТИТА ПОСТОЯННЫХ ЗУБОВ С НЕСФОРМИРОВАННЫМИ КОРНЯМИ У ДЕТЕЙ  
Альтернативное Название: КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРІОДОНТИТУ ПОСТІЙНИХ ЗУБІВ З НЕСФОРМОВАНИМИ КОРЕНЯМИ У ДІТЕЙ
Тип: synopsis
summary:

Аналіз літературних даних дозволив зробити висновок про необхідність патогенетично обгрунтованого підходу до лікування і профілактики рецидивів ускладненого карієсу зубів з несформованими коренями у дітей, що враховує рівень неспецифічної резистентності і функціональних реакцій в організмі дитини, у тому числі в порожнині рота.


Обгрунтування мети роботи базується на великій поширеності ускладненої форми карієсу (періодонтиту) постійних зубів з несформованими коренями у дітей, існуючих наукових експериментальних і клінічних роботах в цій області. Лікування таких зубів вимагає особливої уваги, оскільки вони є осередком хронічної інфекції в організмі, ведуть до нефізіологічного формування коренів зубів, їх недорозвинення, що часто приводить до їх втрати. Таким чином, підвищення ефективності лікування запальних процесів в постійних зубах, що знаходяться на різних стадіях формування кореня зуба, є актуальним завданням стоматології дитячого віку.


Матеріали і методи дослідження. Дослідження, в яких оцінювалась розповсюдженість ускладненого карієсу зубів, були проведені у 180 дітей 7-14 років м. Одеси. Стан твердих тканин зубів оцінювався за індексами КПВз, КПВп.   


Експериментальні дослідження проведені для обгрунтування клінічного застосування препаратів протизапальної, антимікробної та остеотропної дії і уточнення механізмів їх дії. У трьох серіях експериментів використано 135 білих щурів лінії Вістар середньою масою 52±7 г.


Завданням першого етапу був експериментальний вибір найбільш ефективного засобу, стимулюючого остеогенез на тлі неприродного раціону з високим вмістом цукру для щурів. У  цьому експерименті на 50 тваринах у віці 30 днів проводили порівняльну оцінку остеотропної дії ряду препаратів: внутрішньошлунково вводили остеомаг, що містить кальцій, цинк, мідь, магній, вітамін D3; цинктерал (сульфат цинку) і гідроксиапатит у вигляді водної суспензії. Через місяць під тіопенталовим наркозом щурам видаляли моляр верхньої щелепи і вносили до лунки відповідно ті самі препарати і закривали циакрином. Протягом подальшого місяця щурів утримували на карієсогенному раціоні і продовжували внутрішньошлункове введення препаратів. Тварин виводили з експерименту під тіопенталовим наркозом. Для біохімічних досліджень збирали сироватку крові для визначення вмісту кальцію і неорганічного фосфору (Горячковский А.М., 1998), виділяли пульпу з різців, визначали активність кислої (КФ) і лужної (ЛФ) фосфатази (Левицкий А.П. с соавт., 1973). У виділених блоках щелеп із зубами підраховували ступінь атрофії альвеолярного відростка (Николаева А.В., 1967) і показники каріозного процесу (Терешина Т.П. із співавт, 2003).


Завданням другого етапу був вибір найбільш ефективного протиза­паль­но­го препарату на моделі періодонтиту. У 40 щурів у віці 8 місяців відтворювали періодонтит шляхом введення в трепанований моляр верхньої щелепи запального ексудату, отриманого з кореневих каналів постійних зубів дітей із загостренням хронічного періодонтиту. Через 3-5 днів тваринам вводили різні препарати для зняття запальних явищ, а саме гіпохлорит натрію, сорбент «Гіацинт», «Рідину для лікування періодонтиту», що складається з розчину преднізолона, димексиду, ріфампіцина (Деньга О.В. с соавт., 1978). Зуби закривали циакрином. Через 5 днів тварин умертвляли. У гомогенатах ясен визначали вміст малонового диальдегіду (МДА) (Стальная И.Д. с соавт., 1977),  а також активність кислої фосфатази, еластази (Viser L. et al., 1972) і каталази (Гирин С.В., 1999). У гомогенатах кісткової тканини визначали загальну протеолітичну активність (ЗПА), активність кислої і лужної фосфатаз, еластази, концентрацію кальцію і неорганічних фосфатів.


Метою третього етапу експерименту було дослідження ефективності роздільного і поєднаного застосування протизапальних препаратів і стиму­ля­торів остеогенезу при моделюванні періодонтиту. У трепанований моляр верхньої щелепи вводили протизапальний комплекс як монотерапію, із подальшим введенням остеотропних препаратів («Остеомаг», 10 ч і «Цинктерал», 1 ч), екстракту алое (20 ч) і їх суміші. Зуби закривали циакрином. Через 21 день тварин виводили з експерименту. Досліджували стан кісткової тканини щелепи щурів в ділянці, прилеглій до трепанованого зуба, визначали ті ж показники, що і в попередньому  експерименті.


У клінічних і клініко-лабораторних дослідженнях брали участь 102 дитини (56 дітей основних груп і 46 дітей груп порівняння) від 7 до 14 років, що проживають в м. Одесі і Одеській області і звернулись в ДУ "ІСАМНУ" і ДСП № 4 з приводу лікування періодонтиту зубів з несформованими коренями.


Всі діти були розподілені на 3 групи. До першої основної групи увійшло 10 дітей у віці 7-8 років з діагнозом: гострий травматичний періодонтит. Друга група складалась з 21 дитини у віці 7-14-ти років з діагнозом: хронічний гранулюючий періодонтит. Третя група включала 25 дітей у віці 7-14- ти років з діагнозом: загострення хронічного гранулюючого періодонтиту.


Групи порівняння складали пацієнти відповідного віку і статі з аналогічним діагнозом і станом порожнини рота, які отримували тільки базову терапію.


У дітей основних груп проводилась обробка кореневих каналів «Рідиною для лікування періодонтиту». Потім використовувалась виготовлена ex tempore пастоподібна суміш препаратів «Остеомаг», «Цинктерал», екстракту алое, які вводили в кореневий канал на 5-7 днів на протязі 1 місяця і далі через кожних 3 місяці до утворення дентинового містка.


У клінічних дослідженнях проводилася оцінка стоматологічного статусу, що включає визначення індексів КПВз, КПВп, PMA, Грін-Вермільона (Г-В), CPI. Для контролю стану пацієнта в динаміці лікування була розроблена 5-бальна шкала критеріїв оцінки. 


Біохімічні методи дослідження включали оцінку в ексудаті з кореневих каналів активності уреази, що скринінгово інтегрально характеризує стан мікробного обсіменіння каналу, вміст лізоциму (стан неспецифічної резис­тен­т­ності) (Левицкий А.П. с соавт., 2005), активність каталази та вміст МДА (стан антиоксидантно-прооксидантної системи (АОС/ПОЛ)).


Рентгенологічну оцінку стану періапікальних тканин і кореня зуба в динаміці лікування проводили за розробленою комп'ютерною програмою. Проводилась оцінка довжини кореня та ширина верхівкового отвору, що формується.


Спектроколориметричними методами (Дєньга О.В. та ін., 1997, 1999, 2001) оцінювали ступінь мінералізації емалі зубів при гострому періодонтиті, ступінь запалення тканин пародонта, їх проникність, функціональний стан мікрокапілярного русла слизової оболонки ясен в ділянці ураженого зуба.


Ехоостеометричні дослідження проводили для оцінки стану кісткової тканини альвеолярного відростка в ділянці кореня, що формується, за допомогою ехоостеометру ЕОМ-01Ц з розробленими мікродатчиками.


Статистичними методами були оброблені всі результати досліджень для оцінки їх похибок і достовірності їх відмінностей.


Результати досліджень та їх обговорення. Проведені обстеження дітей показали, що ускладнення карієсу (пульпіт, періодонтит) в зубах з несформованими коренями з віком збільшуються – від 6,6 % у 7-річних до 26,6% у 14-річних дітей. 


Експериментальні дослідження показали, що застосування цинктерала (ZnSO4) дозволило знизити глибину ураження на 52 %, кількість каріозних порожнин – на 47 % і кількість каріозних зубів – на 30 %. Гідроксиапатит проявив менш виражену карієспрофілактичну ефективність, знизивши глибину ураження і кількість каріозних порожнин на 38 %, а кількість каріозних зубів – лише на 14,5 %. Препарат "Остемаг" за карієспрофілактичною ефективністю посів проміжне місце між цинктералом і гідроксиапатитом.


Застосування всіх препаратів сприяло зменшенню ступеня атрофії альвеолярної кістки (р<0,01-0,05). Гідроксиапатит, в даному випадку, надав менш виражену ефективність в порівнянні з цинктералом і остеомагом.


Результати вивчення активності фосфатаз пульпи зуба щурів, яких протягом двох місяців утримували на карієсогенній дієті, показали збільшення активності КФ в 1,4 рази і зниження активності ЛФ в 1,4 рази, внаслідок чого співвідношення ЛФ/КФ зменшилося майже в 2 рази. Профілактика препара­тами, що були використані в експерименті, попереджає зниження активності ЛФ в пульпі зубів, зберігаючи її на рівні показників у інтактних щурів. При цьому жоден препарат не зміг перешкодити патологічному збільшенню активності КФ. Проте, співвідношення ЛФ/КФ у всіх дослідних групах збільшилося в 1,3-1,6 разів.


Регулярне введення щурам на фоні карієсогенних чинників препарату "Остеомаг" достовірно збільшило рівень іонізованого кальцію в крові (р<0,02) в порівнянні з гідроксиапатитом.


Препарати «Цинктерал» і «Остеомаг» практично в рівній мірі призводять до зниження рівня фосфору в крові тварин (p<0,01), що можна пояснити мобілізацією фосфатів в мінералізовані тканини під їх дією.


На підставі отриманих даних можна зробити висновок, що цинктерал і остеомаг мають виразнішу стимулюючу дію на остеогенез у порівнянні з гідроксиапатитом. Ці препарати ефективно гальмують розвиток каріозного процесу і вікову резорбцію альвеолярної кістки. Механізм остеотропної дії цинктерала і остеомага здійснюється через стимуляцію ЛФ пульпи, підвищене засвоєння іонів кальцію і активну мобілізацію неорганічних фосфатів до звапнених тканин організму. Проведене дослідження підтверджує припущення про те, що в умовах дії патогенних чинників недостатньо вживання тільки джерел мінеральних компонентів, яким є гідроксиапатит.


Морфологічні дослідження впливу різних остеотропних препаратів дозволяють зробити висновок, що більш якісно процеси регенерації відбуваються при  введенні в альвеолярну лунку після травми таких препаратів, як цинтерал і остеомаг. Через 1 місяць після початку експерименту практично на всьому протязі ушкодженої кісткової тканини відбувається повна регенерація кісткових пластин і лише місцями збереглися ділянки хрящової тканини у вигляді вузької смужки або  невеликих острівців. 


Експериментальний періодонтит призводить до порушень білкового та мінерального обміну в прилеглій кістковій тканині щелепи. Про активізацію процесів резорбції свідчить збільшення активності еластази і кислої фосфатази в кістковій тканині. Про зниження інтенсивності остеогенезу при періодонтиті судили по зниженню ЗПА більш ніж в 2 рази, індексу ЗПА/Е – в 3 рази, індексу ЛФ/КФ – в 2 рази і зменшенню рівня кальцію і відношення Са/P в 1,5 рази. Обробка кореневих каналів тільки протизапальним комплексом дещо поліпшила, але не відновила порушені показники кісткової тканини, прилеглій до зуба з періодонтитом.


Застосування композиції остеотропних препаратів після обробки корене­вих каналів протизапальним комплексом сприяло нормалізації ЗПА (495,7±39,7 нкат/г), активності еластази (3,81±0,42нкат/г), фосфатаз і вмісту кальцію в кістковій тканині при періодонтиті (4,05±0,44 ммоль/кг), а також відновило рівновагу остеогенез-резорбція, про що судили за індексами ЗПА/Е  і ЛФ/КФ .


Трепанація зуба і його інфікування призводить до вираженої запальної реакції в прилеглій ділянці ясен. Найефективніше попереджає інтенсифікацію ПОЛ, зниження активності антиоксидантного захисту і спалах запальних процесів в тканинах ясен, ініційованих періодонтитом, обробка кореневих каналів запропонованим комплексом лікувальних засобів.


Моделювання періодонтиту викликає в прилеглих яснах запальну реакцію, про що свідчить зниження на 58% антиоксидантно-прооксидантного індексу, що є співвідношенням активності каталази і концентрації МДА (АПІ). Зниження цього індексу відбувалося як за рахунок зниження активності каталази (на 35%), так і за рахунок збільшення концентрації МДА (на 53%). Використання «Рідини для лікування періодонтиту», що містить антибіотик, антисептик, кортикостероїд і димексид, дозволяє повністю зняти запальну реакцію в яснах.


У клінічних дослідженнях брали участь 102 дитини, у яких проведено лікування 104 зубів з різними формами періодонтиту в постійному прикусі з несформованими коренями. За клінічними і рентгенологічними ознаками діти були розділені на наступні групи відповідно до діагнозу: хронічний гранулюючий періодонтит – 41 дитина (основна група – 21, група порівняння – 20); загострення хронічного гранулюючого періодонтиту – 44 дитини (основна – 25, порівняння – 19); гострий травматичний періодонтит – 17 дітей (основна група – 10, група порівняння - 7).


При розкритті пульпової камери різних груп зубів при хронічному періодонтиті виявлялися путридні маси. У багатьох випадках, особливо в молярах, маніпуляції в каналах були болісні за рахунок розростання грануляцій. Після видалення пломб і препарування каріозної порожнини легко було виявити вхід  до пульпової камери, заповненої путридними масами. Деякі зуби мали різні відтінки сірого кольору, частина з яких мала травматичні сколи на 1/3, 1/2 і 2/3 коронки зуба. Це свідчило про травму, що сталася раніше. Зондування та перкусія були безболісні, термічна проба негативна. В 28 випадках слизова оболонка була без змін, в 14 випадках пастозна з цианотичним відтінком та гіперемією. В 9 випадках були сліди нориці в ділянці проекції кореня зуба.


При вивченні рентгенограм зуби розподілили за ступенем несформо­ваності коренів таким чином: 1 стадія 16 зубів, 2 стадія 13 зубів, 3 стадія 11 зубів.


При загостренні хронічного гранулюючого періодонтиту мали місце скарги: відчуття, що зуб ніби виріс, сильний біль в причинному зубі, що посилю­вався при накушуванні. Інколи біль був розлитим з ірадіацією на половину щелепи і навіть на іншу щелепу. Деякі діти скаржилися на набряк щоки. Відмічалось погіршення загального стану – підвищення температури тіла, головний біль, слабкість, остуда і сонливість. Відмічалась асиметрія обличчя за рахунок колатерального набряку м'яких тканин. Слизова оболонка в області причинного зуба була гіперемійована, згладжена. Перкусія причинних зубів різко болісна, порівняльна перкусія також позитивна у зв'язку із залучен­ням сусідніх зубів до запального процесу. При пальпації регіональні лімфатичні вузли були болісні, збільшені і рухливі. При розкритті пульпової камери в кореневих каналах у 29 випадках був серозний і в 15 випадках гнійний ексудат. На рентгенограмах всіх зубів відмічено, що вони знаходилися на різних стадіях формування кореня.


При гострому травматичному періодонтиті спостерігалися травмовані верхні центральні і латеральні різці, біля яких клінічна картина травми відпо­відала 4 класу за класифікацією Елліса або 2 класу за класифікацією ВООЗ (по Андрезену). Всі діти скаржились на біль, який з'явився після травми. При зовнішньому огляді у 10 дітей спостерігався колатеральний набряк м'яких тканин, оточуючих травмований зуб. Перкусія була безболісна, проводилась термічна проба і електроодонтодіагностика для визначення життєздатності пульпи. Основні причини виникнення періодонтіту – це активний перебіг карієсу і його ускладнення під час  всього періоду формування коренів, а також механічна травма та її віддалені наслідки.


Для уточнення діагнозу всім дітям проводилися рентгенологічні дослід­ження, які виконували методом близькофокусної контактної рентгенографії на дентальному апараті 5D2 з рентгенівською трубкою 50 kV, 7 mA при експозиції від 0,6 с на різцях до 1,2 с на молярах. Рентгенологічне дослідження включало прицільні періапикальні плівкові знімки, оцифрування плівкового рентгено­ло­гіч­ного зображення на сканері Epson з високою роздільною здатністю з подальшою комп'ютерною обробкою зображення. Рентгенологічні дослідження проводилися в початковому стані, через 3, 6, 9 та 12 місяців.


Нами була розроблена комп'ютерна програма, доступна для практичних лікарів, яка дозволяє проводити вимірювання на рентгенограмі ширини несформованої верхівки і довжини зростаючого кореня, порівняти ці величини в динаміці в одного і того ж зуба.


Лікування загострення хронічного періодонтіту проводилось згідно загально­прийнятої методики. Після препарування, розкриття порожнини зуба і подальшої обробки кореневого каналу, за протоколом дітям групи порівняння проводилася медикаментозна обробка кореневих каналів 3 % розчином гіпохло­риду натрію, а дітям основної групи медикаментозну обробку здійснювали «Рідиною для лікування періодонтиту». Після цього кореневі канали зубів залишали відкритими на 3-6 днів з призначенням ополіскувань гіпертонічним розчином до зникнення скарг пацієнтів на біль в зубах і зняття симптомів загострення запалення. Потім кореневі канали повторно обробляли анти­сеп­тиками за вище­зга­даною методикою, висушували паперовими штифтами. Дітям групи порівняння залишали в кореневих каналах вологі турунди (змочені розчином мікроцида), а дітям основної групи в кореневих каналах залишали сорбент АУТ-М, змочений вищезгаданою рідиною. Всі зуби закривали герметичною пов'язкою з дентин-пасти на 2 дні (48 годин). По закінченню цього терміну проводили аналіз ефективності медикаментозної обробки кореневих каналів. Після чого в канал зуба вводилась суміш препаратів «Остеомаг», «Цинктерал» і «Водний розчин алое» на 5-7 днів протягом місяця.


Аналіз отриманих даних свідчить про те, що найкращі клінічні резуль­тати за медикаментозною обробкою каналів (0 балів) отримані у дітей основної групи, де застосовувалася «Рідина для лікування періодонтиту» у поєднанні з сорбентом АУТ-М. При цьому, в групі порівняння спостерігалися негативні показники (3 бали – 11%), що вимагало використання додаткових методів і подовжило терміни лікування.


За 1 рік спостережень у  дітей з діагнозом гострий травматичний періо­донтит приросту каріозних зубів та каріозних порожнин, як основної, так і порівняльної групи, не відбувалось. В той самий час у  дітей з діагнозом хронічний гранулюючий періодонтит відбувся незначний приріст каріозних зубів та каріозних порожнин.


У  дітей  основних груп через 1 рік гігієнічний індекс Г-В  знизився в 2,7 - 5,2 рази, а в группах порівняння – в 2,1 - 3,0 рази. Аналогічно в декілька разів за 1 рік знизився і індекс гінгівіту PMA.


Ефективність запропонованого методу лікування ускладненого карієсу зубів з несформованими коренями при оцінці за 5-бальною шкалою складає 71% при лікуванні загострення хронічного гранулюючого періодонтиту, 76 % - при лікуванні хронічного гранулюючого періодонтиту, 74 % - при лікуванні гострого травматичного періодонтиту.


Рентгенологічно апексогенез був підтверд­жений в 80 % випадків при гострому травматичному періодонтиті. Апексифікация відбулася в 76 % випадків при хронічному гранулюючому періодонтиті і в 71 % випадку – при загостренні хронічного гранулюючого періодонтиту.


Хронічний періодонтит характеризується зниженою активністю уреази у вмісті кореневого каналу в середньому в 2,2 рази у порівнянні з гострою формою перебігу патології (p<0,01). Оскільки фермент уреазу в основному продукує патогенна мікрофлора, можна зробити висновок, що загострена форма періодонтиту супроводжується інтенсивнішим розмноженням мікро­флори в кореневих каналах. Проведення традиційної терапії хронічного періодонтиту та в стадії загострення в групах порівняння призвело до суттєвого зменшення активності уреази в ексудатах (3,5 - 4,2 мк-кат/кг) (p<0,01), а після обробки кореневого каналу «Рідиною для лікування періодонтиту» з подаль­шим застосуванням сорбенту в основних групах активність уреази не визначалась зовсім (при обох формах).


Проведення базової терапії хронічного періодонтиту в групі порівняння сприяло підвищенню вмісту лізоциму в ексудаті з кореневого каналу в 1,8 разів. Після промивання каналу «Рідиною для лікування періодонтиту» і використання сорбенту в основній групі рівень лізоциму збільшився в 3,9 рази.


Розвиток періодонтиту супроводиться спалахом ПОЛ в кореневому каналі, про що свідчать високі значення рівня МДА в ексудаті.  І традиційне лікування і комплексна профілактика періодонтиту призвели до значного зниження через 7 днів рівня МДА в ексудаті. Вміст МДА в ексудаті з кореневих каналів зубів основної групи дітей із загостреною формою патології зменшився в 33,1 рази, тоді як в групі порівняння – в 11,0 разів.


Початкове дослідження ексудату з зубів показало, що загострення хроні­но­го генералізованого періодонтиту супроводжується достовірно високим рівнем активності антиоксидантного ферменту каталази. Ці результати можуть говорити про виснаження антиоксидантної захисної системи кореневого каналу при хронічному перебігу патології. Лікування періодонтиту обох форм за різними схемами сприяло значному підйому активності каталази в ексудаті з кореневих каналів. Варто відзначити, що промивання каналів «Рідиною для лікування періодонтиту» з подальшим застосуванням сорбенту незалежно від форми перебігу періодонтиту призвело до більш вираженого збільшення активності каталази по відношенню до цього показника в групах порівняння. Високою активністю каталази в ексудаті з кореневих каналів зубів дітей основних груп можна пояснити істотне зниження інтенсивності ПОЛ.


Оцінка у дітей ступеня мінералізації твердих тканин зубів з несформо­ваними коренями спектроколориметричним методом показала, що в більшості випадків вона була знижена в порівнянні з нормою. В результаті проведення комплексної терапії, яка включа остеотропні і адаптогенні препарати, ступінь мінералізації цих зубів через 1 рік значно виріс, про що свідчить зменшення градієнта коефіцієнта відбиття світла на довжинах хвиль в області 450-580 нм в середньому в 2 рази. У той самий  час в групі порівняння grad R протягом року практично не змінився.


Практично у всіх дітей з ускладненим карієсом зубів з несформованими коренями в початковому стані спостерігалась негативна гіперемія мікрокапіляр­ного русла ясен на регламентоване жувальне навантаження, що свідчить про порушення функціональних реакцій в ньому. Крім того, у них спостерігалася знижена концентрація в крові оксигемоглобіну, висока бар'єрна проникність слизової оболонки ясен для розчину Ш-П, а в разі періодонтиту – підвищена концентрація в крові метгемоглобіну. Проведення запропонованого комплексного лікування зубів з несформованими коренями дозволило вже через 6 місяців збільшити концентрацію оксигемоглобіну в кровотоці мікрокапілярного русла слизової ясен в ділянці причинного зуба, зменшити бар'єрну проникність слизової ясен для фарбника розчину Ш-П, практично ліквідувати негативну гіперемію мікрокапілярного русла на жувальне навантаження. У групі порівняння вказаних вище змін не спостерігалося.


При проведенні ехоостеометричних досліджень вимірювалась швидкість поширення УЗ хвилі в кістці альвеолярного відростка в районі зубів з несфор­мо­ваними коренями. Швидкість УЗ хвилі в кістковій тканині визначається насамперед об'ємною часткою кісткових трабекул, повноцінністю білкової матриці і кісткової структури, загальною мінеральною щільністю кістки. Проведені в початковому стані ехоостеометричні дослідження в районі зубів з несформованими коренями дали середнє значення швидкості УЗ-хвилі 1580±10 м/с. Проведення терапії з використанням остеотропних і адаптогенних препаратів вже через 6 місяців підсилило процеси новоутворення кісткової тканини та її якість, про що свідчить збільшення швидкості поширення УЗ-хвилі в середньому по групах на 110 м/с у порівнянні з початковим станом (1690 ± 20 м/с), а через 1 рік – на 150 м/с (1730 ± 20 м/с). В групах порівняння змін швидкості УЗ хвилі за вказаний період практично не спостерігалося.


Таким чином, ………………..


 


 


ВИСНОВКИ


 


У дисертаційній роботі представлено патогенетично, експериментально і клінічно обгрунтоване нове рішення актуального завдання стоматології дитячого віку, що полягає у підвищенні ефективності лікування періодонтиту постійних зубів з несформованими коренями у дітей за рахунок поетапного комплексного застосування антимікробних, протизапальних, адаптогенних і остеотропних препаратів.


1. Встановлено, що поширеність ускладненого карієсу зубів з несформованими коренями у дітей 7-14 років  м. Одеси зростає від 6,6 % в 7 років до 26,6 % в 14 років.


2. Розроблена нова модель періодонтиту в експерименті на тваринах із використанням ексудату з зубів дітей з ускладненим карієсом, на якій обгрунтована та опрацьована схема застосування комплексу препаратів для його лікування, що містить антимікробні та протизапальні препарати, знижуючі ЗПА більш ніж в 2 рази, активність кислої фосфатази і еластази в кістковій тканині тварин в 1,91 і 1,51 рази відповідно.


3. В експерименті на моделі карієсу зубів морфологічними і біохімічними дослідженнями показано, що препарати «Остеомаг» і «Цинктерал» найефективніше стимулюють остеогенез за рахунок стабілізації активності фосфатаз в пульпі зубів (співвідношення ЛФ/КФ зросло в 1,6 рази).


4. Обгрунтовано комплекс діагностичних тестів для зубів з несформованими коренями, що включає розроблену 5-бальну шкалу клінічного стану, біохімічні параметри ексудату з кореневого каналу, біофізичні параметри кісткової тканини альвеолярного відростка в області кореня зуба, спектроколориметрію твердих тканин зуба і стан регіональної гемодинаміки.


5. Розроблена комп'ютерна програма обробки і аналізу рентгенограм для точної оцінки зміни розмірів несформованого кореня в процесі лікування ускладненого карієсу.


6. Застосування розробленого комплексу лікування у дітей періодонтиту постійних зубів з несформованими коренями сприяє швидкому поліпшенню клінічної картини, біохімічних показників ексудату з кореневого каналу, рентгенологічних параметрів форми і розмірів кореня зуба, ультразвукових і спектроколориметричних параметрів кістки альвеолярного відростка та слизової оболонки ясен.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины