VACANCIES AND COOPERATION

Матеріали і методи дослідження. Дисертаційна робота виконана на базі загальноосвітніх шкіл №121 м. Одеси та №12 м. Луганська, шкіл-інтернатів №3 м. Одеси та №1 м. Луганська. У дослідженні прийняли участь практично здорові дівчата у віці 13-15 років. Загальна чисельність вибірки склала 150 осіб. З цієї кількості у 50 дівчат соціально-економічні умови були задовільними (діти навчалися у загальноосвітній школі ІІ-ІІІ ступеня, контрольна група), тоді як в основну групу увійшли 100 дівчат, які навчалися у школі-інтернаті та здебільшого походили з соціально неблагополучних сімей.

Критеріями виключення із дослідження була наявність перебування на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань, перенесені протягом останніх 12 місяців важкі гострі захворювання як інфекційного, так і соматичного характеру (туберкульоз, вірусний гепатит, серозний менінгіт, ЧМТ), аменорея, інші гінекологічні захворювання.

Загальноклінічне обстеження проводилося під час планового профілактичного огляду дівчат. Збирали анамнез, оцінювали фізичний розвиток дівчат на підставі визначення антропоскопічних (стан шкірних покривів і слизистих оболонок, ступінь жировідкладення, характеристики опорно-рухового апарату (скелет, форма грудної клітини, хребта, ніг і стоп), а також ознак статевого дозрівання (оволосіння під пахвами і на лобку, розвиток молочних залоз), антропометричних (довжина і маса тіла, окіл грудної клітки) і фізіометричних показників (життєва місткість легенів) з їх подальшою оцінкою за шкалами регресії, розробленими лабораторією гігієни дітей і підлітків НДІ гігієни і медичної екології АМН України.

Оцінку статевого розвитку проводили за загальноприйнятою методикою А.В. Ставицької і Д.Н. Арон (1959). Складали формулу статевого розвитку з коефіцієнтом, який відповідав ступеню розвитку кожної з ознак : Ма_Р_Ах_Ме_. Кількісна оцінка ступеня статевого розвитку проводилась за Л.Г. Тумилович

Відсутність вторинних статевих ознак в 13 років і менструацій в 15 років сприймалися у якості доказової бази для клінічного висновку про затримку статевого розвитку. Оцінку оволосіння проводили шляхом визначення гирсутного числа за Фериманом-Голвеєм. Загальна оцінка перебігу пубертатного періоду проводилася із визначенням стадії статевого розвитку за класифікацією Tanner J.M.

Оцінювали поперечні розміри таза (distantia spinarum, distantia cristarum, distantia trochanterica) та зовнішню кон’югату (conjugata exte a) за допомогою тазоміру за стандартною методикою.

Поряд з оцінкою фізичного та статевого розвитку проводилося загальноклінічне обстеження дівчат, що прийняли участь у дослідженні. Оцінювали загальний соматичний стан, особливості конституції. При необхідності дівчат направляли на консультацію до педіатра, ендокринолога, невропатолога, офтальмолога, генетика з метою виключення соматичної та супутньої патології.

Дослідження ехоструктури та розмірів внутрішніх статевих органів проводили з використанням апарата Sonoline-400 (Siemens, Німеччина).

На етапі первинного контакту і формування груп досліджень всі обстежені пацієнтки проходили загальні клінічно-лабораторні обстеження. Визначення функціонального стану гіпофізу та яєчників проводили за рівнями в крові фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеїнізуючого (ЛГ), пролактину та статевих гормонів (естрадіол, прогестерон) і тестостерону, які визначали імуноферментним методом тест-систем фірми “Хема-Медика” (Росія) у багатопрофільній діагностичній лабораторії пологового будинку №5 м. Одеси. У різні фази менструального циклу досліджували базальний рівень зазначених гормонів, забір венознозної крові проводили одномоментно.

Визначали загальний вміст у сироватці крові іонів кальцію арсеназо-III методом на автоаналізаторі Technicon RA-XT (США), рівень іонізованого кальцію в сироватці крові визначали іоноселективним методом на аналізаторі OP-270 («Radelkis», Угорщина) за допомогою наборів фірми «DiaSys» (Росія).

Визначення екскреції гідроксипроліну з сечею проводили колориметричним методом П.М. Шараєва (1992) по кольоровій реакції з n-діметиламинобензальдегідом. Добову екскрецію глікозаміногліканів (ГАГ) визначали за рівнем гексуронових кислот (Л.І. Слуцький, 1969; у модифікації П.М. Шараєва і співав., 1987). Описані дослідження виконували у клінічній лабораторії Дитячого лікувально-діагностичного центру ім. Резніка.

Для визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини застосовували ультразвукову остеоденситометрію за допомогою ультразвукового денситометра Osteo Syst SONOST 2000 (Корея) на п’ятковій кістці.

Денситометричні дослідження проводили під час первинного обстеження як в основній, так і в контрольній групах, а також через 6 та 12 місяців в основній групі.

Дівчатам основної групи з метою корекції метаболізму та структурно-функціональних змін кісткової тканини, кальцієвого обміну призначали базисну терапію препаратом кальцію з вітаміном D та мікроелементами (Кальцемін), до складу якого входили кальцій (цитрат – 842 мг + карбонат – 202 мг), вітамін D (50 МО), цинк (2 мг), мідь (0,5 мг), марганець (0,5 мг), бор (50 мкг). Кальцемін призначався по 1 таблетці два рази на добу протягом шести місяців. Водночас використовували природний біофлавоноїд EKCO в добовій дозі 6 таблеток (120 мг) протягом 12 тижнів, а у подальшому по 1 таблетці двічі на добу. Загальна тривалість медикаментозної корекції складала 6 місяців.

Основною метою експериментального дослідження було вивчення впливу тривалого аліментарного дефіциту незамінних амінокислот (АК), кальцію (Са), фосфору (Р) і біофлавоноїдів (БФ) на стан статевої системи у самиць щурів. Для цього використовували рестриктивний раціон, що складається з кукурудзи (80 %), пшеничного борошна (15 %), цукру, солі, буряка, моркви і капусти по 1 %. З таким раціоном щур одержує в середньому близько 1 г білка, 40 мг кальцію, 50 мг фосфору і 3 мг БФ. При цьому щодоби щуру під час активного росту для нормального розвитку необхідно 3 г білка, 150 мг Са, 170 мг Р и 20 мг БФ.

Усього на початку експерименту було використано 15 самиць і 3 самці пятимісячного віку лінії Вістар стадного розведення. 5 самиць одержували стандартний повноцінний раціон віварію (інтактна група), 5 – неповноцінний раціон без препаратів (контрольна група), 5 – неповноцінний раціон на тлі щоденного введення per os препаратів ЕКСО 500 мг/кг і кальцеміна 280 мг/кг.

Дефіцитний раціон самки щурів почали одержувати за 1 тиждень до запліднення, протягом усієї вагітності (21 день) і лактації (30 днів). Після лактації для подальшого дослідження були відібрані дитинчата-самки і виключені самці. По закінченні лактації потомство, матері якого одержували неповноцінний раціон, переводили на такий же раціон, що дослідні тварини одержували ще протягом місяця. Дитинчата інтактних самок одержували стандартний раціон віварію, а щурята, матері яких одержували препарати ЕКСО та кальцемін на тлі неповноцінної дієти, продовжували містити в тих же умовах. Загальний розподіл експериментальних серій може бути представлений таким чином:

І група – інтактний контроль – раціон віварію - 12 щурів (РВ);

ІІ група – неповноцінний раціон без корекції - 8 щурів (НР);

ІІІ група – неповноцінний раціон з корекцією (ЕКСО в дозі 500 мг/кг і кальцемін в дозі 280 мг/кг) - 13 щурів (НР +).

Таким чином, усього після народження щури другого покоління знаходилися в експерименті два місяці (1 місяць лактація і 1 місяць на самостійному харчуванні).

Стан тварин і ендокринної системи оцінювали за динамікою маси тіла, естрального циклу, який досліджували кольпоцитологічно (вагінальні мазки) у ранкові години протягом місяця і за вмістом сумарних естрогенів у крові щурів у фазі проеструса (дозрівання і звільнення яйцеклітини).

Масу щурів контролювали шляхом зважування після закінчення лактації, через 15 днів після переведення на самостійне харчування і перед забоєм. У стадії проеструса, за часом близьким до етапів зважування, проводили забір крові з хвостової вени для визначення вмісту сумарних естрогенів. Визначення сумарних естрогенів (естрона, естрадіола і естріола) проводили за кольоровою реакцією Ітриха.

По закінченні досліду щурів виводили з експеримента із використанням сучасних біоетичних норм, під тіопенталовим наркозом (40 мг/кг) шляхом кровопускання з серця. Збирали сироватку крові, відділяли яєчники, матку і стегнову кістку.

Вплив тривалого дефіциту незамінних компонентів їжі оцінювали за естральними циклами, динамікою ваги, вмісту сумарних естрогенів у стадії про еструса, відносній вазі яєчників і матки (мг яєчника або матки / г маси тіла), щільності стегнової кістки; за показниками неспецифічної резистентності організму в сироватці крові (активність каталази, вміст МДА, загальна протеолітична активність і вміст інгібітору трипсину).

Дисертаційне дослідження було проведено у два етапи. Спочатку в умовах експерименту були визначені ключові патогенетичні ланки порушення репродуктивного здоров’я у самиць щурів під час статевого дозрівання та запропонований лікувально-профілактичний комплекс для корекції метаболічних порушень. Потім були проведені натурні дослідження на контингенті дівчат високого ризику із порівнянням стану їх репродуктивного здоров’я з контролем (здоровими дівчатами). Нарешті, була проведена оцінка ефективності запропонованого на підставі експерименту лікувального-профілактичного комплексу. Всі дослідження проводилися із дотриманням сучасних норм біоетики та доказової медицини.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою параметричних і непараметричних методів. Визначення критеріальних значень та основні обчислення проводилися за допомогою статистичних пакетів програми Statistica 6.0.

Результати дослідження та їх обговорення. В умовах експерименту була смодельована аліментарно-залежна затримка статевого розвитку. При цьому у самиць щурів, одержаних від аліментарно-дефіцитних тварин, що харчувалися неповноцінним раціоном, починаючи з антенатального періоду розвитку, становлення естрального циклу відбувалося у віці 8 – 9 тижнів. Застосування препаратів ЕКСО та кальцеміну на тлі неповноцінного раціону дозволило нормалізувати час настання першого еструсу, скоротити до нормальних величин міжеструсовий період, зменшити частоту появи стадії діеструса і збільшення частоти появи стадії проеструса і метаеструса.

При співставленні динаміки ваги і вмісту сумарних естрогенів у сироватці крові самок щурів на тлі аліментарного дефіциту в умовах експерименту нами знайдено суттєву кореляційну залежність між цими показниками (r=0,65 p<0,05), при цьому самки щурів І (нормальний раціон) та ІІІ (раціон з корекцією груп) практично не відрізнялися за ними.