Request a thesis ВЛИЯНИЕ ПРОЛАКТИНА НА ТЕСТОСТЕРОНЗАВИСИМЫЕ ПРОЦЕССЫ В ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЕ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження були проведені на 300 статевозрілих самцях щурів популяції Вістар. У роботі використані інтактні та ГЕ тварини, а також щури з одночасно видаленим гіпофізом та сім’яниками. Тварин утримували при кімнатній температурі та природному освітленні в стандартних умовах віварію. Всі тварини знаходилися на рекомендованому для цього виду тварин раціоні та питному режимі ad libitum. Введення гормональних та інших препаратів, а також знеживлення тварин здійснювали між 10 та 11 годинами ранку. Експерименти були проведені переважно у зимово-весняний період. Кожну піддослідну групу тварин вивчали водночас з відповідною контрольною групою.

Дослідження проводили вiдповiдно до національних “Загальних етичних принципів експериментів на тваринах” (Україна, 2001), які узгоджуються з положеннями “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1985).

Гіпофіз видаляли трансаурикулярним методом (Федотов В.П., Баграмян Е.Р., 1971). Відповідні контрольні групи тварин зазнавали даної операції, яка включала всі етапи, крім видалення гіпофіза. Аналізу були піддані результати, отримані на тваринах з повним видаленням гіпофіза, у чому пересвідчувалися шляхом ревізії турецького сідла під час забою тварин. Двосторонню гонадектомію проводили через тиждень після видалення гіпофіза за загальноприйнятою методикою в стерильних умовах.

В експериментах по дослідженню впливу гормонів на функціональні процеси в ПЗ інтактним та оперованим тваринам починали вводити ПРЛ і тестостерону пропіонат (ТСП) через два тижні після останньої операції. Використовували фармпрепарат “Лактин” – ПРЛ великої рогатої худоби виробництва Каунаського заводу ендокринних препаратів (активність гормону складала 100 одиниць/флакон). Водний розчин ПРЛ в об’ємі 0,2 мл уводили внутришньом’язово один раз на добу, що становило 3,5 од/100 г маси тварини; всього тварини отримували 10 ін’єкцій гормону. лійний розчин ТСП щурам уводили внутришньом’язово протягом 3 діб у дозі 2 мг/кг маси тіла. При вивченні сумісного впливу гормонів тваринам уводили спочатку ПРЛ, а потім ТСП за вищевказаними схемами. Тварини контрольних груп отримували еквівалентні об’єми розчинників - дистильованої води (контроль 1), персикової олії (контроль 2) та їх комбінацію (контроль 3) за схемами, які співпадають з режимом уведення гормонів.

В окремій серії експериментів моделювали гіпопролактинемію, яку створювали шляхом пригнічення секреції ПРЛ in situ. Для цього інтактним щурам уводили препарат парлодел (ПРД) у дозі 750 мкг/100 г маси тіла двічі на добу, протягом 14 діб. Через добу після останнього уведення гормонів тварин зважували та знеживлювали згідно з вимогами відповідних регламентуючих документів.

Рівень Т у сироватці визначали за допомогою наборів для радіоімунологічних досліджень “Стерон-Т- ^25II” (м. Мінськ). Концентрацію ПРЛ у сироватці крові було досліджено з використанням специфічної щурячої антисироватки, розробленої лабораторією стандартизації гормональних препаратів (Інститут експериментальної ендокринології та хімії гормонів РАМН, м. Москва).

Досліди по вивченню концентрації, вмісту та біосинтезу РНК, а також ядерних та цитоплазматичних білків у ПЗ було проведено на 20 групах щурів. Тварин через добу після останнього уведення препаратів або розчинників зважували, уводили внутрішньочеревно такі радіоактивні попередники: для РНК ³Н-оротову кислоту (1110 кБк/100 г маси тіла тварини), для білків -¹⁴С-гідролізат (1110 кБк/100 г маси тіла тварини). Через 60 хв тварин знеживлювали, ПЗ виділяли, зважували та піддавали подальшій обробці на льоду. НК в ПЗ визначали за методом Цанєва та Маркова (1960). Глобулінові білки із ядер двічі екстрагували за допомогою 0,14 М NaCl (Збарський І.Б., Георгієв Г.П., 1959). Гістони вилучали за допомогою кислотної екстракції (0,25 N HCl) і залишали для екстракції на три години (Johns E.W., Butler J.1., 1962). Екстракцію негістонових білків (НГБ) із осаду ядер проводили за допомогою 0,025 N NaOH протягом двох-трьох годин (Умансь-кий С.Р. та співавт.,1971), з наступним центрифугуванням при 6 000 об/хв протягом 20-25 хвилин.

Супернатант після зсідання ядер використовували для дослідження цитоплазматичних білків (Orensfein J.M., March W.H., 1968).

Оптичну щільність отриманих зразків білкових фракцій, які вивчались, визначали на спектрофотометрі “Спекорд - UVVIS (Carl Zeiss, Jena)”, кількісний вміст білку в пробі розраховували за формулою Г.А. Романова (1976).

Концентрацію білків у ПЗ відтворювали в мг/г тканини.

Для визначення активності синтезу РНК і білків за включенням мічених попередників до певної кількості досліджуваних фракцій додавали 10 мл сцинтиляційної рідини ЖС-7. На лічильнику “Бета-2” підраховували радіоактивність проб (розп/хв).

За показник активності синтезу РНК та клітинних білків у ПЗ була прийнята радіоактивність проб, відтворена в Бк/мг речовини.

Для визначення ефектів досліджуваних гормонів на структурно-функціональний стан залози частину ПЗ тварин усіх піддослідних груп фіксували в рідині Карнуа, заливали у парафін та готували серійні зрізи, які зафарбовували гематоксиліном та еозином. Аналіз гістоструктури ПЗ проводили на малому (3,2х0,1х16) та великому (40х0,6х16) збільшенні світлового мікроскопа “Ampleval” (Carl Zeiss, Jena).

Одержані дані були оброблені за допомогою непараметричних методів (критерій Дана (Q) для малих вибірок, що дозволяє адекватно оцінити відмінності в порівнюваних групах) і подані у вигляді медіани, 25 і 75 процентилей (Q25, Q75) (Гланц С., 1999).

На всіх рисунках у всіх розділах наведено зміни показників, що вивчалися, відтворені у відсотках по відношенню до ефекту дії відповідного розчинника, який приймався за базову величину (100 %).

Результати досліджень та їх обговорення. Вплив введення препаратів пролактину і тестостерону на рівні ендогенних гормонів, масу і функціональні показники передміхурової залози інтактних щурів. Слід зазначити, що в наших дослідженнях вплив введення як ПРЛ, так і Т на масу ПЗ був позитивним (73 % ПРЛ, 79 % ТСП), а попереднє введення ПРЛ значно потенціювало андрогенну дію ТСП на ПЖ (120 % ПРЛ+ТСП, P<0,05). Про необхідність присутності ПРЛ для реалізації стимулюючої дії Т на масу ПЗ свідчить і той факт, що на тлі гіпопролактинемії, створеної ПРД, приріст маси залози після введення ТСП був значно нижчим (ПРД+ТСП – 38 %).

Встановлено, що у інтактних тварин уведення препаратів Т та ПРЛ, як нарізно так і послідовно, призводить до вірогідного підвищення рівня ендогенного Т (341 % - ПРЛ, 158 % - ТСП, 79 % - ПРЛ+ТСП, P<0,05); при цьому ефект одного ПРЛ – найбільш виразний, а послідовне застосування гормонів зменшувало приріст андрогену. Рівень ПРЛ в сироватці крові даної групи тварин теж змінюється внаслідок уведення досліджуваних препаратів аналогів гормонів: під впливом “Лактину” цей показник вірогідно підвищувався (на 197 %, P<0,05), після ТСП - знижувався (на 61 %, P<0,05), а за умов послідовного уведення “Лактину” та ТСП концентрація ПРЛ практично не змінювалася порівняно з контролем. Про “підтримуючу” роль ПРЛ по відношенню до рівня Т свідчить також те, що ПРД знижував концентрацію Т (на 55 %, P<0,01) а уведення в цих умовах ТСП підвищувало концентрацію чоловічого гормону усього на 104 %.

Таким чином, у наших експериментах на тваринах з цілісною гіпофізарно-гонадною системою ПРЛ підвищував рівень Т, а зростання концентрації Т при введенні ТСП знижувало рівень ПРЛ, тобто між цими гормонами встановлено наявність таких функціональних відносин, котрі забезпечують сталість їх балансу в інтактному організмі.

В той же час, підвищення рівня ПРЛ (P<0,01) у тварин, яким на тлі застосування ПРД уводили ТСП, свідчить про інверсію вищеозначених відносин за умов виключення лактотрофів гіпофіза та вказує на Т-залежну активацію негіпофізарних джерел синтезу ПРЛ, тобто Т обмежує (інгібує) або підтримує (підвищує) рівень ПРЛ у плазмі в залежності від його базової концентрації.