ОСОБЕННОСТИ ВЛИЯНИЯ БЕТА-АДРЕНОБЛОКАТОРОВ НА СУТОЧНЫЕ КОЛЕБАНИЯ АРТЕРИАЛЬНОГО ДАВЛЕНИЯ И ЕГО РЕАКЦИЮ НА ФИЗИЧЕСКИЕ И ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ НАГРУЗКИ У БОЛЬНЫХ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ  



title:
ОСОБЕННОСТИ ВЛИЯНИЯ БЕТА-АДРЕНОБЛОКАТОРОВ НА СУТОЧНЫЕ КОЛЕБАНИЯ АРТЕРИАЛЬНОГО ДАВЛЕНИЯ И ЕГО РЕАКЦИЮ НА ФИЗИЧЕСКИЕ И ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ НАГРУЗКИ У БОЛЬНЫХ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ  
Альтернативное Название: ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ БЕТА-АДРЕНОБЛОКАТОРІВ НА ДОБОВІ КОЛИВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА ЙОГО РЕАКЦІЮ НА ФІЗИЧНЕ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ
Тип: synopsis
summary:

Клінічна характеристика хворих та методологія дослідження. Робота базується на результатах обстеження 106 пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) II стадії, 1–2 ступеня, серед яких 70 складали чоловіки та 36 – жінки. Усі пацієнти були обстежені у відділі гіпертонічної хвороби Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України з метою виключення вторинної (симптоматичної) артеріальної гіпертензії та встановлення стадії гіпертонічної хвороби. Середній вік пацієнтів склав 47,6 ± 0,8 роки. Середня тривалість ГХ – 9,1 ± 0,4 роки. До дослідження не включалися хворі з цукровим діабетом 1 та 2 типу, верифікованою симптоматичною артеріальною гіпертензією, клінічними проявами ішемічної хвороби серця, серцевою недостатністю. Залучали до дослідження хворих, які ніколи не лікувалися з приводу ГХ (51 людина) та лікування яких було недостатньо ефективним (55 осіб), у зв’язку з чим було вирішено змінити терапію. Перед включенням до дослідження цим хворим відміняли лікування на 1 тиждень. В кінці безмедикаментозного періоду всім хворим проводили велоергометрію, статичне ізометричне та психоемоційне навантаження, добове моніторування артеріального тиску з / або без безперервного запису RR-інтервалів (із заданою частотою запису ЕКГ). Велоергометрія проводилась за методикою безперервної ступінчастої проби: тривалість кожної сходини складала 3 хв., початкове навантаження – 25 Вт, збільшення потужності кожної подальшої сходини на 25 Вт до досягнення субмаксимальної ЧСС (75 % за таблицею Шеферда від максимальної ЧСС) з наступним 10-хвилинним відновлюючим періодом. Вимірювали АТ та ЧСС на кожній сходині навантаження та в період відновлення. Статичне ізометричне навантаження проводили за допомогою ручного динамометра. Навантаження розраховували як 75 % від масимального стискання. На початку дослідження, на висоті навантаження (в кінці першої хвилини) та через 1 хв. відновлюючого періоду вимірювали АТ та ЧСС. Психоемоційне навантаження проводили за методикою проведення «інформаційної проби» з використанням комп’ютерної гри. Навантаження обмежувалося 5 хвилинами. АТ та ЧСС вимірювали на початку дослідження, в період навантаження на 1-ій, 3-ій та 5-ій хвилинах та через 1 хвилину після закінчення. Добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) проводили за допомогою монітору ABPM-2 та CardioTens (фірми Meditech, Угорщина). Виміри виконували кожних 15 хвилин у денний період активності і кожні 30 хвилин під час нічного сну (згідно з індивідуальними даними режиму дня). Аналізували середні значення систолічного та діастолічного АТ (САТ і ДАТ) за добу, день і ніч, варіабельність САТ і ДАТ, добовий індекс, індекс навантаження тиском, ранковий приріст АТ та його швидкість. Дослідження варіабельності серцевого ритму (ВСР) проводили за допомогою апарату CardioTens (фірми Meditech, Угорщина). Комп’ютерна система моніторування в апараті дозволяє безперервно реєструвати RR-інтервали та проводити аналіз показників ВСР (у часовій і частотній області) за добу, день, ніч (згідно з індивідуальними даними режиму дня). Автоматично розраховувались та аналізувались в роботі наступні показники в часовій області ВСР: SDNN (мс), SDNN-i (мс), SDANN (мс), r-MSSD (мс), pNN50 %, SDSD, HRV – тріангулярний індекс та в частотній області ВСР (автоматично використовували метод розрахунку спектру потужності, який базується на швидкому перетворенні Фур’є): HF (мс2) – потужність спектру в діапазоні 0,4–0,15 Гц; LF (мс2) – потужність спектру в діапазоні 0,15–0,04 Гц; HFn та LFn – в нормалізованих одиницях (н.е.); 4) TP – загальна потужність в діапазоні від 0,003 до 0,40 Гц; співвідношення LF/ HF. Для ідентифікації типу ремоделювання та виявлення гіпертрофії лівого шлуночка проводили ехокардіографію в М-режимі на апараті «Sonoline SL-1» фірми Siеmens за загальноприйнятими методиками в стані спокою на початку дослідження. Масу міокарду лівого шлуночка розраховували за формулою Penn Convention.


Лікування хворих здійснювали наступними бета-адреноблокаторами: карведілолом (Коріол, «КRKA», Словенія), бетаксололом (Локрен, «SANOFI~SYNTHELABO», Франція), целіпрололом (Целіпрол, «Lechiva», Чехія). Дозу препарату підбирали індивідуально з урахуванням реакції на лікування. Початкові добові дози досліджуваних препаратів були наступними: карведілолу 25–50 мг, бетаксололу 10 мг, целіпрололу 200 мг. В кінці першого тижня оцінювали реакцію пацієнта на лікування, а через два тижні від початку терапії, у випадку відсутності нормалізації АТ, дозу препарату збільшували у два рази. Термін терапії склав 4 тижні. Лікування карведілолом проводили у 44 хворих у двох групах.
У першій (33 особи) препарат призначали в дозі до 50 мг, середньодобова доза склала 42,2 ± 2,6 мг, у другій (11 осіб) – в дозі до 100 мг, середньодобова доза була 95,5 ± 3,0 мг. Бетаксололом лікували 32 пацієнтів і добова доза складала 10–20 мг (середня 18,4 ± 0,8 мг). Целіпролол приймали 30 пацієнтів, середньодобова доза була 326,8 ± 17,2 мг. В кінці 4-го тижня терапії повторно проводили велоергометрію, ізометричне та психоемоційне навантаження, ДМАТ та дослідження варіабельності серцевого ритму.


 


На основі отриманих даних була створена база даних в системі «SPSS 10.0 for Windows». Статистичну обробку результатів проводили за спеціально розробленими алгоритмами, діючими в рамках статистичного пакету «SPSS 10.0». Нормальність розподілення значень оцінювали за допомогою тесту Колмогорова-Смірнова. За нормальності розподілення оцінку відмінностей між двома залежними вибірками проводили за допомогою t-тесту для залежних вибірок. При нормальному розподіленні значень оцінку відмінностей між двома незалежними вибірками використовували t-тест для незалежних вибірок, при порівнянні більш ніж двох вибірок використовували однофакторний дисперсійний аналіз (One-Way ANOVA). Кореляційний аналіз проводили при нормальному розподіленні значень за допомогою методу кореляцій Пірсона. Всі отримані результати подані в роботі у вигляді середньої арифметичної величини (М) ± помилка середньої арифметичної.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины