VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет та вказано методи дослідження. Висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведені дані про особистий внесок, апробацію, впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

В першому розділі наведений аналітичний огляд наявних літературних даних щодо сучасного стану питань епідеміології, етіології та патогенезу карієсу, а також методів його профілактики.

Матеріал і методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилось 414 дітей (219 дівчаток та 195 хлопчиків) 5-15 років, в тому числі 120 дітей 5-7 років, 166 – 8-12 років та 128 – 13-15 років. 212 дітей мешкали в Луганську (за даними обласної санітарно-епідеміологічної станції, вміст фтору у водопровідній воді у місті складає 0,4 мг/л); 202 дитини були мешканцями міста Северодонецька Луганської області, де вміст фтору у воді складає 0,3 мг/л. У місті Северодонецьку екологічна ситуація на момент спостереження була вкрай несприятливою в зв’язку з роботою великого хімічного комбінату – виробничого об’єднання «Азот». Контрольні групи склали 93 дитини з відсутністю карієсу, в тому числі 53 дитини з Луганська та 40 дітей з Северодонецька. Препарат «Лісобакт» (боснійського виробництва) для розсмоктування по 2 таблетки тричі на добу протягом 6 місяців приймали 32 дитини з Луганська та 31 – з Северодонецька; препарат «Вітафтор» (українського виробництва) по 1 таблетці 1 раз на день протягом 6 місяців приймали 25 дітей з Луганська та 32 – з Северодонецька. Комбінацію препаратів приймали 31 дитина з Луганська та 33 – з Северодонецька. Роботу виконували з дотриманням всіх положень з біоетики.

Для оцінки ураженості зубів карієсом використовували два основних показника – розповсюдженість та інтенсивність. Розповсюдженість карієсу – це відношення кількості осіб (у %), які мають уражені карієсом зуби (каріозні, запломбовані та видалені – КЗВ) до загальної кількості обстежених. Інтенсивність карієсу (за індексом КЗВ – сумою каріозних, запломбованих та видалених зубів у однієї дитини) оцінювали у всіх дітей. Приріст інтенсивності карієсу визначали як зміну показника інтенсивності карієсу через 6 та 12 місяців від початку прийому препаратів «Лісобакт» або «Вітафтор», або їх комбінації. Для визначення резистентності емалі зубів використовували тест емалевої резистентності. Клінічний огляд ротової порожнини проводили з реєстрацією клінічних індексів. Ступінь запалення ясен оцінювали у відсотках за папілярно-маргінально-альвеолярним індексом (індекс ПМА). Стан гігієни порожнини рота у дітей визначали за індексам, які оцінюють площу зубного нальоту. У дітей 5-7 років розраховували індекс Федорова-Володкіної, у дітей 8-15 років – індекс Green-Vermillion.

Мікробіологічне дослідження проводили одноразово до санації ротової порожнини. Матеріалом для дослідження були зубний наліт та детрит каріозних порожнин зубів. Встановлення родової приналежності культур та видову ідентифікацію бактерій проводили згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР № 535 від 22 квітня 1985 року «Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження, які застосовуються у клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних установ». Визначали АКА, АЛА та АІА виділених бактерій, титри специфічних антибактеріальних антитіл до етіологічних агентів карієсу в розгорнутій реакції аглютинації.

У змішаній слині дітей визначали: вміст лізоциму, секреторного та сироваткового Ig A, Ig G, ФІ та ФЧ нейтрофілів, проводили НСТ-тест. Імунологічні дослідження виконували двічі: при первинному стоматологічному огляді та через 6 місяців.

Хімічний склад зубів у здорових та хворих на карієс дітей проводили методом рентгеноспектрального мікроаналізу та хімічного аналізу в лабораторії випробувального центру "Восток ГРГП" (Луганськ, вулиця Радянська, 38). Для дослідження використовували зуби, отримані при їх фізіологічній зміні, а також при їх видаленні за ортодонтичними показаннями. Стан щільних тканин тимчасових та постійних зубів оцінювали на підставі даних про вміст у тканині зуба наступних хімічних сполук та мікроелементів (F, SO3, Na2O, K2O, P2O5, MgO, CaO, SiO2, TiO2, Fe2O, Fe2O3, P, Hg, Pb, Cu, Ti, W, Mn, Wo, Ni, Cr, Ba, Sn, Ag, Zn, Cr). У якості зовнішнього контролю якісного та кількісного складу тканини зубів нами використані дані хімічного аналізу зубів дітей, які мешкають у Житомирській області.

Антибактерійний ефект препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор» відносно бактерій, які викликають карієс, вивчали in vitro при концентраціях препаратів 3 мкг/л.

Отримані цифрові результати обробляли статистично на персональному комп’ютері методами варіаційної статистики.

Стоматологічний статус та хімічних склад зубів дітей 5-15 років, які мешкають у Луганську та у Северодонецьку. Нами встановлено, що стоматологічний статус дітей, які мешкають в Луганську та в Северодонецьку, характеризується високою розповсюдженістю та інтенсивністю карієсу, незадовільним станом гігієни порожнини рота та тканин пародонта. Найбільші негативні зміни стоматологічного статусу мають місце у дітей, які проживають у найбільш несприятливій екологічній зоні (місто Северодонецьк).

Так, розповсюдженість карієсу в загальній групі обстежених дітей склала 77,54 % (321 дитина), в тому числі 159 дітей, які мешкали в Луганську, та 162 дитини, які мешкали в Северодонецьку. Дітей з Луганська, хворих на карієс, було 47 у віці 5-7 років, 54 – у віці 8-12 років, та 58 – у віці 13-15 років. Серед дітей, хворих на карієс, мешканців Северодонецька, у віці 5-7 років було 47, у віці 8-12 років – 66, у віці 13-15 років – 49. Розповсюдженість ускладнених форм карієсу у дітей, які мешкали в Луганську, виявилась вірогідно (у 1,34 разу) нижчою, ніж у мешканців Северодонецька. З 414 обстежених дітей дуже висока інтенсивність карієсу була зареєстрована у 70, висока – у 155, середня – у 96, низька – у 93. Незалежно від екологічної ситуації у зоні мешкання, у дітей з дуже високим та високим ступенем інтенсивності карієсу ми виявили зниження структурно-функціональної резистентності емалі (6-10 балів за результатами тесту емалевої резистентності), а у дітей з середнім та низьким ступенем інтенсивності карієсу ми виявили середню стійкість зубів до карієсу (4-5 балів).

В загальній групі обстежених дітей значення індексів Федорова-Володкіної та Green-Vermillion відповідали незадовільному рівню гігієни порожнини рота, при цьому найгірший гігієнічний стан порожнини рота мав місце у дітей 5-7 років (р<0,05 порівняно з середньогруповим показником). Найкращим гігієнічний стан порожнини рота був у дітей 13-15 років (задовільний рівень). У мешканців Луганська та Северодонецька значення вказаних індексів вірогідних відмінностей між собою не мали.

Нами встановлено, що в загальній групі дітей значення індексу ПМА відповідало гінгівіту середнього ступеня тяжкості (30-60 %). При цьому в мешканців Луганська середнє значення даного індексу було вірогідно нижчим, ніж у мешканців Северодонецька.

Кількісно хімічний склад зубів у різних екологічних зонах мешкання суттєво різниться, а якісно – залишається незмінним. Хімічний склад зубів дітей, які мешкають в Луганську та в Северодонецьку, характеризується зниженням вмісту фтору, окису калію, підвищенням вмісту окисів сірки, натрію, магнію та кремнію та незмінним вмістом окисів кальцію та фосфору відносно показників дітей, які склали групу зовнішнього контролю (мешканці Житомирської області). Хімічний склад зубів різниться кількісно залежно від типу зубів, стоматологічного статусу та екологічних особливостей зони проживання. Найбільші кількісні зміни хімічного складу зубів (зниження вмісту фтору, окису калію, підвищення концентрацій окисів сірки, заліза, кремнію, магнію, натрію та титану) спостерігаються у дітей, хворих на карієс тимчасових зубів, особливо у тих, які мешкають у Северодонецьку.

Видовий склад та імуносупресивні властивості збудників карієсу. Видовий склад карієсогенних бактерій був вивчений нами у 63 дітей, в результаті чого з каріозних порожнин було виділено 286 штамів бактерій, які належали до родів Streptococcus, Staphylococcus, Stomatococcus, Peptococcus, Peptostreptococcus та Porphyromonas. Від усіх дітей бактерії були виділені винятково в асоціаціях, при цьому кількість асоціантів коливалась від 4 до 9. Найбільш часто з детриту ізолювали стрептококи (138 штамів), в тому числі 63 штами S. mutans, 44 штами S. salivarius та 31 штам S. oralis. Представники роду Porphyromonas були подані 22 штамами P. gingivalis та 41 штамом P. endodontalis. Рід Staphylococcus був поданий винятково 26 штамами S. epidermidis. Рідше ізолювали Peptococcus niger (9,79 %), Peptostreptococcus magnus та Stomatococcus mucilaginosus (6,29 % і 4,55 %).

Нами встановлено, що всі бактерії, ізольовані з детриту, володіли виразними АКА, АЛА та АІА. Найбільший імуносупресивний потенціал мають S. mutans, найменший – порфіромонади. Найбільші частоту та титри специфічних антитіл до бактеріальних антигенів реєстрували у здорових дітей.

Показники гуморальної та клітинної ланок імунітету в дітей, хворих на карієс. Нами встановлено, що в загальній групі дітей будь-якого віку, хворих на карієс, активність лізоциму у змішаній слині була вірогідно нижчою, ніж в здорових дітей. Як в здорових дітей, так і в дітей, хворих на карієс, найменшу активність лізоциму в слині реєстрували у дітей 5-7 років. У дітей, які мешкали в Луганську, активність лізоциму в слині була вищою, однак невірогідно, ніж в дітей, які мешкали у Северодонецьку.

Нами встановлено, що концентрації секреторного Ig A в слині дітей, хворих на карієс (загальна група), були вірогідно нижчими таких у здорових дітей у всіх вікових групах. Як і у випадку з активністю лізоциму, концентрації секреторного Ig A у здорових та хворих на карієс дітей 5-7 років виявились найменшими порівняно з такими для дітей 8-12 та 13-15 років. Вплив екологічної обстановки на вміст секреторного Ig A в слині дітей був більш вираженим, ніж відносно активності лізоциму. Концентрація секреторного Ig A в слині здорових та хворих на карієс дітей 13-15 років, які мешкали в Луганську, вірогідно перевищила таку в дітей, які мешкали в Северодонецьку. У здорових дітей 8-12 років, мешканців Луганська, рівень секреторного Ig A невірогідно перевищив показник дітей, які мешкали в Северодонецьку, а дітей, хворих на карієс, це перевищення було вірогідним. В той же час, у дітей з різних екологічних регіонів вміст секреторного Ig A в слині зі збільшенням віку підвищувався.

Спрямованість змін рівня сироваткового Ig A в слині дітей співпадала з такою для секреторного Ig А.

Концентрації Ig G в слині дітей, хворих на карієс, були нижчими, ніж в здорових дітей, незалежно від віку та екологічної ситуації у зоні проживання. Так, в загальних групах дітей 5-7, 8-12 та 13-15 років, хворих на карієс, середній рівень Ig G в змішаній слині виявився вірогідно нижчим показника здорових дітей (загальна група). При цьому найвищі рівні Ig G реєстрували у дітей 13-15 років, найменші у дітей 5-7 років, незалежно від стоматологічного статусу. Найнижчі рівні Ig G в слині як здорових, так і хворих на карієс дітей реєстрували у мешканців міста Северодонецька. Вірогідні відмінності виявлені для дітей 8-12 та 13-15 років, хворих на карієс. Слід також відзначити, що в здорових дітей, які мешкали в Луганську, рівні Ig G в слині вірогідно перевищували такі у здорових дітей, які мешкали в Северодонецьку.

Нами встановлено, що в загальній групі дітей 5-7, 8-12 та 13-15 років, хворих на карієс, значення ФІ нейтрофілів слини було вірогідно нижчим, ніж ФІ в здорових дітей. При цьому не виявлено суттєвих розбіжностей між значеннями ФІ у дітей всіх вікових груп з різним стоматологічним статусом. У дітей, хворих на карієс, які мешкали в Северодонецьку, ФІ був вірогідно нижчим такого у мешканців Луганська. Розбіжності між значеннями ФІ в залежності від екологічної ситуації спостерігали також і в здорових дітей (значення були вищими в дітей, які проживали в Луганську).

ФЧ нейтрофілів слини був вірогідно зниженим у дітей всіх вікових груп, хворих на карієс, порівняно з показниками здорових дітей аналогічного віку. Слід також відзначити, що значення ФЧ нейтрофілів слини у дітей 5-7 років, як здорових, так і хворих на карієс, були вірогідно вищими аналогічних показників у дітей 13-15 років. У мешканців Северодонецька, як здорових, так і хворих на карієс, ФЧ нейтрофілів було нижчим аналогічного показника у дітей, які мешкали в Луганську.

Аналіз результатів НСТ-тесту також виявив розбіжності серед здорових та хворих на карієс дітей. Суттєвої розбіжності між показниками НСТ-тесту в залежності від віку та екологічної ситуації не виявлено.

Антибактерійний потенціал препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор». Нами встановлено, що in vitro препарати «Лісобакт» та «Вітафтор» у діючих концентраціях 3 мкг/л мали виразний антибактерійний ефект відносно карієсогенних бактерій, суттєво затримуючи їх розмноження у живильному середовищі. При однаковій вихідній концентрації бактерій всіх видів на початку досліду, кінцеві концентрації були різними в залежності від присутності у живильному середовищі препаратів «Лісобакт» або «Вітафтор». Так, в контролі (тільки середовище 199, без препаратів) кількість бактерій через 24 години перевищувала їх вихідну концентрацію в 3-5,5 рази в залежності від виду. Присутність у середовищі 199 «Лісобакту» затримало розмноження S. mutans в 1,6 разу, S. salivarius та P. magnus – в 1,5 рази, S. oralis – в 1,75 разу, S. epidermidis – в 3,0 рази, S. mucilaginosus – в 2,75 разу, P. niger – в 1,67 разу, P. gingivalis та P. endodontalis – в 2,33 та в 2,67 разу. Аналогічно впливав на розмноження перерахованих бактерій і препарат «Вітафтор», але його потенціал був невірогідно нижчим, ніж такий в «Лісобакту».

Вплив препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор» на імунні показники слини. Нами встановлено, що вихідні активність лізоциму, рівні сироваткового та секреторного Ig A, Ig G, значення ФІ та ФЧ нейтрофілів, НСТ-тесту в слині дітей 5-15 років, які склали контрольні (хворі на карієс діти не приймали жодного з препаратів) та дослідні (хворі на карієс діти приймали або один з препаратів, або їх комбінацію) групи та були мешканцями різних екологічних зон Луганської області, вірогідних відмінностей між собою не мали (для конкретної екологічної зони).

Дослідження активності лізоциму у дітей через 1,5 години після розчинення у ротовій порожнині таблетки «Лісобакту» дозволило відзначити вірогідне збільшення концентрації лізоциму порівняно з показником дітей контрольних груп. Прийом «Лісобакту» дітьми 5-15 років не призводив до суттєвого збільшення концентрацій секреторного та сироваткового Ig A, а також Ig G. Навпаки, присутність збільшеної концентрації лізоциму в слині дітей супроводжувалось значущим підвищенням фагоцитарної активності нейтрофілів у дітей 8-15 років (збільшенням ФІ та ФЧ, показника НСТ-тесту) та невірогідним – у дітей 5-7 років.

Прийом «Вітафтору» супроводжувався незначними змінами активності лізоциму, рівнів секреторного та сироваткового Ig A, Ig G, а також показників ФІ, ФЧ та НСТ-тесту дітей порівняно з аналогічними показниками дітей контрольних груп.

При прийомі комбінації препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор» відзначали покращання всіх досліджуваних показників, але ці зміни були практично однаковими з такими в дітей, які приймали виключно «Лісобакт». Тому ми зробили висновок, що імуностимулюючий потенціал комбінації «Лісобакту» та «Вітафтору» не відрізняється від такого у «Лісобакту» та визначається саме його діючим початком.

Вплив препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор» на хімічний склад зубів. Встановлено, що прийом «Лісобакту» суттєво не змінював хімічний склад зубів незалежно від їх типу та місця проживання дітей. Всі досліджувані хімічні показники у дітей, які приймали «Лісобакт», залишались стабільними та статистично не відрізнялись від аналогічних показників дітей контрольних груп. Навпаки, тривалий прийом препарату «Вітафтор» сприяв зміні хімічного складу як тимчасових, так і постійних зубів. Вказаний вплив чітко простежувався незалежно від віку дітей та екологічної ситуації у місці їх мешкання. Прийом комбінації препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор» сприяв збільшенню вмісту фтору (в 1,31-1,45 разу) в тимчасових та постійних зубах дітей 5-15 років незалежно від екологічної ситуації в зоні їх мешкання, при відсутності впливу на кількісний склад інших хімічних сполук зубів. Збільшення вмісту фтору в зубах було обумовлено винятково дією «Вітафтору».

Вплив препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор» на стоматологічний статус. Нами встановлено, що показники інтенсивності карієсу в дітей 5-15 років, які приймали тільки «Лісобакт», були вірогідно нижчими, ніж у дітей контрольних груп. При цьому приріст показника інтенсивності карієсу через 6 місяців у дітей, мешканців Луганська та Северодонецька, які приймали «Лісобакт», склав 0,003-0,014 % та 1-1,7 %, а у дітей контрольних груп – 10-12 %. Визначення показників інтенсивності карієсу через 12 місяців також дозволило відзначити вірогідні розбіжності між показниками дітей контрольних та дослідних груп. Прийом «Лісобакту» дітьми, які мешкали в Луганську, призводив до зниження інтенсивності карієсу в 1,17 разу в дітей 5-8 та 13-15 років та в 1,18 разу в дітей 8-12 років (р<0,05 в усіх випадках). Аналогічні зміни під дією «Лісобакту» спостерігали і в дітей, які мешкали в Северодонецьку; але показники інтенсивності карієсу в цих дітей були вищими, ніж у дітей з Луганська. Результати тесту на резистентність емалі у дітей після прийому «Лісобакту» через 6 та 12 місяців вірогідно не відрізнялись від таких на початку прийому препарату. Схоже впливав на інтенсивність карієсу у дітей і прийом «Вітафтору». Нами встановлено, що через 5 місяців від початку прийому комбінації препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор» у дітей 5-15 років, які мешкали в Луганську та Северодонецьку, приріст показників інтенсивності карієсу був невірогідним. Найбільші розбіжності показників інтенсивності карієсу були виявлені через 12 місяців після початку прийому препаратів. Виявилось, що профілактичний прийом комбінації препаратів протягом 6 місяців сприяв зниженню інтенсивності карієсу в 1,3 разу, тоді як прийом лише одного з препаратів знижував інтенсивність карієсу в 1,16-1,17 разу.

Після прийому препарату «Лісобакт» протягом 6 місяців значення індексів Федорова-Володкіної та Green-Vermillion у дітей 5-15 років, які мешкали в Луганську та Северодонецьку, вірогідно знизились порівняно з показниками дітей контрольних груп. Через 12 місяців від початку прийому препарату спостерігали схожу картину. Через 6 місяців після початку прийому препарату «Вітфтор» значення індексів Федорова-Володкіної та Green-Vermillion у дітей були вірогідно нижчими, як і у випадку прийому «Лісобакту». Через 6 місяців після початку прийому комбінації препаратів у дітей, які мешкали як в Луганську, так і в Северодонецьку, відбувалось зниження значень індексів Федорова-Володкіної та Green-Vermillion незалежно від віку дітей. Значення індексів були суттєво нижчими, ніж в дітей, які приймали тільки «Лісобакт» або тільки «Вітафтор». Через 12 місяців після початку прийому препаратів зміни значень індексів були аналогічні таким в дітей, які приймали тільки один препарат, але більш суттєвими. У мешканців Северодонецька значення індексів були вищими, ніж в дітей з Луганська (в 1,32-1,62 рази наприкінці прийому).

Найзначніше зниження значень індексу ПМА через 6 та 12 місяців спостерігали в дітей, які приймали комбінацію препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор» порівняно з дітьми, які приймали тільки один препарат. У дітей будь якого віку, які мешкали в Северодонецьку, значення індексу ПМА були вищими, ніж в мешканців Луганська. Через 12 місяців після початку прийому комбінації препаратів найменшим значення індексу ПМА було в дітей 13-15 років, які мешкали в Луганську (3,1 %), а найбільшим – в дітей 5-7 років, які мешкали в Северодонецьку.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального завдання сучасної медицини, яке полягає в розробці патогенетично обґрунтованого способу корекції порушень мікробіологічного та імунного гомеостазу ротової порожнини, показників мінерального обміну зубів у дітей 5-15 років, хворих на карієс, з використанням комбінації препаратів «Лісобакт» та «Вітафтор».

1. У дітей 5-15 років, які мешкають у містах Луганську та Северодонецьку, розповсюдженість карієсу складає 77,54 %, частота реєстрації ускладнених форм карієсу – 48,0 %, при переважанні карієсу дуже високого та високого ступеня інтенсивності (54,3 %) та незадовільних рівні гігієни ротової порожнини і стані тканин пародонта. Розповсюдженість ускладнених форм карієсу, частота ідентифікації карієсу дуже високого та високого ступеня інтенсивності, а також негативні показники гігієни порожнин рота та стану тканин пародонта у дітей 5-15 років, які мешкають у Северодонецьку, вірогідно вищі таких у дітей аналогічного віку, які мешкають у Луганську.

2. Якісний хімічний склад зубів не залежить від їх типу, віку та місця мешкання дітей. На кількісний склад хімічних сполук зубів дітей суттєво впливає місце мешкання та стоматологічний статус дітей, а також тип їх зубів. Кількісний хімічний склад зубів дітей 5-15 років, які мешкають у Луганську та Северодонецьку, характеризується зниженим вмістом фтору та окису калію, підвищеним вмістом окисів сірки, натрію, магнію, кремнію при незміненому вмісту окисів фосфору та кальцію відносно аналогічних показників дітей, які мешкають у Житомирській області (зовнішній контроль). Найбільші кількісні зміни хімічного складу зубів спостерігають при карієсі тимчасових зубів дітей, які мешкають у Северодонецьку. Найменший дефіцит фтору зареєстрований у постійних зубах дітей, які мешкають у Луганську.

3. Карієс є змішаною інфекцією, етіологічними агентами якої є бактерії родів Streptococcus, Staphylococcus, Stomatococcus, Peptococcus, Peptostreptococcus та Porphyromonas. Ці бактерії локалізуються в детриті каріозних порожнин та мають виразну АКА, АЛА та АІА. Найбільший імуносупресивний потенціал мають S. mutans, найменший – порфіромонади. Найбільші частоти та титри специфічних антитіл до карієсогенних бактерій реєструють у дітей, які не хворіють на карієс.

4. У дітей 5-15 років, хворих на карієс, у ротовій порожнині має місце недостатність локальних гуморальної та клітинної ланок імунітету, що має прояв у зниженні у змішаній слині активності лізоциму, рівнів Ig A та Ig G, а також у зменшенні фагоцитарної активності нейтрофілів змішаної слини. Імунопатологічні порушення найбільш виражені у дітей, хворих на карієс, які мешкають у Северодонецьку.

5. Препарати «Лісобакт» та "Вітафтор" у діючих концентраціях 3 мкг/мл in vitro мають виразну бактеріостатичну дію відносно бактерій, які викликають карієс у дітей. Прийом комбінації даних препаратів має найбільший антибактерійний та імунокоригувальний ефект, підвищує вміст фтору в зубах, сприяє зниженню розповсюдженості та інтенсивності карієсу, покращує показники стану гігієни порожнини рота та тканин пародонта.