Оптимізація лікувально-профілактичних стратегій зі зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу  



title:
Оптимізація лікувально-профілактичних стратегій зі зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу  
Альтернативное Название: Оптимизация лечебно-профилактических стратегий по снижению риска сердечно-сосудистых осложнений у больных эссенциальной артериальной гипертензией в сочетании с сахарным диабетом 2 типа
Тип: synopsis
summary:

Матеріали та методи досліджень. Всього обстежено 136 хворих на ЕАГ з супутнім ЦД 2 типу та без нього, середній вік яких складав 55,5±0,5 років, з них 52 (38,2%) чоловіки і 84 (61,8%) жінки. Тривалість захворювання на ЕАГ становила в середньому 8,4±0,3 років, на ЦД 2 типу – 5,6±0,4 років.


Усі хворі були розподілені на 2 групи. Групу І склали 67 пацієнтів, серед них 40 (59,7%) жінок та 27 (40,3%) чоловіків з ЕАГ ІІ ст., групу ІІ – 69 хворих, з них 44 (63,8%) жінки та 25 (36,2%) чоловіків з ЕАГ ІІ ст. та ЦД 2 типу. В групу контролю увійшли 25 практично здорових осіб, серед них 13 (52,0%) жінок та 12 (48,0%) чоловіків. Середній вік хворих (відповідно 55,7±0,8 і 55,3±0,6 років) та тривалість захворювання на ЕАГ (відповідно 8,2±0,5 і 8,5±0,5 років) в групах І і ІІ достовірно не відрізнялись. Тривалість ЦД 2 типу у пацієнтів групи ІІ в середньому склала 5,6±0,4 років. Індекс маси тіла (ІМТ) у хворих цієї групи був достовірно вищим (31,5±0,4 кг/м2 проти 27,6±0,3 кг/м2 в групі І, р<0,05). За рівнем HbA1С 17 (24,6%) хворих групи ІІ знаходились у компенсації, 43 (62,3%) – у субкомпенсації та 9 (13,1%) – у декомпенсації вуглеводного обміну.


Для досягнення поставленої мети і виконання завдань дисертаційної роботи з груп І і ІІ були рандомізовані підгрупи, пацієнти яких, поряд з гіполіпідемічною терапією аторвастатином, антиагрегантною терапією аспірином і цукрознижувальними препаратами (метформін, гліклазид), отримували різні схеми АГТ:


·       Іа (n=22) – монотерапія іАПФ раміприлом 5-10 мг/добу (середньодобова доза 8,6 мг);


·       Іb (n=23) – монотерапія БРА кандесартаном 8-16 мг/добу (середньодобова доза 13,9 мг);


·       Іс (n=22) – комбінована АГТ раміприлом 5-10 мг/добу і кандесартаном 8-16 мг/добу (середньодобові дози відповідно 8,1 і 10,0 мг);


·       ІІа (n=23) – комбінована АГТ раміприлом 5-10 мг/добу і амлодипіном 5-10 мг/добу (середньодобові дози відповідно 8,9 і 7,6 мг);


·       ІІb (n=23) – комбінована АГТ кандесартаном 8-16 мг/добу і амлодипіном 5-10 мг/добу (середньодобові дози відповідно 14,2 і 7,4 мг);


·       ІІс (n=23) – комбінована АГТ раміприлом 5-10 мг/добу і амлодипіном 5-10 мг/добу у поєднанні з триметазидином 70 мг/добу (середньодобові дози відповідно 8,9; 7,4; 70 мг).


Тривалість спостереження складала 24 тижні.


За основними клініко-демографічними показниками (вік, стать, ІМТ, тривалість ЕАГ та ЦД 2 типу, рівень САТ і ДАТ, частота серцевих скорочень (ЧСС), рівень ЗХС, глюкози натще, HbA1с та МАУ) всі досліджувані підгрупи на початку лікування достовірно не відрізнялись (р>0,05).


Офісне вимірювання АТ проводили ртутним сфігмоманометром до початку лікування, а також на 4, 8, 12 та 24 тижні дослідження згідно рекомендацій ESC/ESH (2007).


ДМАТ проводили за допомогою апарату АВРМ-02/MMeditech Ltd.»,Угорщина) за стандартною методикою. Аналізувались середньодобові (тСАТ і тДАТ), денні (дСАТ і дДАТ) і нічні (нСАТ і нДАТ) показники САТ і ДАТ та їх варіабельність, середньодобовий пульсовий АТ (тПАТ), ЧСС, індекс часу (ІЧ) та індекс площі (ІП) для тСАТ і тДАТ, добовий індекс та тип добового ритму АТ.


Стан інтракардіальної гемодинаміки досліджувався на ультразвуковому сканері En Visor C (Philips, США) секторним датчиком 2-4 МГц в стандартних позиціях з використанням М- ,2D- режимів та імпульснохвильової допплерографії. Визначали кінцево-систолічний (КСР) і кінцево-діастолічний (КДР) розміри, фракцію вкорочення (FS), кінцево-систолічний (КСО) і кінцево-діастолічний (КДО) об’єми, ударний об’єм та фракцію викиду (ФВ). Оцінювали розмір лівого передсердя (ЛП), товщину міжшлуночкової перетинки (ТМШП) і товщину задньої стінки (ТЗС) ЛШ. В імпульсному режимі визначали максимальну швидкість кровоплину в фазу раннього наповнення ЛШ (Ем), в фазу передсердної систоли (Ам) та їх співвідношення (Емм).


Масу міокарда (ММ) ЛШ розраховували за формулою Penn Convention: ММ ЛШ=1,04×([КДР+ТЗС ЛШ+ТМШП]3–[КДР]3)–13,6. Індекс маси міокарда ЛШ (ІММ ЛШ) визначали як відношення ММ ЛШ до площі поверхні тіла. За критерій ГЛШ був взятий ІММ ЛШ більше 125 г/м2. Тип геометрії ЛШ визначали за A. Ganau і співавт.


 


Стан функції нирок оцінювали за рівнем МАУ у ранішній порції сечі та швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ), яку розраховували за формулою D. Cockcroft та M. Gault: ШКФ=[(140–вік)×(маса тіла)]×(0,85 у жінок)/72×(креатинін сироватки).

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины