| summary: | Матеріали та методи дослідження. Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України на базі відділення дитячої кардіології, кардіохірургії і реабілітації, а також в умовах дитячої консультативної поліклініки Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України, що є клінічною базою кафедри педіатрії факультету інтернатури та післядипломної освіти.
Обстежено 272 дитини у віці 12-17 років: 237 осіб з підвищенням систолічного й/або діастолічного артеріального тиску вище 90-го процентиля кривої розподілу АТ для відповідної статі, росту й віку на 3-х візитах до лікаря з інтервалом у 10-14 днів та 35 здорових дітей, рівень артеріального тиску яких не перевищував 89-го процентиля кривої розподілу АТ (контрольна група). Артеріальний тиск визначали на верхніх і нижніх кінцівках методом Короткова відповідно до рекомендацій Української асоціації кардіологів (2004), рекомендацій Європейського товариства гіпертензії (2007) і Американського національного комітету з попередження, діагностики та лікування підвищеного АТ (2003).
Комплексне клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження виявило у 94 осіб (39,7 %) вторинну АГ, у подальше дослідження дані пацієнти не включалися.
Основну групу склали 143 дитини 12-17 років, серед яких 61 особа (31 хлопчик і 30 дівчаток) з ВНАТ, 82 особи (47 хлопчиків і 35 дівчаток) з ПАГ. Верифікацію діагнозу первинної артеріальної гіпертензії проводили відповідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ – 10) і класифікацією за В.Г. Майданником та співавт., затвердженою на ІІІ Конгресі педіатрів України (2006 р.).
Клінічне обстеження включало аналіз анамнезу (тривалість часу, протягом якого було документовано підвищений АТ, наявність і вид патології вагітності, пологів, особливості стану здоров'я дитини в наступні вікові періоди, черепно-мозкові та інші травми), провідних факторів ризику виникнення АГ (спадкова обтяженість з гіпертонічної хвороби, надмірне вживання повареної солі, паління, вживання алкоголю, гіподинамія), клінічний огляд із застосуванням загальноприйнятих методів і визначенням індексу Кетле. Всі обстежені були консультовані дитячим неврологом, ендокринологом, офтальмологом, отоларингологом; за показаннями – ангіологом, нефрологом та іншими фахівцями.
Інструментальне обстеження включало стандартну електрокардіографію у 12 загальноприйнятих відведеннях; 24-годинну реєстрацію АТ і моніторування ЕКГ за Холтером, які виконували за допомогою апарату «Кардіотехніка 4000АТ» («Інкарт», Санкт-Петербург) і «CardioTens» (Meditech, Угорщина). Під час проведення ДМАТ ритм життя дитини був звичайним; всі пацієнти виконували пробу з фізичним навантаженням і психологічний стрес-тест за допомогою діагностичного апаратного комплексу «Діагноз». Дитина та її батьки заповнювали щоденник спостережень, у якому фіксували самопочуття, виконуваний вид діяльності, час засинання й пробудження, прийому їжі й інших фізіологічних актів, виконання функціональних проб. При аналізі даних оцінювали: середні значення АТ (систолічного, діастолічного, пульсового); максимальні й мінімальні значення АТ; індекс часу гіпертензії; варіабельність АТ; добовий індекс. Всі параметри ДМАТ аналізували окремо по САТ і ДАТ для кожного часу доби (день, ніч) та в сукупності за добу.
За результатами оцінки циркадного профілю АТ обстежені були розподілені на 4 підгрупи: 61 особа з високим нормальним АТ, 24 особи з «гіпертензією на білий халат», 30 осіб з лабільною АГ, 28 осіб зі стабільною формою АГ.
Оцінку вегетативного статусу складали за даними вихідного вегетативного тонусу та варіабельності серцевого ритму, яку здійснювали під час 24-годинної реєстрації АТ і моніторування ЕКГ за Холтером на апаратно-програмному комплексі «Cardio Tens» (Meditech, Угорщина) і «Кардіотехніка 4000АТ» («Інкарт», Санкт-Петербург). Запис ритмограми тривав протягом 24 годин. Аналіз ВСР проводили відповідно до рекомендацій Комітету експертів Європейського товариства кардіологів і Північноамериканського товариства електрокардіостимуляції та електрофізіології (1996). Використовували часовий (Time domain methods) і частотний (Frequency domain methods) методи аналізу ВСР. Часовий аналіз включав статистичні (з оцінкою SDNNindex, rMSSD, pNN50%) і геометричні методи (гістограми, трикутна форма кривої Лоренца). Спектральний аналіз проводили методом швидкого перетворення Фур'є з оцінкою ТР, VLF, LF, HF, LF/HF.
Ультразвукове дослідження серця проводили в «М»-режимі з використанням датчика 3,5 мГц і кутом розгорнення 80° на апараті «ACUSON» фірми «ASPEN» (CША) за стандартною методикою.
Рівень нітриту, як кінцевого продукту NO (його стабільного метаболіту), визначали в плазмі крові (П.П. Голиков и соавт., 2000).
Статистичну обробку результатів дослідження проводили класичними математичними методами варіаційної статистики із застосуванням статистичного пакету «Statistica 5.5» (StatSoft Inc.) і Microsoft Office Excel (2003). Для кожного параметра обчислювали значення середньої арифметичної величини М, середньої похибки середньої арифметичної величини m. При порівнянні показників використовували параметричні та непараметричні методи аналізу. Розбіжності між порівнюваними величинами вважали достовірними, якщо значення довірчої імовірності цієї розбіжності перевищувало 95 % (р<0,05). При статистичній обробці отриманих даних застосовували непараметричний метод аналізу (Mann-Whitney Test). Непараметричні тести застосовували у випадках, відмінних від нормального розподілу, або при кількості обстежених менше 30 осіб. Для виявлення взаємозв'язків між досліджуваними параметрами проводили кореляційний аналіз із обчисленням коефіцієнтів рангової кореляції (R) за Spearman. При проведенні кореляційного аналізу щільність зв'язку оцінювали як низьку при значеннях 0 - ±0,29, середню – при значеннях від ±0,3 до ±0,69, високу – від ±0,7 до ±0,99 (М.Г. Гарина, Л.К. Мостипака, 1991; С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич, 2002). При визначенні прогностичних індексів використовували покроковий дискримінантний аналіз, на основі якого були розроблені математичні формули і «дерева класифікації».
Результати дослідження та їх обговорення. Згідно одержаних результатів клінічного обстеження, у 23,2±4,7 % дітей із ПАГ і у 41,0±6,3 % із ВНАТ підвищення АТ було виявлено випадково під час профілактичного огляду. У 40,2±3,1 % дітей із ПАГ і у 36,1±2,4 % із ВНАТ артеріальний тиск був виміряний вперше в житті.
Серед обстеженого контингенту із ПАГ 53,7±5,5 % складали діти старшого, 46,3±5,5 % – середнього шкільного віку. Середня тривалість гіпертензивного анамнезу у дітей із ПАГ була 9,7±1,3 місяців.
Клінічні прояви ПАГ варіювали від субклінічних до класичних форм з перевагою церебральних (76,8±4,7 %) і кардіальних (37,8±5,4 %) скарг і симптомів. Головний біль у 45,7 % дітей із ПАГ був тривалим (до 6-10 годин на добу), носив стискуючий характер; нерідко з'являвся вже в ранкові часи. На висоті болю у 30,5 % школярів із ПАГ відзначалася нудота, іноді – блювота (8,5 % обстежених). У 43,9±5,5 % зареєстровані запаморочення. Відчуття важкості в голові спостерігалися у 24,4±4,7 % пацієнтів, шум у вухах – у 19,5±4,4 %. У 9,8±3,3 % обстежених були зареєстровані симпато-адреналові кризи. Скарги на біль в ділянці серця, серцебиття мали 25,6±4,8 % обстежених; вони виникали спонтанно або у зв'язку з емоційними стресами, перевтомою, рідше – на тлі або після фізичних навантажень і мали колючий, рідше – ниючий і стискуючий характер. У 23,2±4,7 % дітей констатовано безсимптомний перебіг ПАГ. У 89,0±3,5 % дітей із ПАГ у вихідному вегетативному тонусі документовано симпатикотонію. У 13,4±2,8 % хворих виявлено ураження органів-мішеней у вигляді гіпертрофії міокарду лівого шлуночка та гіпертонічної ангіопатії сітківки.
У всіх дітей з ПАГ виявлені (поодинокі або в різному сполученні) фактори ризику виникнення даної патології, що мало достовірну перевагу у порівнянні з контрольною групою (ГХ по лінії матері – 41,5±5,4 і 5,7±3,9 %, р<0,001; по лінії батька – 31,7±5,1 і 8,6±4,7 %, р<0,01; ГХ/АГ у матері – 63,4±5,3 і 2,9± 1,8 %, р<0,001; у батька – 37,8±5,4 і 5,7±3,9 %, р<0,001; паління – 79,3±4,5 і 17,2±6,4 %, р<0,001; гіподинамія – 68,3±5,1 і 2,9±2,1 %, р<0,001; надмірне вживання солі – 52,4±5,5 і 8,6±3,1 %, р<0,001).
Вивчення особливостей перинатального періоду свідчило, що фізіологічний перебіг пологів спостерігався лише у 14,6±3,9 % матерів пацієнтів з ПАГ (в групі контролю – 85,7±5,9 %, р<0,001). Від вагітності з патологічним перебігом народилися 86,6±3,8 % обстежених із ПАГ (в контрольній групі – 14,3±5,9 % дітей, р<0,001): гестоз І половини мали 59,8±5,4 % матерів, ІІ – 18,3±4,3 %; загрозу переривання І половини вагітності – 23,2±4,7 %, ІІ половини – 17,1±4,2 % жінок; професійні шкідливості та шкідливі звички мали 48,8±5,5 % матерів. Перинатальне ураження центральної нервової системи було діагностовано у 85,4±3,9 % хворих з ПАГ (в групі контролю – у 11,4±5,4 %, р<0,001).
Не дивлячись на те, що в теперішній час дітей з ВНАТ відносять до здорових, наші дослідження виявили неоднорідність цього контингенту. Переважну кількість обстежених з ВНАТ (90,2±3,8 %) складали школярі 12-14 років. Констатація високого нормального АТ тривала у середньому 7,2±1,7 місяців. 59,0±6,3 % обстежених із ВНАТ мали психоневротичні скарги й симптоми – уразливість, дратівливість, конфліктність тощо. У 55,7±6,4 % дітей із ВНАТ відзначені короткочасні краніалгії; у 26,2±5,6 – запаморочення; у 1,6±1,5 % – шум у вухах; у 14,8±4,5 % – кардіалгії; у 4,9±2,8% – відчуття нападів серцебиття. У школярів із ВНАТ виявлено значну частоту проявів вегетативної дисфункції: у 47,5±6,3 % – гіпергідроз, у 44,3±6,4 % – холодні на дотик кінцівки, у 41,0±6,3 % – метеозалежність. У 18,0±4,9 % пацієнтів із ВНАТ зареєстровані симпато-адреналові пароксизми. Симпатикотонію у вихідному вегетативному тонусі мали 67,2±6,0 % дітей із ВНАТ, що було достовірно частіше, ніж у контрольній групі (5,7±3,9 %, р<0,001). Обтяжену спадковість по АГ мали 75,4±5,5 % школярів з ВНАТ: ГХ по лінії матері – 49,2±6,4 %, по лінії батька – 26,2±5,6 %; ГХ/АГ у матері – 52,5±6,4 %, у батька – 29,5±5,8 %, що було достовірно частіше, ніж у групі контролю (5,7±3,9 %, р<0,001; 8,6±4,7 %, р<0,01; 2,9±1,8 %, р<0,001; 5,7±3,9 %, р<0,001 відповідно). У пацієнтів із ВНАТ констатовано достовірну перевагу частоти провідних факторів ризику у порівнянні з контрольною групою щодо паління й гіподинамії (52,5±6,4 і 17,2±6,4, р<0,01; 57,4±6,3 і 2,9±2,1, р<0,001); різниця у надмірному вживанні повареної солі у обстежених із ВНАТ (16,4±4,7 %) і у групі контролю (8,6±3,1 %) не досягала рівня статистичної значущості.
Патологічний перебіг вагітності мали 78,7±5,2 % матерів дітей із ВНАТ (в контрольній групі 14,3±5,9 % дітей, р<0,001): гестоз І половини – 57,3±6,3 %, ІІ половини – 11,5±4,1 %; загрозу переривання вагітності – 41,0±6,3 % (27,9±5,7 % – І половини, решта – ІІ половини); професійні шкідливості – 19,7±5,1 %, шкідливі звички – 23,1±4,3 % матерів; у 24,6±5,5 % перебіг вагітності був на тлі хронічної нервової напруги. У 73,8±5,6 % жінок пологи були патологічними (в контрольній групі – 17,1±6,4 %, р<0,001). Перинатальне ураження центральної нервової системи було діагностовано у 65,6±6,1 % дітей із ВНАТ (11,4±5,4 % в групі контролю, р<0,01).
Високий рівень фізичного розвитку мали 90,2±3,3 % дітей із ПАГ і 78,7±5,2 % із ВНАТ (р>0,05), що було достовірно частіше, ніж у групі контролю (14,3±5,9 %, р<0,001). Ожиріння II і III ступеня констатовано у 51,2±5,5 % пацієнтів із ПАГ, при цьому показник індексу Кетле у них в середньому склав 34,52±0,8. Надмірну масу тіла мали 36,6±5,3 % хворих з ПАГ (в контрольній групі – 8,6±4,7 %, р<0,05), при середньому показнику індексу Кетле 24,1±0,9. В групі із ВНАТ ожиріння констатовано у 45,9±6,4 % школярів (I ступеня – у 22,9 %, II – у 16,4 %, III –у 6,6 %), при його відсутності в контрольної групі. Надмірну масу тіла мали 29,5±5,8% дітей із ВНАТ (в контрольній групі – 8,6±4,7 %, р<0,05).
На стандартній ЕКГ у 58,5±5,4 % хворих із ПАГ й у 41,0±6,3 % дітей із ВНАТ (р<0,05) констатовано синусову аритмію. Зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу у вигляді зменшення амплітуди, сплощення, інверсії і розширення зубців Т у ΙΙ, ΙΙΙ, AVF, V5,6, патологічний зсув сегмента SТ констатовано у 45,1±5,5 % дітей з ПАГ і у 37,7±6,2 % із ВНАТ. У 6 хворих (7,3±3,0 %) зі стабільною формою ПАГ виявлені ЕКГ та ЕхоКГ ознаки гіпертрофії міокарду лівого шлуночка.
Гіпертонічну ангіопатію сітківки мали 5 (6,1±2,6 %) пацієнтів зі стабільною АГ.
Результати аналізу тривалої реєстрації АТ підтвердили наявність ПАГ у 70,7 % обстежених, при цьому у 36,6 % – лабільну форму, у 34,1 % – стабільну форму АГ. У решти школярів (29,4 %) констатовано гіпертонію «білого халата». У всіх пацієнтів зі стабільною й лабільною формою ПАГ реєструвалася систолічна АГ. Діастолічну АГ мали 23,4 % пацієнтів із ЛАГ у денний час, 57,1 % хворих зі СтАГ – у різний час доби.
У всіх хворих із ЛАГ показники середніх значень САТ (за добу – 127,72±2,13; день – 132,85±1,35; ніч – 115,00±3,77 мм рт. ст.) та у 23,4 % пацієнтів середній ДАТ у денний період (76,24±2,28 мм рт.ст.) були вище 95 процентиля. Максимальні значення САТ зареєстровані у денний час, під час психічної або фізичної активності. Показники середнього ПАТ під час нічного сну (57,00±4,62 мм рт. ст.) і за добу (56,00±3,50 мм рт. ст.) були достовірно вищими (р<0,05), ніж у групі контролю (44,95±1,45 і 47,58±1,45 мм рт. ст. відповідно). ІЧ САТ і/або ДАТ був у межах 25-50 %, склавши в середньому протягом доби 30,52±2,84 і 12,98±4,31; у денний період – 35,51±3,54 і 15,21±4,71; у нічний – 23,22±4,01 і 9,84±4,63 по САТ і ДАТ відповідно. Зміну добового індексу у вигляді «non-dipper» по САТ мали 13,3 %; «over-dipper» по ДАТ – 73,3 % обстежених із ЛАГ. У хворих із ЛАГ виявлено достовірно більш висока варіабельність САТ протягом доби (за добу – 16,17±1,17; день – 13,31±2,66; ніч – 11,40±1,09) і ДАТ у денний час і за добу (12,74±1,16 і 13,52±1,07) у порівнянні з групою контролю, (р<0,05); високі показники середньої і максимальної ЧСС, особливо в денний час (100,00±5,36 і 177,42±9,94 ударів за 1 хвилину).
У хворих зі СтАГ середні значення САТ і ДАТ протягом доби, денного й нічного періодів склали 133,59±2,34 і 140,78±2,76; 125,20±1,99 і 71,31±1,77; 74,28±2,29 і 63,21±2,28 мм рт. ст., відповідно. При цьому ІЧ САТ у всіх пацієнтів перевищував 50 %, становлячи в середньому 61,71±5,70 % за добу; 67,80±4,90 % в активний період; 56,35±6,53 % – у пасивний. ІЧ ДАТ у 57,1 % перебував у межах 25-49 %, у решти не перевищував 24 % і склав у середньому за добу – 19,77±5,42 %, денний період – 20,09±5,39 %, – нічний 22,15±8,17 %. У дітей зі СтАГ виявлено більш високі значення максимального САТ під час нічного сну (150,94±3,33) у порівнянні з обстеженими всіх інших груп (р<0,01). В групі дітей зі СтАГ виявлено найбільше число осіб з недостатнім зниженням уночі як систолічного (35,7 % обстежених), так і діастолічного (46,4 % обстежених) АТ. Привертала увагу відсутність нічного зниження САТ у 10,7 % дітей зі СтАГ («night-peakers»). Надмірне зниження ДАТ виявлено у 28,6 % обстежених («over-dippers»). Показники варСАТ і ДАТ у дітей зі СтАГ, ЛАГ, ГБХ і ВНАТ протягом доби, денного й нічного періодів не мали достовірної розбіжності. При цьому варСАТ протягом зазначених періодів доби та варДАТ удень і за добу в групі дітей зі СтАГ були достовірно вище, ніж у групі контролю (р<0,05).
У дітей із ГБХ показники середніх САТ і ДАТ протягом доби, дня й ночі не перевищували 94 процентиля кривої розподілу АТ й склали відповідно 113,00±4,33; 122,23±2,20; 102,00±2,70; 62,80±2,65; 67,66±2,40; 55,45±1,59 мм рт. ст. На тлі зазначеного середній САТ удень (122,23±2,20 мм рт. ст. ) і ПАТ протягом доби, дня й ночі (61,80±3,56; 62,00±3,50; 55,00±2,28 мм рт. ст.) були достовірно вищими (р<0,05), ніж у дітей контрольної групи. Максимальні значення САТ протягом доби й, насамперед, у денний час у дітей із ГБХ були достовірно вище у порівнянні з контрольною групою (р<0,01), мали залежність від емоційних чинників; ІЧ САТ за добу (15,55±2,79), в активні періоди (20,88±4,80) і сну (8,22±2,48), ІЧ ДАТ удень (9,77±3,45) у дітей із ГБХ був достовірно вище (р<0,05), ніж у дітей контрольної групи, не перевищуючи 24 %. Особливістю ДІ була перевага нормальної часової організації САТ і ДАТ (87,5 і 66,7 % відповідно) і наявністю осіб з надмірним зниженням САТ і ДАТ (12,5 і 33,3 % відповідно).
Результати аналізу 24-годинного моніторування АТ у дітей із ВНАТ свідчили про неоднорідність показників добового профілю АТ – наявність нормальної циркадної динаміки АТ у ряду пацієнтів і зміну як окремих параметрів, так і в цілому добового профілю артеріального тиску у решти обстежених.
Середні значення САТ і ДАТ в групі дітей із ВНАТ протягом доби (110,41±1,98 і 59,37±1,04 мм рт. ст.), у період сну (102,66±2,23 і 53,33±1,79 мм рт. ст.) і активний період (116,50±2,46 і 63,75±1,41 мм рт. ст.) не мали достовірної розбіжності з показниками однолітків контрольної групи (107,92±1,10 і 61,81±1,40; 99,92±1,40 і 55,68±1,13; 112,78±1,34 і 65,42±1,70 мм рт. ст. відповідно, р>0,05). Однак при аналізі індивідуальних даних привертав увагу різний ступінь зміни рівня САТ і ДАТ під час перегляду телевізійних програм, роботи на комп'ютері, прийому їжі, їзди в транспорті й ін. У 24,6 % пацієнтів зміна САТ у відповідь на різні види активності була аналогічною до показників у групі контролю. У 75,4 % мало місце надмірне підвищення САТ, достовірно відрізняючись від показників групи контролю: при цьому у 32,8 % пацієнтів піки підвищення САТ досягали 20 мм рт. ст. (у здорових дітей – 10 мм рт. ст.), а у 42,6 % школярів із ВНАТ зареєстровано підвищення САТ більше ніж на 20 мм рт. ст. Зазначені піки підвищення САТ відзначені у 55,3 % дітей при їзді в транспорті, у 63,5 % – під час роботи на комп'ютері, у 64,6 % – при читанні, у 68,5 % дітей – при звичайному фізичному навантаженні. Піки підвищення ДАТ, що перевищували показники контрольної групи, було зареєстровано у 32,6 % дітей із ВНАТ. Зазначеним можна пояснити той факт, що при незначній розбіжності середніх значень САТ і ДАТ протягом активного періоду у дітей із ВНАТ (116,50±2,46 і 63,75±1,41 мм рт. ст.) і в контрольній групі (112,78±1,34 і 65,42±1,70 мм рт. ст.) показники максимального підвищення САТ і ДАТ у денний час (149,50±3,39 і 98,58±6,25 мм рт. ст.) були достовірно вищими (р<0,01).
При проведенні проби з дозованим фізичним навантаженням підвищення рівня САТ і ДАТ від вихідних значень і САТ при виконанні психологічного стрес-тесту у дітей із ВНАТ було достовірно вище, ніж у групи контролю. У ранні ранкові часи у 34,4 % дітей із ВНАТ документовано підвищення САТ у середньому на 19,2 мм рт.ст.; при цьому у 8,2 % випадків спостерігалося одночасно й підвищення ДАТ у середньому на 16,7 мм рт. ст. при відсутності зміни аналогічних показників у групі контролю. Аналіз пульсового артеріального тиску виявив, що середні значення максимального ПАТ як протягом доби, так і протягом активного й пасивного періоду, а також середні значення мінімального ПАТ уночі у дітей із ВНАТ були достовірно вищими, ніж у контрольній групі (р<0,05), при відсутності розбіжностей рівня середнього ПАТ у дітей із ВНАТ і групи контролю.
Максимальні значення ЧСС також були достовірно вищими у дітей із ВНАТ, ніж у контрольній групі як в цілому за добу (149,08±2,90 і 129,33±7,48 ударів за 1 хвилину відповідно, р<0,05), так і в денний (149,08±2,90 і 129,33±7,48 ударів за 1 хвилину, р<0,05) і нічний час (99,16±4,33 і 89,08±6,43 ударів за 1 хвилину, р<0,05) при відсутності достовірних розбіжностей у показниках середньої ЧСС.
Середнє значення ІЧ САТ протягом доби (6,00±1,83) і в активний період (6,25±1,65) було достовірно вище (р<0,01), ніж у групи контролю (1,09±0,59 і 0,72±0,43 відповідно), не досягаючи патологічних значень. Аналіз індивідуальних значень виявив, що у 80,3 % дітей із ВНАТ ІЧ САТ удень і за добу був у межах 1-9%; у 11,5 % – коливався від 10 до 19 %; у 8,2 % – у межах 20-22 %. ІЧ САТ уночі у 75,4% дітей із ВНАТ не перевищував 9 %, у решті він складав 10-19 %. Середнє значення ІЧ ДАТ за добу й в активний період у дітей із ВНАТ і в контрольній групі не мали достовірної розбіжності.
Варіабельність САТ і ДАТ у дітей із ВНАТ протягом доби, нічного часу і варСАТ у денний час не мала достовірної розбіжності із групою контролю. Між цим варДАТ у денний час у пацієнтів із ВНАТ (12,00±0,97) була вищою, ніж у групи контролю (8,79±0,64, р<0,01). Аналіз індивідуальних розбіжностей свідчив, що варСАТ у 29,5 % із ВНАТ протягом доби; у 40,9 % – у денний час; у 19,7 % – у нічний час; а варДАТ у 91,8 % у денний час; у 78,7 % – за добу; у 18,0 % – в період нічного сну був вищим, ніж у контрольній групі. У той же час у 45,9 % школярів із ВНАТ варСАТ і у 60,6 % однолітків варДАТ у нічний час були достовірно нижче у порівнянні з контрольною групою.
Незважаючи на відсутність розбіжностей середніх показників добового індексу САТ і ДАТ у дітей із ВНАТ і групи контролю, нами виявлена циркадна організація у варіанті «dippers» по САТ у 59,0 %, по ДАТ – у 24,5 % із ВНАТ (у групі контролю – 91,4 і 97,1 % відповідно). Порушення циркадної організації у варіанті «non-dippers» констатовано у 41,0 % школярів із ВНАТ по САТ та у 42,7 % по ДАТ; «over-dippers» по ДАТ – у 32,8 % обстежених. |
