КИСЛОТОВЫДЕЛИТЕЛЬНЫЕ ФУНКЦИИ ПОЧЕК И КИСЛОТНО-ОСНОВНОЕ СОСТОЯНИЕ КРОВИ У БОЛЬНЫХ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ И МЕТОДЫ ИХ КОРРЕКЦИИ

summary

Матеріали і методи дослідження. У роботі використані дані, отримані в результаті обстеження й лікування 103 хворих БА середнього ступеню тяжкості, у віці від 24 до 53 років (у середньому 39±4,25 років), серед них – 65 чоловіків і 38 жінок. Тривалість захворювання коливалася від 3 до 9 років, і в середньому склала 5,5±1,9 років. До контрольної групи було включено 10 здорових осіб: 6 чоловіків і 4 жінки, середній вік яких склав 34,3±2,21 роки.

Обстеження хворих проведене в алергологічному відділенні Харківської обласної клінічної лікарні за період 2005–2007 рр. Стан ФЗД оцінювався на підставі аналізу кривої форсованого видиху, зареєстрованої на комп’ютерному спірографі «Microlab 330». Оцінювали наступні показники: життєва ємність легень (VC), форсована життєва ємність легень (FVC), об’єм форсованого видиху за 1 секунду (FEV₁), показник FEV₁/FVC, пікова об’ємна швидкість (PEF), і максимальна об'ємна швидкість видиху при 25%, 50%, 75% життєвої ємності легень (FEF_25%, FEF_50%, FEF_75%). Пікфлоуметрію проводили за допомогою пікфлоуметра: уранці, увечері, визначали добову варіабельність пікової швидкості видиху. Дослідження екскреції амонію (NH4+) методом Ван-Слейка-Пальмера та екскреції титруючих кислот (Етк) титраційним методом проведено в лабораторії ЦНДЛ Харківського національного медичного університету. Дослідження кислотно-лужного стану крові проводили за допомогою газоаналізатора 348 фірми Bayer Chiron Diagnostics. На аналізаторі досліджені стандартні й розрахункові параметри. До стандартних параметрів відносяться: рН-активність іонів водню в розчині, напруга рСО₂ двоокису вуглецю, напруга рО₂ кисню; до розрахункових HCO^3– – вміст іонів бікарбонату, BE – дефіцит буферних основ. Усі дослідження були проведені в перший день перебування хворого в стаціонарі.

Обстежені на стаціонарному етапі лікування отримували лікування згідно наказу МОЗ України № 128 від 19.03.2007 р.

Базисна терапія включала інгаляційні кортикостероїди, ß₂-агоністи короткої та пролонгованої дії, відхаркувальні препарати. 28 хворих були обстежені до і після лікування впродовж 12 діб лікування у відділенні. 14 хворим з метаболічним ацидозом у комплекс лікування був включений забуферований розчин 4,2% гідрокарбонату натрію. Обстеження цієї групи хворих було проведене перед введенням розчину, через 2 години після закінчення , а також на 7 та 12 день спостереження.

Ефективність лікування оцінювали за динамікою клінічних симптомів (кашель, напади утрудненого дихання 1–2 рази на добу), потребі в застосуванні ß₂-агоністів, динаміці показників ранкової пікфлоуметрії, добової варіабельності PEF за 12 днів лікування з урахуванням щоденника самоспостереження пацієнта, який хворі вели протягом усього періоду.

Ефективність лікування оцінювалася згідно таких критеріїв:

“Відмінно” – кашель і напади утрудненого дихання повністю відсутні.

“Добре” – кашель і напади утрудненого дихання зберігаються, але сон і денна активність покращали.

“Задовільно” – вираженість, частота кашлю й нападів утрудненого дихання дещо зменшилися.