Request a thesis КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТАКТИКИ ПРЕПАРУВАННЯ КАРІОЗНИХ ПОРОЖНИН ІІ КЛАСУ ЗА БЛЕКОМ ПІД СУЧАСНІ ПЛОМБУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ : Клинико-лабораторные ОБОСНОВАНИЕ ТАКТИКИ препарирования кариозной полости II класса по Блэку под современные пломбировочные материалы

І. Лабораторні дослідження крайової проникності на межі “пломба-зуб” були проведені на 40 інтактних зубах (третіх молярах верхньої і нижньої щелеп) видалених за ортодонтичними і хірургічними показаннями у пацієнтів віком 25 − 35 років. Усі зуби були розділені на 4 групи (по 10 зубів у кожній) залежно від використаного пломбувального матеріалу. У I групі відновлення проводили хімічним композитом “Charisma РРF”, у II групі − універсальним мікрогібридним фотополімерним матеріалом “Charisma”, у III групі − гібридним склоіономерним цементом подвійного затвердіння “Цемілайт”, у IV групі − методом закритого «сендвіча» з використанням гібридного склоіономерного цементу подвійного затвердіння “Цемілайт” і фотополімерного матеріалу “Charisma”.

Кожну групу у свою чергу розділили на підгрупи 1 і 2 залежно від тактики препарування. Крайову проникність на межі “пломба-зуб” вивчали після процедури прискореного старіння і навантаження адгезивного з’єднання з емаллю і дентином у нижченаведеній послідовності:

1. Термоциклювання - зміна температур 5°/55°С по 30 сек. у кожній ємності ×2500 циклів ISO CDTR 11405.

2. Застосування переміжного навантаження в 100-250 Н при 30 циклах в хвилину ×2000 на розривній машині МРК-1 за запропонованою нами методикою (патент України на корисну модель № 23971 від 11.06.07. Бюл. №8).

Крайову проникність на межі “пломба-зуб” досліджували за допомогою бінокулярного мікроскопа “МБС-10” зі збільшенням у 40 разів і фотографували фотоапаратом “Olimpus BХ-41”.

ІІ. Лабораторні дослідження методом голографічної інтерферометрії проведені на 24 інтактних зубах (третіх молярах верхньої і нижньої щелеп), видалених за ортодонтичними і хірургічними показаннями у пацієнтів віком 25−35 років.

Усі зуби були розділені на 4 групи (по 6 зубів у кожній) залежно від застосованого пломбувального матеріалу. Кожну групу розділили на підгрупи 1 і 2 залежно від тактики препарування.

У роботі використали двохекспозиційний варіант голографічної інтерферометрії. Послідовно на голограмі записували два стани зуба: початковий (без навантаження) і під навантаженням. Якісну оцінку деформації в зоні з’єднання пломбувального матеріалу і тканин зуба проводили з огляду на характер розповсюдження інтерферометричних смуг. Для кількісної оцінки величин зсуву пломбувального матеріалу до твердих тканин зуба використовували метод Александрова Е.Б. (1996).

ІІІ. Клінічні дослідження проведені на групі пацієнтів віком 21−50 років численністю 115 чоловік (78 жінок і 37 чоловіків), у яких пролікували 248 зубів із порожнинами II класу за Блеком. Вони були розділені на 4 групи залежно від виду обраного пломбувального матеріалу, кожна група розділена на дві підгрупи залежно від тактики препарування.

Стан органів порожнини рота досліджували загальноприйнятими методами, рекомендованими ВООЗ (1989). У всіх пацієнтів визначали індекс інтенсивність ураження зубів карієсом (КПВ) (ВООЗ 1962), папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА) в модифікації C.Parma (1960), гігієнічний індекс (ОНІ –S) Gгееn – Vermillion (1976).

Оцінку пломб та реставрацій проводили за критеріями USPHS (1998), що охоплюють визначення: анатомічної форми (АФ), крайової адаптації (крайового прилягання) (КП), шорсткості поверхні (Ш), крайового фарбування (КФ), вторинного карієсу (ВК), наявність чутливості після пломбування (Ч), а також стан контактного пункту (КП). Клінічну оцінку пломб та реставрацій проводили в день відновлення та через 6 і 12 місяців. В ці ж строки проводили електрометричне дослідження крайового прилягання пломб та реставрацій. Робота проводилась відповідно Статусу Української асоціації з біоетики та норм GLP (1992), відповідно до вимог та норм ICH C8P (2002р.), типових положень з питань етики МОЗ України №281 від 01.11.2000р.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з застосуванням класичних методів варіаційної статистики з використанням середніх величин і оцінкою їх достовірності за програмним пакетом Excel for Windows 98, Microsoft.

Результати досліджень та їх обговорення. При оцінці крайової проникності на межі “пломба-зуб” виявлено що, мікропроникність барвника значно нижча при відновленні дефектів твердих тканин зуба ІІ класу за Блеком фотополімерним композитним матеріалом “Charisma” та за методикою закритого “сендвіча”. Причому відмінності між підгрупами, в яких препарування каріозних порожнин здійснювали без додаткових та з додатковими елементами ретенції у вигляді площадки на оклюзійній поверхні, відсутні. В обох підгрупах відсутня проникність барвника вздовж реставрації на оклюзійній поверхні. В пришийковій ділянці нижча проникність барвника спостерігалась у 2 підгрупі як у ІІ, так і в ІV групах, у 80% випадків проникність була відсутня і лише в 20 % випадків барвник проникав до ½ ясенної стінки.

В разі відновлення дефектів твердих тканин ІІ класу за Блеком композиційним пломбувальним матеріалом хімічного твердіння “Charisma PPF”, утворення додаткової площадки на жувальній поверхні вірогідно знижує (p<0,05) крайову проникність як на оклюзійній поверхні, так і в пришийковій ділянці. Мікропроникність на оклюзійній поверхні була найбільшою – в 40% випадків барвник проникав вздовж емалево-дентиного з’єднання і в 20% випадків – вздовж емалі (в 1 підгрупі). В 2 підгрупі показник був значно кращий – проникність вздовж емалі лише в 20% випадків і в 80% випадків проникність барвника зовсім не спостерігалась.

У ІІІ групі, де дефекти твердих тканин зуба ІІ класу за Блеком відновлювали за допомогою склоіономерного цементу “Цемілайт”, ця тенденція зберігається, але крайова проникність у пришийковій ділянці вірогідно вища (p<0,05) (в 40% випадків проникність вздовж ⅔ ясенної стінки, в 60% випадків проникність по всій ясенній стінці), ніж у І групі (в 40% випадків проникність уздовж емалі, а в 60% випадків проникнення барвника не спостерігали).

Отже, результати досліджень крайової проникності на межі “пломба-зуб” показали, що проникність барвника була найбільше виражена в І та ІІІ групах, тоді як у ІІ та IV групах вона була мінімальною. При цьому препарування основної порожнини з елементами ретенції у вигляді додаткової площадки на жувальній поверхні сприяло зниженню мікропроникності в І і ІІІ групах та не мало суттєвого впливу в ІІ та IV групах.

У дослідженні моделей молярів із порожнинами ІІ класу за Блеком методом голографічної інтерферометрії отримані значення різниці деформацій залежно від тактики препарування і застосованого пломбувального матеріалу. Найбільші величини переміщень мали місце в ІІІ групі досліджених зразків. При чому, в 1 підгрупі ці показники вірогідно більші (p<0,05) ніж в 2 підгрупі. При використанні склоіономерного цементу “Цемілайт” в якості відновлювального матеріалу, показники деформації склали 3,48±0,43мк в 1 підгрупі, що в 4,2 рази перевищує показники деформації для “Charisma PPF”, в 9,6 разів – для матеріалу світового твердіння “Charisma”, в 8,1 раз – при відновленні дефектів за методикою закритого “сендвіча”. Величини деформацій в 2 підгрупі значно менші, ніж в 1 підгрупі, але все рівно деформації пломб з склоіономерного цементу “Цемілайт” і в даному випадку значущі, і складають 2,97±0,31мк. При порівнянні ІІ і IV груп вірогідних відмінностей не виявлено.

Отже, дані методу голографічної інтерферометрії та визначення крайової проникності свідчать про те, що найкращі результати спостерігаються при відновленні дефектів твердих тканин зуба ІІ класу за Блеком за допомогою мікрогібридного фотополімерного матеріалу “Charisma” та із використанням методики закритого «сендвіча». Препарування основної порожнини з елементами ретенції у вигляді додаткової площадки на жувальній поверхні сприяє покращенню результатів у разі застосування композиту хімічного твердіння “Charisma PPF” та склоіономерного цементу “Цемілайт” і не впливає на ступінь крайової проникності при застосуванні фотополімерного матеріалу “Charisma” та із використанням методики закритого «сендвіча».

Результати клінічної оцінки пломб, виконаних з композиту хімічного твердіння “Charisma PPF”, через 12 місяців показали, що в 1 підгрупі тільки 76% пломб зберегли анатомічну форму (“А”), в 16% випадків пломби мали показник “В” через незначні сколи пломбувального матеріалу, а в 8% випадків через значні сколи пломби потребували заміни (“С”). У 2 підгрупі ця тенденція зберігалася, але заміни потребували лише 3,8% пломб (“С”). Показнику “А” відповідали 80,8%, “В” - 15,5%.

За критерієм “крайова адаптація” в 1 підгрупі показнику “А” відповідали 80% пломб, показнику “В” -16%, показнику “С” -4%. У 2 підгрупі за цим же критерієм показнику “А” відповідали 84,6%, показнику “В” -15,4%.

Зміну кольору між пломбою і твердими тканинами в напрямку пульпи було виявлено в 4% випадків (“С”) пломб 1 підгрупи. Відсутність зміни кольору спостерігали у 84% пломб 1 підгрупи і 12% пломб відповідали показнику “В”. У 2 підгрупі крайове фарбування відповідало показнику “А” у 84,6% випадків, показнику “В” - 15,4%.

Гладенька поверхня була в 72% пломб 1 підгрупи. У 20% пломб шорсткість усували після фінішної обробки (“В”), 8% пломб 1 підгрупи були віднесені до показника “С”. У 2 підгрупі за критерієм “шорсткість поверхні” показнику “А” відповідали 80,8% пломб, показнику “В” - 15,5%, показнику “С” - 3,8%.

В І групі пацієнти не скаржилися на чутливість зубів під дією подразників протягом усього терміну спостереження.

Щільний контактний пункт зберігся в 1 підгрупі у 80% випадків, у 12% відповідав показнику “В”, а у 8% був відсутній (“С”). За цим же критерієм у 2 підгрупі показнику “А” відповідали 84,6% пломб, показнику “В” - 11,5%, показнику “С” - 3,8%.

Вторинний карієс виявили в 1 підгрупі у 8% випадків, у 2 підгрупі - лише в 3,8%.

В ІІ групі, де дефекти твердих тканин зуба ІІ класу за Блеком відновлювали універсальним мікрогібридним фотополімерним матеріалом “Charisma”, через 12 місяців спостережень, були отримані такі результати: в 1 підгрупі анатомічну форму зберегли (“А”) 88% реставрацій, незначні сколи були (“В”) у 8% реставрацій, у 4% випадків реставрації потребували переробки (“С”). За цим же критерієм у 2 підгрупі показнику “А” відповідали 92,3% реставрацій, показнику “В” - 7,7%. Жодна реставрація в цій підгрупі не потребувала переробки.

За критерієм “крайова адаптація” показнику “А” в 1 підгрупі відповідали 92% реставрацій, у 4% випадків між реставрацією і тканинами зуба виявили щілину, в яку входив зонд (“В”), у 4% випадків реставрації потребували переробки (“С”). У 2 підгрупі за аналогічним критерієм показнику “А” відповідали 96,2% реставрацій, показнику “В” - 3,8%.

В 1 підгрупі в 92% досліджень не виявляли зміни кольору по краю між реставрацією і поверхнею зуба (“А”), колір змінився в 4% досліджених реставрацій (“В”), а в 4% колір змінився в напрямку пульпи (“С”).

В 2 підгрупі за аналогічним критерієм показник “А” був у 96,2% реставрацій, у 3,8 % випадків реставрації відповідали показнику “В”.

Гладенька поверхня (“А”) була у 88% реставрацій 1 підгрупи та у 88,5% − 2 підгрупи. У 1 підгрупі шорстку поверхню (“В”) після фінішної обробки було усунуто у 8% реставрацій і в 11,5% реставрацій 2 підгрупи. У 4% випадків реставрації 1 підгрупи потребували заміни, оскільки мали поверхню із заглибинами, які неможливо усунути за допомогою фінішної обробки (“С”). У 2 підгрупі такі випадки були відсутні.

Незначний дискомфорт під дією термічних подразників через 12 місяців клінічної експлуатації в 1 підгрупі виявлено у 8 % випадків (“В”), у 2 підгрупі – в 11,5% випадків (показник “А” становив у 1 підгрупі 92%, у 2 підгрупі – 88,5%).

Щільний контактний пункт реставрацій 1 підгрупи зберігся в 92% реставрацій, а у 8% був не дуже щільний. У 2 підгрупі показнику “А” відповідали 96,2% реставрацій, показнику “В” - 3,8%.

В 1 підгрупі у 8% випадків після 12 місяців клінічної експлуатації був діагностований вторинний карієс, а в 2 підгрупі такого ускладнення не спостерігалося.

В ІІІ групі, де відновлення дефектів твердих тканин зуба ІІ класу за Блеком проводили склоіономерним цементом “Цемілайт”, після 12 місяців клінічної експлуатації пломб, були отримані такі результати: анатомічну форму зберегли в 1 підгрупі 65,4% пломб (“А”), в 2 підгрупі цьому показнику відповідали 72 % пломб. Незначні сколи пломбувального матеріалу (“В”) спостерігалися у 23,1% пломб 1 підгрупи (“В”), у 2 підгрупі – в 20% випадків. Потребували переробки за аналогічним критерієм (“С”) в 1 підгрупі 11,6% пломб, у 2 підгрупі – 8%.

За критерієм “крайова адаптація ” показнику “А” в 1 підгрупі відповідали 69,2% пломб, у 19,2% випадків між пломбою і тканинами зуба виявлена щілина, в яку входив зонд (“В”), у 11,6% випадків пломби потребували переробки (“С”). У 2 підгрупі за аналогічним критерієм показнику “А” відповідали 76% пломб, показнику “В” - 20% і тільки в 4% випадків пломби потребували переробки (“С”).

В 1 підгрупі в 73% досліджень не виявляли зміни кольору по краю між пломбою і поверхнею зуба (“А”), зміна кольору відбулася в 15,4% досліджених пломб (“В”), а в 11,6% випадків зміну кольору виявляли в напрямку пульпи (“С”).

В 2 підгрупі за аналогічним критерієм показник “А” був у 80% пломб, у 16% випадків пломби відповідали показнику “В”, а в 4% випадків зміну кольору виявляли в напрямку пульпи (“С”).

Гладенька поверхня (“А”) була в 65,4% пломб у 1 підгрупи і в 64% - 2 підгрупи. У 1 підгрупі шорстку поверхню (“В”) після фінішної обробки було усунуто у 23,1% пломб і у 28% пломб 2 підгрупи. В 11,6% випадків пломби 1 підгрупи потребували заміни, оскільки мали поверхню в заглибленнях, які неможливо усунути за допомогою фінішної обробки (“С”). У 2 підгрупі показнику “С” відповідало 8% пломб.

В ІІІ групі всі пломби як 1, так і 2 підгрупи за критеріями “чутливість” та “наявність вторинного карієсу” відповідали показнику “А” - 100%. Щільний контактний пункт зберігся в 73% пломб 1 підгрупи, а в 15,4% був не дуже щільний, у 11,6% випадків пломби відповідали показнику “С”. У 2 підгрупі показнику “А” відповідали 76% пломб, показнику “В” - 20% пломб, у 4% випадків пломби відповідали показнику “С”.

В IV групі після 12 місяців клінічної експлуатації реставрацій, які проводили за методикою закритого «сендвіча», отримали такі результати: анатомічну форму зберегли в 1 підгрупі 88,5% реставрацій (“А”), в 2 підгрупі цьому показнику відповідали 92,6% реставрацій. Незначні сколи пломбувального матеріалу (“В”) спостерігали в 7,7% реставрацій 1 підгрупи (“В”), у 2 підгрупі – в 7,4%. Потребували переробки (“С”) 3,8% реставрацій 1 підгрупи. У реставраціях 2 підгрупи такого ускладнення не спостерігалося.

За критерієм “крайова адаптація” показнику “А” в 1 підгрупі відповідали 92,3% реставрацій. Наявність незначної щілини (“В”) виявляли в 3,8% випадків і в 3,8% глибока щілина оголяла дентин (“С”), тому такі реставрації вимагали переробки. У 2 підгрупі 96,3% реставрацій оцінені за показником “А” і 3,7% реставрацій - за показником “В”. Жодна реставрація 2 підгрупи не вимагала переробки.

В 1 підгрупі крайове фарбування відповідало показнику “А” в 92,3% реставрацій, а в 3,8% спостерігали зміну кольору між реставрацією і тканинами зуба (“В”). У 3,8% випадків реставрації 1 підгрупи потребували переробки, оскільки колір змінився в напрямку пульпи. У 2 підгрупі показнику “А” відповідали 96,3% реставрацій, показнику “В” - 3,7%. Жодна реставрація 2 підгрупи не вимагала переробки.

Гладенька поверхня (“А”) була у 88,5% реставрацій 1 підгрупи, в 92,6% - 2 підгрупи. Шорсткість було усунуто після фінішної обробки в 7,7% реставрацій (“В”) 1 підгрупи і в 7,4% реставрацій 2 підгрупи. 3,8% реставрацій 1 підгрупи відповідали показнику “С”. У 2 підгрупі такого ускладнення не спостерігали.

Щільний контактний пункт був збережений у 92,3% реставрацій 1 підгрупи (“А”), у 7,7% випадків спостерігали не дуже щільний контактний пункт (“В”). У 2 підгрупі показник “А” становив 96,3% реставрацій, показник “В” - 3,7%. Скарги на наявність чутливості під дією термічних подразників у IV групі були відсутні. Випадків вторинного карієсу в IV групі не спостерігали.

Отже, найкращі результати у віддалені строки були отримані в ІІ та ІV групах. Треба зазначити, що в цих групах тактика препарування суттєво не впливала на якість реставрації. Щодо реставрацій І групи, де в ролі відновлювального матеріалу застосовували композиційний матеріал хімічного затвердіння “Charisma РРF”, то така залежність мала місце. Кращі результати у віддалені строки показали реставрації, під які при препаруванні створювали елементи ретенції у вигляді додаткової площадки. В ІІІ групі додаткова площадка вірогідно збільшувала (р<0,05) кількість прийнятних реставрацій, але в цій групі спостерігався найвищий відсоток реставрацій (1 підгрупа за АФ, КА, КФ, “гладкість поверхні”, “стан контактного пункту” – 11,6%; 2 підгрупа за АФ, “гладкість поверхні” – 8%, за КА, КФ, “стан контактного пункту” – 4%), які вимагали переробки, як у 1 так і в 2 підгрупі.

Показники електрометричного дослідження корелюють з отриманими даними клінічної оцінки реставрацій. За результатами електрометричного дослідження крайового прилягання пломб у динаміці виявлено, що через 6 місяців сила струму на межі “пломба-зуб” у І групі склала в середньому 1,65 ±0,02мкА у 1 підгрупі та 1,33± 0,02 мкА - у 2 підгрупі. Через 12 місяців показники електрометрії склали в середньому для пломб 1 підгрупи 2,0± 0,1мкА і для −2 підгрупи 1,65± 0,03 мкА відповідно. У ІІ групі були отримані такі показники електропровідності на межі “пломба-зуб”: після 6 місяців клінічної експлуатації в 1 підгрупі сила струму становила в середньому 0,98± 0,04 мкА, в 2 підгрупі – 0,80± 0,03мкА. Після 12 місяців функціонування пломб у 1 підгрупі сила струму в середньому становила 1,03± 0,01 мкА, в 2 підгрупі - 0,9± 0,02 мкА. У ІІІ групі, де в ролі відновлювального матеріалу використовували склоіономерним цемент “Цемілайт” подвійного методу твердіння, були отримані такі результати: через 6 місяців сила струму на межі “пломба-зуб” склала в середньому в 1 підгрупі 1,38± 0,01 мкА, в 2 підгрупі – 1,2 ± 0,01мкА. Через 12 місяців спостережень показники електрометрії склали в 1 підгрупі в середньому 1,73±0,04 мкА, в 2 підгрупі – 1,4±0,1 мкА. У ІV групі, де порожнини ІІ класу за Блеком відновлювали за методикою закритого «сендвіча», показники електрометрії через 6 місяців клінічної експлуатації в 1 підгрупі в середньому склали 0,93±0,05мкА, в 2 підгрупі – 0,76±0,03 мкА. Через 12 місяців електропровідність на межі “пломба-зуб” склала в середньому в 1 підгрупі 0,98±0,03мка, в 2 підгрупі – 0,89±0,03 мкА.

Отже, показники електрометричного дослідження свідчать про те, що з часом крайова проникність підвищується. Найкращі результати були отримані в ІІ та ІV групах.

При порівнянні електропровідності реставрацій на межі “пломба-зуб”, виконаних матеріалом хімічного твердіння “Charisma РРF”, з електропровідністю інших пломбувальних матеріалів було визначено, що через 6 місяців значення електрометрії були вірогідно вищі (р<0,05) від значень, отриманих при обстеженні пломб із фотополімерного матеріалу “Charisma”, склоіономерного цементу “Цемілайт” та пломб, виконаних методом закритого «сендвіча». Через 12 місяців ця відмінність збереглася.

При аналізі даних електрометрії реставрацій ІІ групи вірогідні відмінності (р<0,05) спостерігаються при порівнянні з реставраціями І та ІІІ груп. При порівнянні з реставраціями ІV групи статистично вірогідних відмінностей ми не спостерігали.

Оскільки надійність та довговічність пломб і реставрацій значною мірою залежать від якостей пломбувальних матеріалів, адгезивних систем, а також від інтенсивності карієсу та стану гігієни порожнини рота, ми провели порівняльну оцінку виконаних реставрацій у віддалені строки через 6 та 12 місяців залежно від вище зазначених параметрів. Головний чинник, який обумовлює строк служби пломб та реставрацій − це крайове прилягання (крайова адаптація) їх до твердих тканин зуба, тому порівнювали за цим критерієм.

Проведені спостереження дозволяють дійти відповідних висновків. У пацієнтів із низькою інтенсивністю карієсу та в пацієнтів із високим рівнем гігієни порожнини рота тактика препарування не впливає на якість крайового прилягання пломб і реставрацій в усіх досліджуваних групах. У пацієнтів із середньою інтенсивністю карієсу та в пацієнтів із задовільним рівнем гігієни створення додаткової площадки на жувальній поверхні збільшує кількість пломб і реставрацій із добрим крайовим приляганням в усіх досліджуваних групах. Найкращі результати спостерігали за використання фотокомпозиту “Charisma” та із застосуванням методики закритого «сендвіча». У пацієнтів із високою інтенсивністю карієсу та в пацієнтів із незадовільним станом гігієни найкращі результати якості крайового прилягання реставрацій спостерігали за використання методики закритого «сендвіча» з утворенням додаткової площадки на жувальній поверхні.

Отримані нами результати лабораторних і клінічних досліджень дозволяють дійти висновку: в умовах клініки для відновлення каріозних порожнин ІІ класу за Блеком доцільніше застосовувати методику закритого «сендвіча», а формування додаткових елементів ретенції покращує фіксацію пломбувального матеріалу та подовжує термін функціонування пломби чи реставрації.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і клінічне обґрунтування вирішення наукової задачі, яка полягає в удосконаленні тактики препарування і відновлення дефектів твердих тканин зубів ІІ класу за Блеком залежно від застосованого пломбувального матеріалу.

1. Встановлено, що проникність барвника на межі “пломба-зуб” залежно від тактики препарування і застосованого пломбувального матеріалу найнижча за відновлення дефектів твердих тканин зуба ІІ класу композиційним матеріалом світлового твердіння “Charisma”, за методикою закритого «сендвіча» і композитом хімічного твердіння “Charisma РРF”. Максимально проникним на цій межі барвник був за використання склоіономерного цементу “Цемілайт”, а утворення додаткової площадки на жувальній поверхні знижувало його проникність.

2. Встановлено за допомогою методу голографічної інтерферометрії на моделях натуральних зубів, що отримані значення різниці деформацій залежали від тактики препарування каріозних порожнин ІІ класу та застосованих пломбувальних матеріалів. Максимальні деформаційні зміни на межі “пломба-зуб” створював склоіономерним цемент “Цемілайт”, менші – “Charisma РРF”, найменші - “Charisma” та методика закритого «сендвіча».

3. При проведенні клінічного аналізу результатів безпосередньо після відновлення дефектів твердих тканин зуба ІІ класу за Блеком усі пломби та реставрації відповідали “чудовим” результатам.

У віддалені терміни спостереження було встановлено, що в пацієнтів із високою інтенсивністю карієсу та в пацієнтів із незадовільним рівнем гігієни порожнини рота найкращі результати якості крайового прилягання реставрацій спостерігали за використання методики закритого «сендвіча» з утворенням додаткової площадки на жувальній поверхні.

4. Отримані в динаміці результати електрометричної оцінки крайової проникності на межі “пломба-зуб” показали підвищення електропровідності, яка характеризує погіршення крайового прилягання пломб у будь-якому випадку. Максимально високими показники були за відновлення дефектів твердих тканин зуба ІІ класу за Блеком склоіономерним цементом “Цемілайт”, мінімальними - в разі застосування “Charisma” і за методикою закритого «сендвіча». Препарування додаткової площадки на жувальній поверхні знижувало показники електропровідності за використання склоіономерного цементу “Цемілайт” і композиту хімічного твердіння “Charisma РРF”.

5. На підставі клініко-лабораторних досліджень розроблені рекомендації щодо відновлення дефектів твердих тканин зуба ІІ класу за Блеком залежно від тактики препарування застосованого пломбувального матеріалу та методики пломбування.