КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ У ПРАЦІВНИКІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Тип:
synopsis
summary:
Матеріал дослідження. Об'єктом дослідження є 650 історій хвороби пацієнтів із професійною бронхолегеневою патологією (хронічний пиловий бронхіт) і 312 хворих на ХОЗЛ. Всі 312 хворих на ХОЗЛ були чоловіками. Вік обстежуваних варіював від 30 до 65 років і в середньому склав (55.7±0.48) років. При цьому у 24 (7.7%) він дорівнював 30-39 рокам, у 100 (32.0%) – 40-49 рокам, у 166 (53.2%) – 50-59 рокам і у 22 (7.0%) чоловік – 60 і більше років. Всі хворі палили тютюн, стаж паління в середньому склав (30.65±4.87) пачка-років.
Працівниками промислових підприємств (ПП) були 250 хворих. ХОЗЛ 1-ої стадії діагностовано у 115 (46.0%) і 2-ої стадії – у 135 (54.0%) хворих. У 130 хворих, працівників ПП, вивчені особливості перебігу і прояву ХОЗЛ до лікування, а потім ефективність бронхолітичної терапії. Для цього сформовано 4 групи хворих: дві основні групи (32 пацієнти з I стадією і 33 пацієнти з II стадією ХОЗЛ), яким призначалося розроблене нами лікування, і дві групи контролю (32 пацієнти з I-ою стадією і 33 пацієнти з II-ою стадією ХОЗЛ), яким застосовувалися стандартні схеми терапії. У 120 хворих, що працювали на ПП, вивчена ефективність програми медико-психологічної реабілітації (основну групу, в якій застосовувалася ця програма, склали 60 хворих, контрольну – також 60 пацієнтів).
62 хворих на ХОЗЛ працювали в умовах без пилових професійних шкідливостей. Тут ХОЗЛ I стадії діагностовано у 30 і ХОЗЛ II стадії – у 32 хворих. Ці хворі склали дві групи порівняння при відповідних стадіях захворювання.
Методи дослідження. Клінічне обстеження хворих традиційно включало опит, огляд, виявлення фізикальних змін. Аналізу піддані базові клінічні симптоми – кашель, харкотиння, задишка, утруднене дихання неприступного характеру, характер дихання при аускультації легенів, сухі хрипи в легенях. Вираженість задишки оцінена за шкалою MRS [MahlerD.A., 1987]. Всім хворим проведена оглядова рентгенографія органів грудної клітки. З лабораторних методик використали загальний аналіз крові і цитологічне дослідження харкотиння. Стан серцево-судинної системи оцінювався методом електрокардіографії. Стан рухових (фізичних) можливостей хворих оцінювали шляхом проведення 6-ти хвилинного крокового тесту [H. vanSteletal., 1998; Гаврисюк В.К., 2004].
Функція зовнішнього дихання (ФЗД) у всіх хворих досліджувалася на апаратно-комп'ютерному комплексі “Пульмовент” (Сенсор-теком, Київ) з вивченням стандартних показників і дотриманням необхідних вимог до їх реєстрації. Проведено аналіз наступних функціональних показників: частота дихання (ЧД); дихальний об'єм (ДО); резервний об'єм вдиху (РОВд); резервний об'єм видиху (РОВи); життєва ємність легенів (ЖЄЛ); ємність вдиху (Євдиху); об'єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1); форсована ЖЄЛ (ФЖЄЛ); відношення ОФВ1 до ФЖЄЛ (ОФВ1/ФЖЄЛ); пікова об'ємна швидкість видиху (ПОШВ); максимальна середня об'ємна швидкість видиху на рівні 0-25% ФЖЄЛ (СОШ0-25); максимальна середня об'ємна швидкість видиху на рівні 25-75% ФЖЄЛ (СОШ25-75); максимальна об'ємна швидкість видиху на рівні 25% ФЖЄЛ (МОШ25); максимальна об'ємна швидкість видиху на рівні 50% ФЖЄЛ (МОШ50); максимальна об'ємна швидкість видиху на рівні 75% ФЖЄЛ (МОШ75).
Наявність і вираженість реактивності бронхів встановлювали за допомогою провокаційного тесту, провокуючий агент – ацетилхолін. У провокаційному тесті використовувалися свіжоприготовлені стандартні розчини ацетилхоліну гідрохлориду з концентрацією від 0,0125% до 0,1%. Функціональне дослідження включало спірометрію. Показник ОФВ1 вимірювали перед кожною пробою і через 60 секунд після кожної 2-х хвилинної інгаляції розчину ацетилхоліну. Тест припиняли, якщо показник ОФВ1 знижувалися на 10% і більше від початкового рівня або після інгаляції аерозолю найбільшої концентрації.
Визначення в конденсаті видихуваного повітря (КВП) рівнів прозапальних медіаторів інтерлейкіну-8 (ІЛ-8) і тумор-некротичного фактору альфа (ТНФ-α) (ТНФ-α ), показника антиоксидантного захисту супероксиддісмутази (СОД) проведено в біохімічній лабораторії Дніпропетровської державної медичної академії методом твердофазного імуноферментного аналізу. У всіх випадках експірат отримували за методикою Сидоренка Г.І. і співавт. (1984). Рівні ІЛ-8, ТНФ-α і СОД в КВП здорових людей склали: ІЛ-8 – (15.43±4.32) пг/мл (діапазон 5.52-25.34 пг/мл); ТНФ-α – (14.11±2.46) пг/мл (діапазон 8.6-19.62 пг/мл) і CОД – (56,5±20,0) нг/мл (діапазон 22,5-102,9 нг/мл).
Якість життя (ЯЖ) вивчали за допомогою спеціальної анкети-опитувальника «Респіраторний опитувальник госпіталю Святого Георгія» (далі опитувальник SGRQ). За наслідками опиту розраховували ЯЖ хворих за трьома критеріями: "симптоми" – оцінка ступеня вираженості респіраторних симптомів (вплив, перш за все, задишки і кашлю на ЯЖ); "активність" – порушення фізичної активності (оцінка рівня соціальної адаптації, обумовленого фізичними проблемами) і "наслідки" – психо-соціальні наслідки хвороби (обмеження соціальних функцій і психологічні проблеми, обумовлені хворобою). В цілому загальний вплив хвороби на здоров'я хвороби оцінювали по сумарному показнику [JonesP.W. etal, 1991, 1992].
Методи лікування. Лікування хворих на ХОЗЛ проводилося в центрі професійних захворювань м. Дніпропетровська. Термін лікування склав 30 днів. Медикаментозне лікування всіх хворих проводилося згідно наказам МОЗ України № 499 від 28.10.2003 р. та № 128 від 19.03.2007 р. Розроблене нами лікування працівників ПП, що страждали на ХОЗЛ, доповнювало стандартну терапію при відповідних стадіях і включало:
1) для лікування I стадії захворювання – використання β2-агоніста короткої дії сальбутамолу за показаннями, антихолінергічного бронхолітика пролонгованої дії тіотропіума броміду 18 мкг 1 раз на добу, муколітика ацетилцистеїна в дозі 600 мг/доб;
2) для лікування II стадії захворювання – використання β2-агоніста короткої дії сальбутамолу за показаннями, антихолінергічного бронхолітика пролонгованої дії тіотропіума броміду 18 мкг 1 раз на добу, комбінованого препарату серетида (салметерол 25 мкг/доза і флутиказону пропіонат 250 мкг/доза) 2 рази на добу, муколітика ацетилцистеїна в дозі 600 мг/доб.
Методи обробки результатів дослідження. Для статистичного опису вибірок використали стандартні методи оцінки варіаційних рядів. Тип розподілу параметрів у варіаційному ряді встановлювали за критерієм Шапіро-Уїлка. Значущість відмінностей між вибірками оцінювали за допомогою параметричних (t-критерій Ст’юдента) і непараметричних (Т-критерій Вілкоксона, U-критерій Манна-Уїтні) методів для залежних і незалежних вибірок. Відмінності між відносними частотами встановлювали за t-критерієм Ст’юдента. Критерієм достовірності оцінок служив рівень значущості з зазначенням вірогідності помилкової оцінки (р). Оцінка різниці середніх вважалася значущою при р<0.05. Взаємозв'язок між ознаками встановлено шляхом визначення коефіцієнта Спірмена (ρ). При виконанні обчислень використано програмний продукт STATISTICA 5.5 (фірма StatSoft, США).
Результати власних досліджень та їх обговорення
Аналіз бронхіальних обструктивних порушень при бронхолегеневій патології у працівників ПП. Нами, на підставі аналізу 650 історій хвороб хворих, які працювали на вугільних шахтах, встановлено, що виражені клінічні ознаки захворювання бронхолегеневої системи, які вимагали обов'язкової спеціалізованої медичної допомоги, виявлялися вже через 10 років роботи у 17.2%, а при стажі 15 років – у 75.4% працівників. Це були пацієнти у віці ((52.5±7.4) років і мали підтверджений діагноз пилового бронхіту I-II стадії. Ретроспективно у цих хворих дігностувалися як ХОЗЛ (91.6%), так і бронхіальна астма (8,4%).
Майже у всіх працівників ПП встановлені обструктивні порушення бронхів. Так, задишка різного ступеня вираженості була властива 93.4%, а спірографічні обструктивні порушення бронхів – 94.2% таких хворих. Також у цих хворих у 44.7% випадків відмічалися клінічні ознаки ГРБ, тобто утруднене дихання, реакції на ірітанти, на зміну погоди та холод.
При аналізі ФЗД визначені незначні обструктивні порушення у 18.5%, помірні – у 47.8% і значні – у 27.8% хворих. Спірографічні порушення були відсутні лише у 5.8% обстежених хворих. Одержані дані свідчили про те, що обструкція, яка потребувала обов'язкового прийому бронхолітичних препаратів (помірна і значна), була властива 75.6% працівникам ПП, що страждали бронхолегеневими хворобами. Слід зазначити і те, що при I стадії пилового бронхіту спірографічні ознаки бронхообструкції визначалися у 79.3%, а при II стадії – у всіх (100%) хворих.
Особливості прояву ХОЗЛ у працівників ПП. Для вивчення особливостей прояву і перебігу ХОЗЛ використані дані 130 працівників ПП, що хворіли на ХОЗЛ, зі стажем роботи (19.72±1.83) років і рівнем запиленості на робочому місці (870±4.33) мг/м3, і 65 хворих з цим же захворюванням, але які працювали в умовах без пилових професійних шкідливостей. Встановлено, що працівники ПП були молодші на (4.71±0.52)років, а перебіг захворювання був довшим на (5.06±0.74) років та важчим, що виражалося в частішому (на 30.8%) розвитку триваліших (на (4.82±0.34)днів) загострень порівняно з такими ж хворими на ХОЗЛ, але які не працювали за шкідливих умов.
